Рішення № 13952410, 22.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року справа № 5020-4/240 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3);

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільних будівель та споруд.,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом: Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (99008, м.Севастополь, Ленінський район, вул. Пожарова, будинок 7, ідентифікаційний код 03358386)

про визнання угоди частково недійсною,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом: Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (99008, м.Севастополь, Ленінський район, вул. Пожарова, будинок 7, ідентифікаційний код 03358386)

про визнання угоди частково недійсною

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача за первісним позовом (ФОП ОСОБА_1.) - ОСОБА_6 - представник, довіреність № 3109 від 16.09.2010;

відповідачаза первісним позовом (ФОП ОСОБА_3.) - ОСОБА_7 - представник, довіреність № 2851 від 22.12.2010;

відповідача за первісним позовом (ФОП ОСОБА_2.) не зявився;

третьої особи (СМР) не зявився;

третьої особи (КП «Севастопольський комбінат благоустрою») - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільних будівель та споруд.

Позов обґрунтований неможливістю виконання позивачем взятих на себе обовязків за Договором оренди земельної ділянки від 01.03.2010 в частині забезпечення дотримання встановлених обмежень на земельних ділянках площею 0,1424 га та 0,1233 га для благоустрою території та безперешкодного проходу громадян відповідно до Робочого проекту, «Благоустрій території пляжу Омега і паркової зони еспланади. Пляж Омега № 4-1-10»у звязку з тим, що на означених земельних ділянках розташовані самовільно побудовані нежитлові споруди кафе-бар «Тройка»та кафе-бар «Людмила», розміщення яких не передбачено Робочим проектом, затвердженим управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.12.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.12.2010.

ФОП ОСОБА_2 в ході розгляду справи, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву (№16492-д від 23.12.2010), у якому зазначив про те, що вважає вимоги позивача необґрунтованими з огляду на те, що будівля кафе-бару «Тройка»не є обєктом самовільного будівництва, оскільки вона була зведена та прийнята в експлуатацію у встановленому законодавством порядку наказом Інспекції ДАБК №156 від 16.06.1998 було затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту (кафе-бару «Тройка»), крім того, спірний обєкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яка не знаходиться в орендному користуванні у позивача; за відповідачем зареєстровано право власності на означений обєкт нерухомого майна, тому вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівель та споруд є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.

ФОП ОСОБА_3 у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву (№16491-д від 23.12.2010), у якому зазначив про те, що вважає вимоги позивача необґрунтованими з огляду на те, що будівля кафе-бару «Людмила»не є обєктом самовільного будівництва, оскільки вона була зведена та прийнята в експлуатацію у встановленому законодавством порядку наказом Інспекції ДАБК №194 від 01.07.1998 було затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту (кафе-бару з літньою площадкою «Людмила»), крім того, спірний обєкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яка не знаходиться в орендному користуванні у позивача; за відповідачем зареєстровано право власності на означений обєкт нерухомого майна, тому вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівель та споруд є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України.

23.12.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання пункту 10.2 Договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радію, недійсним та просив суд залучити до участі у справі в якості іншого відповідача Севастопольську міську Раду.

23.12.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання пункту 10.2 Договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Севастопольською міською Радію недійсним та просив суд залучити до участі у справі в якості іншого відповідача Севастопольську міську Раду.

Зустрічні позовні заяви обґрунтовані, з посиланням на частину 1 статті 321 Цивільного кодексу України, порушенням спірним пунктом 10.2 Договору оренди земельної ділянки права власності позивачів (за зустрічним позовом). Крім того, пункт 10.2 Договору суперечить вимогам Земельного кодексу України, враховуючи той факт, що позивач (за первісним позовом) не є користувачем земельних ділянок площею 0,1424 га та 0,1233 га, оскільки означені земельні ділянки належать на праві користування іншій особі ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою», а тому позивач (за первісним позовом) не може їх використовувати у порядку, передбаченому пунктами 10.2, 13.5 Договору оренди земельної ділянки.

Ухвалами суду від 24.12.2010 зустрічні позовні заяви було прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-4/240, до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічними позовами залучено - Севастопольську міську Раду; до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічними позовами було залучено - Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 07.02.2011 представник відповідача за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_1.) у порядку ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на зустрічні позовні заяви, зазначивши про те, що вважає викладені в них доводи необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки у позивачів за зустрічними позовами відсутні, що свідчить про відсутність порушення умовами оскаржуваного пункту 10.2 договору прав та охоронюваних законом інтересів у останніх через їх відсутність (т.3, арк.с. 8-14).

Також у судовому засіданні 07.02.2011 представник позивача (за первісним позовом) надав клопотання у порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, у якому просив при прийнятті рішення судом, у разі необхідності, вийти за межі позовних вимог, надавши правову оцінку договору купівлі-продажу від 05.05.2009 та договору купівлі-продажу від 15.01.2009, на підставі яких відповідачі (за первісним позовом) набули право власності на спірні будови за відсутності документів, які посвідчують право на відповідні земельні ділянки, та у разі встановлення порушень чинного земельного законодавства України під час їх укладення, визнати означені угоди недійсними.

У судовому засіданні 07.02.2011 представник третьої особи (Севастопольська міська Рада) у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав пояснення по суті спору, в яких підтримав вимоги первісного позову та у задоволенні вимог зустрічних позовів просив відмовити в повному обсязі. У поясненні третьою особою зазначено про те, що рішенням Севастопольської міської Ради від 10.04.2007 №1790 право простійного користування на спірну земельну ділянку пляжу «Омега» було припинено, при цьому ділянки, на яких позивач (ФОП ОСОБА_1) повинен був виконувати обовязки по благоустрою території в оренду ОСОБА_1 не надавались: за змістом рішення Севастопольської міської Ради від 10.04.2007 №1790 земельна ділянка площею 2,5720 га, що розташована на пляжі «Омега»в районі б. Кругла була передана КП «Міський житловий фонд»в постійне користування.

У судовому засіданні 07.02.2011 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у порядку статей 22, 79 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №2а-241/11 за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання незаконним та часткове скасування рішення Севастопольської міської Ради № 9294 від 26.01.2010 в частині встановлення обмежень відносно земельних ділянок, площею 0,1424 га та 0,1233 га.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_3 у судовому засіданні 07.02.2011 підтримав клопотання про зупинення провадження по справі та просив суд його задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає клопотання відповідача за первісним позовом) ОСОБА_2 таким що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як встановлено господарським судом, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя про відкриття провадження в адміністративній справі №2а-241/11/2770 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання незаконним та скасування рішення в частині було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

При цьому, позивачем у справі № 5020-4/260 господарського суду міста Севастополя заявлено вимогу про усунення перешкоди в користуванні земельними ділянками, переданими в якості обтяження для благоустрою та безперешкодного проходу громадян відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010, в той час як предметом адміністративного позову є визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської Ради №9294 від 26.01.2010 в частині встановлення обмежень земельних ділянок площею 0,1424 га та 0,1233 га, а не умов Договору від 01.03.2010.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставині, які підлягають встановленню у справі №2а-241/11/2770 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання незаконним та скасування рішення в частині не зумовлюють неможливості самостійного розгляду справи 5020-4/240, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача (ОСОБА_2) про зупинення провадження по справі.

Представникам сторін та третьої особи у судових засіданнях роз`яснювались їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з архівною випискою із рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 19.09.1967 №503 «Про відвід земельних ділянок під будівництво», виконавчий комітет Севастопольської міської Ради депутатів трудящих вирішив відвести Комбінату комунальних підприємств земельну ділянку, площею 10,35 га, що розташована на південному берегу бухти Круглої під будівництво та благоустрій пляжу (т.1, арк.с. 81).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 26.06.1998 №1129-р «Про усунення порушень земельного містобудівельного та природоохоронного законодавства при експлуатації міських пляжів підтверджено право землекористування державного комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою», що виникло на підставі рішення виконавчого комітету міської Ради від 16.10.1962 №552, від 19.09.1967 №503, від 25.02.1975 №119 та від 10.04.1979 №7/240 для реконструкції та обслуговування міських пляжів «Учкуєвка», «Хрустальний», «Песочний», «Солнечний», «Парк Перемоги»та «Омега», визначено його основним землекористувачем на означених територіях та оформлено дозвіл на виконання проектно-досліджувальних робіт по розробці генпланів впорядкування, реконструкції та забудови пляжних територій та робіт по уточненню мереж та площі земельних ділянок, необхідних для обслуговування означених пляжів, а також підготовці матеріалів вибору та попереднього узгодження міста розташування нового автокемпінгу (т.1, арк.с. 82-84).

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2009, укладеному між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), продавець продав обєкт нерухомого майна кафе-бар «Людмила»загальною площею 203,50 кв.м., а покупець купив кафе-бар «Людмила», що знаходиться за адресою: місто Севастополь, пляж Омега, будинок 16 (нерухоме майно). Цей продаж за домовленістю сторін вчинено за 120000 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору (т.1, арк.с. 71-74).

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна від 05.05.2009 сторонами було засвідчено, що ОСОБА_8 (продавець) передав, а ОСОБА_3 (покупець) прийняв в цілому обєкт нерухомого майна кафе-бар «Людмила», загальною площею 203,50 кв.м з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж Омега, будинок 16 відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2009 (т.2, арк.с. 38).

Відповідно до Додаткового правочину від 20.08.2009 про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2009, Договір купівлі-продажу був викладений в наступній редакції «Продавець продав в цілому обєкт нерухомого майна кафе-бар «Людмила»загальною площею 147.50 кв.м, торговою площею 110,20 кв.м, а Покупець купив в цілому кафе-бар «Людмила», що знаходиться за адресою: місто Севастополь, пляж Омега, будинок 16 (нерухоме майно) т.1, арк.с. 75-76.

За змістом довідки-характеристики КП «БТІ та ДРОНМ»СМР кафе-бар «Людмила»за адресою: м. Севастополь, пляж Омега, будинок 16 зареєстровано в КП «БТІ та ДРОНМ»СМР в реєстровій книзі під №5725 за ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу №504 від 05.05.2009 (т.2, арк.с. 213).

Згідно з реєстраційним надписом на правовстановлюючим документі кафе-бар «Людмила» загальною площею 147,50 кв.м (торговельною площею 110,2 кв.м) зареєстровано КП «БТІ та ДРОНМ»СМР на праві приватної власності за гр. ОСОБА_3 (т.1, арк.с. 79, т.2, арк.с. 22).

Із змісту інвентаризаційної справи кафе-бару «Людмила»КП «БТІ та ДРОНМ»СМР, зокрема, з довідки міської позавідомчої інспекції Державного архітектурного будівельного контролю про готовність обєкту до предявлення до Державної комісії будівництво торговельного павільйону з літним майданчиком здійснювалось на підставі договору з Севастопольським комбінатом благоустрою від 27.04.1998, обєкт будівництва рекомендований державної технічної комісії для прийому в експлуатацію (т.2, арк.с. 197).

Актом державної технічної комісії від 30.06.1998, затвердженим наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 01.07.1998 №194, встановлена готовність до введення в експлуатацію будівля кафе-бару «Людмила»(т.2, арк.с. 199).

За даними довідки Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», виданої ОСОБА_8, станом на 21.04.2009 в Державному реєстрі земель по місту Севастополю з 16.08.2004 на земельну ділянку за адресою: м. Севастополь, пляж «Омега»16, зареєстрований Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №005937 від 18.08.2000, реєстровий номер 1036 за Державним комунальним підприємством «Севастопольський комбінат благоустрою»(т.1, арк.с. 90).

15.01.2009 між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1, арк.с. 98-100), за змістом якого продавець продав в цілому обєкт нерухомого майна кафе-бар «Тройка», а покупець купив в цілому кафе-бар «Тройка», що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж «Омега», будинок 18. Цей продаж за домовленістю сторін вчинено за 792333 грн., які покупець сплатив Продавцю повністю до підписання договору.

Відповідно до Додаткового правочину про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2009, пункт 1 Договору купівлі-продажу був викладений в наступній редакції: «Продавець продав в цілому обєкт нерухомого майна кафе-бар «Тройка»загальною площею 400,7 кв.м, торговою площею 277,60 кв.м., а покупець купив в цілому кафе-бар «Тройка», що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж «Омега», будинок 18 (т.1, арк.с. 102-103).

Згідно з реєстраційним надписом на правовстановлюючому документі обєкт нерухомого майна кафе-бар, зареєстрований КП «БТІ та ДРОНМ»СМР на праві приватної власності за ОСОБА_2 (запис зроблений під реєстровим №201 від 16.01.2009 (т. 1, арк.с. 101).

За даними довідки Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», виданої ОСОБА_2 станом на 22.03.2010 в Державному реєстрі земель по місту Севастополю зареєстровано право постійного користування за ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою»на підставі Державного акту ІІ-КМ 005937 від 18.08.2000 в межах якого на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Севастополь, пляж «Омега», буд. 18, за цільовим призначенням: для обслуговування кафе-бару, загальною площею 0,0675 га, та присвоєно ІКН 8536400000:01:002:0339 (т.1, арк.с. 113).

Рішенням Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 №9294 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду строком на 25 років підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянці площею 0,1026 га, розташованої за адресою: пляж Омега, 4-10 для закінчення будівництва відсіку №10 прогульної еспланади з обєктами соцкультпобуту (культурно-розважальний центр з приміщеннями для рекреації) та його обслуговування»було передано підприємцю ОСОБА_1 строком на 25 років земельну ділянку площею 0,1026 га за адресою: пляж Омега, 4-10 для закінчення будівництва відсіку №10 прогульної еспланади та його обслуговування з віднесенням означених земель до категорії житлової та загальної забудови (т.1, арк.с.22-23).

Відповідно до пунктів 4.6-4.7 Рішення зобовязано підприємця ОСОБА_1 встановити обмеження на земельній ділянці площею 0,1424 га та площею 0,1233 га для обслуговування території та безперешкодного проходу громадян відповідно до додатку до проекту землеустрою та встановленню мереж та площі території обмежень (обтяжень) для її благоустрою, обслуговування та вільного проходу громадян. Встановити обмеження для безперешкодного проходу на земельні ділянці площею 0,0031 га та площею 0,0034 га.

01.03.2010 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_10 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі Договір оренди), за змістом якого орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 26.01.2010, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для закінчення будівництва відсіку №1 прогульної еспланади з обєктами соцкультпобуту та його обслуговування, з віднесенням означених земель до категорії земель житлової та загальної забудови; означена земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж Омега №4-10.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,1026 га, відповідно до кадастрового плану на земельній ділянці розташоване капітальна побудова на площі 0,0648, під проїздами та проходами площа 0,0378 га.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, він укладений строком на 25 років.

За змістом пункту 5.3 Договору орендар зобовязаний дотримуватись режиму використання земель, не погіршувати стан переданої в оренду земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 8.1-8.2 Договору на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження для забезпечення безперешкодного проходу на земельні ділянки площею 0,0031 га та площею 0,0034 га.

У розділі 10 Договору оренди зазначені особливі умови, зокрема, орендар приймає на себе зобовязання по дотриманню встановлених обмежень площею 0,1424 га та площею 0,1233 га для благоустрою території відповідно до затвердженого проекту та безперешкодного проходу громадян відповідно до доповнення до проекту землеустрою по встановленню мереж та площі територій обмежень (обтяжень) та плану обмежень земельної ділянці (пункт 10.2 Договору).

Згідно із пунктом 13.1 Договору за невиконання зобовязань за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність відповідно до Законів України та цього Договору. У випадку, якщо Орендар протягом строків, визначених в Договорі не виконав частину або усі умови та обовязки, обумовлені в ньому, договір підлягає розірванню за виною та за рахунок Орендаря у порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до пункту 13.5 Договору, у випадку зведення будівель, споруд, обєктів благоустрою, які не передбачені цим Договором, Орендар зобовязаний за власний рахунок в місячний строк з моменту отримання відповідної вимоги від Орендодавця звільнити орендовану земельну ділянку від означених будівель, споруд та обєктів благоустрою.

Договір набирає сили після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди зареєстрований Севастопольській міський філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 17.03.2010 за №041088400033.

01.03.2010 між сторонами Договору оренди був укладений акт прийому-передачі земельної ділянки (т.1, арк.с. 36).

У виконання особливих умов Договору землевпорядною організацією ПП «СевГеоУніверсалПроект»за замовленням орендаря виконаний план обмежень земельної ділянки.

Також, на виконання умов договору оренди від 01 березня 2010 року за дорученням відповідача відповідно до ДБН-360-92 та ДБН 2.3.5.-2001, комунальним підприємством „Муніципальне житло”, що діє на підставі ліцензії Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації серія АБ № 321116, був розроблений робочий проект „Благоустрій пляжу Омега та паркової зони еспланади. Пляж Омега № 4-10”, затверджений у встановленому порядку Управлінням містобудування.

Наведеним проектом, зокрема, заплановані наступні роботи: у північній частині ділянки - благоустрій паркової зони; у південній частині ділянки - дольова участь у будуванні проїзду „В”, що забезпечує проїзд до обєктів соціальної культури пляжу Омега, облаштування паркування, озеленіння ділянки.

У північній частині розбивається частина парку з встановленням лавки, тіньових навісів - пергол, малих архітектурних форм з елементами паркового декору (фонтан або скульптура).

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 по справі №5020-2/162 за позовом Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 про спонукання виконати вимоги договору, зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_10 виконати зобовязання, передбачені договором оренди земельної ділянки від 01.03.2010, укладеним між Севастопольською міською Радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, а саме забезпечити дотримання встановлених обмежень на земельні ділянки площею 0,1424 га та площею 0,1233 га щодо благоустрою території та безперешкодного проходу громадян у відповідності до робочого проекту “Благоустрій пляжу Омега та паркової зони еспланади. Пляж Омега №4-10”, що затверджені Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (т.1, арк.с. 47-50).

Відповідно до листа Головного управління Держкомзему у місті Севастополі Державного комітету України із земельних ресурсів від 09.02.2011 №8-2.1-1/572, в автоматизованої інформаційно-довідкової системі державного земельного кадастру Головного управління відсутні данні про власників (користувачів) земельних ділянок, на яких розташовані кафе-бар «Тройка»(м. Севастополь, пляж Омега, 18) та кафе-бар «Людмила»(м. Севастополь, пляж Омега, 16).

Неможливість виконати умови Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010 в частині забезпечення дотримання встановлених обмежень на земельних ділянках площею 0,1424 га та площею 0,1233 га по благоустрою території та створенню безперешкодного проходу громадян у відповідності до робочого проекту “Благоустрій пляжу Омега та паркової зони еспланади. Пляж Омега №4-10” через розміщення на означених земельних ділянках споруд, які не передбачені вказаним робочим проектом - кафе-бару «Тройка»та кафе-бару «Людмила», стало підставою для звернення позивача (за первісним позовом) до господарського суду міста Севастополя з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками (на яких умовами договору передбачено обтяження у вигляді благоустрою та безперешкодного проходу громадян) шляхом знесення кафе-бару «Тройка»та кафе-бару «Людмила», право власності на які зареєстровано за відповідачами.

Порушення прав власників означеного нерухомого майна (кафе-бару «Тройка»та кафе-бару «Людмила»), яке було набуто у встановленому законом порядку стало підставою для звернення відповідачів за первісним позовом (позивачів за зустрічним позовом) з вимогами до суду про визнання пункту 10.2 Договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 недійним.

Суд, заслухавши представників учасників судового процесу, вивчивши надані докази, вважає позовні вимоги первісного та зустрічних позовів такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, право власності фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на обєкти нерухомості кафе-бар «Людмила»та кафе-бар «Тройка»зареєстровано комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»та ніким з сторін не оспорюється.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статями 3, 17, 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини, щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.1.4 рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010 №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані ст. 41 Конституції України.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

У Рекомендаціях Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” зазначено, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя по справі № 2а-2400/10/2770 від 06.09.2010 за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської Ради про визнання бездіяльності противоправною та зобовязання вчинити певні дії, 10.04.2007 Севастопольською міською Радою було прийняте рішення № 1790, згідно з яким припинено право постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою»земельною ділянкою пляж Омега та передано зазначена ділянка КП «Благоустрій». Рішенням № 8039 від 13.10.2009 Севастопольська міська Рада внесла зміни до рішення № 1790 від 10.04.2007 та виключила зазначену земельну ділянку з числа переданих КП «Благоустрій». Відповідно до довідки державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»право власності (користування, оренди) на земельну ділянку площею 0,06 га., за адресою м. Севастополь, пляж Омега, 16 (де розташовано кафе-бар «Людмила») не зареєстровано.

Означеною постановою зобовязано Севастопольську міську Раду розглянути на сесії питання про прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га, що розташована за адресою: пляж «Омега», буд. 16 в місті Севастополі для обслуговування кафе-бару «Людмила»(т.1, арк.с. 86-87).

Згідно з Постановою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим по справі № 2а-1604/2010 від 25.06.2010 за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання противоправною бездіяльності та зобовязання прийняти рішення, 10.04.2007 Севастопольською міською Радою було прийняте рішення № 1790, згідно з яким припинено право постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою»земельною ділянкою пляж Омега та передано зазначену ділянку КП «Благоустрій». Рішенням № 8039 від 13.10.2009 Севастопольська міська Рада внесла зміни до рішення № 1790 від 10.04.2007 та виключила зазначену земельну ділянку з числа переданих КП «Благоустрій», таким чином земельна ділянка перейшла в розряд земель комунальної власності.

Площа земельної ділянки, яка фактично використовується для обслуговування кафе-бару «Тройка»за адресою: м. Севастополь, пляж Омега, 18 становить 0,0675 га та відповідно до Генерального плану розвитку міста Севастополя розташована в зоні рекреації.

Означеною постановою зобовязано Севастопольську міську Раду в межах своєї компетенції і відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_2 від 11.02.2010 про оформлення права на земельну ділянку під обєктом нерухомого майна і про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0675 га під обєктом нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, пляж «Омега»18, для обслуговування кафе-бару «Тройка»(арк.с. 109-112).

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст.126 ЗК України).

Відповідно до «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, повязаних земельними правовідносинами”, надісланої супровідним листом Вищого господарського суду України № 04-08/34 від 12.02.2010, законодавством не встановлено будь-яких строків для оформлення фактично набутого права землекористування. Оскільки право власності відповідача на нерухомість виникло на підставі цивільно-правової угоди, недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухомість, не може бути умовою для обмеження права власника нерухомості щодо користування нерухомістю та, як наслідок, відповідною земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Оскільки за відповідачами у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на обєкти нерухомості кафе-бар “Тройка” та кафе-бар “Людмила”, суд, з урахуванням наведених вище норм законодавства, приходить до висновку про те, що примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення будівель і споруд являтиметься порушенням права власності відповідачів, гарантованого статтею 41 Конституції України.

У зв`язку з викладеним, суд вважає вимоги первісного позову безпідставними.

Крім того, суд по суті первісних позовних вимог вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В той же час судом встановлено, що позивач за первісним позовом не представив доказів того, що він являється користувачем (власником) земельних ділянок, на яких розташовані будівлі кафе-барів «Тройка»та «Людмила».

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном тобто протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Будь-яких документів, що свідчать про наявність у позивача відповідних прав власності або користування (на праві оренди або постійного користування) на спірні земельні ділянки, на яких розташовані приміщення кафе-барів «Тройка»та «Людмила»позивач не надав.

Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення (ч. 1 ст. 15 ЦК України), відповідно до цього з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою має звертатися тільки власник земельної ділянки або користувач права якого порушені , яким позивач по даній справі не є.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог первісного позову та вважає їх недоведеними та необґрунтованими.

Вимоги зустрічних позовних заяв щодо визнання недійсним пункту 10.2 Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010, суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом цією статтею проголошується презумпція правомірності правочину, яка є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасників цивільних відносин.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

За змістом пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів "визнання правочину недійсним".

З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих субєктів визнання господарської угоди (правочину) недійсною.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як впливає зі змісту оскарженого пункту 10.2 Договору, його умовами не зобовязується позивача до вчинення будь-яких дій стосовно власності фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2011, яким залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 у справі №5020-2/162 за позовом Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про спонукання виконати вимоги договору.

Заявниками апеляційних скарг у вказаній справі були саме фізичні особи-підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підставами подачі апеляційних скарг з`явились їх посилання на порушення прав, як власників обєктів нерухомості, розташованих на земельних ділянках площею 0,1424 га та площею 0,1233 га на території пляжу Омега, відносно яких ОСОБА_1 зобовязано забезпечити дотримання встановлених обмежень для благоустрою території та безперешкодного проходу громадян у відповідності до робочого проекту „Благоустрій території пляжу Омега та паркової зони еспланади. Пляж Омега, № 4-10”.

Севастопольський апеляційний господарський суд в постанові від 08.02.2011 у справі № 5020-2/162, зазначив, що право власності фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на обєкти нерухомості зареєстровано комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна», при тому, що господарський суд не зобовязував ОСОБА_1 до вчинення будь-яких дій стосовно власності вказаних фізичних осіб-підприємців.

Судовою колегією прийнято до уваги, що пункт 13.5. спірного договору передбачав обовязок фізичної-особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити від споруд, не передбачених його умовами, орендовану земельну ділянку, втім земельні ділянки площею 0,1424 га та площею 0,1233 га на території пляжу Омега надані відповідачу лише в якості обтяження.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачами за зустрічними позовами не доведені обставини порушення їх прав та інтересів оскаржуваним пунктом Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог зустрічних позовів.

Відповідно до клопотання позивача про вихід суду за межи позовних вимог та визнання угод на підставі яких відповідачі (за первісним позовом) набули право власності на спірні забудови недійсними, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; тобто однією з необхідних умов є потрібність захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Приймаючи до уваги встановлення необґрунтованості позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів (за первісним та зустрічними позовами) у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 25.02.2011