Рішення № 139523788, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. Справа № 520/571/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національно гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходить військову службу та зарахований до особового складу відповідача. Дружина позивача є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК. Враховуючи це, позивач звернувся до відповідача з підтверджуючими документами та рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Однак, відповідачем такий рапорт по суті не розглянуто, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів (а.с. 32-33).

Представником відповідачанадіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, щовідповідь на рапорт позивача надано у встановленому порядку.Звертає увагу, що огляду на те, що позивач станом на момент надання відповіді на його рапорт вважався тимчасово відсутнім у військовій частині у зв`язку самовільним залишенням місця служби, він не може бути виключений зі списків особового складу військової частини навіть за наявності законних підстав для звільнення з військової служби, що передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; питання що стосуються проходження військової служби, не можуть бути вирішені без присутності самого військовослужбовця, оскільки це стосується його прав та обов`язків.

Вказане в сукупності, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що відповідь відповідача на його рапорт є формальною, фактично рапорт залишено без вирішення по суті; посилання відповідача на неможливість прийняття рішення у зв`язку з відсутністю позивача у військовій частині не ґрунтується на приписах ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За матеріалами справипозивач, молодший сержант ОСОБА_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

До позову позивачем надано копію рапорту від 13.12.2025 (без підпису позивача), за змістом якого позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю постійного догляду за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням.У якості додатків до рапорту зазначено копії: свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 10.12.2005; довідки серії 7-66 ТЕ № 0395327 від 12.01.2012 МСЕК м. Полтави.

З відзивом на позов Військовою частиною НОМЕР_1 надано також рапорт позивача від 10.12.2025 (з підписом позивача), відповідно до якого позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а саме у зв`язку з наявністю сімейних обставин та інших поважних причин, які унеможливлюють подальше проходження військової служби, необхідністю постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю та потребує сторонньої допомоги.У якості додатків до рапорту позивачем зазначено копії: паспорту та РНОКПО ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, довідки МСЕК та пенсійного посвідчення дружини.

Вказаний рапорт від 10.12.2025 розглянутий Військовою частиною НОМЕР_1 і листом №25/17/10/1/2-Д-3037 від 24.12.2025позивачу надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що оскільки позивач не знаходився на момент розгляду його рапорту у військовій частині, рішення про його звільнення не може бути прийнято (а.с. 26).

Так, у листі №25/17/10/1/2-Д-3037 від 24.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що рішення щодо звільнення з військової служби у запас Збройних сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» буде прийнято після повернення позивача у військову частину.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодонерозгляду рапорту по суті та незвільнення з військової служби на підставі поданого рапорту, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ).

За змістом частини першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІвизначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІвійськовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 за № 548-XIV, зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до пункту 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

За приписами пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Тобто подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 за №170 (далі - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, за наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на прийняття рішення про звільнення, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Судом встановлено, що позивач подав до командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт від 10.12.2025 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Факт отримання рапорту підтверджено представником Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позов.

Разом з цим докази направлення до Військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача від 13.12.2025 з ідентичним змістом в матеріалах справи відсутні, позивачем до суду не надані. Відповідачем отримання рапорту від 13.12.2025 у відзиві на позов заперечується.

Відтак, у межах цієї справи суд надає оцінку відповіді Військової частини НОМЕР_1 , викладеній у листі №25/17/10/1/2-Д-3037 від 24.12.2025 за результатами розгляду рапорту позивача від 10.12.2025.

Так, за результатами розгляду рапорту позивача від 10.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 у зазначеному листі повідомила, що рішення щодо звільнення з військової служби у запас Збройних сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» буде прийнято після повернення позивача у військову частину.

За змістом відзиву на позов позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 25 вересня 2025 року. В подальшому, після повернення до відповідача з курсу базової загальновійськової підготовки, позивач 09 грудня 2025 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу.

Відповідачем також надано витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 4 від 07.01.2026 (по стройовій частині), відповідно до якого старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 3-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з самовільним залишенням пункту тимчасової дислокації підрозділу, з 09 грудня 2025 року виключено з усіх видів забезпечення. Підстава: донесення із Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 07.01.2026 за №25/17/5/1-91.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Отже, положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що початком призупинення військової служби є день внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, зокрема, про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, відомості про що вносяться на підставі повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.

Одночасно, підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення.

Видання командиром військової частини наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила військову частину чи місце служби, чинним законодавством не передбачено.

Отже, за відсутності підтверджень внесення правоохоронними органами відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення, зокрема, щодо самовільного залишення військової частини або місця служби, військове командування зобов`язане розглянути та вирішити по суті поданий з дотриманням вимог законодавства рапорт військовослужбовця.

Докази того, що станом на момент подання рапорту позивача про звільнення його з військової служби та надання відповіді листом №25/17/10/1/2-Д-3037 від 24.12.2025 відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, було внесено Державним бюро розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232 самостійними підставами для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану є набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Отже, сам факт самовільного залишення військової частини, не позбавляє особу права на звернення із рапортом та не усуває обов`язок уповноважених посадових осіб надати належну правову оцінку поданому рапорту та прийняти щодо нього відповідне рішення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду по суті рапорту від 10.12.2025, а отже вимоги позову в цій частині слід задовольнити.

Разом з тим, щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

У цій справі судом визнано, що рапорт про звільнення по суті розглянуто не було, а тому позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби відповідно до поданого ним рапортує передчасною.

Вирішення питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав для звільнення, перевірка поданих документів та прийняття відповідного рішення належать до компетенції уповноважених посадових осіб військового управління. Суд не може підміняти собою відповідний орган та приймати рішення, яке законом віднесене до його повноважень.

Належним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 10.12.2025 про звільнення з військової служби та прийняти за результатами його розгляду мотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.12.2025 про звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.12.2025про звільнення з військової служби та прийняти за результатами його розгляду мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.