Ухвала суду № 139523783, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

07 вересня 2026 року № 520/27831/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши заяву представника приватного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Новодолазний рибгосп» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Нововодолазний рибгосп» (юридична адреса: 63251, Харківська область, Красноградський район, село Старовірівка, вул. Полтавський шлях, 167, код ЄДРПОУ 30259387) до Старовірівського сільської ради (юридична адреса: 63251, Харківська область, Красноградський район, село Старовірівка, вул. Центральна, 60, код ЄДРПОУ 04398092) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство «Новодолазний рибгосп» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Старовірівського сільської ради, в якому просить суд: 1) визнати визнання протиправним та скасувати рішення Старовірівського сільської ради Берестинського району Харківської області LXXXIX СЕСІЯ VIII СКЛИКАННЯ від 30.07.2026 року № 4911 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права користування на умовах оренди ТОВ «Агроінвест Холдинг Старовірівка» для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07) на землях водного фонду за межами населених пунктів біля с. Старовірівка на території Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області».

Разом із позовом, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ LXXXIX СЕСІЯ VIII СКЛИКАННЯ від 30.07.2026 № 4911 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права користування на умовах оренди ТОВ «Агроінвест Холдинг Старовірівка» для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07) на землях водного фонду за межами населених пунктів біля с. Старовірівка на території Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; 2) заборонити СТАРОВІРІВСЬКІЙ СІЛЬСЬКІЙ РАДІ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, в тому числі спрямовані на поділ, об`єднання, відчуження, зміну цільового призначення, зміну площі, укладення договорів оренди та передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 6324285500:02:000:0722, площею 128,6000 га, розташованої за межами населених пунктів біля с. Старовірівка на території Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява вмотивована тим, що предметом спору у даній справі є рішення СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БЕРЕСТИНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ LXXXIX сесії VIII скликання від 30.07.2026 року № 4911 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права користування на умовах оренди ТОВ «Агроінвест Холдинг Старовірівка» для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07) на землях водного фонду за межами населених пунктів біля с. Старовірівка на території Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області».

Наведеним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки водного фонду комунальної власності в натурі (на місцевості) площею 128,6000 га, кадастровий номер 6324285500:02:000:0722, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07), для подальшого оформлення права користування нею на умовах оренди ТОВ «Агроінвест Холдинг Старовірівка».

Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржуване рішення є не самостійною та завершеною дією, а складовою частиною процедури оформлення права користування спірною земельною ділянкою за іншою юридичною особою, кінцевою метою якої є передача земельної ділянки площею 128,6000 га, кадастровий номер 6324285500:02:000:0722, в оренду ТОВ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ СТАРОВІРІВКА».

За таких обставин, на думку позивача, існує обґрунтований ризик того, що після затвердження технічної документації відповідачем або іншими уповноваженими суб`єктами буде вчинено наступні юридично значимі дії, спрямовані на завершення процедури передачі спірної земельної ділянки іншій особі, зокрема прийнято рішення про передачу земельної ділянки в оренду, укладено відповідний договір оренди та здійснено державну реєстрацію речового права.

Позивач зазначив, що зазначений ризик додатково підтверджується тим, що ТОВ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ СТАРОВІРІВКА» отримало дозвіл на спеціальне водокористування щодо відповідного водного об`єкта.

На думку представника позивача, наявність у зазначеної юридичної особи відповідного дозволу має істотне значення для оцінки реальності подальшого оформлення права користування спірною земельною ділянкою, оскільки у сукупності з оскаржуваним рішенням № 4911 свідчить про здійснення послідовних дій, спрямованих на оформлення за ТОВ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ СТАРОВІРІВКА» права користування земельною ділянкою водного фонду та розташованим на ній водним об`єктом, а отримання такого дозволу може створювати для зазначеної особи правові підстави для оформлення права оренди земельної ділянки водного фонду разом із водним об`єктом без проведення земельних торгів у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову на цьому етапі може призвести до подальшого ускладнення або фактичної неможливості ефективного захисту та поновлення прав приватного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Новодолазний рибгосп» в межах даного судового провадження.

Отже, представник позивача вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме подавати нові позови. А також те, що фактично позивачу треті особи будуть перешкоджати у користуванні земельною ділянкою, окрім того вести господарську діяльність з вилову риби з озера де позивач є орендарем.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка законності спірних дій станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» роз`яснено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Тобто, необхідною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є одна з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення; а також наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що заявник не надав жодного доказу щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішень, вчинення дій чи бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення дії/бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, виходячи із принципу співмірності заявлених вимог із заявленим заходом забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 150-154, 160, 165, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника приватного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Новодолазний рибгосп» про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Нововодолазний рибгосп» (юридична адреса: 63251, Харківська область, Красноградський район, село Старовірівка, вул. Полтавський шлях, 167, код ЄДРПОУ 30259387) до Старовірівського сільської ради (юридична адреса: 63251, Харківська область, Красноградський район, село Старовірівка, вул. Центральна, 60, код ЄДРПОУ 04398092) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Тарасенко І.М.