Рішення № 139523779, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 520/20660/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Гурець Ю.Д. ,

представника позивача Турків Д. В.,

представників відповідача Андрійчук Г. І., Асанової А. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 06.05.2026 № UA807000/2026/000132/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_1 придбав товар у Qingdao Globalstar Industry Co., Ltd за контрактом №2411/2023 від 24.11.2023. Специфікацією узгоджені умови поставки, а платіжною інструкцією товар оплачено. Митне декларування здійснено через Харківську митницю. Під час контролю митний орган скоригував заявлену митну вартість, що змусило декларанта оформити нову декларацію. Товар випущено у вільний обіг із гарантіями згідно з законодавством. Декларант подав додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до ч.8 ст.55 МК України, але митний орган не надав обґрунтованої відповіді, а застосував резервний метод визначення вартості, що суперечить нормам Кодексу. Це порушує право декларанта на коректне визначення митної вартості за ціною договору. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргумент про те, що ФОП ОСОБА_1 подав митну декларацію ввезене за контрактом із QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO., LTD (Китай). Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів базується на фактично сплаченій або підлягаючій сплаті ціні. Декларант визначив митну вартість за основним методом (вартість операції). Харківська митниця провела аналіз і послалася на дані ЄАІС Держмитслужби, згідно з якими митна вартість подібних товарів була вищою. Через це митний орган скоригувала митну вартість за резервним методом. ФОП ОСОБА_1 подав додаткові документи, але відповідач їх відхилив, не визнавши заявлену митну вартість. Наведені обставини свідчать про правомірність оспорюваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить такі задовольнити.

У судовому засіданні представники сторони відповідача заперечила проти позову та просить у такому відмовити з підстав викладених у заяві по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) уклав із компанією QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO., LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт від 24.11.2023 № 2411/23 (надалі контракт). Відповідно до умов цього контракту товар поставляється партіями.

Специфікацією від 25.11.2025 № 11 сторони погодили найменування, кількість, вартість, умови оплати та поставки конкретної партії товару.

Оплату за цією специфікацією позивач здійснив платіжною інструкцією від 27.11.2025 № 314.

06.05.2026 позивач подав до митного поста «Барабашово» Харківської митниці електронну митну декларацію № 26UA807200006541U6 на два товари, що надійшли за вказаним контрактом.

Разом із декларацією декларант надав документи, зазначені у графі 44 ЕМД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс), платіжні документи, що підтверджують оплату товару, транспортні (перевізні) документи, рахунок про транспортні витрати від 03.04.2026 № UAGDNPM260002993 та від 13.04.2026 № 1858, довідку про транспортні витрати від 20.04.2026 № 123/2026, договір від 06.10.2025 № V00144 про надання транспортно-експедиторських послуг, платіжні інструкції від 07.04.2026 № 18788 та від 22.04.2026 № 19021 про оплату транспортних послуг. Заявлена митна вартість товарів визначалася за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України.

Під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), щодо можливого заниження митної вартості. Відповідач провів аналіз баз даних Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів і встановив, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів становив: щодо товару № 1 1,27 дол. США/кг (задекларовано позивачем 0,56 дол. США/кг); щодо товару № 2 1,02 дол. США/кг (задекларовано 0,59 дол. США/кг). Також відповідач посилався на відкриті джерела інформації в мережі Інтернет (GACC HS Code Index, e-Tools Age HS Code Lookup), згідно з якими код товару 7009910000, зазначений у китайській експортній декларації № 021720260000034641, відсутній у переліку, що, на думку митниці, ставило під сумнів автентичність цієї декларації. Крім того, відповідач вказував на неподання договорів з окремими особами (LLC Ukrtransagent, зазначеною у графі 13 документа Т1 № 26PL322080NSBV4KM2 від 10.04.2026; особою, яка здійснювала залізничне перевезення; договором, зазначеним у графі 3 залізничної накладної від 13.04.2026 № 2326021), відсутність заявки до договору № V00144 та додаткової угоди № 1 з тарифами, а також на те, що відомості про перевантаження контейнера на вагон іншої ширини колії на станції «Мостиська ІІ» (ПП «Мостиська Драй Порт») не були відображені в окремих транспортних документах.

06.05.2026 митний орган направив електронні повідомлення з вимогою надати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Декларант у той самий день повідомив, що додаткові документи надаватися не будуть, і правом на консультацію з митним органом (ч. 5 ст. 55 МК України) не скористався. У зв`язку з цим 06.05.2026 відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № UA807000/2026/000132/2, застосувавши резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України) на підставі даних про раніше оформлені ідентичні/подібні товари (зокрема ЕМД № 26UA500580003447U2 від 26.03.2026 та № 26UA500500004662U2 від 14.02.2026). У рішенні митниця покроково обґрунтувала неможливість застосування методу 1 (за ціною договору), методів 2а, 2б, 2в та 2г.

07.05.2026 він оформив нову митну декларацію № 26UA807200006561U5 і на підставі заяви від 06.05.2026 товар було випущено у вільний обіг згідно з підпунктом 4 частини 4 статті 54 МК України з наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом (ч. 7 ст. 55 МК України). Можливі втрати Державного бюджету у разі оформлення за заявленою вартістю становили 208 007,54 грн.

19.06.2026 позивач подав до Харківської митниці заяву (вх. № 4800/13/7.14-2) з додатковими документами та інформацією для підтвердження заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування. До заяви додано, зокрема:

-лист продавця Qingdao Globalstar Industry Co., Ltd від 08.05.2026, у якому зазначено, що код товару 7009910000 у китайській експортній декларації № 021720260000034641 відповідає дійсності, а сайти https://gacc.agency та https://etoolsage.com є неоновленими (некоректними); правильна інформація міститься на сайті https://www.hsbianma.com;

-лист експедитора ТОВ «МІШК Україна» від 09.06.2026, що в межах договору від 06.10.2025 № V00144 та Протоколу узгодження договірної ціни № 137993 від 06.04.2026 товариство організовувало транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення контейнера № MSMU3156007 за коносаментом від 04.02.2026 № MEDUWG708920. Договори з третіми особами (перевізниками), зазначеними у транспортних документах, є договорами з залученими виконавцями, містять комерційну конфіденційну інформацію і не можуть бути передані замовнику без згоди цих осіб. Операція перевантаження контейнера на вагон іншої ширини колії на станції «Мостиська ІІ» не виставлялася окремим рядком і окремим рахунком, оскільки входила до складу комплексного тарифу/комплексної вартості організації доставки залізничним транспортом за маршрутом Гданськ Харків, відображеної в акті наданих послуг № UAGDNPM260004453 від 01.05.2026 і погодженої сторонами. ТОВ «МІШК Україна» не несло додаткових витрат на перевантаження і не виставляло окремі рахунки;

-заявку від 09.01.2026 до договору № V00144;

-додаткову угоду № 1 від 06.10.2025 з тарифами на обслуговування вантажу до того самого договору.

Листом від 23.06.2026 (вих. № 7.14-1/15-02/13/3553) Харківська митниця повідомила позивача про відмову у визнанні заявленої митної вартості та відсутність підстав для скасування рішення про коригування, зазначивши, що додаткові документи «не спростовують у повній мірі сумнівів митниці».

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За правилами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Виходячи з вищевикладеного Митний кодекс України вказує на те, що у випадку застосування резервного методу митна вартість обов`язково повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд установив, що позивачем під час митного оформлення та додатково 19.06.2026 надано: зовнішньоекономічний контракт і специфікацію; інвойс; платіжні документи; транспортні документи (коносамент, Т1, залізнична накладна); договір транспортно-експедиторських послуг від 06.10.2025 № V00144; протокол узгодження договірної ціни; заявку; додаткову угоду з тарифами; рахунки та акти про транспортні витрати; довідку про транспортні витрати; платіжні інструкції з оплати транспортних послуг; лист продавця щодо кодування товару; лист експедитора ТОВ «МІШК Україна» з поясненнями щодо договорів з третіми особами, комплексного тарифу та відсутності окремих рахунків за перевантаження.

Ці документи в сукупності підтверджують ціну, фактично сплачену за товар, та складові митної вартості (зокрема транспортні витрати за межами митної території України).

Доводи відповідача щодо відсутності окремих договорів з третіми особами (експедиторами/перевізниками) є необґрунтованими, оскільки такі договори мають конфіденційний характер, укладені не з декларантом, а декларант надав усі наявні у нього документи, що підтверджують вартість перевезення (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України).

Щодо порівняння з рівнями митної вартості в ЄАІС, суд відмічає, що сам по собі факт існування інших митних оформлень з вищими рівнями митної вартості не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу, якщо декларант надав повний комплект документів, що підтверджують ціну, фактично сплачену за товар. Рівень цін може відрізнятися залежно від умов поставки, обсягу партії, комерційних відносин, якості товару тощо. Відповідач не довів, що заявлені ціни є фіктивними або такими, що не відповідають дійсній вартості операції.

Стосовно відсутності договорів з третіми особами щодо транспортування товару, то суд повторно зазначає, що позивач уклав договір транспортно-експедиторських послуг з ТОВ «МІШК Україна» (договір № V00144). Саме цей суб`єкт організовував перевезення товару.

Щодо відсутність заявки та додаткової угоди, то ці документи були додатково надані позивачем відповідачу 19.06.2026.

Щодо операція перевантаження суд відмічає, що згідно з поясненнями експедитора, які містяться у матеріалах справи, ця операція входила до складу комплексного тарифу, відображеного в акті наданих послуг, і окремо не виставлялася. Отже, відсутність окремого рядка в транспортних документах не свідчить про не підтвердженість транспортних витрат.

Щодо сумнів відповідача автентичності експортної декларації країни відправлення, суд зазначає, що посилання на відкриті інтернет-сайти, які, за твердженням відповідача, є неактуальними, не може бути визнано належним доказом недостовірності документа. Продавець прямо підтвердив правильність коду товару з посиланням на актуальне джерело. Відповідач не надав жодних доказів підробки чи недостовірності декларації країни відправлення.

Також судом встановлено, що Митний орган у рішенні про коригування заявленої митної вартості зазначає, що «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», далі зазначає, що «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».

Так, згідно ч.1, 2, 3 ст. 57 МК України зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.60 МК України передбачений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У відповідності до ст.64 МК України передбачений резервний метод.

Однак, митний орган спочатку вказує на метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що різень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», а далі здійснює корегувальний розрахунок за резервним методом «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».

Таким чином, митним органом ухвалено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, оскільки митниця повинна була застосувати для підрахунку ціни товару метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а не резервний метод.

Згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів вартість товару визначалась за резервним методом на підставі митної декларації відносно товару-1 та товару-2, які наведені у рішенні про корегування заявленої митної вартості товарів. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст.64 МК України.

Так, згідно ч.1,2,3 ст.57 МК України, зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.59 МК України передбачений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У відповідності до ст.64 МК України передбачений резервний метод.

Суд відмічає, що спрацювання ризиків АСАУР не є підставою для автоматичного витребування додаткових документів чи коригування вартості. Воно вимагає ретельного аналізу поданих документів (постанова ВС від 20.09.2023, справа №821/411/18; постанова ВС від 16.06.2023, справа №825/2410/16).

Застосування резервного методу за таких обставин є передчасним. Митний орган фактично підмінив обов`язок доведення обґрунтованих сумнівів посиланням на загальні ризики АСАУР та порівняльні дані, що суперечить принципу пріоритетності основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд неодноразово вказував, що обґрунтовані сумніви є імперативною умовою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості (постанова від 07.05.2020 у справі № 380/2019/001625, постанова від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19). Сама по собі різниця в рівні митної вартості з попередніми оформленнями або спрацювання ризиків АСАУР без інших законних підстав не є достатньою для коригування (постанова Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 826/16699/16, постанова від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17).

Крім того, невиконання митним органом обов`язку надати обґрунтовану відмову з урахуванням додаткових документів (ч. 9 ст. 55 МК України) є самостійною підставою для висновку про протиправність подальшого існування рішення про коригування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Харківської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 06.05.2026 № UA807000/2026/000132/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 АС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.05.2026 № UA807000/2026/000132/2.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок № 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.09.2026.

Суддя М. І. Садова