Рішення № 139523740, 07.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3494/26

Номер провадження 2/337/2657/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляра А.М.

за участю секретаря Кожевник С.В.

представника відповідача Боголіп Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення сум, що підлягають виплаті при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27.05.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ «Укрзалізниця», в обґрунтування якого вказала, що вона працювала провідним інженером технічного відділу виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». 30.04.2026 її звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. Стаж роботи на залізничному транспорті на день звільнення становив 43 роки 8 місяців 24 дні. При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки роботодавець не виплатив передбачені колективним договором матеріальні допомоги.

ОСОБА_1 посилається на п. 3.1.18 колективного договору ДП «Придніпровська залізниця», відповідно до якого працівнику, який уперше звільняється за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, залежно від стажу виплачується одноразова матеріальна допомога. При стажі понад 10 років передбачено 3 середньомісячні заробітки. Оскільки стаж позивача перевищує 10 років, вона вважає, що їй належить: 21 989 грн ? 3 = 65 967 грн. Ця сума при звільненні не була виплачена, у зв`язку з чим позивач просить стягнути її з АТ «Укрзалізниця».

Тим самим п. 3.1.18 колективного договору передбачена додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті для працівників, які звільняються у зв`язку з виходом на пенсію. Для жінок при стажі понад 35 років передбачено 5 середньомісячних заробітків. Позивач має стаж понад 43 роки, тому вважає, що їй належить: 21 989 грн ? 5 = 109 945 грн. Ця сума також не була виплачена при звільненні.

Позивач також просить стягнути середній заробіток по день фактичного розрахунку станом на день ухвалення рішення, виходячи з того, що середньоденний заробіток складає 1 047,10 грн.

Просить суд:

- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 65 967,00 грн

- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 109 945,00 грн.

- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення у справі.

29.06.2026 року представник відповідача АТ «Укрзалізниця» подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема ст. 11, яка, на думку відповідача, дозволяє роботодавцю на період воєнного стану призупиняти дію окремих положень колективного договору. Відповідач зазначає, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. додаткові виплати, передбачені галузевою угодою та колективними договорами, у тому числі матеріальна допомога, були призупинені. Відповідач посилається на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 № Ц-85/44 Ком.т., відповідно до якого було відновлено нарахування та виплату працівникам, які звільнялися на пенсію, одноразової та додаткової матеріальної допомоги, виплату яких було призупинено у 2022 році. При цьому виплати мають здійснюватися у хронологічній послідовності відповідно до виникнення права на них та згідно з графіком погашення. У зв`язку з цим відповідач вважає, що порушення права позивачки відсутнє, а вимоги про негайне стягнення 65 967 грн та 109 945 грн є передчасними. У разі встановлення підстав для стягнення сум, суд має оцінити співмірність такої компенсації з розміром заборгованості, тривалістю затримки, поведінкою сторін та іншими обставинами справи і має право зменшити її розмір.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

08.06.2026 року суддя відкрив у справі загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання.

19.08.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення сум, що підлягають виплаті при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного інженера технічного відділу виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки вона була звільнена 30.04.2026 за власним ,бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 24.04.2026 № НОК-628/ОС. Стаж роботи на залізничному транспорті станом на день звільнення становив 43 роки 8 місяці та 24 дні, що підтверджується записом у трудовій книжці.

У наказі про звільнення передбачена виплата позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.1.18 Колективного договору залізниці.

У повідомленні про нараховані та виплачені суми працівнику ОСОБА_1 при звільненні, вказано, що ОСОБА_1 належить до виплати сума в розмірі 30 478,02 грн. У складі цієї суми відсутня одноразова та додаткова матеріальна допомога, передбачена умовами колективного договору.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , заробітна плата за останні два місяця роботи лютий та березень 2026 року складає 43 977, 99 грн.

В пункті 3.1.18 Колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» передбачено, що при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за списками № 1,2, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також матерів дітей з інвалідністю до 18 років, матерів осіб інвалідністю з дитинства І і II груп, багатодітних матерів та учасників бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплачувати матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

В другому абзаці пункту 3.1.18 Колективного договору передбачено, що адміністрація зобов`язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання права на пенсійне забезпечення виплачувати їм за рішенням комісії додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті (за поданням керівників структурних/виробничих підрозділів та згодою профспілкових комітетів) у таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок з стажем роботи понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків.

Рішенням правління №Ц-54/31 АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Рішенням правління №Ц-85/44 АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року прийнято рішення про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця», а саме прийнято рішення п. 26.1 - здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати, яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т).

Відповідно до п. 26.2. вказаного рішення нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення.

На виконання рішення штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено, що підтверджується листом від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 3.1.18 Колективного договору ДП «Придніпровська залізниця», передбачено право позивача ОСОБА_1 , враховуючи її стаж роботи більше 40 років, отримати при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію одноразову грошову допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову грошову допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складав 21 989 гривень, який розраховується, виходячи з середньомісячної зарплати в сумі 43 977,99 грн / 2 місяці = 21 989 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 при звільненні передбачена виплата 8 середньомісячних заробітків, розмір яких складає 175 912 грн. Проте дані суми виплачені позивачу не були, у повідомленні про нараховані суми при звільненні відсутні.

Позиція відповідача полягає в тому, що ОСОБА_1 дійсно має право на виплату матеріальних допомог, виплата яких була призупинена у 2022 році. Проте, наразі відновлено нарахування та виплату працівникам цих матеріальних допомог, які мають здійснюватися у хронологічній послідовності відповідно до виникнення права на них та згідно з графіком погашення.

Суд відхиляє доводи відповідача з наступних мотивів.

Як зазначено судом, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідач АТ Укрзалізниця поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ Укрзалізниця, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ Укрзалізниця, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України).

Оскільки відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, що разом складає 175 912 грн., то ці суми підлягають стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Беручи до уваги, що відповідачем було порушено строк виплати позивачу матеріальної допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за період часу з 30 квітня 2026 року по 07 вересня 2026 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100.

Сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, розраховується за такою формулою.

Заробітна плата за останні два місяці 43 977,99 грн.

Середньомісячна заробітна плата - 21 989 грн. = 43 977,99 / 2.

Середньоденна заробітна плата 1047,10 грн = 43 977,99 / 42 дні

Період затримки з 30 квітня 2026 року по 07 вересня 2026 року 90 робочих днів.

Сума середнього заробітку за затримку виплат 94 239 грн = 1047,10 х 90

Відповідач просив суд у разі стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення врахувати практику Великої Плата Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц та зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд вважає, що підстави для зменшення цієї суми відсутні, оскільки розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 94 239 грн. не перевищує суму невиплаченої заробітної плати в розмірі 175 912 грн. Відстрочення виплати заробітної плати при звільненні розпорядженнями підприємства є незаконним. Суд вважає заявлену до стягнення суму 94 239,00 грн пропорційною, розумною та співмірною із зазначеними майновими втратами позивача. Підстави для додаткового зменшення вказаного розміру відшкодування відсутні.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 :

- матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, що разом складає 175 912 грн.;

- суму середнього заробітку за затримку виплат у розмірі 94 239 грн.

Разом сума складає 270 151 грн.

При цьому суд роз`яснює, що сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Відповідачу належить здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.

Судові витрати.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, який у даній справі складає 1% від ціни позову, тобто 2701,51 грн., суд покладає сплату судового збору на відповідача.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 175 912 грн., суму середнього заробітку за затримку виплат у розмірі 94 239 грн., а всього стягнути 270 151 гривень.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 2701 гривень 51 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гейдорця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя: А.М. Котляр