Рішення № 139523586, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р. №520/11346/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Пасечнік О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Олітто О.О.,

представника відповідача Небилиці К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Київської митниці (далі відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі відповідач-2) у якій позивач просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17 квітня 2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2026/000252.

2) Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України 47 628,42 грн. збитків (шкоди), понесених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внаслідок здійснення Київською митницею неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного й протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17 квітня 2026 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2026/000252.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняті 17.04.2026 рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 та картка відмови № UA100320/2026/000252 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

14.05.2026 від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач - 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що Казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету або боржників. Разом з цим, Казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Позовна заява не містить відомостей, щодо будь яких порушень з боку працівників Казначейства, які б могли причинити шкоду Позивачу, чи порушити його права.

26.05.2026 від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач - 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що митний орган мав беззаперечні правові підстави задля витребування додаткових документів, оскільки позивач не надав у повному обсязі документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а надані документи містили розбіжності та не підтверджували усіх складових митної вартості товару. Крім того, спрацювала система АСАУР, що є додатковим підтвердженням сумнівів митного органу. Відповідач звертає увагу, що позивач не надав на вимогу митного органу пояснень та витребуваних документів.

30.06.2026 від Київської митниці надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач - 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість товару не кореспондується ані з офіційними ціновими пропозиціями виробника, ані з подальшою реалізацією товару на території України, що об`єктивно виключало можливість беззастережного визнання митної вартості, заявленої декларантом за основним методом.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання по справі на 27.05.2026 об 11.00 год.

Ухвалою від 25.05.2026 задоволено клопотання представників сторін про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 13.07.2026 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, Державної казначейської служби України надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, Київської митниці, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до укладеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) зовнішньоекономічного контракту № 25512 від 14.11.2025 з продавцем TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD на митну територію України надійшов, придбаний ФОП ОСОБА_1 товар: велосипеди з шарикопідшипниками: bicycle/велосипед 24 BOXTER 300 сет (шт.); bicycle/велосипед 29 ENERGY, 17" - 300 сет (шт.); bicycle/велосипед 29 ENERGY, 19" 27 сет (шт.); bicycle/велосипед 26 BOXTER 300 сет (шт.); bicycle/ велосипед 26 RESPECT - 300 сет (шт.); bicycle/велосипед 24 ENERGY - 156 сет (шт.); bicycle/велосипед 26 ENERGY 192 сет (шт.); bicycle/велосипед 27.5 ENERGY - 96 сет (шт.); bicycle/велосипед 24 RESPECT 300 сет (шт.); bicycle/велосипед 24 CONVOY - 201 сет (шт.); bicycle/велосипед 26 CONVOY 201 сет (шт.); bicycle/ велосипед 24 ULTRA - 201 сет (шт.); bicycle/велосипед 26 ULTRA 201 сет (шт.); bicycle/велосипед 29 ULTRA - 102 сет (шт.). Торговельна марка - CROSSBIKE. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTSCO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.; частини велосипедів, ободи велосипедні: RIMS/Ободи велосипедні 110 пар. Торговельна марка - CROSSBIKE. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.; частини велосипедів, частини пристроїв перемикання передач: GEAR SYSTEM/Комплект перемикання передач 30 компл. Торговельна марка - SAIGUAN. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай; частини велосипедів, частини до гальмів: DISC PLATES/Гальмівний супорт (каліпер) - 50 компл. Торговельна марка - JIU HOLG. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.

З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, 14.04.2026 позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію № 26UA100320312897U8 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару, з вказаною митною декларацією ФОП ОСОБА_1 через митного брокера (ТОВ «НОВАБРОК») подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № SW25512 від 16.11.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SW25512 від 16.11.2025; коносамент (Bill of lading) № ZIMUXNG3114258 від 21.11.2025; домашній коносамент (House bill of lading) № S0125110493 від 21.11.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9752/1 від 10.04.2026; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9752/2 від 10.04.2026; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9752/3 від 10.04.2026; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C25MA06E3EH50004 від 08.12.2025; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 26UA100000094355U0 від 11.04.2026; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 26UA100000094379U5 від 11.04.2026; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 26UA100000094600U3 від 11.04.2026; банківський платіжний документ, що стосується товару (swift) від 28.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-30424 від 10.04.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-30425 від 10.04.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-30426 від 10.04.2026; довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім» № 100426/01 від 10.04.2026; довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім» № 100426/02 від 10.04.2026; довідка від експедитора ТОВ «Клевер Тім» № 100426/03 від 10.04.2026; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.11.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 25512 від 14.11.2025; доповнення до внутрішнього договору (контракту) (Додаткова Угода) № 1 від 18.04.2025; договір про надання послуг митного брокера № МБ019/01 від 04.12.2023; договір (контракт) про перевезення (ТЕО з ТОВ «Клевер Тім») № 1011/25/05 від 10.11.2025; електронний сертифікат № C25MA06E3EH50004 від 08.12.2025; інші некласифіковані документи (Доручення) № 13/04/2026 від 13.04.2026; інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № ПР-157601 від 14.04.2026; інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № ПР-157635 від 14.04.2026; інші некласифіковані документи (Разова перепустка) № ПР-157636 від 14.04.2026; копія митної декларації країни відправлення № 021720250000334570 від 17.11.2025.

Позивачем електронним повідомленням від 16.04.2026 о 01:38:50 до документа № 26UA100320312897U8 додатково до митниці на забезпечення митного оформлення надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-22/04-2026 від 14.04.2026.

За результатами розгляду поданих документів відповідач своїм електронним повідомленням від 17.04.2026 о 10:37:07 до документа № 26UA100320312897U8 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, та необхідність надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів 17.04.2026 митний орган відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17.04.2026 з посиланням на те, що митну вартість товару № 1 визначено із розрахунку: 5,1277 дол. США за кг. Розрахунок митної вартості для партії товару: 5,1277*45722,88/2877=81,4923 дол. США за одиницю. Джерело інформації, якими користувався митний орган: МД від 10.03.2026 № 26UA209230021252U0 з урахуванням: найменування, ваги, призначення товару, країни виробництва (Китай), умов постачання (FOB), порту відправлення (XINGANG/ TIANJIN). Митну вартість товару № 2 визначено із розрахунку: 5,1356 дол. США за кг. Розрахунок митної вартості для партії товару: 5,1356*150,92/220=3,5230 дол. США за одиницю. Джерело інформації, якими користувався митний орган: МД від 10.03.2026 № 26UA209230021252U0 з урахуванням: найменування, призначення товару, країни виробництва (Китай), умов постачання (FOB), порту відправлення (XINGANG/ TIANJIN). Митну вартість товару № 3 визначено із розрахунку: 5,0101 дол. США за кг. Розрахунок митної вартості для партії товару: 5,0101*39,2/30=6,5465 дол. США за одиницю. Джерело інформації, якими користувався митний орган: МД від 17.03.2026 № 26UA110020000913U0 з урахуванням: найменування, призначення товару, країни виробництва (Китай). Митну вартість товару № 4 визначено із розрахунку: 5,0188 дол. США за кг. Розрахунок митної вартості для партії товару: 5,0188* 19,6/50=1,9673 дол. США за одиницю. Джерело інформації, якими користувався митний орган: МД від 05.09.2025 № 25UA403070007901U4 з урахуванням: найменування, призначення товару, країни виробництва (Китай), умов постачання (FOB).

Відповідачем було оформлено та направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2026/000252.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Стосовно тверджень митного органу, що митна декларація країни відправлення не може бути взяти до уваги як документ, що підтверджує митну вартість та не підтверджує факт здійснення експорту товарів, суд зауважує, що експортна декларація країни відправлення не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, надана експортна декларація країни відправлення містить відповідний номер та штрих-код по якому вона може бути ідентифікована, як оформлена у країні відправлення; заповнення всіх граф в декларації країни відправлення (КНР) є виключно прерогативою продавця, здійснюється за правилами, що визначені в країні відправлення, а саме КНР. Також зазначена декларація містить усі дані, у тому числі числові, по яким можна ідентифікувати товар, об`єм, характеристики та його вартість, умови його постачання та перевезення, номера контейнерів та коносаменту тощо.

Щодо доводів митного органу в рішенні про коригування митної вартості стосовно того, що з урахуванням інформації, що міститься у відкритих джерелах Інтернет (www.searates.com) вбачаються додатково понесені витрати на розвантаження/завантаження контейнерів, демередж/детеншн контейнерів на маршруті слідування, судом встановлено таке: калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення, надавалася позивачем на момент декларування з первинною митною декларацією, що підтверджують довідки про транспортні витрати № 100426/01, № 100426/02, № 100426/03 від 10.04.2026 та рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-30424, № РФ-30425, № РФ-30426 від 10.04.2026, в яких вказано також і маршрут слідування вантажу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 та від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Суд наголошує, що зазначення відповідачаем «з урахуванням інформації, що міститься у відкритих джерелах Інтернет» не є належним доказом понесення додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням товару позивача, так як така інформація не підтверджує жодних додатково понесених транспортних витрат позивачем на шляху морського перевезення вантажу.

Отже, висновки відповідача про відсутність документів розвантаження / завантаження контейнерів, демередж / детенш, про вартість зберігання товару є недоведеними відповідачем.

Щодо тверджень відповідача , що декларантом не надано платіжні документи щодо сплати по рахункам-фактурам № РФ-30424, № РФ-30425, № РФ-30426 від 10.04.2026, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки вони суперечать п. 6 ч. 2 статті 53 МК України, який передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не надання саме банківських документів стосовно оплати транспортних послуг. Банківські документи стосовно оплати транспортних послуг, які зазначаються митницею, на момент декларування не надавалися та не могли бути надані, так як позивачем не було здійснено оплату по рахункам-фактурам щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-30424, № РФ-30425, № РФ-30426 від 10.04.2026 у зв`язку з тим, що товар не був доставлений у кінцеве місце призначення м. Харків.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі № 803/3649/15.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 правового висновку «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо неподання декларантом достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - TIANJIN всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення, су зауважує, що на момент декларування товару, відповідачу були надані довідки про транспортні витрати № 100426/01, № 100426/02, № 100426/03 від 10.04.2026 разом з коносаментами № ZIMUXNG3114258, № S0125110493 від 21.11.2025, CMR № 9752/1, № 9752/2, № 9752/3 від 10.04.2026, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-30424, № РФ-30425, № РФ-30426 від 10.04.2026 та Договір транспортного експедування № 1011/25/05 від 10.11.2025 з ТОВ «Клевер Тім», які містять усі необхідні дані та складові такої митної вартості оцінюваного товару як витрати на транспортування, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови.

Суд акцентує увагу, що 31 травня 2019 року Верховний Суд у справі № 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які зазаконом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду у від 22 серпня 2019 р. у справі № 810/2784/18, від 31 січня 2018 р. у справі № 810/2839/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 р. у справі № 400/2922/18, від 03 лютого 2021 р. у справі № 810/4441/16; від 13 січня 2022 р. справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 р.

Отже, висновки відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними.

Щодо зауважень митного органу до прайс-листа б/н від 10.11.2025, який не містить всього асортименту продукції продавця, є адресним, тобто не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994), суд зазначає таке.

Так, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, та прайс-лист це довідник цін (тарифів) виробника/продавця на товари та/або види послуг.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 810/690/17 від 23.10.2020).

Щодо тверджень митниці про те, що висновок експерта від № 20-22/04-2026 від 14.04.2026 носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, суд зазначає такке.

Так, висновок експерта про вартісні характеристики товару не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; наданий декларантом висновок експерта № 20-22/04-2026 від 14.04.2026, складений з проведеним аналізом інформації у доступних джерелах станом на час виконання експертизи, виявлено пропозиції по продажу об`єктів порівняння (пропозицій по продажу подібного майна, яке за своїм призначенням та зовнішнім виглядом подібне до об`єктів дослідження).

Верховним Судом у подібних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, викладений у постанові від 06.11.2018 у справі № 810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торговопромислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України" Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"), однак таке своє право не реалізувала».

Також слід зазначити, що у розумінні частини другої статті 53 МК України, такий документ не є обов`язковим і не може слугувати самостійною підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару за заявленою декларантом ціною.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року по справі № 820/584/17.

Щодо зауважень митниці до наданого до митного оформлення банківського документу (SWIFT) від 28.11.2025 б/н суд зазначає таке.

Так, пунктом 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі також - Положення № 216), передбачено, що платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити, зокрема, як: - найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

Як вбачається зі змісту SWIFT переказу від 28.11.2025 р., він містить інформацію про одержувача платежу - компанію «TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO.,LTD» та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі 90 500,61 доларів США, що відповідає сумі предоплати, вказаній в рахунку-фактурі № SW25512 від 16.11.2025 р. Також містить інформацію про призначення платежу - відповідно до контракту від № 25512 від 14.11.2025 та інвойсу № SW25512 від 16.11.2025, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту та інвойсу.

Отже, доводи в цій частині є необгрунтованими.

Що стосується посилань митниці на те, що посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У Постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 зазначено, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. Посилання у рішенні про коригування митної вартості на лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

За правилами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Зазначене узгоджується і з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Разом з тим, митний орган обрав самий останній шостий метод визначення митної вартості товару резервний.

Іншого, в порушенні норм Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 та ч. 2 ст. 55 МК України, які зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів не містить.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

У відзивах на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає про таке.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

З огляду на викладене, Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17 квітня 2026 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA100320/2026/000252, прийняті Київсько митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про стягнення заподіяної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Так, позивачем у рамках укладеного з ним договору транспортного експедування №1011/25/05 від 10.11.2025 на підтвердження понесених витрат 20.04.2026 та 21.04.2026 було отримано від експедитора ТОВ «Клевер Тім» рахунок № РФ-30634 від 21.04.2026 та акт надання послуг № 30634 від 20.04.2026 р. на сплату штрафних санкції за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом вантажу щодо якого проводилося митне оформлення на загальну суму 47 628,42 грн, відповідно до яких розмір збитків (шкоди) склав 47 628,42 грн.: 15 876,14 грн. - транспортні послуги (простій автомобіля JXLU 6225175 по маршруту Одеська обл., м. Южне - м. Харків, автомобіль ВН7099НI, причіп НОМЕР_1 ) 6 днів з 15.04.2026 по 20.04.2026 за екв. 60 долл / доба; 15 876,14 грн. - транспортні послуги (простій автомобіля TRHU 8312236 по маршруту Одеська обл., м. Южне - м. Харків, автомобіль НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 ) 6 днів з 15.04.2026 по 20.04.2026 за екв. 60 долл / доба; 15 876,14 грн. - транспортні послуги (простій автомобіля ZCSU7992490 по маршруту Одеська обл., м. Южне - м. Харків, автомобіль НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 ) 6 днів з 15.04.2026 по 20.04.2026 за екв. 60 долл / доба.

Тобто, позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України збитки, які ним визначені як штрафні санкції за укладеним ним договором транспортного експедування №1011/25/05 від 10.11.2025.

Також суд зауважує, що позивачем не зазначено жодних обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння позивачу безпосередньо відповідачем 2 матеріальної шкоди у розмірі 47 628,42 грн. та не доведено факту заподіяння йому відповідачем 2 таких витрат.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України 47 628,42 грн. збитків (шкоди), понесених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внаслідок здійснення Київською митницею неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного й протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17 квітня 2026 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2026/000252, є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Платіжною інструкцією № 16 від 05.05.2026 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 13312 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 6656 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2026/000115/2 від 17 квітня 2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2026/000252.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот пятдесят шість гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеояційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач 1 Київська митниця, місцезнаходження: 03124, місто Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 8, корпус А, код ЄДРПОУ 43997555.

Відповідач 2 Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Пасечнік О.В.