Ухвала суду № 139523554, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 вересня 2026 р. № 520/27656/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.12.2025, прийняте у справі № 204650026888, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій Суд дійшов наступних висновків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10 грудня 2020 №1723/02-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач звернулася до суду з позовними вимогами щодо скасування оскаржуваного рішення від 01.12.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Тобто, правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли з 01.12.2025 (з дня, коли позивач дізналася про відмову в призначенні пенсії за віком), водночас, даний позов надійшов від позивача до суду 03.09.2026, тобто з істотним пропуском строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач заяву про поновлення строку не надала.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як встановлено приписами частини 2статті 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

За змістом частини 4 статті 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Так, позовна заява обґрунтовується тим, що відповідачем, рішенням від 01.12.2025 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, оскільки до загального страхового стажу позивачці не зараховано період навчання, а до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на посаді рентгенлаборанта.

В якості додатків до позовної заяви представник позивача зазначає перелік документів, зокрема, копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.12.2025 у справі № 204650026888 про відмову у призначенні пенсії, копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.10.2025 № 204650026888 про відмову у призначенні пенсії, копію диплома від 28.06.1995 серії НОМЕР_1 та додатка до нього, копію документа про зміну прізвища, копію трудової книжки ОСОБА_1 , копію пільгової довідки від 03.11.2025 № 1017/0/717-25, копію пільгової довідки від 26.09.2025 № 58, копію заяви про призначення пенсії від 24.11.2025, копії карт умов праці за результатами атестації робочих місць.

Водночас представник позивача зазначає про неможливість самостійно надати зазначені докази, з огляду на те, що вони являють собою електронну пенсійну справу, матеріали якої містяться на базі централізованих інформаційних технологій Пенсійного фонду України. Просить суд витребувати відповідні матеріали у відповідача.

Суд звертає увагу, що процесуальний механізм витребування доказів судом є винятковим способом забезпечення доказової бази у справі та застосовується лише у разі доведення учасником справи об`єктивної неможливості самостійного отримання відповідних доказів. Водночас обов`язок доведення вчинення всіх залежних від особи дій, спрямованих на отримання таких доказів, покладається саме на заявника відповідного клопотання.

З матеріалів позовної заяви не вбачається, що представником позивача вживалися заходи щодо отримання запитуваних документів, надані до суду матеріали не містять доказів звернення позивача до пенсійного органу для надання копії оскаржуваного рішення.

Окрім того, суд зауважує, що оскільки, за твердженням представника позивача, останньою до заяви про призначення пенсії долучалися необхідні матеріали на підтвердження наявності загального та пільгового страхового стажу, то позивач володіє зазначеними документами на підтвердження викладених у позовній заяві вимог, як і змістом оскаржуваного рішення пенсійного органу від 01.12.2025, цитуючи причини відмови у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Інших відомостей щодо неможливості надання копії оскаржуваного рішення, а також копії заяви про призначення пенсії з визначеними додатками до суду не подано. Доказів вжиття представником позивача заходів, спрямованих на отримання копії оскаржуваного рішення, зокрема, та матеріалів пенсійної справи, позовна заява не містить.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що клопотання про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Натомість позовна заява не містить встановлених приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України обов`язкових відомостей, таких як місце реєстрації позивача.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах. В обґрунтування даної вимоги зазначає, що вимога зобов`язального характеру пред`являється за місцем фактичного проживання позивачки.

Натомість, матеріали справи не містять доказів підтвердження фактичного проживання позивача на території Одеської області, до пенсійного органу якої заявлена позовна вимога про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію, зазначений орган не визначений відповідачем у справі.

Також суд зазначає, що частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Як убачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є дві вимоги немайнового характеру (скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову в призначенні пенсії (1) та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплачувати пенсію позивачу (2)), а отже ставка судового збору за подання даного позову, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 2 129,92 грн.

Матеріали справи квитанцію про сплату судового збору не містять.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску, уточнену позовну заяву, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України, а також докази в обґрунтування позовних вимог, докази фактичного місця проживання позивачки та платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску, уточненої позовної заяви, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України, а також докази в обґрунтування позовних вимог, докази фактичного місця проживання позивачки та платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН