Рішення № 139523274, 31.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4109/26

Провадження №: 2/332/3789/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини та сплачує аліменти відповідно до рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя, справа №332/1279/21 від 26 травня 2021 року.

25.06.2019 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя № 332/213/19 від 11.06.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з усіх видів доходів (заробітку), щомісячно, починаючи з 22.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Окрім звичайних витрат на утримання дитини, Позивачем були понесені додаткові витрати, викликані особливими обставинами, а саме необхідністю лікування, оздоровлення та розвитку дитини. Зокрема:

?05.12.2024 на оплату медичного обстеження в Міській дитячій лікарні №5 м. Запоріжжя було сплачено 766 грн.

?11.01.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 455,14 грн.

?15.03.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 83,85 грн.

?26.03.2026 на купування ліків в аптеці №38 було витрачено 126 грн.

?27.03.2026 на знімок МРТ дослідження було сплачено 2600 грн.

?03.04.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 652,68 грн.

?03.04.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 295,17 грн.

?19.04.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 141,63 грн.

?05.05.2026 на купування ліків в аптеці №38 було витрачено 200,94 грн.

?05.05.2026 на купування ліків в аптеці №38 було витрачено 543,13 грн.

?06.05.2026 на послуги з оздоровлення та відпочинку дитини ОСОБА_3 в дитячому таборі Охусаmр з 08.06.2026 по 14.06.2026 було сплачено 12,900 грн.

?18.05.2026 на купування ліків в аптеці №33 було витрачено 134,82 грн.

?23.05.2026 на купування ліків в аптеці №6 було витрачено 369,79 грн.

?05.06.2026 на оплату квитків на автобус/поїзд в табір було витрачено 3150 грн.

Загальна сума понесених додаткових витрат становить 22419,15 грн., що підтверджується квитанціями, довідками, чеками та іншими письмовими доказами.

В добровільному порядку відповідач брати участь у відшкодуванні додаткових витрат на дитину відмовляється.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також тоq з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрат на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язок батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду до початку судового засідання заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левицька Ю.В. надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача. Позовні вимоги визнає в повному обсязі. При цьому представник відповідача адвокат Левицька Ю.В. просить надати відповідачу розстрочку на 6 місяців, оскільки він не працює та не має відповідного доходу. Для підтвердження матеріального становища представником відповідача надано довідки Форми ОК-5 та ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із досліджених судом письмових доказів, які є у справі встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2011 року.

ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ) та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Понесені витрати на лікування, оздоровлення та розвиток дитини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунок-фактура №2207/05 від 06.05.2026 р., копії фіскального чеку №386650608283 від 27.03.2026, копією квитанції № 08РК-НЕ77-С405-НС10 від 05.06.2026, копією фіскального чеку №ZP8e6Arm0cA від 18.05.2026, №1GE-djXC0vw від 11.01.2026, №wyvPQf5CcjA від 26.03.2026, №hrF3e-p7BOA від 15.03.2026, №Stqwrsafuh0 від 03.04.2026, №mUdz_VzeHpg від 03.04.2026, № RBUACNUD2ZE від 05.05.2026, №wopA508WaCQ від 19.04.2026, №9mwYxJRV7s4 від 23.05.2026, №5ZmNjIIpNSQ від 05.05.2026, копія квитанції про оплату Міській дитячій лікарні №5 м. Запоріжжя, копією Довідки №71 КНП «Міська Лікарня №4» ЗМР, копією консультаційного висновку спеціаліста від 14.11.2024, копією виписки (епікриз) №3048, копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5298-2026 від 26.05.2026, копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2676 від 09.07.2025 та іншими матеріалами.

Відповідно до копії рахунку-фактури №2207/05 від 06.05.2026 ОСОБА_3 перебувала в дитячому таборі Oxycamp у період з 8 по 14 червня 2026, для оздоровлення та відпочинку. За дані послуги сплачено 12900( дванадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок. Додатково сплачено за квитки на автобус до табору Oxycamp, відповідно до квитанції №08РК-НЕ77-С405-НС10 від 05.06.2026 у сумі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

З виписки №3048 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні спеціалізованої педіатричної допомоги Центру первинної медико-санітарної допомоги з 25.03.2026 по 30.03.2026.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого №5298-2026 від 26.05.2026 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «ТМО Здорова родина» ЗОР з 21.05.2026 по 26.05.2026. Проведено оперативне втручання: вазотомію кобляційну.

Відповідно до виписки КНП «Міська лікарня №4» ЗМР №2676 від 10.02.2026 р. ОСОБА_3 перебувала у стаціонарі відділення фізичної та реабілітаційної медицини з 27.01.2025 до 10.02.2025. Відповідно до висновку спеціаліста встановлений діагноз та призначено лікування.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, що стосуються обов`язку батька та матері утримувати дитину, які регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (надалі - СК України).

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.141СКУкраїни мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Предметом цього спору є стягнення фактично понесених витрат, позивачем матір`ю дитини, відтак істотною обставиною є встановлення факту понесення нею витрат, викликаних саме особливими обставинами, такими як лікування та оздоровлення дитини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 13.09.2017р. у справі №6-1489цс17, згідно із ч.1 ст.185 СК України - той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що стягненню підлягають не тільки фактично зазнані додаткові витрати на утримання дитини, а і передбачувані додаткові витрати, викликані особливими обставинами, тому їх необхідно визначати в твердій грошовій сумі.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ними аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Відповідно до частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що базові постійні потреби дитини покриваються за рахунок аліментів. Проте, в окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку або хронічну хворобу, тощо.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та 09 вересня 2019 року в справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19).

На переконання суду відповідач, як батько спільної з позивачем дитини, зобов`язаний брати рівну з позивачем матеріальну участь у додаткових витратах на доньку, що обумовлені станом її здоров`я.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем понесені додаткові витрати, пов`язані з лікуванням та оздоровленням спільної дитини сторін в розмірі 22419 грн. 15 коп., тому визначає, що додаткові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 11209 грн. 57 коп., тобто половину тих коштів, які витрачені позивачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Розстрочка це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Приписами п. 37 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, останнім долучені письмові докази з яких вбачається, що з травня 2020 року відповідач не має офіційного працевлаштування, через що не має стабільного доходу.

Розглядаючи клопотання/заяву Відповідача (Боржника) про розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд виходить з пріоритетності захисту прав та інтересів дитини. Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України, додаткові витрати викликані особливими обставинами (хворобою, розвитком здібностей тощо), які потребують негайного та повного фінансового покриття.

Заявником не надано належних, допустимих та переконливих доказів існування виняткових обставин, що об`єктивно унеможливлюють одноразову сплату присудженої суми. Сама по собі відсутність достатніх коштів чи посилання на скрутне матеріальне становище, за відсутності доказів повної втрати працездатності, не є безумовною підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду, оскільки це призведе до порушення прав дитини на належне утримання та своєчасне отримання необхідної допомоги.

Враховуючи вище викладене у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору при поданні позову, судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подав суду договір про надання правової допомоги від 25.06.2026 № б/н, акт виконаних робіт від 26.06.2026, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, згідно з яким адвокат Зубенко О.А. надала клієнту ОСОБА_1 послугу, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення додаткових витрат на утримання дитини 5000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачкою документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265, 279 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у розмірі 11209 (одинадцять тисяч двісті дев`ять) гривень 58 копійок.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійокна користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя В.Д. Сапунцов