Ухвала суду № 139523184, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі

07 вересня 2026 року Справа № 520/27555/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду, дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 20 грудня 2022 року по 21 лютого 2025 року включно грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням та складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років або місячного грошового забезпечення, без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та щодо нездійснення належного перерахунку і виплати різниці;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 20 грудня 2022 року по 21 лютого 2025 року включно, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням та складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від зазначених окладів, надбавки за вислугу років або місячного грошового забезпечення, визначивши їх розмір шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, на 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн та на 1 січня 2025 року у розмірі 3028 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, із урахуванням усіх займаних посад, військових звань, тарифних розрядів, вислуги років, наказів про встановлення надбавок, премій та інших виплат, та провести виплату належних сум за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослуж-бовців» з урахуванням раніше виплачених сум з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку поважними).

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, визначено:

працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (ч. 1);

із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (надалі - Рішення КСУ № 1-р/2025) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Крім іншого, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне:

9. […] Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих ст.ст. 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих ст. ст. 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55 Конституції України.[…].

Враховуючи наведене, обмеження позивача, який є діючим військовослужбовцем, на звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період після 19 липня 2022 року тримісячним строком, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352-ІХ, не відповідатиме наведеним вище конституційним принципам.

Також суддя вважає за необхідне зазначити, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, - не підлягають застосуванню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст.26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (надалі - Закон № 2232-ХІІ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно із п. 40 Положення № 1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.

З аналізу наведених приписів слідує, що переміщення на нове місце військової служби та звільнення з військової служби не є тотожними поняттями.

За висновком судді норма ч. 2 ст. 233 КЗпП, відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, підлягає застосуванню саме у разі звільнення військовослужбовця з військової служби.

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви документів, позивач після виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

Отже, виключення позивача зі списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із переміщенням до іншої військової частини не є звільненням з військової служби, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП.

Враховуючи наведене, позивач не порушив строки звернення до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Позовна заява підсудна Харківському окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених цим Кодексом, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з приписами ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, […].

Частиною 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно ст. 1 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 77, 80, 171, 241, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.

2. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

3. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.

4. Зобов`язати відповідачів надати суду протягом п`ятнадцяти днів:

- копію документа щодо статусу НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ);

- належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про зарахування позивача до особового складу НОМЕР_1 та виключення з військової частини;

- пояснення щодо порядку розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 20 грудня 2022 року по 21 лютого 2025 року (в т.ч. застосування прожиткового мінімуму);

- довідки про грошове забезпечення позивача за період грудень 2022 року лютий 2025 року (із наведенням окремих складових грошового забезпечення);

- доказ направлення відзиву на позов позивачу.

5. Роз`яснити відповідачу, що не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а не подання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.

6. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив.

7. Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь на відзив.

8. Роз`яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов`язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

10. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.