Рішення № 13952274, 16.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2011 р.

Справа № 4-26/96-10-2462

За позовом Будівельно-монтажного управління "Енергобуд" у формі закритого акціонерного товариства;

до відповідачів: 1. Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" ; 2. Комунального підприємства "Іллічівськводоканал"

про стягнення 50000грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Слівка К.Є.- по довіреності; Покась О.С.- по довіреності;

Від відповідача-1: -не з'явився;

Від відповідача-2: Поведик Т.П.- по довіреності;

Суть спору: 22.06.2010 року Будівельно-монтажне управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»та Комунального підприємства «Іллічівськводоканал»про стягнення суми заборгованості за векселем в сумі 50 000,00 грн., в якому просило визнати Комунальне підприємство «Іллічівськводоканал»правонаступником Комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства», стягнути з Комунального підприємства «Іллічівськводоканал»на користь Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства суму заборгованості за простим векселем в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень 00 коп., а також стягнути з Комунального підприємства «Іллічівськводоканал»на користь Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства суму судових витрат, з яких державне мито - 585 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення - 236 грн.

27.07.2010 року Будівельно-монтажне управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, у якій просило суд визнати Комунальне підприємство «Іллічівськводоканал» правонаступником Комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства», стягнути з Комунального підприємства «Іллічівськводоканал»на користь Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства суму заборгованості за простим векселем в розмірі 50 402,74 грн., в тому числі 50 000 грн. боргу та 3% річних в розмірі 402,74 грн., витрати на послуги фахівця в галузі права в розмірі 20 000 грн., а також віднести на його рахунок судові витрати: державне мито в розмірі 789,03 грн. та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн.

04.08.2010 року рішенням господарського суду Одеської області у справі № 26/96-10-2462 позов Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства задоволено частково.

23.09.2010 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2010 р. скасовано, провадження у справі в частині вимог про визнання КП „Іллічівськводоканал” правонаступником припинено, в іншій частині позову відмовлено.

23.11.2010 року постановою Вищого господарського суду України зазначену постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року та рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2010 року у справі №26/96-10-2462 скасовано; в частині припинення провадження у справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року залишено в силі, а в іншій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

24.12.2010 року ухвалою Господарського суду Одеської області суддя Літвінов С.В. прийняв справу до свого провадження та присвоїв справі номер 4-26/96-10-2462.

28.01.2011 року Будівельно-монтажне управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути солідарно з Комунального підприємства «Іллічівськводоканал»та Комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»на користь Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства суму заборгованості за простим векселем у сумі 50 402,74 грн., в тому числі 50 000 грн. боргу та 3% річних в розмірі 402,74 грн., витрати на послуги фахівця в галузі права в розмірі 20 000 грн., а також віднести на його рахунок судові витрати: державне мито в розмірі 789,03 грн. та витрати по сплаті послуг ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн.

Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити на підставі обставин, на які вони посилались в позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та письмових поясненнях.

Представник Відповідача - 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, але заявив, що Відповідач - 1 готовий здійснити розрахунок за простим векселем №753288785294 від 15.09.2004 року на суму 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, але не раніше 15.09.2012 року, коли настане строк платежу за спірним векселем.

Також в судовому засіданні надав пояснення директор Відповідача - 1 у якості аргументу про те, що Відповідач - 2 не має бути залучений у якості відповідача по справі, вказав, що під час вилучення комунального майна з балансу Відповідача - 1 Іллічівська міська рада залишила на балансі Відповідача - 1 достатню суму для погашення боргових зобов’язань. При цьому сума кредиторської заборгованості Відповідача –1 перевищує суму 7,7 мільйонів гривень, оскільки саме на таку суму Відповідачем –1 видано векселі.

Представник Відповідача - 2 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі на підставі обставин, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Позивача з таких підстав:

15.09.2004 року Відповідач - 1 видав простий вексель №753288785294 на суму 50 000 гривень Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»у якості зобов’язання сплатити заборгованість за договором про оновлення обов’язків від 15.09.2004 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»та Відповідачем - 1, у зв’язку із заборгованістю останнього перед ТОВ «ІНФОКС»по сплаті послуг, що були надані боржнику по договору від 01.11.2000 року № 280-4 на послуги водопостачання та водовідведення.

21.04.2010 року Позивач на підставі акту приймання-передачі векселя отримав спірний вексель в рахунок розрахунків по Договору підряду від 14.10.2010 року №20, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»та Позивачем.

29.04.2010 року Позивач звернувся до Відповідача - 1 з вимогою про сплату зобов’язання по векселю, але Відповідач - 1 відмовився від виконання вказаного зобов’язання.

Спірний вексель був виданий Відповідачем - 1 Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»зі строком платежу «за пред’явленням». Після цього в тексті спірного векселя строк платежу «за пред’явленням»було закреслено, та дописано «14 вересня 2006 року». Це підтверджується текстом спірного векселю із наявними на ньому закресленнями та дописаними словами.

Ст.13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»говорить про те, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін»із внесенням змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

Однак дата змін, надпис «відповідно до змін»та підписи сторін, які затверджують внесення змін, на векселі відсутні, а тому зміна старого строку платежу «за пред’явленням»на новий строк для пред’явлення векселя для платежу «14 вересня 2006 року»на думку суду не має юридичної сили та вважається ненаписаним. А тому вексель по теперішній час має строк платежу «за пред’явленням».

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи копії угод № 2 від 14.09.2005 року, № 3 від 14.09.2006 року та № 4 від 14.09.2009 року саме і обумовлюють продовження сторонами строку для пред’явлення векселя для платежу.

У своїх поясненнях, наданих до суду, Відповідачі зазначають, що вказаними угодами було встановлено дату, раніше якої вексель не може бути пред’явлений для платежу. Однак суд вважає, що вказаними угодами Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»та Відповідач - 1 не обмежили векселедержателя в праві пред’явити вексель для платежу, а лише пролонгували строк для такого пред’явлення до 15.09.2012 року.

Суд також не погоджується з доводами представника Відповідача – 2 щодо того, що угодою № 2 14.09.2005 року векселедавець та векселедержатель встановили новий строк платежу за спірним векселем –14.09.2006 року, оскільки з тексту цієї угоди вбачається, що спірний вексель було «пролонговано»не до 14.09.2006 р., а до 15.09.2006 р. Отже, наявність цієї угоди на думку суду ніяк не пов’язана із намаганням внести зміни до тексту векселя, оскільки ці зміни не відповідають змісту угоди.

Таким чином, суд відхиляє доводи Відповідача –1 щодо ненастання строку платежу за векселем та доводи Відповідача –2 щодо пропуску Позивачем строку для пред’явлення векселя для платежу. На підставі вищесказаного суд вважає правомірною вимогу Позивача до зобов’язаних за векселем осіб щодо сплати зазначеної в векселі суми.

Позивач наполягає на тому, що Відповідач - 2 був створений шляхом виділу з Відповідача - 1, а тому повинен нести солідарну відповідальність за простим векселем №753288785294 від 15.09.2004 року. В свою чергу Відповідач - 2 заперечує проти такого твердження Позивача, посилаючись на те, що Відповідач - 2 та Відповідач - 1 є організаційно, технологічно та функціонально різними підприємствами, мають різну назву, код за ЄДРПОУ, банківські рахунки та установчі документи, а тому Відповідач - 2 не є правонаступником Відповідача - 1 та не має нести відповідальність за зобов’язаннями Відповідача - 1.

З огляду на це суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

18.05.2004 року рішенням Іллічівської міської ради №282-XXIV «Про програму реформування і розвитку систем водопостачання та водовідведення в місті Іллічівську на період до 2010 року»було створене комунальне підприємство «Іллічівськводоканал»зі статутним фондом в розмірі 12 581 096,00 грн., який був сформований шляхом вилучення та передачі частини майна з балансу комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»на баланс комунального підприємства «Іллічівськводоканал».

26.11.2004 року рішенням № 348-IV «Про вилучення майна комунальної власності територіальної громади міста Іллічівська»Іллічівська міська рада вирішила, зокрема, вилучити частину майна комунальної власності територіальної громади міста Іллічівська загальною вартістю 12 361 523,04 грн., що знаходиться на балансі комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства».

26.11.2004 року рішенням № 349-IV «Про організацію діяльності комунального підприємства «Іллічівськводоканал»Іллічівська міська рада вирішила передати комунальному підприємству «Іллічівськводоканал»до його статутного фонду майно комунальної власності територіальної громади міста Іллічівська вартістю 12 361 523,04 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі комунального майна з балансу Відповідача - 1 на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради від 01.12.2004 року, 30.11.2004 року було проведене обстеження об’єктів передачі, що знаходяться на балансі Відповідача - 1 і передаються на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради. Об’єкти передачі за відповідним актом були передані на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради 01 грудня 2004 року.

Того ж дня було складено акт приймання-передачі комунального майна з балансу відділу комунальної власності Іллічівської міської ради на баланс комунального підприємства «Іллічівськводоканал».

Розглядаючи спір по даній справі, Вищий господарський суд України в своїй постанові зазначив, що, оскільки даний майновий спір пов'язаний з реорганізацією Відповідача - 1 та створенням нового підприємства, Відповідача - 2, то, вирішуючи питання про правонаступництво, слід враховувати, що запис в установчих документах про правонаступництво хоча і має істотне значення для визнання правонаступництва, однак слід з’ясовувати фактичні здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов’язує перехід майнових прав та обов’язків, а саме: рішення власника, підписання розподільного акту (балансу).

З огляду на це суд вважає необхідним зазначити, що в даному випадку наявні всі необхідні ознаки, які свідчать про те, що Відповідача –2 було утворено шляхом виділу з Відповідача –1.

Так, рішення Іллічівської міської ради від 18.05.2004 року № 282-XXIV «Про програму реформування і розвитку систем водопостачання та водовідведення в місті Іллічівську на період до 2010 року»фактично дослівно відтворює зміст ст. 109 ЦК України, оскільки за своїм змістом це рішення є рішенням власника про створення нової юридичної особи шляхом передання їй частини майна іншої, вже існуючої юридичної особи.

Суд також вважає, що акти приймання-передачі комунального майна з балансу Відповідача –1 на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради та з балансу відділу комунальної власності Іллічівської міської ради на баланс Відповідача-2 від 01.12.2004 року є своєрідним розподільчим актом, тобто актом, який встановлює розподіл майна між існуючою юридичною особою та новостворюваною.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно акту приймання-передачі комунального майна з балансу відділу комунальної власності Іллічівської міської ради на баланс Відповідача-2 від 01.12.2004 року, обстеження об’єктів передачі було проведено 30 листопада 2004 року, тобто фактично ще до передачі цих об’єктів на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради. Крім цього, директор Відповідача –1 під час надання пояснень також зазначав, що під час передачі цілісних майнових комплексів переривання водопостачання не було, а Відповідач –1 продовжував певний час надавати послуги питного водопостачання через те, що у Відповідача –2 (у якого вже перебували на балансі цілісні майнові комплекси водопостачання і водовідведення) не було необхідної ліцензії.

Це свідчить про те, що передача комунального майна на баланс відділу комунальної власності Іллічівської міської ради фактично не здійснювалась, обидва акти прийому-передачі комунального майна складались на одному засіданні однією комісією, яка фактично зробила пряму передачу комунального майна з балансу Відповідача-1 на баланс Відповідача-2 без передачі комунального майна відділу комунальної власності Іллічівської міської ради, що є очевидним зі змісту відповідних актів прийому-передачі комунального майна.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що створення Відповідача - 2 набуло всіх ознак виділу з Відповідача - 1, під час якого статутний фонд Відповідача - 2 формувався за рахунок майна, вилученого з балансу Відповідача - 1.

Представник Відповідача - 1 у судовому засіданні вказав, що під час вилучення комунального майна з балансу Відповідача - 1 Іллічівська міська рада залишила на балансі Відповідача - 1 достатню суму для погашення боргових зобов’язань. Однак, як вбачається з тверджень представника Відповідача - 1, на балансі Відповідача - 1 після вилучення в нього частини майна має знаходитись майна на суму близько 4 мільйонів гривень, а як показав представник Відповідача –1, боргових зобов’язань тільки за простими векселями Відповідач - 1 має на суму, більшу 7 мільйонів гривень. Це свідчить про те, що Відповідач - 1, незважаючи на його готовність здійснити оплату за спірним векселем, не буде здатний розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями у разі вимоги кредиторів щодо їх сплати.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, –за рішенням суду. Частина 4 вказаної статті закріплює, що у разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

Згідно зі ст.109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Відповідач - 2 у своєму поясненні зазначає, що відповідно до п. 2 Статуту Відповідача - 2 «підприємство створено знов (вперше) та не є правонаступником будь-яких інших юридичних осіб». Однак згідно постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року зазначення в Статуті Відповідача - 2 того, що останній створений вперше і не є правонаступником будь-яких інших юридичних осіб, само по собі, не доводить, що Відповідач - 2 не являється тією новою юридичною особою, яка була створена в результаті реорганізації Відповідача - 1 шляхом виділення у розумінні ст. 59 ГК України та ст. 109 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд вважає, що рішеннями власника (засновника) є вже названі вище рішення Іллічівської міської ради, а розподільчими актами –акти комісії, створеної згідно розпорядження Іллічівського міського голови № 1150 від 30.11.2004 року «Про створення комісії для вилучення майна з балансу комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»на баланс відділу комунальної власності міської ради та по передачі до статутного фонду комунального підприємства «Іллічівськводоканал».

Посилання Відповідача - 2 на відсутність розподілу кредиторської і дебіторської заборгованості як на доказ відсутності факту виділу суд вважає необґрунтованими, тому що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року, якщо в розподільчому акті (балансі) відображено лише розподіл майна, а дані про розподіл кредиторської і дебіторської заборгованості відсутні, розподіл заборгованості за наявності спору здійснюється між підприємствами пропорційно вартості отриманого майна.

Відповідно ч. 5 ст. 107 ЦК України якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Ця норма застосовується і у випадках виділу відповідно до імперативної вказівки ч. 2 ст. 109 ЦК України.

На підставі вищевказаного суд вважає правомірними вимоги Позивача до Відповідача - 2 щодо зобов’язання нести солідарну відповідальність разом з Відповідачем - 1 за простим векселем №753288785294 від 15.09.2004 року, а посилання Відповідача - 2 на неправомірність пред’явлення йому вимоги щодо виконання зобов’язань за векселем через відсутність будь-яких солідарних прав та обов’язків з Відповідачем - 1 суд вважає необґрунтованими.

Суд вважає доцільним задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідачів 3% річних в розмірі 402,74 грн. за прострочення виконання зобов’язання за векселем. Своєчасне надсилання Відповідачу - 1 заявки на погашення векселя підтверджується кур’єрською розпискою від 29.04.2010 року, копія якої була надана Позивачем.

Відносно вимог Позивача про стягнення вартості послуг фахівця в галузі права суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг адвоката. Частина 3 ст. 48 ГПК України передбачає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. У даному випадку Позивач посилається лише на надання послуг фахівця в галузі права, при цьому не надав суду документу, підтверджуючого сплату ним відповідних коштів.

За таких обставин суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимоги Позивача про стягнення з Відповідачів суми витрат на послуги фахівця в галузі права в розмірі 20 000 грн.

З Відповідачів на користь Позивача також підлягають стягненню судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 504,02 грн., а також витрати по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 168,96 грн.

Виходячи з вищесказаного, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України; господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Будівельно-монтажного управління «Енергобуд»у формі закритого акціонерного товариства –задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, ідент. код 03350172) та комунального підприємства «Іллічівськводоканал»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, ідент. код 32927653) на користь будівельно-монтажного управління «Енергобуд» у формі закритого акціонерного товариства (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36 п/р 26001000030001 в ОФ АКБ «Надра»м. Одеси МФО 328975, ідент. код 22479463) суму заборгованості за простим векселем в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 402 грн. 74 коп.

3. Стягнути солідарно з комунального підприємства «Іллічівське виробниче управління комунального господарства»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, ідент. код 03350172) та комунального підприємства «Іллічівськводоканал»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-а, ідент. код 32927653) на користь будівельно-монтажного управління «Енергобуд» у формі закритого акціонерного товариства (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36 п/р 26001000030001 в ОФ АКБ «Надра»м. Одеси МФО 328975, ідент. код 22479463) витрати по сплаті державного мита в розмірі 504,02 грн. та витрати по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 168,96 грн.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.02.11р.

Суддя Літвінов С.В.