Рішення № 139522629, 31.08.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 639/499/25

Номер провадження 2/298/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі :

головуючої - судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Світличної Я.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвоката Турецької Є.А.,

представника третьої особи - Служби у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району - Костик Г.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (надалі також позивач, відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова Харківської області з позовом до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, в якому просив суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває у шлюбі з відповідачкою, від якого сторони мають двох малолітніх синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначив позивач, останнім часом між сторонами періодично виникали розбіжності у поглядах на життя, а також у підходах до вирішення питань, що стосуються сімейного життя. У зв?язку з цим ОСОБА_3 подано позовну заяву про розірвання шлюбу до Жовтневого районного суду м. Харкова. Водночас, зазначаючи, що із повагою ставиться до вибору відповідача та визнає її право на прийняття рішень стосовно свого життя, позивач вважає, що діти не повинні страждати від змін, зумовлених особистими бажаннями відповідача, такими як переїзд до іншого населеного пункту чи створення умов для проживання дітей у неповній сім?ї. За його твердженнями, відповідач, пропонуючи змінити усталене середовище, не враховує стабільності та адаптації дітей, які мають тісний емоційний зв?язок із батьком, бабою та шкільним колективом. Позивач переконаний, що найкращим рішенням для дітей є продовження проживання у створених для них комфортних умовах, які відповідають їхнім інтересам і сприяють їхньому стабільному розвитку.

Також позивач указав, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.12.2024 у справі № 639/8326/24 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Станом на момент подання позовної заяви позивач, відповідач та їхні малолітні діти фактично проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, який Позивач орендує на підставі Договору оренди будинку у приватної особи від 01.12.2024. Малолітні діти з першого класу відвідують місцевий навчальний заклад, а саме - Ужоцьку гімназію - філію Волосянківського 33СО І-ІІІ ступенів Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, навчаються очно у 3 класі.

Крім того, у позові зазначається, що активну участь у вихованні малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 бере їхня баба - ОСОБА_2 - мати позивача. У зв?язку з тим, що відповідач має намір змінити місце проживання дітей, перевезти їх до іншого населеного пункту, існує ризик ускладнення реалізації прав ОСОБА_2 на спілкування та участь у вихованні малолітніх внуків.

Позивач зазначає, що зареєстрований фізичною особою-підприємцем та отримує самостійний дохід, який згідно відомостей з податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2024 року становив 1 296 190,00 грн. Також, позивач зазначає, що працевлаштований у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» на посаді старшого викладача кафедри управління проєктами в інформаційних технологіях.

За твердженнями позивача, відповідач, неодноразово заявляючи про намір змінити місце проживання дітей та перевезти їх до іншого населеного пункту, ніяким чином не обґрунтовувала такі наміри. Позивач зазначає, що не погоджується з намірами відповідача змінити місце проживання дітей, оскільки, за його твердженнями, наразі діти проживають в безпечному місці, забезпечені усім необхідним для проживання та особистісного розвитку, відвідують навчальний заклад, серед учнів мають друзів та товаришів, а за активну участь в громадських заходах - користуються авторитетом серед шкільного колективу. Більше того, за його твердженнями, перевезення дітей до іншого населеного пункту без врахування їхніх інтересів, порушує право ОСОБА_2 на виховання малолітніх внуків, та спілкування з ними. Крім того, за твердженнями позивача, саме він та ОСОБА_2 безпосередньо беруть активну участь у вихованні та розвитку дітей - проводять з дітьми значний час, забезпечують усім необхідним для комфортного проживання, навчання та розвитку. Позивач організував вдома заняття з основ електроніки, де діти під його керівництвом вивчають базові принципи роботи технічних пристроїв, складають електронні схеми та користуються вимірювальними інструментами, що сприяє розвитку їхніх технічних здібностей. Баба дітей, ОСОБА_2 , приділяє значну увагу їхньому духовному розвитку та творчим здібностям. Вона регулярно купує дітям книги для самостійного читання та спільного читання із дорослими, що сприяє розвитку мовлення, уяви та пізнавальних здібностей дітей. Також бабуся забезпечує дітей наборами для ручної роботи й творчості, такими як матеріали для малювання, ліплення, виготовлення виробів. Значну частину часу вона проводить разом із дітьми, займаючись цими активностями, що сприяє розвитку їхньої фантазії, дрібної моторики та формуванню емоційного зв?язку.

На думку позивача, зміна місця проживання дітей може негативно вплинути на їх стабільність, психоемоційний стан, навчання та усталені соціальні зв`язки, а також ускладнити спілкування дітей із бабою. Позивач вважає, що проживання дітей разом із ним відповідає їхнім найкращим інтересам, забезпечує їм стабільне, безпечне та сприятливе середовище для розвитку.

Посилаючись на наведене, а також відповідні норми Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», положення Конвенції про права дитини та практику Європейського суду з прав людини, позивач просить визначити місце проживання малолітніх дітей разом із ним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.01.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі. Призначено підготовче засідання.

26.02.2025 до Жовтневого районного суду м. Харкова від відповідача ОСОБА_3 (надалі також відповідач, позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, в якій позивач за зустрічним позовом просила суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір?ю - ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи необхідність задоволення зустрічних позовних вимог, ОСОБА_3 указала, що від шлюбу з ОСОБА_1 у них народилось двоє спільних дітей. Також зазначила, що з роками шлюбні відносини з чоловіком погіршились, останній стверджував що вважає ОСОБА_3 суто своїм партнером по вихованню дітей і це його влаштовує, а розлучення він не допускає, бо це зашкодить дітям. За потреби ОСОБА_3 може знайти собі коханця і він не вбачає в цьому нічого осудного. Однак, такі відносини відповідач вважає неприйнятними, тому для збереження сім?ї звернулась до психологів, що виявилось безрезультатним, у зв`язку з чим було прийнято рішення про розірвання шлюбу, та у грудні 2024 року нею було подано заяву про розірвання шлюбу. Як зазначає ОСОБА_3 , одразу після того, як вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, відповідач подав до суду позовну заяву про визначення місця проживання дітей з наміром психологічного тиску на неї, який вчинявся також і щодо її батьків.

Відтак з метою юридичного визначення місця проживання дітей та уникнення в майбутньому конфліктних ситуацій з відповідачем вона вирішила звернутися до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення сім`я не повернулася до м. Харкова з міркувань безпеки дітей та з 2022 року проживає у Закарпатській області, де діти адаптувалися до нового середовища. З серпня 2023 року сім`я проживає в орендованому будинку у с. Ужок, який, за твердженням позивачки, має належні матеріально-побутові умови, а діти забезпечені окремою кімнатою, книгами та іграми.

Позивач за зустрічним позовом указує, що саме вона займалася питаннями влаштування дітей до школи, щоденно забезпечує їх підготовку до навчання, підтримує зв`язок із навчальним закладом та відвідує батьківські збори. Зазначає, що, маючи педагогічну освіту та кваліфікацію вчителя англійської мови, додатково займається з дітьми англійською мовою та організувала для них заняття з репетитором. Також приділяє значну увагу дозвіллю дітей, проводить із ними час на прогулянках, організовує відвідування розважальних закладів та спілкування з однолітками.

Щодо медичного забезпечення дітей ОСОБА_3 зазначає, що бере безпосередню участь у їх медичному обслуговуванні, супроводжує дітей під час оглядів, отримує медичні рекомендації та організовує їх візити до лікарів. При цьому вказує, що після перепідписання відповідачем за зустрічним позовом декларацій із лікарями без її відома вона втратила доступ до медичних карток дітей у системі Helsi, у зв`язку з чим змушена була вжити заходів для відновлення такого доступу.

Позивач також посилається на тісний емоційний зв`язок із дітьми, довірливі та близькі стосунки. Зазначає, що від народження дітей приділяє їм значний час та увагу, забезпечує турботу, підтримку і відчуття безпеки, а діти звертаються до неї за допомогою у вирішенні своїх питань.

Вважає, що наведені обставини свідчать про належне виконання нею батьківських обов`язків, створення належних умов для проживання, навчання, розвитку та виховання дітей, а відтак про доцільність визначення місця проживання дітей разом із нею.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що вона намагається забезпечити дітям належний режим дня, харчування, відпочинку та навчання, однак батько, на її думку, порушує встановлений нею розпорядок, дозволяє дітям вживати надмірну кількість солодощів та переважно нездорову їжу, не вимагає дотримання правил побуту, а також затримує дітей до пізнього часу, що призводить до виконання ними домашніх завдань у вечірній час. Вважає, що така поведінка батька може негативно впливати на виховання та розвиток дітей.

Водночас ОСОБА_3 посилається на належне матеріально-побутове та медичне забезпечення дітей, позитивні стосунки з ними та вважає, що здатна створити умови для їх належного і стабільного виховання. Крім того, зазначає, що має вищу педагогічну освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, інформатика і англійська мова», з 2018 року співпрацює з міжнародною компанією QArea Ltd, а з 2020 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, здійснюючи діяльність у сфері консультування з питань інформатизації та комп`ютерного програмування. З квітня 2020 року на підставі договору про надання послуг надає зазначеній компанії консультативні послуги у галузі інформатизації.

Також 26.02.2025 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якій, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_3 зазначає, зокрема, таке.

ОСОБА_3 заперечує проти доводів ОСОБА_1 та зазначає, що сам факт розірвання шлюбу не зумовлює зміну місця проживання дітей, а доказів наміру відповідачки переїхати до іншого населеного пункту позивачем не надано. Вважає посилання на можливе порушення стабільності та соціальних зв`язків дітей припущеннями, оскільки проживання батьків окремо саме по собі не перешкоджає збереженню їхніх стосунків із дітьми, бабою та шкільним колективом.

ОСОБА_3 зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення сім`я з міркувань безпеки проживає у Закарпатській області, де діти навчаються та мають належні умови проживання. Вказує, що саме вона брала активну участь в організації навчання дітей, підтримує зв`язок із навчальним закладом, займається з ними англійською мовою, організовує додаткові заняття, дозвілля та спілкування з однолітками, належним чином піклується про здоров`я дітей, супроводжує їх під час медичних оглядів та організовує отримання ними медичної допомоги. При цьому заперечує твердження позивача про те, що саме він забезпечує медичне обслуговування дітей, посилаючись на обставини оформлення декларацій із лікарями та власну участь у лікуванні синів. Окремо ОСОБА_3 посилається на наявність тісного емоційного зв`язку з дітьми, довірливих та близьких стосунків із ними, зазначає, що приділяє синам значний час та увагу, забезпечує їх турботою і підтримкою. Вважає, що розлучення дітей із матір`ю може негативно вплинути на їх психологічний стан. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 не приділяє належної уваги режиму дня та дисципліні дітей, вважає, що характеристика позивача з місця роботи не свідчить про його якості саме як батька.

Посилаючись на наведені обставини, положення Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини та практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, ОСОБА_3 просить суд при вирішенні спору виходити насамперед із найкращих інтересів дітей та врахувати її особисту участь у їх вихованні, навчанні, медичному забезпеченні, організації дозвілля та наявність із дітьми тісного емоційного зв`язку.

05.03.2026 до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшли пояснення від третьої особи - ОСОБА_2 , подані її представником - адвокатом Світличною Я.О., у яких зазначено, зокрема, таке.

Третя особа ОСОБА_2 на підтримку позовних вимог зазначила, що після переїзду сім`ї сина до окремого будинку діти практично щодня відвідують її, оскільки вона проживає поруч. Вона проводить із дітьми час, гуляє з ними, займається творчістю та рукоділлям, купує їм книги, ігри та матеріали для творчих занять. Також зазначила, що, коли діти приходять до неї після школи, вона годує їх повноцінною домашньою їжею. ОСОБА_2 вказала, що за час проживання сім`ї у с. Ужок її зв`язок з онуками став ще тіснішим, а спілкування з ними є важливим для неї та дітей.

У зв`язку з поданням ОСОБА_3 заяви про розірвання шлюбу третя особа висловила побоювання, що у разі зміни матір`ю місця проживання дітей буде порушено її право на спілкування з онуками, а також право батька на спілкування з дітьми. Зазначала, що, на її думку, існує ризик вивезення дітей до тимчасово окупованого Криму, оскільки ОСОБА_3 має там сімейні зв`язки та постійну реєстрацію. ОСОБА_2 також наголосила на важливості для дітей проживання у безпечному та спокійному середовищі, зазначивши, що за місцем їх теперішнього проживання створені належні та безпечні умови, відсутні повітряні тривоги та інші ризики, характерні для більш небезпечних регіонів. Вважала, що зміна місця проживання дітей не відповідає їхнім інтересам. З огляду на викладене третя особа підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила визначити місце проживання дітей разом із батьком, оскільки, за її твердженнями, саме він забезпечує сталі базові потреби дітей та належні умови для їхнього життя і здоров`я.

05.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив, у якій він підтримав позовні вимоги та просив визначити місце проживання дітей разом із ним.

Позивач повідомив, що 27.02.2025 Жовтневим районним судом м. Харкова у справі № 639/8326/24 ухвалено рішення про розірвання шлюбу між сторонами.

Заперечуючи твердження відповідача про те, що його побоювання щодо можливого переїзду дітей ґрунтуються виключно на припущеннях, позивач зазначив, що конфлікт між сторонами виник, зокрема, у зв`язку з намірами відповідачки змінити місце проживання, у тому числі виїхати за кордон, в підтвердження чого вказав про наявність записів розмов із відповідачкою, які просив оглянути. При цьому позивач вказав, що можливий виїзд дітей за межі України може унеможливити його регулярну участь у їхньому вихованні та спілкуванні з ними.

Позивач наголосив, що не має наміру перешкоджати спілкуванню дітей із матір`ю та визнає її право брати участь у їх вихованні. Водночас вважає, що діти повинні мати постійний контакт з обома батьками, а їх проживання в с. Ужок забезпечує сталість звичного для них середовища, навчання та соціальних зв`язків.

Щодо матеріального забезпечення дітей позивач заперечив твердження відповідача про те, що основні витрати на дітей здійснює вона. Зазначив, що сторони користуються спільним рахунком, який поповнюють обидва, та з вказаного рахунку здійснюються витрати на оренду житла, комунальні послуги, харчування, одяг, іграшки та інші потреби сім`ї, в підтвердження чого надав банківські виписки за 2023 - 2025 роки.

Позивач також заперечив твердження відповідача про те, що саме нею створено належні умови проживання дітей. Зазначив, що особисто здійснював ремонт та облаштування будинку, організовував опалення, придбання побутової техніки, резервних джерел електроживлення, меблів, освітлення та обладнання робочих місць дітей, а також займався підтриманням порядку в будинку.

Щодо занять дітей спортом у м. Харкові позивач зазначив, що саме він організовував їх відвідування, забезпечував транспорт, екіпірування та взаємодію з тренерами, а відповідні витрати здійснювалися зі спільного рахунку.

Щодо медичного забезпечення дітей позивач вказав, що брав активну участь у відвідуванні лікарів, веденні медичної документації та контролі за призначеннями. Зазначив, що відповідач тривалий час не укладала декларацію з місцевим лікарем, продовжуючи орієнтуватися на лікаря в м. Харкові. Окремо позивач висловив заперечення щодо використання відповідачем несертифікованих засобів, зокрема БАДів, без погодження з лікарем.

Позивач не погодився з посиланням відповідача на неможливість розлучення дітей із матір`ю, зазначивши, що не ставить питання про обмеження її спілкування з дітьми, а прагне забезпечити і власну можливість постійно брати участь у їх житті та вихованні. Послався на принцип рівності прав та обов`язків батька і матері щодо дітей, а також на практику Верховного Суду щодо врахування під час визначення місця проживання дитини її найкращих інтересів, сталих соціальних зав`язків, місця навчання та психологічного стану.

Позивач також заперечив викладені відповідачем обставини щодо причин переїзду сім`ї з Драгобрата до с. Ужок, зазначивши, що основною причиною була непридатність Драгобрата для тривалого проживання, а не загроза його мобілізації.

У підсумку позивач зазначив, що обидва батьки виконують свої батьківські обов`язки, однак його основним побоюванням є можливість вивезення дітей за межі України або на тимчасово окуповану територію та, як наслідок, втрата можливості постійно спілкуватися з ними і брати участь у їх вихованні.

Позивач також зазначив, що не заперечує проти укладення між сторонами домовленості щодо проживання та виховання дітей, однак зазначає, що сторони не досягли згоди з принципових питань, зокрема щодо можливості зміни місця проживання дітей.

З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги про визначення місця проживання дітей разом із ним.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.03.2025 зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

06.03.2026 на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 , подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , у якій, заперечуючи проти вимог зустрічної позовної заяви відповідач за зустрічним позовом зазначає, зокрема таке.

Як зазначає ОСОБА_1 , обидва батьки належним чином беруть участь у вихованні, утриманні та забезпеченні дітей, а позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що батько приділяє дітям менше уваги або гірше виконує батьківські обов`язки.

ОСОБА_1 зазначає, що всі фінансові витрати на сім`ю та дітей сторони несуть спільно через спільний рахунок. Також зазначає, що він створив для дітей комфортні та безпечні умови проживання в с. Ужок, займається їхнім побутом, здоров`ям, харчуванням та вихованням. Натомість подані матір`ю диплом, трудовий договір і характеристика з місця роботи, на думку батька, характеризують її професійну діяльність, але не доводять переваг у виконанні батьківських обов`язків.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 висловлює припущення щодо можливого вивезення дітей за кордон та втрати у зв`язку з цим постійного контакту з ними.

ОСОБА_1 зазначає, що мати в ультимативній формі наполягала на переїзді, а чинне законодавство не створює для батька достатніх гарантій збереження повноцінної участі у вихованні дітей у разі їх постійного проживання за кордоном. При цьому наголосив, що не прагне обмежувати спілкування дітей з матір`ю та визнає її право змінювати власне місце проживання.

У відзиві на зустрічний позов також зазначається, що мати не має достатньо міцних соціальних та майнових зв`язків із підконтрольною Україні територією, оскільки позивач за зустрічним позовом не має тут нерухомості та постійної реєстрації, сталих робочих зав`язків на території України, а працює дистанційно на іноземну компанію. Додаткове занепокоєння викликає те, що батьки ОСОБА_3 проживають у тимчасово окупованому Криму, через що батько допускає можливість подальшого переміщення дітей туди.

Щодо посилань на Декларацію прав дитини сторона відповідача за зустрічним позовом вказує, що вона не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не може бути підставою для надання матері пріоритетного права на проживання з дітьми. При цьому позивач наголошує, що українське законодавство не встановлює пріоритету матері перед батьком у цьому питанні.

Також ОСОБА_1 вказав, що готовий до укладення мирової угоди, яка дозволила б батькам погодити порядок проживання та виховання дітей. Однак, за його твердженням, мати на таку пропозицію не погодилася.

У підсумку відповідач за зустрічним позовом зазначив, що обидва батьки однаково виконують свої обов`язки, діти мають стабільні та комфортні умови проживання в Україні, а їх можливий виїзд за кордон створює ризик фактичної втрати батьком можливості регулярно спілкуватися з дітьми. У зв`язку з цим він просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

26.03.2025 до Жовтневого районного суду м. Харкова представником

ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , подано заперечення на письмові пояснення третьої особи ОСОБА_2 , у яких ідеться, зокрема, про те, що третя особа не є законним представником, опікуном чи піклувальником дітей, тому її особисті оцінки щодо умов проживання та виховання дітей не повинні мати визначального значення. Твердження третьої особи про її значну роль у вихованні дітей, стабільні умови, які нібито забезпечує батько, та небезпеку проживання дітей із матір`ю не підтверджені належними документами, експертними висновками чи іншими доказами. Також зазначається, що припущення про можливе вивезення дітей до тимчасово окупованого Криму є безпідставними, оскільки жодних фактичних доказів таких намірів матері не наведено. На думку сторони позивача за зустрічним позовом, пояснення третьої особи мають маніпулятивний характер, оскільки спрямовані на дискредитацію матері та формування у суду враження про необхідність проживання дітей із батьком. Також сторона відповідача (позивача за зустрічним позовом) наголошує, що при вирішенні спору суд повинен виходити насамперед із найкращих інтересів дітей, стверджуючи, що мати безпосередньо здійснює догляд за дітьми, забезпечує їхнє навчання, виховання та належні умови життя, що діти мають із нею тісний емоційний зв`язок, а пояснення третьої особи не містять належних і допустимих доказів, які б спростовували права матері або доводили необхідність проживання дітей із батьком, відтак просить суд не надавати їм доказового значення.

26.03.2025 до Жовтневого районного суду м. Харкова представником ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , подано заперечення (на відповідь на відзив), у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ОСОБА_3 зазначив, зокрема, таке.

Позивач безпідставно стверджує, що конфлікт почався через бажання відповідачки переїхати за межі України. Насправді ж, за твердженням сторони відповідача, причиною конфлікту стали неприйнятні для ОСОБА_3 висловлювання чоловіка щодо ролі у шлюбі, про що вже було повідомлено у відзиві. При цьому зауважується, що ОСОБА_3 любить свою країну і в неї жодного разу не виникало думки про переїзд до іншої країни на постійне місце проживання. Питання по виїзду за межі України поставало тільки з метою забезпечення дітям безпечного відпочинку з метою оздоровлення, але позивач проти безпечного оздоровлення дітей на морі. Разом з тим сторона відповідача звертає увагу, що відсутність заборони на виїзд із 2022 року та фінансові можливості дозволяли відповідачці залишити країну, якби вона дійсно мала такий намір. Однак цього не сталося, що підтверджує безпідставність звинувачень позивача.

Також сторона відповідача зазначає, що у позивача також у власності немає ніякого житла, а квартира, в якій зареєстрований ОСОБА_1 , належить його матері.

Крім того, представник відповідача вказує, що у ОСОБА_3 на праві власності є гараж в місті Харкові, а квартира не купувалась, оскільки не було потреби, через те, що всією сім`єю проживали у квартирі матері позивача, де було зроблено ремонт. Відповідачу рідним містом є Харків і своє постійне місце проживання вона бачить лише там, але із ситуацією, яка склалась на території України, є не розумним купувати на цей момент житло. Що стосується робочих зав`язків, то сам факт роботи відповідачки на іноземну компанію не є доказом наміру виїзду. Робота дистанційна і не передбачає обов`язкової зміни місця проживання. Також, не доречним є посилання на те, що батьки ОСОБА_3 проживають в тимчасово окупованому Криму, оскільки наявність родичів в Криму не є доказом, що відповідачка має намір переїхати на окуповану територію. ОСОБА_3 вважає, що переїзд до АР Крим є небезпечним, а тому наражати дітей на небезпеку вона не може. Крім того, сторона відповідача зазначає, що батько відповідачки, впродовж 2023 року, був тричі притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки висловлює негативне ставлення до війни, за що на нього накладався штраф.

За твердженням сторони відповідача, позивач помилково ототожнює фінансове забезпечення дітей із поповненням спільного карткового рахунку. Наголошує, що відповідачка не лише здійснює матеріальне забезпечення дітей, а й безпосередньо організовує їхнє повсякденне життя, забезпечуючи належні умови для їхнього розвитку та виховання. Зокрема, ОСОБА_3 : здійснює закупівлі товарів першої необхідності. Також указує, що позивач, попри наявність права на керування транспортним засобом, фактично не користується автомобілем і не пересувається громадським транспортом. Відповідачка, навіть у випадках, коли витрати здійснювалися зі спільного рахунку, особисто займалася придбанням необхідних товарів, забезпечує навчальний процес дітей. Вона не лише організовує їхню освіту, а й безпосередньо допомагає у виконанні домашніх завдань, контролює навчання та залучає дітей до додаткових занять для розвитку їхніх знань і навичок; готує для дітей здорову та збалансовану їжу, враховуючи їхні вікові потреби та рекомендації щодо правильного харчування; організовує дозвілля дітей, створюючи умови для їхнього всебічного розвитку, культурного та інтелектуального збагачення; формує раціональний щоденний режим дітей, забезпечуючи баланс між навчанням, виконанням домашніх завдань, активними іграми, прогулянками, часом із батьками та відпочинком; контролює дотримання режиму дня, що є важливою складовою психологічного здоров`я дітей, їхньої емоційної стабільності та загального благополуччя; прищеплює дітям необхідні навички самообслуговування, включаючи дотримання чистоти, прибирання, вміння розподіляти власний час, прийняття відповідальності за свої вчинки та рішення; допомагає дітям у вирішенні міжособистісних конфліктів, навчає їх розуміти власні емоції та правильно з ними справлятися, сприяє формуванню емоційного інтелекту; виховує дітей у дусі дисципліни та взаємоповаги. Вона уникає надмірного заохочення шляхом купівлі великої кількості іграшок чи солодощів, натомість вчить дітей знаходити компроміси, дотримуватися встановленого режиму, поважати один одного, допомагати батькам та підтримувати сімейні цінності; сприяє інтелектуальному та моральному розвитку дітей шляхом спільного читання книг, перегляду пізнавальних відеоматеріалів, обговорення важливих тем, що формують їхній світогляд. Таким чином, твердження позивача про рівний внесок обох батьків у забезпечення дітей не відповідає реальності, оскільки фінансова участь не є єдиним або визначальним чинником у питаннях виховання та догляду за дітьми. Відповідач стверджує, що не лише матеріально підтримує дітей, а й безпосередньо забезпечує всі аспекти їхнього повсякденного життя, виховання, розвитку та благополуччя.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_1 має законні підстави для відстрочки від мобілізації, оскільки його мати ще з 2016 року безстроково є інвалідом 2 групи через онкологічне захворювання. Однак, повідомляє, що для отримання відстрочки від мобілізації по вище вказаній підставі ОСОБА_1 мав би звернутись до ТЦК та СП із відповідними документами, після чого йому мали б надати документ про відстрочку, але такі дії ним зроблені не були, тому відстрочки він не мав і на цей момент не має, у зв`язку із чим доказів суду на таке твердження не надав. До того ж у позивача є брат, який також підпадає під мобілізацію і має право на вище вказаній підставі отримати відстрочку від мобілізації, що не гарантує позивачу 100 % підстави для відстрочки від мобілізації.

Відповідач не заперечувала участь позивача в облаштуванні будинку для проживання, однак такі умови, за її твердженням, ОСОБА_1 робив в першу чергу для своїх інтересів, оскільки він працює віддалено старшим викладачем кафедри управління проектами в інформаційних технологіях Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Також відповідач указує, що квартира, в якій проживало подружжя, належить на праві власності матері позивача, яка надала квартиру у користування, тому зі сторони відповідача було б не правильно вносити якісь зміни без власника, а позивач є сином власниці квартири та в них інші відносини, які дозволили йому вносити корективи у чуже майно.

Крім того, сторона відповідача звертає увагу, що до моменту подачі позову до суду позивач також не спішив заключити декларації із лікарем на дітей. Крім того, зазначає, що відповідач не налаштована чинити перешкоду у спілкуванні батька з дітьми, оскільки вважає, що сини повинні відчувати любов обох батьків. Крім того, зауважується, що на цей момент ОСОБА_3 має конфлікт із матір`ю позивача, але не чинить жодних перешкод у спілкуванні дітей із нею, що вказує на те, що відповідачка керується найкращими інтересами дітей і не ставить свої амбіції вище за дітей.

07.04.2026 представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) до Жовтневого районного суду м. Харкова подано відповідь на відзив, у якому, зокрема, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо його переважної участі у матеріальному забезпеченні, вихованні та догляді за дітьми. Зазначає, що фінансове забезпечення дітей не зводиться до поповнення спільного карткового рахунку, оскільки саме ОСОБА_3 забезпечує їхнє повсякденне життя, догляд, виховання та розвиток. Посилання батька на ремонт, придбання техніки, встановлення Starlink та інші побутові заходи вважає однобічними, оскільки частина таких витрат здійснювалася за спільні кошти, а самі по собі вони не свідчать про перевагу одного з батьків у питанні визначення місця проживання дітей. Водночас зазначає, що зайнятість ОСОБА_1 на двох роботах обмежує його фактичну участь у повсякденному житті дітей.

Сторона також посилається на неналежні, на її думку, виховні підходи батька, зокрема толерування ненормативної лексики та вербальної агресії дітей, недостатнє формування навичок самостійності й заперечення виховних методів матері, що, на її переконання, негативно впливає на емоційний стан дітей та авторитет матері. Зазначає, що позитивна характеристика ОСОБА_3 , її професійна діяльність та матеріальна спроможність свідчать про можливість належного забезпечення нею потреб дітей. При цьому вважає, що понад 12 років педагогічного стажу ОСОБА_1 , з огляду на дистанційний характер його викладацької діяльності та роботу переважно з дорослими, не є самостійною підставою для висновку про його кращу здатність виховувати малолітніх дітей.

ОСОБА_3 заперечує доводи про намір виїхати з дітьми за кордон або переїхати до тимчасово окупованого Криму, зазначаючи, що виїзд за межі України розглядався лише з метою безпечного відпочинку та оздоровлення дітей, а робота на іноземну компанію є дистанційною. Вказує, що має майно в Україні - гараж у м. Харкові, який є її рідним містом та місцем запланованого постійного проживання.

Крім того, сторона зазначає про відсутність наміру перешкоджати спілкуванню дітей із батьком та підтримує їхній постійний контакт з обома батьками. Вказує, що від початку була готова до діалогу та укладення мирової угоди, однак вважає, що умови щодо проживання та виховання дітей мають визначатися насамперед з урахуванням їхньої безпеки, емоційної стабільності, належного догляду, навчання та розвитку.

10 вересня 2026 року представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_6 подано заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у яких зазначено, що відповідач наводить твердження про значний особистий внесок у життя та забезпечення дітей, однак не підтверджує їх належними доказами, оскільки до відповіді на відзив відповідних документів не долучено. Також сторона зазначає, що зміна поведінки відповідача відбулася саме після початку судового розгляду та, на її думку, не є характерною для її поведінки до виникнення спору.

З метою підтвердження обставин фактичного життя сім`ї позивач посилається на показання свідків, які тривалий час знали сім`ю та безпосередньо спостерігали її повсякденне життя. До заперечень додано заяву про виклик свідків ОСОБА_8 , яка протягом п`яти років працювала в сім`ї нянею у будні дні з 10:00 до 19:00, а також ОСОБА_9 , друга сім`ї та будівельника, який тривалий час виконував роботи в будинку сім`ї, постійно спілкувався з її членами та, на думку сторони, може надати відомості щодо фактичних обставин сімейного життя.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті. Заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено. Постановлено викликати в судове засідання, призначене на 01.07.2025 року об 11 годині 00 хвилин, свідків: ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_3 . Встановлено порядок дослідження доказів.

05.09.2025 на адресу Новобаварського районного суду м. Харкова представником позивача ОСОБА_6 подано додаткові пояснення у справі, у яких, зазначається, зокрема, таке.

Після засідання у травні 2025 року сторона ОСОБА_1 запропонувала спробувати досягти компромісу у справі за допомогою укладення мирової угоди. Сторона ОСОБА_3 сказала, що не проти розглянути угоду, але писати її не буде. Сторона ОСОБА_1 склала угоду та надала її на узгодження. Але сторони при розгляді угоди не досягли домовленості через один єдиний пункт - пункт, який забороняє відвідування дітьми окупованих територій України. ОСОБА_1 навіть не підозрював, що такий очевидний момент стане на заваді укладенню гарної угоди про спільну опіку над дітьми. ОСОБА_3 в категоричній формі відкинула заборону та вказала, що вона б хотіла, щоб діти відвідували окуповану територію. Для громадянина ОСОБА_10 це неприйнятний момент, тому досягнення домовленості щодо укладення мирової угоди не відбулося. Також ОСОБА_3 без узгодження з ОСОБА_1 займається вирішенням питання освіти дітей, що порушує рівність права та обов`язків сторін та суперечить твердженням ОСОБА_3 про те, що вона не збирається приймати ніяких кардинальних рішень стосовно майбутнього дітей. Так, указує, що ОСОБА_3 проводить переговори зі школою в Ужгороді без узгодження з ОСОБА_1 , отримує довідки про готовність школи взяти дітей на навчання, але при цьому питання переїзду сторін та дітей не піднімалося, вона не радилася щодо такого важливого для всіх кроку. Крім того, зауважує, що відстань між Ужгородом та селом Ужок майже 90 кілометрів. Тобто це точно не може бути просто питанням переведення дітей десь в сусідню школу, а є саме глобальним питанням переїзду. Такі кроки мають узгоджуватися батьками, оскільки їх права та обов`язки є рівними згідно норм сімейного законодавства. Для бабусі дітей, яка мешкає поруч, та приймає участь у піклуванні про дітей, такі події взагалі є шоком. Також додатково ОСОБА_1 зауважує, що порівняв рейтинг школи, яка чомусь подобається ОСОБА_3 , зі школою в сусідньому селищі - він майже однаковий. Також до школи в сусідньому селищі з їх місця мешкання організований шкільний автобус. Тому ОСОБА_1 не бачить сенсу зривати всіх з організованого зручного місця проживання за 90 км, це нічим не буде краще чи якісніше для освіти чи майбутнього дітей. Але питання навіть не в позиції ОСОБА_1 , а в тому, що ОСОБА_3 прагне приймати ці рішення самостійно, робить якісь дії, не порадившись та не обговоривши. Якби ОСОБА_1 випадково не побачив ці довідки, то він би навіть не знав, що ОСОБА_3 має плани переселити дітей за 90 км від їх поточного місця проживання.

ОСОБА_3 звернулась до органів Національної поліції України 11.07.2025р. із заявою, в якій описала багато дивних пояснень про буцімто параноїдальний розлад ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 теж довелося написати відповідні пояснення та висвітлити ситуацію зі свого боку, зокрема питання, що дії ОСОБА_3 та її батьків можуть містити ознаки кримінальних порушень законодавства України: Місце постійної реєстрації ОСОБА_3 знаходиться у тимчасово окупованому Криму (м. Феодосія). Сім`я ОСОБА_3 (її батьки) проживають в тимчасово окупованому Криму. У них там є житло, бізнес, дохід (включаючи сплату податків в економіку країни-агресора) та стале середовище, в яке в будь-який момент може повернутися ОСОБА_3 та відвезти дітей. Такий варіант розвитку подій дуже жахає ОСОБА_1 . І він розуміє, що в ситуації вивезення дітей закордон або на тимчасово окуповану територію він ніяк не зможе завадити такому. Для додаткових доказів ведення бізнесу батьками ОСОБА_3 надавалися наступні аргументи та документи: ІНФОРМАЦІЯ_4 - посилання на сторінку в мережі Інтернет парапланерного клубу, президентом та засновником якого є батько ОСОБА_3 - ОСОБА_11 . Також додається копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 для підтвердження, що це саме про її батьків йде мова.

05.09.2025 на адресу Новобаварського районного суду м. Харкова відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подано додаткові пояснення у справі, у яких, зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Ставненської сільської ради від 14 серпня 2025 року призупинено освітній процес у 5-9 класах Ужоцької гімназії, у зв`язку з чим після закінчення дітьми початкової школи вони не зможуть продовжувати навчання за місцем проживання. На думку ОСОБА_3 , необхідність щоденного доїзду до іншого села, обмежене транспортне сполучення, складність пересування в зимовий період та відсутність належних можливостей для позашкільного розвитку свідчать про те, що подальше проживання дітей в Ужку не відповідає їхнім найкращим інтересам.

З огляду на це ОСОБА_3 зазначає про намір переїхати з дітьми до Ужгорода та придбати там житло за програмою «єОселя», посилаючись на наявність відповідних документів та фінансової можливості. Вказує, що проживання в Ужку здійснюється в орендованому житлі, строк оренди якого спливає, що, на її думку, обмежує можливість створення для дітей стабільних та довгострокових умов проживання.

Водночас ОСОБА_3 категорично заперечує намір переїжджати до тимчасово окупованого Криму, посилаючись на свої проукраїнські погляди, небезпеку такого переїзду для себе та дітей, а також на обставини, пов`язані з притягненням її батька до адміністративної відповідальності в окупованому Криму у зв`язку з його проукраїнською позицією. На підтвердження наведеного долучає матеріали судових справ та публікації у соціальних мережах.

Крім того, ОСОБА_3 заперечує допустимість використання ОСОБА_1 аудіозапису їхньої розмови, здійсненого, за її твердженням, без її згоди у спільному помешканні, вважаючи такі дії порушенням її права на приватність та формою психологічного тиску. З цього приводу вона звернулася до органів поліції та долучила до пояснень копію відповідної заяви і талона-повідомлення. Вважає неприйнятними дії ОСОБА_1 , бо це більш схоже на психологічний тиск і маніпулювання, ніж на цивілізоване вирішення можливих непорозумінь між сторонами.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 10.09.2025 цивільну справу №639/499/25 (провадження №2/639/708/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей передано на розгляд за підсудністю до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області. Як убачається з указаної ухвали, вказане судове рішення прийнято у зв`язку з тим, що у судовому засіданні 10.09.2025 року на обговорення учасників справи судом поставлено питання щодо необхідності направлення справи за підсудністю за місцем реєстрації як ВПО відповідача та дітей.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В. від 13.10.2025 постановлено цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей повернути до Новобаварського районного суду міста Харкова, яким цивільна справа прийнята до свого провадження з додержанням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №639/499/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей відмовлено. Як убачається з вказаної ухвали, предметом судового розгляду було питання заборони виїзду за кордон, у зв`язку з намірами відповідача вивезти дітей на відпочинок до Єгипту. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд зазначив, що твердження позивача про те, що виїзд малолітніх дітей за межі України унеможливить виконання рішення суду, є лише припущеннями позивача та не підтверджені належними доказами. Крім того, суд послався на постанову Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 (справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2) зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим. Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Турецька Євгенія Андріївна, - задоволено. Ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В. від 21 січня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей зі стадії судового розгляду справи по суті, призначено наступне судове засідання. на 10 лютого 2026 року на 13 год. 00 хв. в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області (селище Великий Березний, вул. Шевченка, 22).

04 травня 2026 року на адресу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача - ОСОБА_6 , у яких, зазначається, зокрема, таке.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує факт набуття відповідачкою права власності на житло, однак вважає, що сам по собі цей факт не свідчить про необхідність зміни місця проживання дітей. Наголошує на необхідності врахування стабільності їхнього звичного середовища, соціальних зв`язків та психологічного стану, а також зазначає, що позиція ОСОБА_3 щодо подальшого проживання дітей неодноразово змінювалася, що, на думку позивача, може свідчити про відсутність усталеного та послідовного плану щодо їхнього майбутнього.

Щодо поданих довідок психолога позивач зазначає, що в них не міститься рекомендацій щодо обов`язкового лікування дітей у психіатра, а звернення до психолога мають рекомендаційний характер. Заперечує твердження про те, що ОСОБА_1 категорично заперечує проти лікування дітей, пояснюючи, що його позиція полягає у необхідності обережного та обґрунтованого підходу до медикаментозної терапії, з урахуванням можливих ризиків, альтернативних методів лікування та консультацій інших фахівців. Вказує, що він бере активну участь у питаннях здоров`я дітей, спілкується з медичними закладами, звертається за додатковими консультаціями та вживає заходів щодо організації психологічної допомоги.

Позивач також посилається на раніше поданий самою ОСОБА_3 висновок лікаря-психіатра, відповідно до якого діти характеризуються підвищеною тривожністю, емоційною вразливістю та потребують стабільності. У зв`язку з цим вважає, що переїзд до іншого міста, зміна школи, кола спілкування та ускладнення регулярного контакту з батьком і близькими родичами можуть бути для дітей значними стресовими чинниками.

Окремо ОСОБА_1 зазначає про суттєві розбіжності між ним та ОСОБА_3 у підходах до виховання дітей. На його думку, відповідачка схильна до більш жорсткого та контролюючого способу виховання, тоді як він намагається враховувати емоційний стан дітей, знижувати рівень конфліктності, підтримувати їхню самостійність та уникати надмірного психологічного тиску. Вважає, що саме різниця у підходах до виховання є однією з причин конфліктів між батьками.

Крім того, позивач наголошує на перевагах збереження теперішнього місця проживання дітей, зокрема його безпечності та стабільності в умовах воєнного стану, а також на сформованих соціальних зв`язках дітей і звичному освітньому середовищі. Заперечує доводи про необхідність зміни школи, зазначаючи, що після завершення початкової школи діти можуть продовжити навчання у старших класах того самого освітнього закладу в сусідньому населеному пункті, зберігши звичний учнівський колектив, при цьому перевезення організовано шкільним автобусом.

Щодо питання строків подання доказів представник позивача зазначає, що у клопотанні ОСОБА_3 не ставиться питання про поновлення строку на подання доказів або встановлення додаткового строку, а лише про визнання причин його пропуску поважними. Питання щодо долучення доказів до матеріалів справи сторона залишає на розсуд суду, водночас просить при оцінці таких доказів врахувати наведені у запереченнях аргументи.

02 червня 2026 року ОСОБА_3 подано заперечення на додаткові пояснення сторони позивача від 03 травня 2026 року. Щодо доводів про непослідовність її позиції зазначає, що намір переїзду до Ужгорода був сформований ще у 2025 році та підтверджувався поданими до суду документами, зокрема рішенням щодо реорганізації школи, довідками Ужгородського ліцею № 12 про готовність прийняти дітей та документами щодо можливості придбання житла за програмою «єОселя». У зв`язку з цим придбання квартири у березні 2026 року, на її думку, є послідовною реалізацією раніше заявлених планів, а не спонтанною зміною позиції.

Щодо освітнього середовища ОСОБА_3 заперечує твердження про те, що діти після закінчення початкової школи продовжать навчання тим самим колективом у сусідньому населеному пункті. Посилається на рішення про призупинення освітнього процесу у 5-9 класах Ужоцької гімназії, зазначаючи, що клас складається лише з п`яти дітей, двоє з яких є дітьми сторін, а тому при переході до іншого закладу більшість учнів буде для них новим. Вважає, що зміна освітнього середовища відбудеться у будь-якому випадку, однак Ужгород, на її думку, забезпечує кращі умови для навчання, доступ до гуртків та відповідних фахівців для дітей з особливими освітніми потребами.

Щодо тверджень батька про психологічний тиск у вихованні ОСОБА_3 вважає описані ним ситуації звичайними проявами виховання, спрямованими на формування у дітей самостійності, дисципліни та відповідальності. Посилається на висновки психолога щодо позитивної взаємодії матері з дітьми та на докази її активної участі в їхньому житті, зокрема супровід дітей у таборі, організацію дозвілля та спільних заходів. Вважає, що такі обставини спростовують твердження про психологічне пригнічення дітей з її боку.

Водночас ОСОБА_3 зазначає, що систематичне заперечення батьком її виховних вимог у присутності дітей та втручання у ситуації, коли вона встановлює для них межі, підриває її батьківський авторитет і може негативно впливати на дітей. На її думку, з огляду на особливості дітей вони потребують послідовного та узгодженого виховного підходу, тоді як поведінка батька формує у них уявлення про необов`язковість дотримання встановлених матір`ю правил.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В. від 15 червня 2026 року розглянуто заяву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, та у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В. від 15 червня 2026 року розглянуто заяву позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Світлична Я.О., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, та у задоволенні заяви позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 , про забезпечення позову відмовлено. Вказана ухвала постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.07.2026 залишена без змін.

24.08.2026 ОСОБА_3 подала письмові пояснення у справі, у яких проти задоволення первісного позову заперечила, зазначивши, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду сторони проживали разом однією сім`єю за однією адресою у с. Ужок, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та спільно здійснювали догляд і виховання дітей. При цьому вона не заперечувала проти спільного проживання дітей з обома батьками та не чинила перешкод у спілкуванні батька з дітьми. У зв`язку з цим вважала, що на момент подання позову права чи інтереси ОСОБА_1 не були порушені, невизнані чи оспорені, а тому реальний спір щодо місця проживання дітей був відсутній.

Водночас ОСОБА_3 вказала, що саме звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою визначити місце проживання дітей з ним створило спір щодо подальшого проживання дітей та загрозу зміни їхнього сталого середовища. У зв`язку з цим вона вважає подання зустрічного позову про визначення місця проживання дітей з матір`ю належним способом захисту її батьківських прав та найкращих інтересів дітей.

Також ОСОБА_3 стверджувала, що ОСОБА_1 безпосередньо перед зверненням до суду почав вчиняти окремі дії, спрямовані на формування доказів своєї участі у житті дітей, зокрема здійснювати візити, направляти запити та оформлювати медичні декларації. На її думку, така активність не свідчить про його тривалу та системну участь у повсякденному догляді, вихованні, навчанні й медичному супроводі дітей.

Обґрунтовуючи перевагу проживання дітей разом із нею, ОСОБА_3 посилалася на їхні медичні та психологічні потреби, необхідність систематичного лікування, реабілітації, корекційно-розвиткових та психологічних занять. Зазначала, що проживання дітей з нею в м. Ужгороді забезпечує кращий доступ до відповідної медичної, психологічної, інклюзивної та позашкільної інфраструктури.

Крім того, ОСОБА_3 посилалася на наявність у неї власного житла в м. Ужгороді, яке, на її думку, забезпечує дітям більш стабільне та постійне середовище проживання. Натомість щодо житла ОСОБА_1 зазначала, що наданий ним договір оренди будинку в с. Ужок припинив свою дію, а доказів його продовження чи укладення нового договору оренди ним не надано.

Окремо ОСОБА_3 зазначила, що діти за результатами конкурсного відбору зараховані до Ужгородського ліцею ім. А. Волошина, що, на її думку, відповідає їхнім освітнім здібностям та потребам і є додатковою підставою для визначення їхнього місця проживання разом із нею в м. Ужгороді.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_3 посилалася, зокрема, на положення статті 161 СК України, статей 4 ЦПК України, 15, 16 ЦК України, статті 193 ЦПК України, положення Конвенції про права дитини, а також на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності врахування при вирішенні спору найкращих інтересів дитини, сталості її середовища, фактичної участі кожного з батьків у вихованні, житлових умов, освітніх та медичних потреб дітей.

25.08.2026 стороною позивача подано додаткові пояснення , у яких підтримуючи первісний позов у повному обсязі, просить визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із їхнім батьком - ОСОБА_1 , а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Основна позиція позивача полягає в тому, що при вирішенні спору суд має виходити насамперед із найкращих інтересів дітей, а не з порівняння особистих якостей батька та матері, їхніх доходів, побутових умов чи взаємних претензій. Визначальним має бути питання про те, яке середовище фактично забезпечує дітям більшу стабільність, безпеку, належний розвиток та відповідає їхнім потребам.

На момент звернення до суду та протягом останніх років діти фактично проживають разом із батьком у селі Ужок. Це сформоване та стабільне середовище, в якому діти проживають тривалий час, навчаються, мають друзів, однокласників, звичний розпорядок дня, соціальні та родинні зв`язки. За цей період діти адаптувалися до місця проживання та успішно соціалізувалися.

Матеріалами справи підтверджено позитивний результат такого проживання. Діти належно навчаються, демонструють хорошу успішність, беруть участь у житті школи, мають друзів та позитивну характеристику. Не встановлено обставин, які б свідчили про те, що теперішнє середовище є для них несприятливим або негативно впливає на їхній розвиток.

Також актом обстеження умов проживання підтверджено, що житло, в якому діти проживають із батьком, є просторим, світлим, теплим, має необхідні приміщення та належні умови для проживання, виховання і розвитку дітей. Діти забезпечені одягом, харчуванням, засобами гігієни, навчальними матеріалами та необхідними речами. Отже, твердження відповідачки про неналежні умови проживання дітей не знайшли належного підтвердження.

Позивач наголошує, що його участь у житті дітей є постійною, системною та тривалою, а не виникла виключно у зв`язку із судовим спором. Батько бере участь у навчанні дітей, їхньому побуті, медичному забезпеченні, розвитку та організації повсякденного життя. Має постійний дохід і можливість належним чином забезпечувати дітей.

Важливу роль у теперішньому середовищі дітей відіграють також бабуся та інші близькі родичі, які проживають поруч. Діти регулярно спілкуються з ними, проводять разом час, займаються спільними справами та мають із ними емоційно близькі стосунки. Таким чином, їхнє теперішнє місце проживання - це не лише конкретний будинок, а сформована система сімейних, соціальних та освітніх зв`язків.

Натомість відповідачка фактично пропонує радикально змінити вже сформоване життя дітей: змінити місце проживання, навчальний заклад, звичне оточення, соціальні зв`язки та повсякденний уклад. При цьому сторона позивача звертає увагу, що у справі не доведено необхідності такої зміни.

Зокрема, не встановлено, що теперішні умови проживання є неналежними, що дітям бракує особистого простору, що теперішнє житло негативно впливає на їхній фізичний чи психологічний стан, що вони потребують зміни школи або населеного пункту, а також що нове житло відповідачки створює для дітей такі істотні переваги, які переважають уже сформоване та стабільне середовище.

Сам факт придбання відповідачкою квартири та наявності в ній окремих кімнат для дітей, на думку позивача, не може автоматично визначати місце проживання дітей. Питання не повинно зводитися до простого порівняння житлової площі чи нерухомості батьків. Для дітей мають значення не лише квадратні метри, а й стабільність, звичне середовище, школа, друзі, родинні зв`язки, психологічний комфорт та фактична участь кожного з батьків у їхньому житті.

Окремо позивач заперечує твердження про те, що дітям медично необхідно проживати в окремих кімнатах. Належного медичного доказу такої необхідності суду не надано. Навпаки, діти тривалий час проживають у теперішньому середовищі, навчаються та розвиваються, а матеріали справи свідчать про позитивну динаміку їхнього стану.

Щодо медичних та психологічних обставин позивач зазначає, що проблеми зі здоров`ям дітей не залишалися без уваги. Після встановлення у 2024 році відповідних діагнозів діти перебували під наглядом спеціалістів та отримували необхідне лікування. На теперішній час спостерігається позитивна динаміка: щодо однієї дитини зазначено ремісію ОКР, щодо іншої - інший актуальний стан, а медикаментозне лікування припинено.

Тому сам факт наявності у місті Ужгороді певних медичних чи психологічних спеціалістів не доводить необхідності зміни місця проживання дітей. Позивач вважає, що, навпаки, з огляду на психологічний стан дітей особливого значення набуває збереження стабільного та передбачуваного середовища. Одночасна зміна місця проживання, школи, соціального оточення та звичного способу життя може створити додаткове психологічне навантаження.

Позивач також звертає увагу на те, що посилання відповідачки на нібито самостійний вибір дітьми школи в Ужгороді не відповідає фактичним обставинам, на які він посилається. За його твердженням, рішення щодо підготовки до вступу та складання тестів було прийняте дорослими, а діти виконували поставлені перед ними завдання. Тому сам факт складання ними вступних випробувань не може однозначно свідчити про їхній усвідомлений та самостійний вибір нового навчального закладу.

Позивач також наголошує на необхідності врахування віку дітей та їхньої думки. Діти вже досягли віку, коли їхнє ставлення до зміни місця проживання, школи та способу життя має бути належним чином з`ясоване та оцінене судом з урахуванням їхньої зрілості.

Щодо житлових умов у Харкові позивач та третя особа зазначають, що твердження про нібито постійне проживання дітей у «ремонті та пилу» перебільшують фактичні обставини. Ремонт у квартирі проводився поетапно, залежно від наявності коштів, а після переїзду сім`ї до Ужка діти взагалі тривалий час не проживали у Харкові. У квартирі для дітей була облаштована окрема кімната з меблями та технікою для навчання.

Також третя особа звертає увагу на те, що протягом спільного життя значна частина побутових питань, організації харчування, закупівель, догляду за дітьми та їхнього медичного забезпечення фактично здійснювалася за участю позивача та найманих працівників. При цьому відповідачка мала власну роботу та дохід.

Третя особа також підкреслює власну постійну участь у житті дітей. Діти регулярно проводять із нею час, спілкуються, займаються творчістю, читають, гуляють та мають із бабусею близький зв`язок. Після переїзду сім`ї до Ужка цей зв`язок зберігся. На думку третьої особи, у разі проживання дітей разом із матір`ю можливість такого регулярного спілкування може істотно зменшитися.

Важливим аргументом позивача є також те, що збереження теперішнього середовища не означає позбавлення дітей матері. Позивач не ставить під сумнів необхідність спілкування дітей з обома батьками та не прагне виключити матір із їхнього життя. Його позиція полягає саме у визначенні місця постійного проживання дітей там, де вони вже тривалий час фактично живуть, навчаються та розвиваються, із збереженням їхніх відносин з матір`ю.

Позивач також заперечує припущення щодо мотивів звернення до суду. Він зазначає, що його позиція протягом усього процесу залишається незмінною - зберегти дітям стабільне середовище та не допустити без необхідності чергової істотної зміни їхнього життя.

Таким чином, сторона позивача вважає, що відповідачкою не доведено наявності таких об`єктивних та переконливих обставин, які б виправдовували вилучення дітей із сформованого середовища та їх переведення до іншого місця проживання.

Позиція позивача зводиться до того, що суду необхідно оцінювати не те, яке життя потенційно може бути створене для дітей у майбутньому, а те, в яких умовах вони фактично живуть зараз, наскільки ці умови є стабільними та належними і чи існує доведена необхідність їх змінювати.

За матеріалами справи, на думку позивача, теперішнє середовище дітей є функціональним, стабільним та сприятливим для їхнього навчання, розвитку і соціалізації. Доказів того, що зміна місця проживання принесе дітям більшу користь, ніж збереження існуючого середовища, відповідачкою не надано.

У зв`язку з цим сторона позивача просить суд задовольнити первісний позов, визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із батьком - ОСОБА_1 , а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

26.08.2026 на адресу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшли додаткові пояснення у справі ОСОБА_3 , у яких вона не погоджується з вимогами ОСОБА_1 та вважає, що визначення місця проживання дітей разом із матір`ю найбільшою мірою відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Ключова позиція відповідачки полягає в тому, що аргумент батька про необхідність збереження для дітей «стабільного та звичного середовища» в селі Ужок не відповідає фактичним обставинам справи. На її думку, те середовище, яке батько характеризує як стабільне, насправді не є ані постійним, ані гарантованим у майбутньому.

Зокрема, сім`я протягом усього періоду проживання в Ужку користувалася орендованим житлом, при цьому офіційного договору оренди будинку, в якому зараз проживають діти, сторонам не надано. Батько зареєстрований у Харкові, діти мають статус внутрішньо переміщених осіб, а бабуся дітей також є ВПО та не має власного постійного житла в Ужку. Таким чином, на думку відповідачки, посилання на Ужок як на безумовно постійне місце проживання дітей є передчасним.

Окреме значення відповідачка надає зміні освітнього середовища. Ужоцька гімназія, в якій діти навчалися з першого по четвертий клас, припинила навчання учнів 5-9 класів відповідно до рішення Ставненської сільської ради. У зв`язку з цим діти мають навчатися у Волосянківському закладі загальної середньої освіти, де раніше не навчалися. Отже, навіть за умови подальшого проживання в Ужку діти вже стикаються з необхідністю адаптації до нового навчального закладу та нового колективу.

Відповідачка також посилається на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 липня 2026 року, якою, за її позицією, підтверджено обставину припинення існування попереднього освітнього середовища дітей у тому вигляді, в якому воно існувало протягом навчання у 1-4 класах. Тому аргумент позивача про необхідність збереження саме цього освітнього середовища, на думку відповідачки, більше не відповідає реальній ситуації.

На противагу цьому відповідачка вказує на створене нею в місті Ужгороді постійне житлове середовище. З 23 березня 2026 року вона є власницею квартири, де кожна дитина матиме окрему кімнату та власний особистий простір. Відповідачка наголошує, що не здійснює самовільного переїзду дітей до Ужгорода до остаточного вирішення судом спору, оскільки не бажає створювати ситуацію, яка могла б бути використана позивачем як доказ односторонньої зміни місця проживання дітей. Таку поведінку вона вважає проявом добросовісності та поваги до судового процесу.

Відповідачка вважає, що саме вона забезпечує значну частину щоденного догляду за дітьми. На підтвердження цього посилається на медичні документи, з яких, за її твердженням, вбачається її участь у зверненнях дітей до лікарів та організації психологічної допомоги. Також мати проходила психологічне тестування, результати якого, за її позицією, свідчать про високий рівень батьківських якостей.

Важливою обставиною відповідачка вважає характер своєї зайнятості. Вона працює дистанційно, що, на її думку, дозволяє їй перебувати поруч із дітьми та забезпечувати постійний нагляд за ними. Натомість позивач визнавав, що не завжди мав можливість самостійно супроводжувати дітей до лікарів через побоювання щодо мобілізації. Відповідачка вважає, що ця обставина має значення при оцінці фактичної можливості кожного з батьків забезпечувати дітям необхідний догляд та медичний супровід.

Окремо відповідачка заперечує твердження позивача про перевагу його підходу до виховання. На її думку, між батьками існує суттєва різниця у ставленні до навчання, режиму дня та користування дітьми комп`ютерними іграми. Вона вважає, що батько допускає надмірне або необмежене користування комп`ютером та іграми, у тому числі тоді, коли діти ще не виконали домашні завдання. Відповідачка, навпаки, вважає необхідним встановлювати для дітей чіткий режим, контролювати виконання навчальних обов`язків та формувати відповідальне ставлення до навчання.

На думку відповідачки, ці обставини свідчать не про те, що один із батьків є «хорошим», а інший «поганим», а про відмінність підходів до виховання, яка безпосередньо впливає на повсякденне життя дітей та має бути врахована при визначенні того, з ким їм доцільніше проживати.

Одним із центральних аргументів відповідачки є освітня перспектива дітей в Ужгороді. Діти за результатами конкурсного відбору зараховані до ліцею імені Августина Волошина. Відповідачка вважає це значною перевагою, оскільки заклад має ширші освітні можливості, басейн, гуртки та інші можливості для розвитку дітей. При цьому вона посилається на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 липня 2026 року, якою, за її твердженням, підтверджено законність зарахування дітей до цього закладу.

Таким чином, відповідачка вважає, що йдеться не просто про можливість перевести дітей до іншої школи, а про вже реалізовану освітню можливість, отриману за результатами конкурсного відбору, яка може мати довгострокове значення для навчання та розвитку дітей.

Не менш важливим відповідачка вважає питання соціалізації. На її думку, у селі Ужок діти мають обмежене коло спілкування з однолітками. У класі, де вони навчалися, було лише декілька учнів, а фактичне коло близького спілкування дітей у селі є дуже вузьким. Натомість в Ужгороді вони мають можливість спілкуватися з більшою кількістю дітей, відвідувати різноманітні заходи, розважальні та спортивні центри, гуртки й інші місця, де можуть формувати ширше коло друзів відповідно до власних інтересів.

Відповідачка зазначає, що діти охоче їздять із нею до Ужгорода, позитивно реагують на перебування в місті, спілкуються з іншими дітьми та проявляють зацікавленість у такому середовищі. Тому, на її думку, твердження про те, що зміна місця проживання обов`язково негативно вплине на соціалізацію дітей, не підтверджується їхньою реальною поведінкою.

Важливим аргументом є також психологічний стан дітей. Відповідачка не погоджується з позицією позивача про те, що психологічні труднощі дітей виникли саме внаслідок переїзду. Вона зазначає, що прояви психологічних проблем спостерігалися ще до переїзду, а звернення до психолога в Харкові відбувалося ще до початку проживання в Ужку. При цьому мати самостійно організовувала відповідну психологічну допомогу.

Відповідачка вважає, що позивач не надав доказів прямого причинно-наслідкового зв`язку між переїздом та виникненням психологічних проблем у дітей. Так само, на її думку, немає доказів того, що саме проживання в Ужку стало причиною покращення їхнього психологічного стану. Позитивна динаміка, яка спостерігається зараз, відбувалася паралельно із систематичним лікуванням та психологічним супроводом, який організовувала мати.

Тому, на думку відповідачки, не можна робити висновок, що позитивний стан дітей є виключним результатом проживання в Ужку, так само як не можна стверджувати, що погіршення стану було спричинене виключно попереднім переїздом.

Відповідачка також наголошує на необхідності безперервного психологічного супроводу дітей. У матеріалах справи містяться висновки психіатра та психолога щодо необхідності подальшої роботи з дітьми. При цьому діти вже мають психолога в Ужгороді, з яким встановлено контакт. Мати забезпечує регулярність відповідного супроводу, що підтверджується висновками спеціаліста та документами про оплату відповідних послуг.

На її думку, визначення місця проживання дітей разом із матір`ю дозволить не переривати вже сформований контакт із психологом. Можливість дистанційних консультацій, на яку посилається батько, не є тотожною повноцінному очному супроводу, оскільки сама технічна можливість проведення консультації онлайн не доводить, що саме такий формат є оптимальним для конкретних дітей.

Додатково відповідачка звертає увагу на психологічну атмосферу, в якій перебувають діти. Вона вважає, що постійна тривога батька щодо можливої мобілізації, його обмеження у пересуванні та обговорення відповідних питань у присутності дітей можуть створювати для них додаткове емоційне навантаження. Особливого значення ця обставина, на її думку, набуває з огляду на наявні у дітей тривожні та психологічні проблеми.

Окремо відповідачка посилається на зміну обставин після висновку органу опіки та піклування. Висновок, який міститься у справі, був складений до придбання матір`ю власної квартири в Ужгороді та до зарахування дітей до ліцею. Тому, на думку відповідачки, при оцінці цього висновку суд має врахувати, що після його складення виникли нові істотні обставини, які змінили житлові та освітні можливості матері.

Відповідачка також наголошує, що протягом повномасштабної війни вона мала можливість виїхати за межі України, однак залишилася в Україні, щоб діти могли підтримувати зв`язок із батьком. Вона вважає це підтвердженням того, що її рішення визначалися насамперед інтересами дітей, а не бажанням усунути батька з їхнього життя.

При цьому відповідачка звертає увагу на низку дій позивача, які, на її думку, обмежували реалізацію нею батьківських прав. Зокрема, вона посилається на одноосібну відмову батька надати їй доступ до закордонних паспортів дітей та на звернення до навчального закладу із заявою щодо заборони видавати їй навчальні документи без рішення суду. На думку відповідачки, такі дії свідчать про намагання обмежити її участь у реалізації батьківських прав поза межами встановлених законом процедур.

Окремим аргументом є ризик можливої мобілізації батька. Відповідачка зазначає, що навіть наявність бронювання не усуває повністю відповідного ризику, а у разі мобілізації батька фактичний щоденний догляд за дітьми може перейти до бабусі. При цьому бабуся, за твердженням відповідачки, сама має статус ВПО та не має постійного власного житла.

Натомість мати не має такого ризику, пов`язана з військовим обов`язком, та має можливість безперешкодно пересуватися, супроводжувати дітей до навчальних закладів, лікарів, психологів, гуртків та інших місць. Тому відповідачка вважає себе більш передбачуваним та стабільним безпосереднім піклувальником на майбутнє.

Щодо показань свідка, допитаного за клопотанням сторони батька, відповідачка вважає їх доказове значення обмеженим. Свідок, за її твердженням, не бачив сім`ю понад чотири роки, а більшість його показань стосується періоду до лютого 2022 року. Отже, він не може достовірно характеризувати теперішні умови життя дітей та їхні актуальні потреби.

Крім того, відповідачка вважає, що частина інформації про участь батька у житті дітей була відома свідку не з власних спостережень, а зі слів самого батька. Тому такі показання, на її думку, не можуть повною мірою підтверджувати систематичну участь позивача у навчанні, лікуванні та психологічному супроводі дітей.

Водночас відповідачка посилається на ті обставини, які свідок спостерігав безпосередньо, зокрема на житлові умови сім`ї в Харкові та проведення там ремонтних робіт. На її думку, ці показання підтверджують, що діти раніше тривалий час проживали в умовах ремонту та не мали постійного окремого особистого простору.

Також відповідачка звертає увагу на умови проживання дітей в Ужку, зокрема на те, що одна дитина, за її твердженням, змушена спати на матраці на підлозі через небажання ділити двоспальне ліжко з братом. Натомість у квартирі матері в Ужгороді для кожної дитини передбачена окрема кімната та окреме ліжко.

Таким чином, відповідачка вважає, що її пропозиція щодо місця проживання дітей не ґрунтується виключно на порівнянні матеріального становища батьків. Вона посилається на сукупність обставин: наявність у неї власного житла, окремого простору для кожної дитини, можливість забезпечувати постійний догляд, доступ до освітніх можливостей Ужгорода, безперервний психологічний супровід, більші можливості для соціалізації, мобільність та відсутність ризику мобілізації.

Відповідачка вважає, що теперішнє проживання дітей в Ужку не гарантує збереження того самого середовища, на яке посилається батько, оскільки вже змінюється школа, житло є орендованим, а майбутня можливість батька забезпечувати дітям постійний догляд не є гарантованою.

Натомість проживання з матір`ю в Ужгороді, на її думку, дозволяє створити дітям власне, постійне та передбачуване житлове середовище, забезпечити їм окремий особистий простір, доступ до освіти, медичної та психологічної допомоги, ширше соціальне оточення та щоденну присутність матері.

Відповідачка не заперечує важливості збереження для дітей зв`язку з батьком, бабусею та іншими близькими родичами, однак вважає, що визначення місця проживання разом із матір`ю саме по собі не означає припинення таких стосунків. На її думку, питання місця проживання має вирішуватися з урахуванням того, яке середовище забезпечить дітям найкращі умови саме на перспективу.

Отже, основна позиція відповідачки полягає в тому, що суд має оцінювати не лише те, де діти проживали останні роки, а й те, які умови реально можуть бути гарантовані їм у майбутньому. На думку відповідачки, середовище в Ужку не має достатніх гарантій стабільності, тоді як вона має власне житло в Ужгороді, можливість забезпечувати дітям постійний догляд, належний освітній та психологічний супровід, ширші можливості для розвитку і соціалізації. Саме тому вона вважає, що визначення місця проживання дітей разом із нею найбільшою мірою відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 26.02.2026, позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 суду вказав, що за станом на день розгляду справи у його дітей сформувалось стале середовище, діти звикли до селища, до школи, також у селищі проживає бабуся, брат позивача, які допомагають доглядати за дітьми. Також наголосив на тому, що причиною подання позову є наявність ризику одностороннього прийняття ОСОБА_3 рішень у ключових питаннях життя дітей - стабільності, інтересів виїзд за кордон, зміна місця проживання, освітнього закладу. Позивач зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення відповідач багато говорила на рахунок доцільності виїзду за кордон, зауважуючи, що в країні не буде перспектив, буде економічний спадок, що війна буде довго. Тому він звернувся до адвоката, оскільки в країні спрощений порядок виїзду за кордон, подавав незгоду про виїзд дітей за кордон. Крім того, позивач зауважив, що позиція відповідача постійно змінювалась від початку розгляду справи. Так, позивач зазначив, що спочатку ОСОБА_3 казала, що її поточне місце проживання, організація освітнього процесу влаштовує, що для дітей в будинку створено належні умови. А в додаткових поясненнях уже вказала, що хоче переїжджати, що займається питаннями зарахування дітей до інших навчальних закладів, що організація освітнього процесу її не влаштовує. Наведені обставини свідчать про непостійність позиції ОСОБА_3 . Також позивач зауважив, що орган опіки рекомендував укласти сторонам мирову угоду та встановити спільно почергово займатися дітьми. Також вказав, що вони з представником розробили проект мирової угоди, проте питання порядку виїзду за кордон та відвідування Криму не сподобались ОСОБА_3 . Також позивач наголосив, що відповідач проти формулювання вирішення питань за спільною згодою, а вказала, що таке питання повинно вирішуватись одноособово. Вказала, що їй не потрібна угода, яка буде обмежувати в її правах більше, ніж вона може собі дозволити. Позивач також зазначає, що у справі є докази поведінки, що відповідач виїжджає за кордон, без згоди позивача, планує змінити освітній заклад. Позивач зазначає, що не бачить підстав для зміни освітніх закладів. Позивач зауважує, що сторони не можуть вирішити питання виїзду за кордон, відповідач в односторонньому порядку хоче приймати такі рішення без врахування прав та інтересів дітей. Те саме стосується і питань переїзду. Просить суд зберегти усталене середовище. Воно, за твердженням позивача, є безпечне, а проживання в селищній місцевості дає підстави вирішити питання з енергетикою. ОСОБА_1 заперечує проти вирішення ОСОБА_3 в односторонньому порядку питань, що стосуються дітей, які впливають на стабільність у їхньому житті. Позивач указує, що діти проживають разом з обома батьками в одному будинку АДРЕСА_1 . Сторони мають спільні витрати, але не мають спільного господарства в розумінні Сімейного кодексу України. На момент подання позову були питання по школі просто ці питання відповідачка не виписувала в позові. ОСОБА_3 мала можливість залишитися за кордоном, але не лишилася. На рахунок того, що позивач висловлював свою позицію, що діти навчатимуться в м. Ужгороді не проти, що діти навчатимуться в гімназії в м. Ужгороді, але за умови, що діти проживатимуть в Ужку і їх будуть туди возити зранку і ввечері діти будуть повертатися. Також позивач указав, що питання, які обговорювались зі стороною відповідача обсудили зі своїм представником ОСОБА_6 та вирішили залишити поки як є і залишити текст угоди, який був запропонований з самого початку, як зараз долучений до матеріалів справи. Наразі ОСОБА_1 не погоджується з тим, щоб діти переїжджали в Ужгород.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 26.02.2026, представник позивача вказала, що до подання позову ОСОБА_3 не вчинялось якихось активних дій, а ОСОБА_3 наголошувала на бажанні виїхати за кордон, на бажанні змінити уклад життя родини, дітей, фактичним наслідком цього стало б у цій ситуації позбавлення можливості дітей спілкуватися з половиною родини. Позивач є людиною призовного віку та всі знають, що на даний час вже чотири роки триває війна в Україні та навіть, маючи відстрочку, далеко не всі мають право виїжджати за межі держави. Представник позивача наголосила, що позивач мав страх втратити дітей. При цьому зауважує, що позивач наполягає на тому, що зараз для дітей створена обстановка, яка є стабільною та безпечною. Також указала про намагання сторонами укласти угоду про рівну опіку, без того, щоб хтось мав пріоритет. Та єдиною перепоною для укладання такої угоди стала та обставина, що позивач не хотів, щоб діти виїжджали за кордон без згоди батька, а також щоб не відвідували тимчасово окупованої території, зокрема, Крим. Також представник позивача зауважила, що позивач у будь-який момент готовий повернутися до мирової угоди. Стосовно твердження відповідача про бажання позивача уникнути мобілізації, зауважила, що позивач має відстрочку за двома підставами. Визначення місця проживання дітей з позивачем не впливає на відстрочку. Представник позивача також зауважила, що кожна зі сторін робить свій вклад в життя дітей, спільно готують, купують все необхідне для дітей та жодна зі сторін не ігнорує батьківські обов`язки. Також указала, що визначення місця проживання дітей з відповідачкою зміщує права в її користь, з чим позивач не погоджується. Просять задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 16.04.2026, ОСОБА_3 вказала, що як на момент подачі позову, так і на момент розгляду справи, сторони проживають в Ужку. Також указала, що вони обговорювали з чоловіком імовірність переїзду до Львова, оскільки діти катаються на катку. Також розглядали переїзд до м.Ужгород. ОСОБА_3 вказала, що вони з чоловіком розуміли, що Ужок - це їхнє тимчасове місце перебування та це разом обговорювали попри розлучення. Тому ОСОБА_3 не розуміє, чому чоловік зараз говорить, що його права якось порушуються, бо вона не намагалась розлучити чоловіка та бабусю з дітьми. Відповідач указує, що діти регулярно ходять до бабусі та спілкуються з нею. Претензії чоловіка, що вона має намір вивезти дітей за кордон не мають ніякої підстави. Так, ОСОБА_3 вказала, що за цей час вона з дітьми три рази виїжджали за кордон і поверталися додому. При цьому висловила припущення, що чоловік боїться мобілізації, оскільки коли почалася війна чоловік не мав підстав для мобілізації. Так, коли восени 2022 року влаштувався на роботу викладачем, довгий час мав проблеми з бронюванням та не мав змоги його отримати, та отримав його лише у 2025 році, а позов був поданий раніше. Тобто, ОСОБА_3 припускає, що подання позову було спробою отримати підставу для уникнення від мобілізації. Відповідач стверджує, що чоловік дуже обурений розлученням, розказував, що не буде платити аліменти, що залишить дітей з собою, постійно записував її на аудіо у пошуках компроматів та погрожував що подасть до суду. При цьому, за її твердженнями, великим фактором для подання вказаного позову мало розлучення, яке позивачу не сподобалось, у зв`язку з чим він всілякими шляхами опирався цьому. Також ОСОБА_3 указала, що у сторін була домовленість, що сторони житимуть в Ужку до закінчення початкової школи, щоб діти сприймали зміни без стресу. ОСОБА_3 указала, що не намагається розлучити дітей з батьком та бабусею, а намагається забезпечити дітям найкращі умови. Вважає, що дітям потрібні гуртки та спілкування. При цьому зауважила, що в Ужку в класі, де навчаються діти, лише п`ятеро дітей у класі, включаючи їх дітей, тобто діти не мають багато можливостей на спілкування. Вказала, що вони регулярно їздять до Ужгорода, бо дітям бракує спілкування. ОСОБА_3 вказала, що школа в Ужку закривається і дітей переводять до іншого села. З наступного року дітям потрібно було би їздити до іншого села, звикати до нового кола спілкування. Відтак, відповідач вважає, що зараз найкращий момент переїхати, бо краще зробити переїзд до Ужгороду, щоб діти мали змогу ходити на різноманітні кружки, як це робили у Харкові, щоб мали змогу спілкуватися, навчатися в сильній школі. Також вказала, що вони подали заявку до вступу в гімназію Волошина. Стосовно становище, яке існує зараз, відповідач указала, що таке є дуже ненадійне, знімають будинок, бабуся проживає в готелі, діти розуміють це. Вважає, що не можна прив`язувати дітей до такого тимчасового місця проживання і будувати оточення навколо цього, оскільки це може змінитися у будь-який момент, вона не впевнена, що чоловік у зв`язку зі специфікою роботи готовий проживати в Ужку довгий час, що контракт на оренду будинку не закінчиться скоро, тому ОСОБА_3 намагається знайти для дітей постійне місце проживання, у зв`язку з чим вона купила квартиру в Ужгороді неподалік гімназії Волошина і планує переїзд після закінчення дітьми початкової школи влітку, щоб вони мали змогу мати постійне місце проживання, мати особисті кімнати, свої речі, а не речі чужого будинку. Відповідач зауважила, що зараз діти не мають окремої кімнати. Вважає, що дітям це треба забезпечити. Стосовно бабусі зауважила, що вона ніколи не жила з ними у Харкові та діти їздили до неї один раз на тиждень. Вона не приймала великої участі в їх розвитку. ОСОБА_3 зауважила, що не збирається відмовлятися від бабусі - бо це важливо для дітей, вказала, що діти завжди матимуть змогу спілкуватись з бабусею, де б вони не проживали і навідувати її регулярно. До того ж указала, що Ужгород недалеко від Ужка і це дуже легко забезпечити. Відповідач зауважила, що була б рада, якби і родичі переїхали з ними і жили поблизу, щоб діти мали можливість спілкуватися, але це залежить від їх рішення. Відповідач вказала, що займається дітьми дуже прискіпливо, організовує відвідування школи, їздить в Ужгород, піклується про те, щоб у дітей було коло спілкування з іншими дітьми, також вказала, що вона відвозить до стоматолога, до лікарів, на море. Також вказала, що навіть попри те, що чоловік має бронювання він все-таки віддає перевагу нікуди не виїжджати із села, оскільки має побоювання, що його можуть незаконно мобілізувати, та за останні чотири роки нікуди не їздить з дітьми. ОСОБА_3 вважає, що може краще піклуватися про дітей, якщо вони будуть проживати з нею, адже у неї немає ніяких обмежень у пересуванні з ними, у тому, щоб їх возити всюди, де потрібно. Крім того, указала, що у них з чоловіком багато суперечностей щодо виховання дітей, він не вважає, що їх треба привчати до самостійності, все робить за них, вважає, що привчання дітей до дисципліни - це знущання над ними. І вони навчаться всьому самі. Також відповідач не вважає, що бабуся зможе взяти роль у піклуванні дітей через обмежений стан її здоров`я, вказує, що дуже часто, коли діти приходять, розповідають їй, що гралися у бабусі в комп`ютерні ігри, що в неї нема дотримання режиму, можуть затримуватися надовго та відповідач мусить це регулювати самостійно. ОСОБА_3 ствердила, що намагалася наладити комунікацію, обговорювали переїзд разом, але, нажаль, конфлікти залишаються. Вважає, що найкращим шляхом буде, якщо діти житимуть з нею бо має багато переваг в цьому плані, зокрема, пройшла відповідне психологічне тестування, має змогу піклуватися про дітей та це робить постійно, працює віддалено тому завжди є можливість спілкуватися з дітьми протягом дня, готувати їм їжу, організовувати їх побут, має достатній дохід, постійне житло, та не планує перекладати свої обов`язки ні на кого та їй не потрібна для цього допомога. Також указала, що не є військово зобов`язаною та не ховається від ТЦК. Намагається будувати партнерські відносини у питанні піклування дітей. Відповідач зауважила, що не оформлювала декларації з лікарем та не укладала договір оренди перед подачею позову, як це зробив позивач. Також за твердженням ОСОБА_3 , позивач та бабуся намагаються організувати сприятливі умови саме для себе, щоб нічого не міняти та залишатися там де вони є, указує, що вони знецінюють пріоритетів дітей, не бажають прикладати зусиль для зміни упорядкованості життя, щоб забезпечити кращі можливості для дітей. ОСОБА_3 вказала, що відмовилась укладати договір, оскільки у ньому передбачена повна заборона на виїзд дітей за кордон, що її не влаштовує, бо дітям потрібен відпочинок. Також, за твердженнями ОСОБА_3 є незрозумілим режим піклування про дітей, оскільки сторони не знають, чи залишаться в Ужкові. Відповідач указала, що до початку війни чоловік разом з ОСОБА_3 відвідував тимчасово окуповану територію Крим два рази. Зауважила, що вона має надію, що буде відвідувати Крим але після того, коли Крим буде приєднано до території України або якщо це буде дозволено законом України. Також указала, що батьки зараз знаходяться не в найкращому положенні. ОСОБА_3 сподівається, що війна скінчиться і буде досягнута якась угода. Також указала, що переїзд до Ужгорода обговорювала з позивачем не раз. І ОСОБА_1 казав, що якщо вони переїдуть, то згодом і він також переїде. Також наголосила на тому, що ніякої мови про стале середовище в Ужкові у них з батьком дітей ніколи не йшло.

Представник ОСОБА_3 - Турецька Є.А. , в судовому засіданні вказала, що на момент пред`явлення позову мови про Ужгород не було, ніхто нікуди не збирався переїжджати. Питання постало пізніше тому, що школа закінчувалась і дітям потрібно було і так щось змінювати, адже школа мусить мінятися в будь-якому випадку та діти навчатимуться або в іншому селі, до якого добиратимуться автобусом, або в м. Ужгород. І у сторін була така розмова, що відповідач подивиться, як вони там в Ужгороді влаштуються і якщо їм сподобається то можливо переїдуть. Представник відповідача наголосила, що зараз у дітей є один шанс поступити до гімназії. При цьому вказала, що батько погрожує, що напише листи в школу, що забороняє їм там вчитися. Також указала, що якщо суд визначить, що діти мають проживати разом з батьком, то батько вирішуватиме, в якому закладі навчатимуться діти, якщо з мамою - мама вирішуватиме. Але наразі просить дати можливість дітям вступити в школу.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - Світлична Я.О. суду вказала, що не важливо раз на тиждень, чи раз на день бабуся приймає участь у вихованні дітей. Вказала, що бабуся підтримує позицію позивача, який побоюється розлуки з дітьми, а не того, скільки разів вона буде бачитися з дітьми. Вказує, що за чотири роки налагодився побут у дітей, налагодилось життя, яке наразі є сталим та триває майже половину життя дітей. А це, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про те, що воно носить тимчасовий характер. При цьому вказала, що дітям наразі забезпечується абсолютно все необхідне. Просить врахувати при вирішенні спору контакт з бабусею, а також можливість жити у віддаленому куточку, безпечному для нашої країни.

У судовому засіданні представник служби у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району - Костик Г.В. вказала, що ними висновок складався на початку 2025 року та у ньому йшла мова про доцільність того, щоб батьки спільно приймали участь у вихованні дітей. Вказала, що на засіданні були заслухані обоє батьків і обоє батьків висловлювалися в той час, що вони згідні з тим , що діти навчаються в Ужку. Представник третьої особи вказує, що ОСОБА_3 вказувала, що не має наміру виїжджати з місця проживання, що її задовольняє якість знань, яку вони отримують у школі, в якій навчаються. Також представник служби у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району вказала, що у судовому засіданні вперше почула діагноз. При відвідуванні місця проживання дітей комісією вони не могли опитати дітей, бо діти не йшли на контакт, діти не є контактними. Тут почула, що діти мають діагноз. Крім того, наголосила, що суд може заслухати думку дітей, щоб побачити, що хочуть діти. Та висловлює сумнів, чи зможуть діти висловити думку. Коли на комісії розглядали питання хотіли визначити рівень тривожності. Думка дітей не заслухана. Батьки сказали, що один з дітей хворіє.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

На момент звернення з первісним позовом, тобто 24.01.2025, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, зареєстрованому 16.08.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що був зроблений відповідний актовий запис № 1332 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.08.2014.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей - сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.12.2015, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09.12.2015.

Згодом у сторін виникли розбіжності у поглядах на життя.

Відповідач указала, що для збереження сім?ї зверталась до психологів, в підтвердження чого додала квитанції про оплату їх послуг (а.с. 140 - 144 т. 1).

Проте відносини не між позивачем та відповідачкою не покращились і відповідачкою було прийнято рішення про розірвання шлюбу, у зв?язку із чим у грудні 2024 р. подано заяву про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.02.2025 у справі № 639/8326/24 вказаний шлюб розірвано.

Судом установлено та не заперечується сторонами у справі, що сторони є ВПО та до початку повномасштабного вторгнення проживали в м. Харків, після чого виїхали до Драгобрату, де проживали в готелі, що підтверджується, зокрема, квитанцією від 27.02.2022 (а.с. 145 т. 1).

Згодом сім`я переїхала в с. Ужок, де спочатку проживала у готелях (а.с. 145 т. 1). Згодом позивач, відповідач та їхні малолітні діти разом переїхали проживати за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, де зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають разом за однією за станом на день ухвалення рішення.

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.06.2023 № 2102-7001809663 та від 07.06.2023 № 2102-7001803994 фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання АДРЕСА_5 . Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.06.2023 № 2102-7001803884 фактичним місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання АДРЕСА_5 .

У вказаному житловому будинку позивач, відповідач та їхні сини проживають на підставі договору оренди будинку у приватної особи від 01.12.2024, укладеному між ОСОБА_17 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на строк з 01.12.2024 по 31.11.2025, який згідно з умовами вказаного договору може бути продовжено за згодою сторін.

Як убачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем та відповідачем, оплата за оренду будинку, в якому проживають сторони разом з дітьми, здійснюється за їх спільні кошти, що підтверджується платіжними інструкціями та роздруківками телефонних переписок (а.с. 146 - 150, 227 - 249 т. 1).

03.01.2025 за заявою ОСОБА_1 від 26.12.2024 проведено обстеження житлово-побутових умов у житловому будинку, в якому проживають сторони та їхні діти, та складено акт обстеження умов проживання сім?ї позивача. Даним Актом засвідчено, зокрема, таке: « Житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 3 кімнат: спальня, вітальня, дитяча. Є в наявності кухня, ванна кімната. Заявник будинок орендує. Умови проживання хороші. Кімнати просторі, світлі. В кімнатах тепло. Є в наявності ванна кімната. Для вихована розвитку дитини створено належні умови. Діти одягнені одягом за сезоном. В наявності достатня кількість продуктів харчування, засоби гігієни, іграшки для розвитку, комп?ютерні гаджети. Сім`я ВПО, переїхали з м. Харків, зареєстровані в с. Ужок 07.06.2023. Стосунки, традиції сім?ї традиційні, виникають суперечності щодо місця проживання. Результат бесіди: в результаті бесіди встановлено, що батько дітей ОСОБА_1 не хоче, щоб діти переїжджали в інше місце, в інтересах дітей проживати в безпечному місці, а саме - в с.Ужок. Діти адаптувалися в шкільний колектв, їм тут комфортно і безпечно. На момент обстеження мати дітей поїхала відпочивати» (а.с. 41 т.1).

Також в ході судового розгляду встановлено, що як батько, так і мати беруть активну участь у навчанні дітей, їхньому вихованні, займаються їх здоров`ям, проводять разом дозвілля та а також фінансово забезпечують.

Вказана обставина підтверджується, зокрема, показами свідка ОСОБА_9 , який, будучи допитаним в якості свідка 20.08.2026, суду вказав, що є товаришем сім`ї та з ОСОБА_1 знайомий близько 15 років. До початку повномасштабного вторгнення практично кожного дня спілкувався з ОСОБА_1 , бо робив разом з позивачем у нього ремонт. Вказав, що робив ремонт у ОСОБА_1 періодично протягом декількох років до початку повномасштабного вторгнення. Також указав що його сім`я та сім`я ОСОБА_1 разом їздили на відпочинок. Свідок вказав, що сім`я ОСОБА_1 є звичайною сім`єю. Батько повністю брав участь у житті дітей, у їх навчанні, відвідуванні дітьми лікарів, у дозвіллі дітей. Вказав, що ОСОБА_1 возив дітей на ковзани. Свідок указав, що особисто не бачив, як це робив позивач, а лише чув це зі слів останнього, що він це робив, а також чув, як позивач викликав таксі, щоб забирати дітей з занять.

24.12.2024 та 25.12.2024 Позивачем укладено декларації з місцевим лікарем для надання дітям необхідних медичних послуг дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.

17.02.2025 ОСОБА_3 підписала декларацію на сина ОСОБА_18 з лікарем - педіатром ОСОБА_19 , що працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Великоберезянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ужгородської районної ради».

Згідно з довідкою, виданою лікарем - педіатром ОСОБА_19 , що працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Великоберезянський центр первинної медико-санітарної допомоги Ужгородської районної ради» від 17.02.2025 починаючи з серпня 2022 року ОСОБА_3 обстежувала дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з серпня 2022 року на базі Волосянківського АЗПСМ перед вступом до навчального закладу та зверталася за медичною допомогою щодо своїх дітей у разі потреби.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 займається купівлею потрібного одягу для дітей, харчових продуктів і засобів гігієни (а.с. 151 - 157). Також матеріалами справи підтверджено, що мати проводить разом з дітьми дозвілля, зокрема в дитячому центрі «Imperia» в м. Ужгороді, в аквапарку в м. Мукачево, крім того, вона з дітьми їздила кататися на лижах до гірськолижного курорту «Плай», відвідували ковзанку в м.Ужгород, дитячі табори (а.с. 160 - 166 т. 1, а.с. 148 - 151 т. 2).

Крім того, з матеріалів справи убачається та не спростовується сторонами у справі, з метою відпочинку відповідач у листопаді місяці 2025 року вивозила дітей за кордон до Єгипту, після закінчення якого повернулись додому (104 - 104 т. 3).

В ході судового розгляду також встановлено, що як позивач, так і відповідач беруть участь у фінансовому забезпеченні потреб дітей, для чого мають спільний рахунок, який поповнюється як позивачем, так і відповідачем (а.с. 227 - 249 т. 1).

Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, КВЕД 62.02 Консультація з питань інформатизації, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серії ФФБ № 811908 від 08.04.2015.

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2024 року обсяг доходу позивача за вказаний період склав 1 296 190 грн.

Крім того, позивач з 22.09.2022 прийнятий на роботу до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та з 04.09.2024 до обрання за конкурсом по 03.09.2025 переведений на посаду старшого викладача кафедри управління проєктами в інформаційних технологіях (в минулому кафедра стратегічного управління) за основним місцем роботи, що підтверджується витягами з наказів № 917С від 20.09.2022, № 1493C від 10.09.2024.

За місцем роботи в університеті позивач зарекомендував себе з позитивної сторони, що підтверджується характеристикою, виданою на його ім`я, в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 працює в закладі з 2022 року по теперішній час. За час своєї професійної діяльності зарекомендував себе як висококваліфікований фахівець, відповідальний викладач і науковець... Якісно і своєчасно виконує весь необхідний обсяг робіт, відповідально ставиться до роботи викладача... Наполегливість в удосконаленні наукової роботи, навчального процесу, уміння знаходити підхід до кожного студента надають йому поваги серед викладачів та студентів... Особливо варто відзначити його високий рівень комунікації з колегами та студентами. Він завжди готовий надати допомогу, проконсультувати і поділитися досвідом. Завдяки його професіоналізму та людяності, ОСОБА_1 користується великим авторитетом серед студентів і викладачів кафедри...» (а.с. 52 т. 1).

Згідно з довідкою про доходи від 25.12.2024 № 66-06-18/274 грошовий дохід ОСОБА_1 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року склав 60 599, 26 грн (а.с. 51 т. 1).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач також має вищу освіту, у 08.06.2005 закінчила Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, інформатика і англійська мова» та здобула кваліфікацію вчителя інформатики і англійської мови, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 від 08.06.2005 (а.с. 107 т. 1).

Відповідач з 2020 року зареєстрована, як фізична особа - підприємець, платник єдиного податку на 3 групі, основний вид економічної діяльності: консультування з питань інформатизації, комп?ютерне програмування (дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань із сервісу моніторингу реєстраційних даних «Опендатабот» (а.с. 108 т. 1).

А у квітні 2020 року по теперішній час відповідач підписала договір про надання послуг №898 з міжнародною компанією QArea Ltd, де надає консультативні послуги в галузі інформатизації, що підтверджується договором про надання послуг від 27.04.2020 (а.с. 109 - 121 т. 1).

За місцем роботи ОСОБА_3 зарекомендувала себе з позитивної сторони як висококвалафікований, відповідальний та проактивний фахівець (а.с. 110 - 121 т. 1).

Загальний дохід ОСОБА_3 як підприємця з січня 2024 року по грудень 2024 року (включно) склав 1 786 228,35 грн., що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (а.с. 124 - 127 т. 1).

ОСОБА_3 є власником гаража загальною площею 24,1 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_5 . Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.08.2021

№ 272604293.

Як позивач, так і відповідач є фізично та розумово здоровими.

Відсутність у відповідача психіатричні протипоказання, засвідчується довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 118 від 31.12.2024.

Згідно з висновком із протоколу ЛКК від 11.02.2025 № 44 за станом здоров`я ОСОБА_3 може здійснювати догляд за малолітніми дітьми, не вживає психотропних речовин та на обліку у лікаря не перебуваю, що підтверджується довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №163 від 18.02.2025.

Згідно з інформаційною довідкою про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_3 від 28.02.2025 № 194, складеною кандидатом психологічних наук ОСОБА_20, результати, що виявила ОСОБА_21 за відповідними методиками (аналіз сімейних відносин; опитувальник батьківського ставлення до дитини, міра піклування про дитину, типи виховання дитини, шкала ступеню відкидання дитини в сім`ї, незакінчені речення), є такими, що вищі (кращі), ніж середньостатистична норма батьківсько-дитячих стосунків; при таких показниках опитувальників батьківського ставлення до дитини дитина має належний догляд і батько (мати) в достатній мірі задовольняють емоційні і функціональні потреби дитини; погані стосунки батьків, будь-який вид насильства з боку будь-якої особи по відношенню до дитини і/або до близьких осіб визначає дитину як жертву насильства згідно Закону України від 07.12.17 р. № 2229-VII) «Про запобігання та протидію домашньому насильству» Р.1, ст.l, п.п. 2, 3, 14, а також розлучення дитини з матір?ю спричиняють психіці дитини потужний стрес (відбуваються події, які несуть загрозу життю і здоров?ю), і можуть тягнути за собою непередбачувані наслідки для фізичного і психологічного здоров?я дитини, зокрема: психічні розлади, емоційні розлади, розвиток девіантної поведінки у підлітковому віці, розвиток антисоціальної структури особистості, алкоголізм, ігроманія та ін.; затримка розвитку розумових здібностей, депресивність, бродяжництво, наркоманія, алкоголізм, ігроманія та ін.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що разом з позивачем, відповідачем та дітьми в одному населеному пункті проживає третя особа - мати позивача ОСОБА_2 , яка також бере активну участь у вихованні дітей, що також сторонами у справі не спростовується.

Матеріалами справи підтверджується, що бабуся купує дітям книги та розвиваючі матеріали ( а.с. 198 - 203 т. 1).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.03.2022 № 2102-7000113208 фактичним місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання АДРЕСА_7 .

Судом встановлено та не спростовується сторонами у справі, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту переїзду до с. Ужок навчалися очно в Ужоцькій гімназії - філії Волосянківського ЗЗСО 1-ІІІ ступенів Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується, в тому числі, довідками, виданими директором Ужоцької гімназії від 23.12.2024 № 25 та 23.12.2024 № 26 (а.с. 57 - 58 т. 1), та від 20.04.2026 № 49 та № 50, виданими дирекцією Волосянківського 33СО І-ІІ ступенів, в яких зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у 4 класі Ужоцької гімназії - філії Волосянківського 33СО І-ІІ ступенів Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з характеристикою, виданою на ОСОБА_4 від 24.12.2024 (а.с. 59 т. 1) він навчається в Ужоцькій гімназії філії Волосянківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з першого класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний та уважний учень. Володіє навчальним матеріалом на високому рівні. Учень має широкий кругозір, добре розвинуте логічне мислення, швидко та досконало запам?ятовує навчальний матеріал, легко відтворює і вміло оперує вивченим. Бере активну участь у навчальних проєктах. Даніл володіє системою понять в межах, визначених навчальною програмою. Уміє розпізнавати об?єкти, які охоплюються засвоєними поняттями пізного рівня узагальнення, відповідь аргументує новими прикладами, знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв?язувати проблеми. На уроках активний, поведінки не порушує, старанно виконує домашні завдання, багато працює податково, успішно виконує творчі завдання. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у масових заходах школи. Веселий, врівноважений, товариський та розсудливий. Правил поведінки завжди свідомо дотримується. Товаришів має багато, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, користується авторитетом серед товаришів. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина. Ярослав завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. Хлопчик забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Батьки забезпечують учня, залежно від потреб. Постійно підтримують зв?язок з школою та класним керівником, регулярно відвідують батьківські, збори.

Згідно з характеристикою, виданою на ОСОБА_5 від 24.12.20224 (а.с. 60 т. 1): ОСОБА_5 навчається в Ужоцькій гімназії філії Волосянківського 33СО І-II ступенів з першого класу. За час навчання рекомендував себе як здібний учень з високим рівнем навчальних компетентностей. Сумлінний, старанний, легко засвоює програмовий матеріал, має добре розвинену пам?ять і логічне мислення, зв?язне мовлення, вміє робити власні висновки та узагальнення, легко переключається на різні види діяльності. Учень надає перевагу предметам математичного циклу, має широкий кругозір, любить читати. На уроках уважний, активний, зібраний, дисциплінований, має глибокі знання з багатьох дисциплін. Уроків без поважних причин не пропускає. Ярослав є творчою особистістю, має різноманітні інтереси, добрий естетичний смак. Наполегливий та цілеспрямований У досягненні мети, має власну житєву позицію. Учень має добре сформовані лідерські якості, активний учасник громадського життя школи. До виконання доручень ставиться відповідально, користується авторитетом серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина. Ярослав завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. Хлопчик забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Батьки забезпечують учня, залежно від потреб. Постійно підтримують зв?язок з школою та класним керівником, систематично відвідують батьківські збори

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 14.09.2025 № 176 з01.09.2025 року призупинено освітній процес 5-9 класів Ужоцької гімназії - філії Волосянківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. Ставненської сільської ради (а.с. 193 т. 2).

В ході судового розгляду встановлено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_1 страждають на психологічні розлади.

Так, згідно з довідкою від 18.07.2024, виданою медичним центром «Нейромед», ОСОБА_5 виставлено діагноз ОКР. Згідно з консультацією медичного центру «Нейромед» від 28.05.2024 у ОСОБА_4 також діагностовано ОКР.

При цьому сторони не спростовують тієї обставини, що звертались за допомогою лікарів ще у м. Харків, однак діагноз ОКР дітям було виставлено, коли вони приїхали до Ужка.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою отримання відповідної медичної допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 регулярно звертаються до лікарів у м. Ужгород.

За станом на 25.04.2026 в Медичному центрі «Нейромед» ОСОБА_4 виставлено заключний діагноз ОКР, рекомендовано медикаментозне лікування та заняття з психологом. ОСОБА_22 в цьому ж центрі діагнозу не виставлено. Рекомендовано заняття з психологом та медикаментозне лікування. Лікар ОСОБА_23 .

09.05.2026 ОСОБА_24 та ОСОБА_25 отримували консультацію дитячого психіатра в дитячому центрі здоров`я та розвитку «Зростай», м. Ужгород.

ОСОБА_26 повторно виставлено діагноз ОКР та рекомендовано супровід психолога, а також медикаментозне лікування. Із можливих стресових факторів: загубився в торговому центрі, переїзд, часті конфлікти між батьками.

ОСОБА_27 повторно виставлено діагноз неуточнений тиковий розлад. Рекомендовано консультації дитячого невролога, супровід психолога, а також медикаментозне лікування. Із можливих стресових факторів: загубився в торговому центрі, переїзд, часті конфлікти між батьками.

13.05.2026 ОСОБА_25 отримував консультацію дитячого невролога в дитячому центрі здоров`я та розвитку «Зростай», м. Ужгород. У результаті хлопчику діагностовано прості моторні тики, тривожний розлад, імовірність селективного мутизму.

20.05.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_28 отримували психологічні консультації у лікаря психолога ОСОБА_29 , копія яких долучена до матеріалів справи, в яких, зокрема, зазначено, що консультації організовувала та оплачувала мати дітей - ОСОБА_3 - за рекомендацією психіатра та невролога.

За наслідками вказаних консультацій дітям рекомендована програма психологічної допомоги: заняття з психологом (1-2 рази на тиждень). Пріоритетними методами с арт-терапія, пісочна терапія та ігрова психотерапія, які дозволяють дитині виражати емоції, страхи та пригнічену агресію без необхідності активного вербального контакту, що знижує комунікативну тривогу.

Рекомендовано стабільність макросередовища: для зниження тривожності рекомендоване тривале, передбачуване та постійне місце проживання; індивідуальне зонування простору: через специфіку симптомів (ритуали та моторні тики) важливо мати особистий простір (окремі кімнати або чітко розмежовані власні зони). Це мінімізує почуття взаємного сорому та роздратування у моменти загострення захворювань, дозволяє усамітнюватися під час нападів тиків чи виконання обсесивних ритуалів, захищаючи їх від соціального фрустування та знижуючи рівень сорому; повна нейтралізація міжбатьківського деструктивного конфлікту: суперечки дорослих або формування негативного/одностороннього образу одного з батьків викликає найважчий внутрішній «конфлікт лояльності». У дітей із чутливою нервовою системою це провокує соматизацію стресу - різке посилення кліпання очей, вокальних тиків, тикозних спазмів та повне мовленнєве гальмування у публічному просторі; єдність та конгруєнтність виховних методів: суперечливі вимоги (коли один з батьків дозволяє те, що забороняє інший) руйнують систему безпеки дитини. Виховні підходи, система заохочень та покарань, а також ставлення до хвороби дітей мають бути узгодженими; Рекомендації щодо соціалізації та позашкільної активності: Дозована та регулярна позашкільна діяльність: обмежені або хаотичні соціальні зв?язки поза школою посилюють замкнутість та аутизацію. Рекомендовано відвідування гуртків чи секцій 2-3 рази на тиждень за постійним графіком; терапевтичний характер занять: пріоритет надається активностям без жорсткого змагального компоненту та високого мовленневого тиску. Рекомендовано: плавання (для загального зниження тонусу та м?язової релаксації), арт-терапія, глинотерапія або моделювання (для безмовної психоемоційної експресії, що важливо при підозрі на селективний мутизм).

Крім того, діти отримували консультації у Центрі дитячої психіатрії та психотерапії «Світ» (ФОП ОСОБА_30 ), про що відповідач надала відповідні квитанції про оплату послуг психолога від 25.04.2026, 09.05.2026, 16.05.2026, 21.05.2026, 23.05.2026, 30.05.2026.

Водночас в ході судового розгляду установлено, що через відсутність єдиного підходу у вихованні дітей, у їх лікуванні, у тому, що позивач проти виїзду дітей для відпочинку за кордон без його згоди, а також проти намірів відповідача змінити місце проживання дітей та переїзду до м. Ужгород, у сторін виникають конфлікти.

Вказана обставина підтверджується, зокрема, записом, що міститься на диску, долученому до матеріалів справи, на якому записано розмову, де сторони сперечаються з приводу можливості виїзду дітей позивача та відповідача за кордон (а.с. 17 т. 2).

27.04.2023 ОСОБА_1 нотаріально завірив заяви відповідному компетентному органу, в яких висловив свої заперечення проти виїзду дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за межі України, в тому числі на постійне та тимчасове місце проживання за кордон, які надіслав до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у відповідь на що отримав лист від 04.05.2023 №м 23/Л-5996-8736 від 04.05.2023, що таке обмеження можливе у разі надходження відповідного судового рішення (а.с. 222 т. 1).

Крім того, ОСОБА_1 з метою заборони виїзду дітей за кордон на відпочинок до Єгипту звертався із заявою про забезпечення позову до Новобаварського районного суду м. Харкова, за наслідками розгляду якої суд ухвалою від 31 жовтня 2025 року у задоволенні такої заяви відмовив (справа №639/499/25).

11.07.2025 ОСОБА_3 звернулася до органів поліції із заявою про вчинення щодо неї колишнім чоловіком ОСОБА_1 психологічного насильства та психологічного тиску. Заявниця зазначила, що ОСОБА_1 без її відома здійснював аудіозаписи її розмов із ним, дітьми та батьками, у тому числі, за її припущенням, за допомогою встановленої в будинку аудіоапаратури. Під час судового спору щодо місця проживання дітей він подав один із таких аудіозаписів до суду. Також, за словами ОСОБА_3 , колишній чоловік безпідставно звинувачує її у намірах вивезти дітей, погрожує використати це проти неї у суді та позбавити її батьківських прав, підвищує на неї голос у присутності дітей. Крім того, заявниця вказала, що ОСОБА_1 утримує у себе документи дітей (свідоцтва про народження та закордонні паспорти) і не надає їх їй для вирішення питань, пов`язаних із дітьми. Також вона повідомила про використання ним нецензурної лексики у присутності дітей, що, на її думку, негативно впливає на їхню поведінку. У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 просила поліцію вжити відповідних заходів щодо неправомірної поведінки ОСОБА_1 (а.с. 166 - 167 т. 2).

Крім того, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , адресована ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с. 168-170 т. 2), у відповідь на заяву ОСОБА_3 , в якій він, заперечуючи проти обставин, викладених ОСОБА_3 у заяві від 11.07.2025 просить вжити відповідних заходів, в тому числі щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 11.07.2025.

У матеріалах справи міститься проект фінальної частини ухвали та мирової угоди, поданий представником позивача 04.09.2025 та, відповідно до письмових пояснень, підготовлений стороною позивача ще у травні 2025 року. Проектом мирової угоди передбачалося почергове проживання дітей з обома батьками: по два тижні з Матір`ю та Батьком. На період літніх і зимових канікул передбачалася можливість проживання дітей із кожним із батьків до одного місяця за взаємною домовленістю. У разі хвороби дітей відповідний період проживання міг продовжуватися. Зміна або продовження встановленого графіка, зокрема для відпочинку, відпусток чи подорожей, допускалися лише за взаємною згодою батьків. Угода також встановлювала обов`язок батьків завчасно повідомляти один одного про зміну місця проживання, форс-мажорні обставини та обставини, що можуть унеможливити дотримання графіка. Передбачалося забезпечення дітьми навчання у школі за денною формою, а за відповідних обставин - дистанційного навчання. Окремо визначався порядок проведення свят, відпочинку в Україні та за кордоном, спілкування з родичами, а також заборона поїздок дітей на тимчасово окуповані території. Крім того, проект передбачав рівні права обох батьків на участь у житті дітей та безперешкодне спілкування з ними телефоном, через відеозв`язок та месенджери. Таким чином, запропонована сторонами модель передбачала спільне та почергове проживання дітей, узгодження батьками питань їхнього відпочинку, навчання, переміщення та інших істотних аспектів життя (а.с. 171 - 173 т. 2).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 висловила позицію щодо неприйнятності умови в мировій угоді, що стосується заборони везти дітей в Крим (а.с. 174 т. 2).

З листа виконавчого комітету Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 26.08.2025 № 02-06/913 убачається, що на заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025 (зареєстровано 05.08.2025) щодо вжиття заходів до ОСОБА_3 (матері дітей) повідомлено, що ОСОБА_3 запрошено в службу у справах дітей і проведено з нею бесіду щодо належного виховання дітей і обговорено проект мирової угоди. Для захисту прав дітей на виховання в сімейному оточенні рекомендовано батькам ще раз переглянути мирову угоду і найти правильне рішення. Орган опіки та піклування надав до Новобаварського районного суду міста Харкова висновок про визначення місця проживання дітей, де висловив свою думку. Щодо дій відповідачки та її батьків, що можуть містити ознаки кримінальних порушень законодавства орган опіки та піклування не має повноважень це розглядати (а.с. 183 т. 2).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28.03.2025 № 02-06/341 за результатами проведеної роботи та вивчення матеріалів справи, на підставі вищевикладеного, керуючись ст. Конвенції ООН про права дитини, статтями 2, 7, частинами 1, 2 статті 161 Сімейного кодексу України, статтею 29 Цивільного кодексу України, п.72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» (зі змінами), виходячи з інтересів малолітніх дітей, для емоційної стабільності, соціальної адаптації, академічної успішності та інтелектуального розвитку дітей, права дитини зростати під опікою своїх батьків, орган опіки та піклування Ставненської сільської ради вважає можливим застосувати практику спільної батьківської опіки дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рекомендують батькам укласти мирову угоду щодо порядку виконання батьківських прав та обов`язків як ефективного способу вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 придбала житло у АДРЕСА_8 , що підтверджується, витягом з реєстру нерухомого майна № 3055931621100 від 23.03.2026.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 27.05.2026 Службою у справах дітей Ужгородської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_8 . Житло розміщене на 5 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 3 кімнат. Квартира на етапі меблювання. Зокрема, у висновку зафіксовано, що умови проживання є задовільними; наявні частково меблі та побутова техніка, житлово-побутові комунікації: світло, вода, газ, опалення автономне. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дітей наявні окремі кімнати та окремі ліжка; є місце для облаштування столів для навчання, ігрових зон, меблів для збереження особистих речей. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_3 , власниця житла.

Крім того, у ході судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами діти вступили до Ужгородського ліцею ім. Августина Волошина за результатами конкурсного відбору.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В. від 15 червня 2026 року розглянуто заяву позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Світлична Я.О., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, та у задоволенні заяви позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 , про забезпечення позову відмовлено. У вказаній заяві ОСОБА_6 просила забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 шляхом встановлення заборони для ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти дії, спрямовані на зміну закладу освіти малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зокрема подавати документи для їх переведення, отримувати особові справи дітей з метою такого переведення, подавати заяви про зарахування до іншого закладу освіти та вчиняти інші дії, наслідком яких може стати зміна місця навчання дітей без згоди батька або відповідного рішення суду.

Вказана ухвала постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.07.2026 залишена без змін.

Пред`явлення ОСОБА_1 позову про визначення місця проживання дітей разом із ним, а також відсутність між сторонами згоди щодо місця їхнього проживання зумовили виникнення неврегульованого спору, у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей разом із нею.

Вирішуючи спір, порушений за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_3 , суд виходить із такого.

Предметом спору у цій справі є визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з одним із батьків.

Вирішуючи порушений у позовній заяві та зустрічній позовній заяві спір, суд виходить з такого.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною освіти та готувати її до самостійного життя.

Згідно зі статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї та посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі спору щодо позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд враховує, що на момент пред`явлення первісного позову діти сторін не досягли десяти років, тоді як на момент ухвалення рішення їм виповнилося десять років. У зв`язку з цим їхній вік має істотне значення при вирішенні спору, а думка дітей, за умови можливості її з`ясування без заподіяння шкоди їхньому психологічному стану, підлягає врахуванню судом.

Разом із тим суд бере до уваги висновок представника органу опіки та піклування про недоцільність безпосереднього залучення дітей до розгляду спору, оскільки така участь може негативно вплинути на їхній психологічний стан. Крім того, під час проведення відповідної роботи органом опіки та піклування діти не йшли на контакт зі сторонніми особами.

Суд також враховує позицію обох сторін, які в судовому засіданні висловилися щодо недоцільності безпосереднього заслуховування думки дітей з огляду на їхній психологічний стан та характер спору.

Крім того, згідно з відповіддю на адвокатський запит щодо можливості участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судових засіданнях директор медичного центру «Нейромед» зазначив, що з урахуванням клінічної картини встановленого у дітей діагнозу, яка характеризується підвищеною тривожністю, емоційною вразливістю та потребою у стабільності, участь у судовому засіданні може бути фактором, здатним спричинити погіршення їхнього стану. Зокрема, зазначено, що публічний допит та необхідність висловлювати позицію в умовах стресу можуть призвести до клінічної декомпенсації та посилення нав`язливих думок і ритуалізованої поведінки.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що право дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, у тому числі щодо місця її проживання, не означає обов`язку суду в кожному випадку забезпечувати безпосередню участь дитини у судовому засіданні або її допит у присутності учасників справи. Спосіб з`ясування думки дитини має визначатися з урахуванням її віку, рівня розвитку та зрілості, психологічного і фізичного стану, характеру спору та необхідності забезпечення її найкращих інтересів.

При цьому судом встановлено, що на момент ухвалення рішення дітям виповнилося десять років, у зв`язку з чим суд не може залишити поза увагою їхню думку. Водночас зібрані у справі докази свідчать про наявність у дітей психологічних розладів, підвищеної тривожності та емоційної вразливості. Медичними працівниками рекомендовано забезпечити для дітей стабільне та передбачуване середовище, мінімізувати вплив міжбатьківського конфлікту та, з урахуванням їхнього психологічного стану, не допускати додаткового психоемоційного навантаження. Крім того, суд бере до уваги висновок представника органу опіки та піклування щодо недоцільності безпосереднього залучення дітей до розгляду спору, а також те, що під час проведення відповідної роботи діти не йшли на контакт зі сторонніми особами.

За таких обставин суд вважає, що безпосереднє з`ясування думки дітей у судовому засіданні, з огляду на характер спору та встановлений психологічний стан дітей, може створити для них додаткове психоемоційне навантаження та негативно вплинути на їхній стан здоров`я. Тому суд, не ігноруючи право дітей бути вислуханими, вважає, що в конкретних обставинах цієї справи їхня безпосередня участь у судовому засіданні не відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

При цьому суд наголошує, що думка дитини, навіть у разі її з`ясування, не має автоматично визначального характеру та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами й обставинами справи. При визначенні найкращих інтересів дітей суд враховує, зокрема, їхній психологічний стан, стан здоров`я, сталість соціального та освітнього середовища, сімейні зв`язки, умови проживання, спроможність кожного з батьків забезпечувати належний догляд та виховання, а також необхідність збереження належних відносин дітей з обома батьками.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (частина перша статті 9 Конвенції про права дитини).

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо. Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19)».

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Водночас обставини, пов`язані із безпекою дитини та наслідками бойових дій є істотними, підлягають встановленню та оцінці судом. При вирішенні спору про місце проживання дитини під час воєнного стану суди мають оцінювати всі обставини справи в їх сукупності, застосовувати гнучкі підходи до ухвалення рішення у справі з урахуванням найкращих інтересів дитини, балансу між інтересами дитини та правами батьків на її виховання (див. постанову Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21 (провадження № 61-5668св23).

У справі, що переглядається спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , батьки яких не можуть дійти згоди щодо вирішення цього питання у позасудовому порядку.

Надаючи оцінку доводам сторін стосовно заявлених ними позовних вимог, суд зазначає таке.

Так, суд не погоджується з доводами сторони відповідача про відсутність реального спору підстав для судового захисту за ст. 4 ЦПК України та ст. 15, 16 ЦК України, з огляду на відсутність реального спору між батьками на момент.

У постанові Верховного Суд від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22 вказано, що «Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в цій справі відсутній спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини та зауважує, що: - по-перше, у випадку, коли суд уважає, що в справі відсутній предмет спору, то суд своєю ухвалою закриває провадження в справі (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України), а не відмовляє в задоволенні позову; - по-друге, відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.

У цій справі наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей підтверджується самим змістом позовних вимог та запереченнями відповідача, яка не погоджується з вимогою позивача щодо проживання дітей разом із ним та наполягає на їх проживанні разом із нею.

Отже, з урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду суд вважає, що у цій справі наявний предмет спору, який підлягає судовому вирішенню, а питання щодо визначення місця проживання дітей не є врегульованим між батьками за взаємною згодою.

При цьому наявність спору між батьками сама по собі не зумовлює необхідності визначення місця проживання дітей з одним із них, а лише є підставою для судового вирішення такого питання з урахуванням усіх установлених обставин справи та, насамперед, найкращих інтересів дітей.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 звернув увагу на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини суду необхідно враховувати, зокрема, її погляди та індивідуальність, збереження сімейного оточення та сімейних відносин, піклування, захист і безпеку, стан здоров`я та право на освіту. Також підлягають оцінці спроможність кожного з батьків особисто піклуватися про дитину та можливість забезпечення стабільності її оточення, зокрема житла, освітнього середовища та соціальних зв`язків.

Отже, при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей суд має виходити не лише з формального збереження існуючого порядку їх проживання, а насамперед із необхідності забезпечення їхніх найкращих інтересів, оцінюючи при цьому всі обставини справи в їх сукупності та взаємозв`язку.

Вирішуючи позовні вимоги, суд, оцінюючи встановлені у справі обставини крізь призму принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, які мають пріоритет перед інтересами їхніх батьків, а також беручи до уваги висновок Служби у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 28 березня 2025 року, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає можливим застосування практики спільної батьківської опіки щодо дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей разом із матір`ю.

До такого висновку суд дійшов з огляду на такі обставини.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їхні спільні діти у зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням Російської Федерації в Україну, з метою забезпечення безпеки дітей та власної безпеки, були змушені залишити постійне місце проживання у м. Харкові та з 2022 року проживають у с. Ужок Ужгородського району Закарпатської області.

Сторони разом із дітьми фактично проживають в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас з 07 червня 2023 року вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_4 .

Будинок, у якому фактично проживають сторони та їхні діти, орендується ними на підставі договору оренди від 01 грудня 2024 року, строк дії якого закінчився 30 листопада 2025 року. Доказів продовження строку дії зазначеного договору оренди або укладення нового договору щодо користування цим житлом сторонами суду не надано.

Зазначена обставина сама по собі не свідчить про неналежність умов проживання дітей у с. Ужок, однак зумовлює правову невизначеність щодо подальших підстав користування цим житлом та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи при вирішенні питання про стабільність і довгостроковість середовища проживання дітей.

Судом також встановлено, що діти з першого класу навчаються в Ужоцькій гімназії - філії Волосянківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Ставненської сільської ради, розташованій у с. Ужок, та у 2026 році закінчили четвертий клас.

Разом із тим відповідно до рішення виконавчого комітету Ставненської сільської ради від 14 серпня 2025 року призупинено освітній процес у 5-9 класах Ужоцької гімназії. Таким чином, починаючи з п`ятого класу, діти об`єктивно позбавлені можливості продовжувати навчання у цьому закладі освіти за місцем їхнього фактичного проживання, у зв`язку з чим виникла необхідність зміни закладу освіти незалежно від вирішення питання про місце їхнього проживання.

При цьому судом установлено, що відповідач ОСОБА_3 на час розгляду справи фактично проживає разом із позивачем та дітьми в одному будинку, однак придбала у власність житло в м. Ужгороді, у якому має намір проживати разом із дітьми.

Крім того, встановлено, що діти за результатами конкурсного відбору вступили до Ужгородського ліцею імені Августина Волошина, що забезпечує їм можливість безперервно продовжити здобуття загальної середньої освіти після припинення освітнього процесу у відповідних класах Ужоцької гімназії.

Водночас заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року у справі № 639/8326/24 шлюб між сторонами розірвано.

У ході судового розгляду також установлено, що між сторонами мають місце конфліктні ситуації, які нерідко виникають у присутності дітей. За таких обставин саме по собі спільне проживання батьків після припинення шлюбу не може безумовно свідчити про сформованість для дітей стабільного, спокійного та сприятливого середовища. Навпаки, наявність конфліктів між батьками, особливо у присутності дітей, є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці їхніх психологічних та емоційних потреб.

Матеріалами справи також підтверджується наявність у дітей психологічних діагнозів, установлених відповідними спеціалістами, що зумовлює необхідність отримання ними належної психологічної, а за потреби - медичної допомоги. При цьому суд бере до уваги, що забезпечення відповідного лікування та систематичного спостереження за станом дітей за місцем їхнього теперішнього проживання у с. Ужок є об`єктивно ускладненим з огляду на територіальну віддаленість цього населеного пункту від м. Ужгорода, де фактично знаходяться відповідні спеціалісти та заклади, у яких діти можуть отримувати необхідну допомогу.

Отже, сукупність установлених судом обставин - невизначеність щодо подальших правових підстав користування орендованим житлом у с. Ужок, неможливість продовження навчання дітей у відповідних класах місцевого закладу освіти, наявність у матері власного житла в м. Ужгороді, вступ дітей до Ужгородського ліцею імені Августина Волошина, необхідність забезпечення їм належної психологічної та медичної допомоги, а також наявність конфліктних ситуацій між батьками, що відбуваються у присутності дітей, - свідчить про те, що збереження фактичного місця проживання дітей у с. Ужок не забезпечує їм безумовно більш сприятливих та стабільних умов для подальшого проживання, навчання і розвитку.

Відтак наведені обставини не дають суду підстав погодитися з доводами позивача про те, що саме проживання дітей за теперішнім місцем проживання сформувало для них таке стале та стабільне середовище, яке в конкретних обставинах справи має бути збережене як таке, що найбільшою мірою відповідає їхнім найкращим інтересам.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що визначальним критерієм при вирішенні питання про місце проживання дітей є забезпечення їхніх найкращих інтересів, а не формальне збереження існуючого порядку їхнього проживання. При цьому оцінці підлягає сукупність обставин, що характеризують умови проживання, виховання, навчання, психологічного та фізичного розвитку дітей, можливість отримання ними необхідної медичної та іншої допомоги, а також здатність кожного з батьків забезпечити належні умови для їхнього гармонійного розвитку.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що визначення місця проживання дітей разом із матір`ю у м. Ужгороді більшою мірою відповідатиме їхнім найкращим інтересам, оскільки забезпечить належні умови для їхнього проживання, навчання, психологічного та фізичного розвитку, а також доступ до необхідної спеціалізованої допомоги.

При цьому суд враховує, що з аналізу та оцінки досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності вбачається, що саме мати дітей здійснює більш активну та безпосередню участь у їхньому повсякденному житті, зокрема супроводжує їх під час відвідування лікарів, організовує та проводить із ними дозвілля, а також забезпечує їхній щоденний догляд.

Судом також встановлено, що за місцем фактичного проживання у с. Ужок діти проживають в одній кімнаті разом із матір`ю. Зазначена обставина у сукупності з іншими встановленими судом обставинами свідчить про тісний повсякденний контакт дітей із матір`ю та її значну роль у забезпеченні їхніх потреб, вихованні та організації повсякденного життя.

Водночас суд бере до уваги, що у разі проживання дітей разом із матір`ю у м. Ужгороді вони матимуть можливість проживати у житлі, яке належить матері на праві власності та в якому для кожної дитини передбачено окрему кімнату. Зазначені житлові умови забезпечуватимуть дітям необхідний особистий простір, а також належні умови для відпочинку, навчання та розвитку.

Крім того, суд враховує, що зазначене житло розташоване неподалік від навчального закладу - Ужгородського ліцею імені Августина Волошина, до якого діти вступили за результатами конкурсного відбору. Така обставина сприятиме забезпеченню дітям зручного та стабільного доступу до закладу освіти, зменшенню часу на дорогу до нього та належній організації їхнього повсякденного життя.

Суд також не залишає поза увагою необхідність збереження стабільності освітнього та соціального оточення дітей. Разом із тим у цій справі саме об`єктивна зміна умов функціонування закладу освіти у с. Ужок зумовлює необхідність зміни дітьми закладу освіти незалежно від визначення їхнього місця проживання. За таких обставин збереження навчання дітей саме у с. Ужок не є можливим, а тому ця обставина не може мати визначального значення при вирішенні спору. Натомість установлено, що діти за результатами конкурсного відбору вступили до Ужгородського ліцею імені Августина Волошина, що забезпечує їм можливість безперервного продовження здобуття освіти.

Суд при цьому не встановив обставин, які б свідчили про нездатність позивача піклуватися про дітей, забезпечувати їх матеріально, брати участь у їхньому вихованні або створювати для них належні умови проживання. Водночас сама по собі належність умов, які може забезпечити кожен із батьків, не є достатньою для вирішення спору, оскільки суд має визначити, з ким із них проживання дітей за конкретних обставин справи більшою мірою відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Щодо висновку органу опіки та піклування від 28 березня 2025 року про можливість застосування практики спільної батьківської опіки суд зазначає таке.

Зазначений висновок є одним із доказів у справі та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та встановленими обставинами. Сам по собі висновок органу опіки та піклування не має наперед установленої сили та не позбавляє суд обов`язку самостійно встановити, який спосіб визначення місця проживання дітей найбільшою мірою відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Оцінюючи зазначений висновок у сукупності з іншими доказами, суд бере до уваги, що після його складення та під час судового розгляду були встановлені обставини, які мають істотне значення для вирішення спору та підлягають урахуванню при визначенні найкращих інтересів дітей.

Зокрема, між сторонами після розірвання шлюбу зберігаються конфліктні відносини, які, як установлено судом, виникають у присутності дітей. За таких обставин почергове проживання дітей з обома батьками та пов`язана з цим необхідність постійної взаємодії між ними з питань виховання, навчання, лікування та організації повсякденного життя дітей можуть створювати для дітей додаткове психоемоційне навантаження та не сприяти формуванню для них спокійного, передбачуваного і стабільного середовища.

Крім того, фактичні умови проживання дітей у с. Ужок не мають достатньої довгострокової визначеності, оскільки доказів продовження строку дії договору оренди житла або укладення нового договору суду не надано. За відсутності доказів продовження строку дії договору оренди або укладення нового договору суд не має достатніх підстав вважати, що право користування зазначеним житлом збережено за сторонами на невизначений або тривалий строк.

Водночас мати дітей має у власності житло у м. Ужгороді, де для кожної дитини передбачено окрему кімнату, а діти за результатами конкурсного відбору вступили до Ужгородського ліцею імені Августина Волошина.

З урахуванням установленої необхідності забезпечення дітям належної психологічної та медичної допомоги, доступ до якої за місцем проживання у с. Ужок є об`єктивно ускладненим, а також необхідності зміни дітьми закладу освіти суд дійшов висновку, що проживання дітей разом із матір`ю у м. Ужгороді забезпечить їм більш стабільні, передбачувані та сприятливі умови для проживання, навчання, розвитку та отримання необхідної допомоги.

За таких обставин суд вважає, що застосування у цій конкретній ситуації моделі спільної батьківської опіки не забезпечуватиме найкращих інтересів дітей, тоді як визначення їхнього місця проживання разом із матір`ю більшою мірою відповідатиме таким інтересам.

Отже, оцінюючи всі встановлені у справі обставини в їх сукупності, з урахуванням віку дітей, їхніх потреб, стану здоров`я, освітнього середовища, умов проживання, характеру взаємовідносин між батьками, участі кожного з них у повсякденному житті дітей, а також можливості забезпечення дітям необхідної психологічної та медичної допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей разом із матір`ю у м. Ужгороді.

При цьому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що сама по собі можливість ОСОБА_3 у майбутньому змінити місце проживання дітей або виїхати з ними за кордон є достатньою підставою для визначення місця проживання дітей з батьком.

Матеріалами справи підтверджується, що діти разом із матір`ю вже неодноразово виїжджали за межі України та поверталися. Сам факт подання ОСОБА_1 у 2023 році заперечення проти виїзду дітей за кордон підтверджує наявність між сторонами розбіжностей щодо цього питання, однак не доводить наміру матері незаконно вивезти дітей або позбавити батька можливості спілкуватися з ними.

Так само посилання позивача на можливе проходження ним військової служби, мобілізацію чи наявність відстрочки не може бути визначальним при вирішенні питання про місце проживання дітей, оскільки предметом розгляду є передусім інтереси дітей, а не особисті інтереси кожного з батьків.

Суд також не встановив доказів того, що ОСОБА_3 має намір перешкоджати дітям у спілкуванні з батьком або бабусею. Навпаки, із пояснень відповідачки вбачається, що вона визнає важливість таких відносин та не заперечує проти їх підтримання.

Доводи ОСОБА_1 про перевагу проживання дітей у с. Ужок заслуговують на увагу, оскільки діти дійсно тривалий час проживають у цьому населеному пункті, навчаються там та мають сформовані соціальні зв`язки.

Водночас суд наголошує, що сама по собі тривалість проживання у певному місці не може автоматично зумовлювати визначення місця проживання дітей з одним із батьків. Суд має оцінити не лише існуючий стан, а й те, які умови найбільшою мірою відповідають подальшому розвитку дітей.

При цьому суд зауважує, що стабільність середовища не може ототожнюватися виключно із збереженням фактичного місця проживання дітей та звичного порядку їхнього життя незалежно від зміни об`єктивних обставин. Стабільність у розумінні найкращих інтересів дітей передбачає, зокрема, наявність передбачуваних і належних умов для їх подальшого проживання, навчання, розвитку та отримання необхідної допомоги.

При цьому суд бере до уваги, що позивачем у ході судового розгляду не наведено переконливих доводів та не надано доказів на підтвердження того, що він має намір у подальшому постійно проживати разом із дітьми у с. Ужок та пов`язує з цим населеним пунктом своє подальше місце проживання.

Саме по собі тривале фактичне проживання сторін та дітей у с. Ужок упродовж певного періоду не свідчить про те, що зазначене місце проживання є сталим та довгостроковим середовищем для дітей, особливо з урахуванням того, що сторони шлюбні відносини припинили, а позивачем не підтверджено його подальші житлові та побутові плани щодо проживання у цьому населеному пункті.

За таких обставин суд не має достатніх підстав вважати, що визначення місця проживання дітей разом із позивачем саме у с. Ужок забезпечить їм у подальшому стабільне, прогнозоване та довгострокове середовище проживання.

Водночас в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про те, що проживання дітей з матір`ю призведе до розриву їхніх зв`язків із батьком, бабусею чи іншими родичами.

Навпаки, з огляду на незначну відстань між м. Ужгородом та с. Ужок, проживання дітей з матір`ю в м. Ужгороді саме по собі не створює об`єктивних перешкод для регулярного спілкування дітей із батьком та бабусею.

Разом із тим суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що визначення місця проживання дітей із матір`ю автоматично призведе до зміщення всіх батьківських прав на користь матері.

Водночас суд вважає за необхідне наголосити, що визначення місця проживання дітей з матір`ю не означає обмеження батьківських прав ОСОБА_1 та не може використовуватися матір`ю для створення перешкод у спілкуванні дітей із батьком та бабусею.

Суд також надає оцінку доводам позивача про те, що визначення місця проживання дітей разом із матір`ю нібито створює ризик їх подальшого переміщення до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, оскільки батьки ОСОБА_3 проживають та працюють на зазначеній території.

На підтвердження таких доводів позивачем надано докази, що підтверджують факт проживання батьків ОСОБА_3 у Криму. Водночас сам по собі факт проживання родичів матері на відповідній території не свідчить про намір ОСОБА_3 змінити місце проживання дітей, перемістити їх до Криму або іншим чином вивезти їх із м. Ужгорода.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_3 будь-яких конкретних дій, спрямованих на переміщення дітей до Криму, а також доказів того, що вона має намір проживати там разом із дітьми, забезпечувати їм навчання, лікування чи інші умови життєдіяльності саме на цій території.

Не підтверджено також наявності у ОСОБА_3 житла, роботи, місця навчання дітей або інших об`єктивних передумов для їх переміщення до Криму. Будь-яких заяв, листування, документів чи інших доказів, які б безпосередньо свідчили про намір матері перемістити дітей до Криму, позивачем суду не надано.

Таким чином, доводи позивача в цій частині ґрунтуються виключно на припущенні та матеріалами справи не підтверджені.

При цьому відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, суд не може покласти в основу висновку про невідповідність визначення місця проживання дітей із матір`ю їхнім найкращим інтересам обставину, яка не підтверджена належними та достатніми доказами.

Суд також бере до уваги, що встановлене у цій справі місце проживання дітей разом із матір`ю передбачається у м. Ужгороді, де ОСОБА_3 має у власності житло, а діти за результатами конкурсного відбору вступили до Ужгородського ліцею імені Августина Волошина. Саме ці об`єктивно встановлені обставини характеризують запропоноване матір`ю місце проживання дітей та умови, які вона має намір їм забезпечити.

За таких обставин суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про реальний ризик переміщення дітей матір`ю до Криму, а тому зазначені доводи позивача не можуть бути покладені в основу висновку про визначення місця проживання дітей з батьком або про невідповідність проживання дітей разом із матір`ю їхнім найкращим інтересам.

Також суд констатує, що при вирішенні цього спору надає оцінку доводам та запереченням сторін, які мають істотне значення для визначення місця проживання дітей, зокрема щодо умов їхнього проживання, навчання, стану здоров`я, участі кожного з батьків у їхньому вихованні та повсякденному житті, стабільності їхнього оточення, характеру взаємовідносин між батьками, а також можливості забезпечення дітям необхідної психологічної та медичної допомоги. Зазначені обставини оцінюються судом у їх сукупності та взаємозв`язку крізь призму найкращих інтересів дітей.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо вимог до мотивування судових рішень. У рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати належне обґрунтування своїх рішень. Водночас цей обов`язок не може розумітися як необхідність надання детальної відповіді на кожен довід сторони, а обсяг мотивування може залежати від характеру рішення та конкретних обставин справи. Разом із тим суди не можуть залишати без належної оцінки конкретні, релевантні та важливі для вирішення справи доводи сторін.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права щодо дітей. Визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого з батьків права брати участь у їх вихованні, навчанні, лікуванні, вирішенні інших важливих питань їхнього життя та підтримувати з ними особисті стосунки.

Отже, суд приходить до висновку, що обидва батьки мають належні особисті та матеріальні можливості для виховання дітей, однак з урахуванням сукупності встановлених обставин, віку дітей, необхідності забезпечення їх подальшого освітнього та соціального розвитку, наявності у матері власного житла та можливості особисто здійснювати догляд за дітьми визначення місця проживання дітей разом із матір`ю більшою мірою відповідає їхнім найкращим інтересам.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що первісний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В силу положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , де треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дітей, задовольнити.

Визначити місце проживання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір?ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду буде складено у строк, визначений ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області код ЄДРПОУ 43981660, адреса 89014, Закарпатська область, Ужгородський р-н, с. Ставне, буд. 253

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення складено 07.09.2026.

Головуюча О.В. Ротмістренко