Рішення № 139522242, 07.09.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 754/7545/26 Провадження № 2/724/1067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участі секретаря судового засідання: Гуйван Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в місті Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

В липні 2026 року до Хотинського районного суду Чернівецької області за підсудністю надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» було укладений договір про надання фінансового кредиту № 24481-10/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., строком на 360 днів, із процентною ставкою, що становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредитування, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.6 кредитного договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 15300,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн.; заборгованість за процентами 12300,00 грн.

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №29032024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року.

Оскільки відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, то станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 30000,00грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 3000,00грн.; заборгованість за відсотками 27000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року в сумі 30000,00грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справ за її відсутності.

Також, у поданому 24.07.2026 року відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила, що

не погоджується з позовними вимогами, вважає їх такими, що не підтверджені належними доказами, а заявлений розмір заборгованості є необґрунтованим та таким, що підлягає перевірці. Позивач зобов`язаний довести факт укладення кредитного договору, факт отримання нею кредитних коштів, законність переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також надати повний та достовірний розрахунок заборгованості із зазначенням підстав кожного нарахування. Розмір фактично отриманого кредиту становив 3000 гривень. Відповідачка не заперечує проти повернення фактично отриманих кредитних коштів та не ухиляється, від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим неодноразово пропонувала позивачу врегулювати питання мирним шляхом та погасити саме тіло кредиту у розмірі фактично отриманої суми. Однак позивач не погодився на таке врегулювання та звернувся до суду із вимогою про стягнення значно більшої суми, яка включає проценти, штрафні санкції та інші платежі, законність і обґрунтованість яких нею заперечується.

Також наголосила, що кредитний договір був укладений у період дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до Закону України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», були встановлені особливості виконання кредитних зобов`язань споживачами в умовах воєнного стану, зокрема обмеження щодо застосування штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Також відповідно до Закону України № 3156-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану та удосконалення державного регулювання у сфері фінансових послуг» підлягає перевірці правомірність нарахування процентів за споживчим кредитом у період дії воєнного стану.

Відповідач зазначила, що стягнення суми, яка у декілька разів перевищує фактично отримані 3000 гривень, без належного підтвердження правових підстав таких нарахувань, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Просила відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог повністю. У разі встановлення судом наявності заборгованості визначити її виключно в межах суми, підтвердженої належними доказами, з урахуванням вимог законодавства України, що регулює споживче кредитування під час воєнного стану. Відмовити у стягненні необґрунтованих процентів, штрафів, пені, комісій та інших платежів, законність яких позивач не доведе.

У відзиві на позовну заяву від 29.07.2026 року відповідачкою було вказано, що вона не заперечує факт отримання нею кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн. та не відмовляється від виконання своїх зобов`язань щодо повернення суми фактично отриманого кредиту (тіло кредиту).

Після виникнення заборгованості вона намагалась врегулювати ситуацію мирним шляхом та неодноразово висловлювала готовність погасити тіло кредиту. Однак кредитор, а в подальшому позивач, не погодилися на погашення фактично отриманої суми без сплати додатково нарахованих платежів.

Із розміром заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, не погоджується, оскільки вважає нарахування процентів та інших платежів необґрунтованими. Зазначала, що кредитні правовідносини виникли в період дії воєнного стану в Україні.

Крім того, заперечувала проти вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката), оскільки такі витрати є необґрунтованими та такими, що підлягають перевірці щодо їх необхідності, розміру та документального підтвердження.

Позивачем було надано відповідь відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 7.6 Кредитного договору, Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Отже, Товариство належним чином повідомило відповідача про умови кредитування.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 1.4. Кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 2.50% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Згідно п. 4.1.2. Кредитного договору, у разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до п. 2.15. договору клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір або відмовитися від пропозиції. Позичальник цим правом не скористався, що підтверджує його повну згоду з усіма фінансовими зобов`язаннями на момент укладання угоди.

ОСОБА_1 свідомо звернулася до ТОВ «Аванс Кредит» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти на споживчі потреби. Відповідач у свою чергу порушила умови договору, відповідно до яких зобов`язувалася погашати кредит, проценти на умовах та в порядку, визначених договором.

Отже, приймаючи пропозицію Товариства про укладення даного Договору відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких Товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі.

Щодо позиції відповідача про відсутність належних доказів про перерахування коштів.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить деталізовані щоденні нарахування процентів, що дозволяє встановити рух коштів та розмір заборгованості. Цей документ містить усі необхідні відомості для ідентифікації боргу за цим конкретним кредитним договором, включаючи відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Крім цього, позивачем було надано суду усі кредитні документи, які позивачем було отримано від первісного кредитора на підтвердження заборгованості за даним кредитним договором. У сукупності з відомістю, ці документи дозволяють повною мірою встановити умови кредиту та нарахування заборгованості згідно кредитного договору № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року. Відповідачем, у свою чергу не було надано жодних власних контррозрахунків на спростування наявності та розміру заборгованості.

Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, Позивачем було надано засвідчену копію повідомлення про успішне перерахування коштів з протоколом підписання про споживчий кредит № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року.

Згідно з п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Абзацом 5 п. 2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Щодо засвідченої копії повідомлення про успішне перерахування коштів з протоколом підписання, наданого позивачем згідно кредитного договору.

Надане позивачем повідомлення про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту №24481-10/2023 від 18.10.2023 року, містить усі необхідні реквізити, а отже, може вважатися первинним документом.

Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості, оскільки згідно з п. 1.6 кредитного договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом № НОМЕР_1 .

Щодо відступлення права вимоги.

На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 було надано копію Договору №29032024 про відступлення прав вимоги від 18.10.2023 року, копію витягу з реєстру боржників, копію акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №29032024 про відступлення прав вимоги від 18.10.2023 р. та копію платіжного доручення про оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №29032024 про відступлення прав вимоги від 18.10.2023 року, які є належними доказами відступлення права вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 , укладено договір про надання фінансового кредиту № 24481-10/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти з користування кредитом в порядку та на умовах , визначених цим договором (п 1.1.), мета отримання кредиту - на власні потреби, строк 360 днів, дата надання кредиту 18.10.2023 року. Дата погашення кредиту 11.10.2024 року (п.1.2.). Тип процентної фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2. цього договору (п. 1.4.).

Згідно п. 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-43хх-хххх-4185 (а.с.21-25).

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 24481-10/2023 є графік платежів, згідно якого реальна річна процентна ставка становить 407372,81%; загальна вартість кредиту 30000,00грн. (а.с. 26,27).

У паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем 18.10.2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зазначені основні умови кредитування (а.с. 18 зворот - 20).

Відповідачем на сайті ТОВ «Аванс Кредит» 18.10.2023р. було заповнено заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, а також інформаційне повідомлення споживача, в якому вказано анкетні дані, зокрема, адреса місця реєстрації, серія та номер паспорту, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер картки отримувача, адресу електронної пошти, номер телефону (а.с. 16-18).

Договір про надання фінансового кредиту № 24481-10/2023, додаток №1 до договору, паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором W634.

До матеріалів справи приєднано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250630111842 від 30.06.2025р. про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 18.10.2023 14:00:06 на суму 3000,00грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua 297883848, призначення платежу: зарахування 3000грн. на картку НОМЕР_1 (а.с. 28).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Аванс Кредит» за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023р., заборгованість ОСОБА_1 складає 15300,00 грн., з яких: 3000,00грн. заборгованість за кредитом; 12300,00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 28 зворот -30).

Відповідно до договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024р., укладеному між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває права грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами (п. 1.1., 1.2.). Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п.1.4.). Передача клієнтом реєстру боржників фактору здійснюється відповідно до п. 8.1. договору (а.с. 31-35).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024р., ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року на суму 15300,00 грн. (а.с. 36).

Платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників до факторингу №29032024 від 29.03.2024р., актом приймання-передачі реєстру боржників від 29.03.2024р., підтверджується перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 р. на суму 15300,00 грн., від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 36,37).

Згідно розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року у період з 30.03.2024 по 11.10.2024 року складає 30000,00грн, з яких: 3000,00 грн. тіло кредиту; 27000,00грн. відсотки за користування (а.с. 37 зворот - 39).

10.04.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було надіслано відповідачу досудову вимогу, в якій було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 р., а також про наявність у останньої заборгованості перед новим кредитором у сумі 30000,00грн. (а.с. 40).

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України)

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зі змісту договору № 24481-10/2023 про надання фінансового кредиту від 18.10.2023 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора W634, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Наявність у позивача договору про надання фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданого договору факторингу та витягу з реєстру боржників, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання перед відповідачкою виконав в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Аванс кредит» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з неналежною сплатою платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року, на підставі укладеного між ним та ТОВ «Аванс Кредит» договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024року. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс Кредит», за цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

За п. 1.2. договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від божників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Аналіз положень укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс Кредит» договору свідчить про те, що до позивача за вказаним договором перейшло право грошової вимоги не тільки за існуючими на момент укладення договору розмірами заборгованості, а й за вимогами, право на одержання яких належить ТОВ «Аванс Кредит», проте, на момент відступлення права вимоги ще не виникли.

Таким чином, враховуючи що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» мало право нараховувати відповідачу, який не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, проценти за користування кредитом протягом строку кредитування, який становить 360 днів, суд приходить до висновку що позивач після відступлення права вимоги за укладеним з відповідачем договором обґрунтовано нарахував боржнику заборгованість у вигляді процентів, а тому наявні підстави для їх стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідач не надав суду доказів щодо виконання зобов`язань в частині повернення грошових коштів.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів.

Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а проценти нараховані з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий не суперечить умовам кредитного договору та Закону України «Про споживче кредитування».

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку або контррозрахунку.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши надані суду докази, матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 гривні.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8000 гривень.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І. укладено договір про надання правової допомоги № 0107 (а.с. 42 зворот).

Згідно акту № 1095 наданих послуг від 10.04.2026 року АО «Апологет» було надано послуги згідно договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 24481-10/2023. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00грн. (а.с. 43).

Згідно детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.04.2026 року, АО «Апологет» витрачено 6 годин 30 хвилин на оформлення справи: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта (а.с. 43 зворот).

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечувала щодо витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00грн., просила відмовити у їх стягненні або зменшити розмір у разі відсутності належного підтвердження та обґрунтування.

Необхідно зауважити, що ч.6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Статтею 30 ч. 3 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).

В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2026 року у справі № 911/1065/24 року).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи характер виконаної представником позивача роботи, принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_3 банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 24481-10/2023 від 18.10.2023 року в сумі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, яка складається з наступного: 3000,00 гривень заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 27000,00 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_3 банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК