Рішення № 139522178, 07.09.2026, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1119/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Гандзюк В.В.,

прокурора Ройку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури Костянтина Марусика, в інтересах Національної служби здоров`я України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обласне комунальне некомерційне підприємство "Чернівецька обласна клінічна лікарня" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня", про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 10 779,16 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що Заставнівський районний суд Чернівецької області 17.09.2025 ухвалив кримінальне провадження № l2025263090000065 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрити у зв?язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.

Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .

Однак, вказаним кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду державі у зв?язку з лікуванням потерпілого ОСОБА_3 , від вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до листа ОКНІ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» № 2270 від 28.11.2025 ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії з 21.07.2025 по 28.07.2025 (7 л/дн.). Загальна вартість лікування складає 10779 грн 16 коп.

У вказаному листі зазначено, що витрати щодо перебування на лікуванні хворого ОСОБА_4 у відділенні щелепно-лицевої хірургії здійснювалися за рахунок коштів, отриманих згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Зазначений договір укладено з Національною службою здоров?я України.

Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі Національної служби здоров?я України, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

При цьому, ОСОБА_2 кошти на лікування потерпілого ОСОБА_3 в добровільному порядку не відшкодовано, що підтверджено інформаціями з медичних закладів. У цьому випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», є комунальним некомерційним та неприбутковим підприємством, а кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із державного бюджету, Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області з метою захисту державних інтересів звернулася до суду із позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров?я України про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України витрат на лікування потерпілого в сумі 10 779, 16 грн.

Прокурор Чернівецької окружної прокуратури Ройку А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, однак від представника Національної служби здоров`я України до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник третьої особи - Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомив і не просив суд відкласти розгляд справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами наявний спір щодо наявності підстав стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, безпосередньо з особи, яка вчинила діяння, що має ознаки кримінального правопорушення.

Зазагальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України.

Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину (ст. 1206 ЦК України).

Відповідно до частини третьої цієї статті якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Отже, положення вказаної статті регулюють порядок відшкодування особою, яка вчинила злочин витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.

Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Пунктом 3 "Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з вказаним Порядком сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17.09.2025 (справа №716/1577/25) кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1202526309000065 від 21.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрито у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення (а.с. 19-20).

З вказаної ухвали суду вбачається, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 20.07.2025 близько 20:30 години, перебуваючи на території домогосподарства належного ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в ході раптово виниклого конфлікту на фоні неприязних відносин кинув металевими вилами із дерев`яним руків`ям в обличчя ОСОБА_3 . В результаті чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді колотих ран обличчя, піднебіння; відкритого перелому бокової стінки лівої гайморової пазухи. Дані тілесні ушкодження відповідно до висновку експерта Кіцманської філії Чернівецького обласного бюро СМЕ № 112-Мд від 13.08.2025 відносяться до ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» в період з21.07.20254 по 28.07.2025, що підтверджується картою стаціонарного хворого № 19795(25)( а.с.23).

Згідно з інформацією ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня » № 2265 від 28.11.2025 (Калькуляція вартості лікування), загальна сума витрат, понесених лікувальною установою на лікування потерпілого ОСОБА_3 складає 10 779,16 гривень (а.с.24).

Цивільний позов під час розгляду кримінального провадження заявлено не було.

Відповідно до вимог ч.3 та ч.7 ст.128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Заявлений розмір витрат на лікування потерпілого від злочину в закладі охорони здоров`я, відповідачем не заперечено та жодним чином не спростовано.

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.

Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу.

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Реабілітуючі, на відміну від нереабілітуючих підстав, пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження закрите у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення, питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Таким чином, обов`язковою умовою для застосування частини першої статті 1206 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що певна особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи, яка проходила лікування в закладі охорони здоров`я, певного кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення, що відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 від кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, вчиненого ОСОБА_1 , відтак наявний причинний зв`язок між злочинними діями винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні, а тому понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілого підлягають стягненню із відповідача.

З урахуванням наведеного, аналізуючи надані сторонами докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, в силу ст. 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_3 .

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілого підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

При цьому суд враховує те, що фінансування закладу охорони здоров`я здійснюється, у тому числі, за рахунок коштів державного бюджету, а невжиття відповідним органом державної влади заходів для відшкодування витрат на лікування особи, яка є потерпілою від злочину, свідчить про неналежне здійснення ним відповідних повноважень на захист майнових прав держави, тому з цим позовом до суду обґрунтовано звернувся прокурор, з метою захисту інтересів держави в особі Національної служби здоров?я України.

Оскільки згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89,141, 264, 265,268, 273,280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України в сумі 10 779 (десять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 16 копійок, які зарахувати в дохід державного бюджету України на рахунок: UA978999980313080115000026011; отримувач ГУК у м.Києві/Шевченківський р- н/24060300; код отримувача 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок на рахунок спеціального фонду державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олена ПУХАРЄВА