Рішення № 139520305, 27.08.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Справа № 480/10246/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Свистун Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10246/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 945418280706 від 23.07.2024, яким до позивача, як фізичну особу- підприємця, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 113400,00грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що посадовими особами відповідача сформовано неправомірний висновок про порушення нею, як суб`єктом господарювання, вимог Податкового кодексу України, який не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах. Крім того, контролюючим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки, коли податковий орган вийшов за її межі, що є достатньою та самостійною підставою для визнання наслідків такої перевірки протиправними.

Так, позивач зазначає, що не враховуючи визначену в наказі про проведення фактичної перевірки мету фактичної перевірки і межі такої перевірки, посадові особи податкового органу вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку щодо дотримання позивачем, як суб`єктом господарювання, порядку обліку товарних запасів. Однак за приписами норм податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення позивача до відповідних санкцій, з`ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів.

Під час проведення фактичної перевірки працівники податкового органу не здійснювали інвентаризацію товарних запасів, не знімали їх фактичні залишки, не порівнювали їх з даними обліку та наявністю первинних документів, що підтверджують рух товарів, а лише обмежилися зазначенням в акті та інших документах вибіркової та неточної інформації з отриманих документів. При цьому в акті фактичної перевірки, працівники податкового органу не конкретизують який товар та яким чином не був облікований, на який товар та чого їм не було додано, а лише обмежується загальними посиланнями на норму закону та загальну суму.

Позивач заперечує порушення нею пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки облік товарних запасів вела в порядку, встановленому законодавством, здійснювала продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, при цьому податковим органом необґрунтовано робиться висновок про недооблікованість не лише фактично наявного станом на час перевірки товару, а й, у тому числі, товару, який був реалізований набагато раніше. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, що мали значення для його прийняття, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 480/10246/24, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т. 1, а. с. 70).

Відповідач подав відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 75-78), у якому представник просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Дослідженням наданих під час фактичної перевірки документів (опису залишків товарів на початок обліку) встановлено, що станом на 25.12.2021 у ФОП ОСОБА_1 в реалізації знаходились технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема: тюнер супутниковий Ортон 4100 у кількості 2 штуки за ціною 350,00 грн за одиницю на загальну суму 700,00 грн; кондиціонер Qsaka STV-07 у кількості 7 штук за ціною 7 500,00 грн за одиницю на загальну суму 52 500,00 грн; кондиціонер Osaka STV-09 у кількості 1 штук за ціною 8 300,00 грн за одиницю на загальну суму 8 300,00 грн; кондиціонер Osaka ST-09 у кількості 1 штук за ціною 6 400,00 грн за одиницю на загальну суму 6 400,00 грн. Загальна вартість товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які знаходились у продажу ФОП ОСОБА_1 на дату набуття обов`язку 25.12.2021 щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) за цінами придбання склала 67 900,00 грн.

Фактичною перевіркою встановлено, що станом на 17.06.2024 ФОП ОСОБА_1 були реалізовані товари (зокрема технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту) на загальну суму 98 000,00 грн, що підтверджується даними Форми обліку, у т.ч.: кондиціонер Osaka STV-07 у кількості 7 штук за ціною 14 000,00 грн за одиницю на загальну суму 98 000,00 грн (згідно наданих договорів про закупівлю товарів укладених між КНП "Липоводолинська лікарня" Липоводолинської селищної ради Сумської області та ФОП ОСОБА_1 від 25.09.2023 № 108 та від 06.11.2023 № 141, що підтверджується банківською випискою про надходження оплати 06.11.2023 у сумі 70 000,00 грн та 09.11.2023 у сумі 28 000,00 грн).

Таким чином, станом на 17.06.2024 у ФОП ОСОБА_1 залишаються нереалізованими (на залишку) технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту на загальну суму 15 400,00 грн, у т.ч.: тюнер супутниковий Ортон 4100 у кількості 2 штуки за ціною 350,00 грн за одиниці на загальну суму 700,00 грн; кондиціонер Osaka STV-09 у кількості 1 штук за ціною 8 300,00 грн за одиницю на загальну суму 8 300,00 грн; кондиціонер Osaka ST-09 у кількості 1 штук за ціною 6 400,00 грн за одиницю на загальну суму 6 400,00 гривень.

Накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, зокрема щодо походження технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту на загальну суму 113 400,00 грн, зокрема: тюнер супутниковий Ортон 4100 у кількості 2 штуки за ціною 350,00 грн за одиницю на загальну суму 700,00 грн; кондиціонер Osaka STV-07 у кількості 7 штук за встановленими цінами реалізації 14 000,00 грн за одиницю на загальну суму 98 000,00 грн; кондиціонер Osaka STV-09 у кількості 1 штук за ціною 8 300,00 грн за одиницю на загальну суму 8 300,00 грн; кондиціонер Osaka ST-09 у кількості 1 штук за ціною 6 400,00 грн за одиницю на загальну суму 6 400,00 грн під час проведення перевірки не надано, про що складено відповідний акт, зареєстрований в ГУ ДПС у Сумській області від 26.06.2024 за №809/С/18-28-07-06.

З урахуванням вищевикладеного, фактичною перевіркою встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у частині реалізації товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які не обліковані у встановленому порядку та не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) на загальну суму 113 400,00 гривень.

Також, з посиланням на статтю 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, зазначає, що твердження позивача про те, що контролюючий орган вийшов за межі перевірки не відповідає дійсності та не заслуговує на увагу.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Сумській області вважає висновок акта таким, що відповідає фактичним обставинам, складеним у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірним, а податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2024 року № 945418280706 складено у відповідності до визначених норм Податкового кодексу України.

Позивач подала відповідь на відзив (т.1, а. с. 102-105), у якій заперечила проти доводів відповідача. Вказує, що на момент набуття чинності Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 в неї відповідно до норм вказаного порядку було складено опис залишків товару, де відображено весь товар, що був на залишку, а запис про цей товар внесений до книги обліку, в якій відображені також накладні на реалізований товар.

Звертає увагу також на те, що документи на підтвердження походження товару вона надала разом із запереченням, втім відповідач безпідставно не взяв їх до уваги.

Також зауважує, що не враховуючи визначену в наказі мету фактичної перевірки, а по суті і межі перевірки, посадові особи податкового органу вийшли за межі проведення фактичної перевірки та здійснили перевірку дотримання нею обліку товарних запасів, що не може охоплюватися перевіркою дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, оформлення трудових відносин.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Під час розгляду справи представник відповідача подавав додаткові пояснення (т. 1 а. с. 114-116, 201-204, 231-235,т.2, а.с.17-19), у яких звернув увагу на тому, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не були надані витребувані запитом документи, що підтверджують походження кондиціонеру Osaka STV-09, кондиціонеру Osaka ST-09, тюнеру супутникового Ортон 4100, коли в свою чергу згідно запиту про надання документів від 17.06.2024 ГУ ДПС у Сумській області витребовувало в ФОП ОСОБА_1 усі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки за період з 31.01.2022 по день завершення перевірки, зокрема, але невичерпно накладні чи інші документи, які підтверджують облік та походження товарів. Представник відповідача наголошує на тому, що надані документи ФОП ОСОБА_1 до заперечення від 05.07.2024 стосовно походження технічно складно побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (кондиціонерів) не були обліковані (відображені) у Формі обліку згідно вимог Порядку № 496 станом на 26.11.2021. Такі документи групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та мали бути надані посадовій особі контролюючого органу під час перевірки.

Окремо щодо порядку проведення перевірки наголосив, що нормами Податкового кодексу України не встановлено будь-яких обмежень та заборон щодо періоду діяльності платника, який підлягає вивченню в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів), що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.05.2022 у справі №926/8284/17. Крім того, Законом № 2120-IX ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи". Тобто з дня набрання чинності Законом № 2260-ІХ замість положення п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії карантину, застосуванню підлягав п. 102.9 ст. 102 ПК України, яким було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії воєнного стану. Тобто перебіг строків давності (1095 днів) поновлено не було.

Щодо твердження позивача про вихід контролюючим органом за межі предмету фактичної перевірки вказує, що норми ПК України не встановлюють такого обмеження, як фіксація лише тих порушень законодавства, які будуть виявлені в день проведення фактичної перевірки і які вчинені платником безпосередньо під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки.

Окремо представник відповідача звертає увагу на те, що здійснення контрою за порядком здійснення розрахункових операцій охоплює перевірку дотримання суб`єктом господарювання порядку обліку товарних запасів. Зі змісту наказу від 11.06.2024 № 1241-кп вбачається, що перевірка позивача була призначена з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, зокрема, порядку здійснення розрахункових операцій. Таким чином, доводи позивача стосовно виходу за межі предмету перевірки, визначеного у наказі, є необґрунтованими.

Щодо посилання на постанову Липоводолинського районного суду представник відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №813/7398/14 зазначив, що наявність висновку про неправомірність позиції контролюючого органу в іншій адміністративній справі не може бути беззастережною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Окремо зазначає, що наданий на перевірку опис залишків товарів на початок обліку, складений позивачем 25.12.2021 та внесений до Форми обліку лише 20.01.2022, хоча можливість його складання була передбачена Порядком № 496 лише до 25.11.2021 (включно). Тобто опис залишків товарів, наявних у ФОП на дату набуття обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, який Порядком № 496 прирівняно до первинного документу, не був складений на дату набуття обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, тобто до 25.11.2021 включно, а тому не може бути первинним документом щодо походження товару.

Також зауважує, що обов`язок ведення товарних запасів існував до прийняття Порядку №496, а саме відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому представник відповідача наголошує, що перший запис до форми обліку на підставі самостійно складеного документа щодо опису залишків товарів мав бути зроблений не пізніше 25.11.2021, втім такий опис був внесений позивачем лише 20.01.2022.

Додаткові пояснення також надала позивач (т.1, а.с.119-124,143-146,153, 221-225, т.2, а.с.36-41, 240-245), в яких підтримала доводи, викладені у позові та відповіді на відзив. Наголосила, що опис залишків товару складений нею відповідно до норм Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 та з урахуванням роз`яснень журналу «Дебет-Кредит» щодо ведення обліку за Порядком №496. В цьому описі відображений весь товар, що був на залишку, а запис про цей опис внесений до книги обліку, а накладні в хронологічному порядку знаходились з Формою обліку, перший запис в якій зроблено у чіткій відповідності з Порядком №496. Зазначає, що товар нею був придбаний задовго до 2022 року, а наданим запитом податківці вимагали надати документи за період з 31.01.2022 по час перевірки, тому вона виходила з обсягу запитуваною інформації та надали документи саме цей період. Наголошує на тому, що всі документи у неї були в наявності відповідно до вимог Порядку №496.

Окремо зазначила, що твердження відповідача про те, що ст. 102 ПК України дозволяє охоплювати фактичною перевіркою період з 01.01.2021, є безпідставними та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права. Посилання контролюючого органу на зупинення строків давності (у зв`язку з карантином та воєнним станом) не дає йому права виходити за процедурні межі фактичної перевірки та ревізувати дотримання правил, які на той момент ще не набрали чинності. Порядок № 496 набув чинності лише 26.11.2021, відтак, неможливо перевіряти дотримання порядку обліку товарних запасів за період, коли вказаного нормативно-правового акта юридично не існувало.

Наголошує, що фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження діяльності та стосується поточного дотримання норм законодавства (РРО, касові операції, трудові відносини). Вона не є тотожною документальній перевірці. Внесення в акт періоду з 2021 року фактично перетворює "фактичну" перевірку на "документальну позапланову", що є порушенням встановленої процедури.

Заперечує твердження відповідача про те, що опис залишків від 25.12.2021 (з огляду на дату його складення) є недійсним, бо складений після 26.11.2021. Позивач вказує, що наказ МФУ № 496 не містить норми, яка б визначала, що опис залишків, складений після 26.11.2021, втрачає силу або є незаконним. Мета Порядку - запровадити облік. Якщо ФОП почав ведення обліку пізніше, він складає Опис на дату початку такого обліку. Позивачем такий Опис був складений і наданий. Пункт 5 розділу II Порядку № 496 визначається, що у описі повинна бути достовірна інформація про залишки товарів на дату набуття обов`язку, тобто 26.11.2021. Позивачем було достовірно відображено всі товарні залишки, що фактично перебували в розпорядженні на момент початку ведення обліку. Іншого податковим органом не встановлено. Відповідальність передбачена за відсутність обліку, а не за дату складання вхідного Опису під час перехідного періоду.

Відмітила, що в Законі №265/95-ВР ведення обліку передбачено саме у порядку встановленому законодавством, втім до 26.11.2021 для ФОП такого порядку не існувало, а відтак, особа не може нести відповідальність за невиконання обов`язку, порядок виконання якого до 26.11.2021 не було розроблено.

Наголошує на порушенні, допущені відповідачем під час проведення перевірки, оскільки Податковий кодексу України містить чітку спеціалізацію підстав для проведення фактичної перевірки. Підпункт 80.2.2 ПКУ стосується виключно розрахункових операцій та касової дисципліни. Натомість, для перевірки обліку товарних запасів ПКУ передбачає окрему самостійну підставу - пп. 80.2.3. Тому, відсутність у наказі посилання на пп. 80.2.3 ПКУ означає, що "облік товарних запасів" не входив до предмета цієї конкретної перевірки.

Ухвалою суду від 31.01.2025 у позивача було витребувано оригінали видаткових накладних від 17.03.2021 та від 16.04.2021 (т.1, а.с.133), на яку позивач повідомила, що оригінали були втрачені у період з 24.02.2022 до квітня 2022 року, коли вона через збройну агресію та бойові дії на території регіону, перебувала у статусі «тимчасово переміщеної особи» (т.1, а.с.137).

Ухвалою суду від 06.11.2025 ухвалено здійснювати розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 26.11.2025 (т. 1, а. с. 164).

Засідання неодноразово відкладалось та в ньому оголошувались перерви, у зв`язку з необхідністю заслухати пояснення представника відповідача, витребуванням додаткових доказів у справі (т. 1, а. с. 175-177,197,215,219, т.2, а.с. 6, 11, 15, 33, 51, 54, 58, 69,74).

Ухвалами суду від 09.12.2025 та від 14.08.2025 було забезпечено участь позивача та представника відповідача в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку (т. 1, а. с. 185).

Ухвалою суду від 16.02.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення письмових пояснень без розгляду, а ухвалою суду від 14.07.2026 (т.2, а.с.1-3,65-66) були залишені без розгляду пояснення позивача від 26.03.2026.

У судовому засіданні під час розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована суб`єктом господарювання з 21.01.2005 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Сумській області (м. Ромни) за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ФОП ОСОБА_1 у спірний період знаходилася на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи), якою в контролюючому органі зареєстровано 31.01.2022 програмний реєстратор розрахункових операцій за фіскальним номером 4000309432 для обліку проведених розрахунків у магазині під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " розташованого на АДРЕСА_1 (т.1. а.с.208,53-55).

04.06.2024 була складена доповідна записка обґрунтованих пропозицій щодо необхідності проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з виявленням неподання до контролюючого органу по дротових або бездротових каналах зв`язку інформації у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків про використання програмного реєстратора розрахункових операцій за фіскальним номером 40003094732 (а.с.208-209).

У зв`язку з наявністю у податкового органу вказаної інформації, 11.06.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.4 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України було прийнято н а к а з №1241-кп (т.1, а.с.8), відповідно до якого з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), п р и з н а ч е н о фактичну п е р е в і р к у за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об`єкту (зокрема магазину за адресою: АДРЕСА_1 ), через який здійснює (проводить) діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , юридична (податкова) адреса: АДРЕСА_2

Наказом визначено провести перевірку протягом 10 діб, починаючи з 17.06.2024. Фактичну перевірку здійснити за період діяльності платника податків за місцем фактичного провадження діяльності з урахуванням строків давності, визначений статтею 102 ПК України по день завершення перевірки.

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 11.06.2024 (т.1, а.с.81-83) посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 26.06.2024 7385/18/21/РРО/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.84-86).

В акті перевірки зазначено, що фактичною перевіркою встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у частині реалізації товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які не обліковані у встановленому порядку та не надання під час проведення перевірки документів, як підтверджують облік товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) на загальну суму 113 400,00 гривень (т.1, а.с.11зв.аркуш).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач 05.07.2024 подала заперечення на акт перевірки від 26.06.2024 № 7385/18/21/РРО/ НОМЕР_1 , до якого надала копії видаткових накладних від 06.09.2013, від 16.04.2021 та від 17.03.2021 (т.1, а.с.46-49).

За результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 від 05.07.2024, висновки акта фактичної перевірки від 26.06.2024 №7385/18/21/РРО/ НОМЕР_1 щодо виявлених порушень залишено без змін (т.1, а.с.95-98).

У подальшому, за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 945418280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 113 400,00 грн за фактом порушення обліку товарних запасів (реалізації товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), які не обліковані у встановленому порядку та не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів (технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту).

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує її права та інтереси, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі -ПК України).

Щодо правомірності призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає таке.

Відповідно до вимог підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною перевіркою згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у статті 80 ПК України.

Так, пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Вимоги до змісту наказу про проведення перевірки визначені в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, за змістом якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Положеннями пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (80.2.2);

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (80.2.4).

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки (підтримані пізніше в інших постановах Суду від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, від 19 лютого 2026 року у справі №520/7463/25), за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Як встановлено судом, у справі, яка розглядається, у наказі від 11 червня 2024 року №1241-кп (т.1, а.с.8) підставою для призначення перевірки зазначено пп.80.2.2 та пп. 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та вказана мета - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Своєю чергою, як вже зазначалось вище, за приписами підпунктів 80.2.2 та 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено можливість проведення фактичної перевірки у разі, серед іншого, наявності в контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (80.2.2), а також неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (80.2.4).

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд установив, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ ГУ ДПС в Сумській області від 11 червня 2024 року №1241-кп «Про проведення фактичної перевірки», стали відомості, наявні в податкового органу, зокрема, які містяться в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, що свідчить про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: здійснення розрахункових операцій (неподання до контролюючого органу по дротових або бездротових каналах зв`язку інформації у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків про використання програмного реєстратора розрахункових операцій за фіскальним номером 40003094732, про що складена відповідна доповідна записка, яка міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.208-209).

Отже, вказана доповідна записка в розумінні підпунктів 80.2.2, 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, передбаченим податковим законодавством вимогам.

Щодо твердження позивача, що перевірка даних за минулий період часу, у тому числі поза межами визначеного податковим органом у запиті періоду, свідчить про недобросовісність контролюючого органу та про те, що така перевірка носить характер документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів).

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року). Цей висновок пізніше був підтриманий у постанові Суду від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25.

У наказі від 11.06.2024 (т.1, а.с.81), копію якого було вручено позивачу (т.1, а.с.82), було зазначено здійснити фактичну перевірку за період діяльності платника податків за місцем фактичного провадження діяльності з урахуванням строків давності, визначений статтею 102 ПК України по день завершення перевірки. Відтак, позивач була обізнана про необхідність надання документів за весь період діяльності платника податків за місцем фактичного провадження діяльності з урахуванням строків давності, визначений статтею 102 ПК України по день завершення перевірки, у тому числі, зокрема, а л е н е в и к л ю ч но, документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходилися у місці продажу та інші документи, що н а л е ж а т ь або пов`язані з п р е д м е т о м перевірки. При цьому надання на запит контролюючого органу, серед іншого, копії опису залишків товарів на початок обліку 25.12.2021, тобто датованого до дати вказаної у запиті (31.01.2022), спростовує твердження позивача про те, що нею надавались документи виключно за період з 31.01.2022, так як саме цей період був визначений у запиті контролюючого органу.

Так само не заслуговують на увагу доводи позивача про не врахування мети перевірки та вихід за межі та підстав фактичної перевірки контролюючим органом при перевірці документів, які підтверджують облік та походження товарів, наявних у місці продажу, адже встановлений законом порядок здійснення розрахункових операцій (з підстав можливих порушень під час їх здійснення яких і було призначено перевірку на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України) є комплексним поняттям, яке охоплює також і обов`язок суб`єкта господарювання забезпечувати документальне підтвердження походження товарів, що знаходяться у місці їх продажу. З огляду на це, перевірка дотримання вимог щодо обліку товарних запасів становить невід`ємну складову контролю за порядком здійснення розрахунків у межах фактичної перевірки, що свідчить про правомірність дій посадових осіб ДПС у цій частині.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

А відтак, на вимогу контролюючого органу, викладеної у запиті (т.1, а.с.19), позивач, мала надати, у тому числі, а л е н е в и к л ю ч н о, форми ведення обліку товарних запасів, накладні чи інші документи, які підтверджують облік та походження товарів, і н ш і документи, що належать або п о в я з а н і з п р е д м е т о м п е р е в і р к и.

Отже, вказані вище твердження позивача, у тому числі про те, що проведена фактична перевірка носить характер документальної перевірки, є безпідставним.

Також суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).

Тому застосуванню до цих правовідносин підлягає саме останні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 лютого 2026 року у справі №520/7463/25, від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25, від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

Суд також враховує, що абзацами 1-4 підп.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаних вимог службовими особами контролюючого органу дотримано (т.1, а.с.82-83).

Судом також встановлено, що позивач подала заперечення на акт фактичної перевірки, які були прийняті та 18.07.2024 розглянуті контролюючим органом у встановленому порядку (т.1, а.с.95-98). За результатами їх розгляду податковий орган надав оцінку доданим до заперечення видатковим накладним, втім висновки акта перевірки були залишені без змін. Відповідь за результатом розгляду поданих позивачем заперечень була надіслана за адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою АДРЕСА_2 , втім відправлення було повернено із відміткою «за закінченням терміну зберігання (т.1, а.с.98зв.-99), та у розумінні пункту 42.5 статті 42 ПК України вважається врученим позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак твердження позивача про неврахування її заперечень при прийнятті податкового повідомлення-рішення не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Отже, перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірне рішення проведена відповідачем з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Щодо встановленого порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та м а т и підтверджуючі д о к у м е н т и щодо п о х о д ж е н н я товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання вести облік доходів і витрат та м а т и підтверджуючі д о к у м е н т и щодо п о х о д ж е н н я товару визначений, зокрема, Податковим кодексом України, що набрав чинності 01.01.2011.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Так, Розділ ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Зокрема, до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в п о р я д к у, в с т а н о в л е н о м у з а к о н о д а в с т в о м, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний н а д а т и контролюючим органам п і д ч а с проведення п е р е в і р к и документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та п о х о д ж е н н я товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний н а д а т и контролюючим органам н а п о ч а т о к проведення п е р е в і р к и документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження т о в а р н и х запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у м і с ц і п р о д а ж у (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Оскільки позивач здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема, кондиціонерів та тюнерів супутникових, на неї покладений обов`язок ведення обліку товарних запасів та обов`язок зберігати для надання під час перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Своєю чергою, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або

- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У першому випадку підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

У другому випадку необхідно звернути увагу на ключовий елемент норми пункту 12 статті 3 Закону про РРО (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів), а саме - словосполучення «товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

З урахуванням цього словосполучення, платник податків зобов`язаний надати на початку перевірки облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Такий висновок кореспондується також із положеннями підзаконних нормативно-правових актів, зокрема Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок №496).

Пункту 2 розділу І Порядку №496 визначає такі терміни:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

За приписами пункту 9 Розділу ІІ Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пунктів 10,11 Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Аналізуючи приписи Порядку № 496 у їх системному зв`язку, Верховний Суд у постанові від 08 січня 2026 року у справі № 140/844/25 сформулював правовий висновок, згідно з яким обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та забезпечення зберігання первинних документів є невід`ємно пов`язаним із фактичною наявністю конкретних товарів у місці їх реалізації (на господарському об`єкті). Відповідно, Форма обліку та відповідні первинні документи мають зберігатися за місцем продажу протягом усього часу знаходження там товару - до моменту повного вибуття останньої одиниці товарно-матеріальних цінностей, відображеної у таких документах.

З наведеного слідує, що встановлений законом обов`язок ведення обліку товарних запасів має не декларативний (формальний), а суто змістовний характер та передбачає наявність у суб`єкта господарювання пакета документів, який дозволяє достовірно ідентифікувати кожну одиницю товару, що знаходиться в місці реалізації, та оперативно співвіднести її з даними обліку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на преюдицію постанови Липоводолинського районного суду (т.1, а.с.50-52), в якій суд закрив провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

Надаючи оцінку цим доводам, суд враховує, що частиною першою статті 155-1 КупАП передбачено, що за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено два різні види юридичної відповідальності, яка застосовується до різних суб`єктів: фінансова відповідальність - до суб`єктів господарювання, адміністративна відповідальність - до осіб, які здійснюють розрахункові операції, посадових осіб.

Відтак, закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною ч. 1 ст. 155-1 КупАП, не виключає підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та яке (податкове повідомлення-рішення) у свою чергу, підлягає перевірці адміністративним судом критеріям правомірності рішення, визначених в частині 2 статті 2 КАС України.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 у справі № 824/406/18-а.

У цій справі судом встановлено, що позивач на запит контролюючого органу під час перевірки надала: копію опису залишків товарів на початок обліку, копію форми ведення обліку товарних запасів, копію договору оренди нежитлового приміщення, а також копії документів на підтвердження реалізації та подальше встановлення 7 шт. кондиціонерів Qsaka STV-07 у період вересень-листопад 2023рік, зокрема, копії договорів, укладених між КНП «Липоводолинська лікарня», актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунків, накладних, виписки з рахунку. Копії вказаних документів також наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.19-45).

Суд враховує, що товар, про який йде мова в акті, був придбаний позивачем до 26.11.2021, що підтверджується копіями накладних, які надала позивач під час розгляду справи та які вона надавала разом із запереченнями на акт перевірки (т.1, а.с.46-49). У цей період, чинне до 26.11.2011 законодавство визначало обов`язок суб`єктів господарювання вести облік товарних запасів у п о р я д к у, в с т а н о в л е н о м у з а к о н о д а в с твом. Такий порядок Порядок №496 набрав чинності 26.11.2021.

При цьому відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку №496 для ФОП, в яких виникає обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів.

Такий запис вноситься до Форми обліку на підставі самостійно складеного ФОП документа щодо опису залишків товарів у такому порядку:

графа 1 - цифра "1";

графа 2 - дата внесення запису;

графа 3 - опис залишку товарів на початок обліку;

графа 4 - дата складання опису залишку товарів на початок обліку;

графа 5 - цифра "1";

графа 7 - загальна вартість товару відповідно до опису залишку товарів на початок обліку;

графи 6, 8, 9 - не заповнюються.

Перший запис про залишки товарів до Форми не вноситься, якщо у ФОП, в яких виникає обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів, відсутні залишки товарів на дату виникнення такого обов`язку.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП (пункт 2 Розділу І Порядку №496).

Судом встановлено, що позивач у чіткій відповідності до норм Порядку №496 склала опис залишків товарів на початок обліку (25.12.2021), в якому вказала назви та вартість товарів, одиницю виміру, кількість та загальну вартість товарів, у тому числі технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (т.1, а.с.44).

Перший запис у Формі ведення обліку товарних запасів (т.1, а.с.45) був зроблений ФОП ОСОБА_1 на підставі опису залишку товарів на початок обліку у чіткій відповідності з вимогами пункту 5 Порядку №496 - як суб`єктом господарювання, у якого виник обов`язок щодо ведення обліку товарних запасів.

Отже, судовим розглядом встановлено, що позивач здійснювала реалізацію товару, який був облікований належним чином у Формі ведення обліку товарних запасів. При цьому і форму ведення обліку товарних запасів і опис залишків товарів на початок обліку були надані контролюючому органу під час перевірки.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про неналежний облік товарних запасів позивачем, з огляду на те, що опис залишків товарів на початок обліку (25.12.2021) та запис у Формі ведення обліку товарних запасів (20.10.2022) зроблені позивачем після набрання чинності Порядку №496 (26.11.2021).

Норми Порядку №496 не визначають обов`язку здійснити перший запис у Формі ведення обліку товарних запасів саме до набрання чинності Порядком №496.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що мета Порядку №496 - унормувати облік товарів, визначивши порядок та спосіб такого обліку. При цьому Порядком №496 визначено, що перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, а пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №496 вказано обов`язкову умову для реалізації товарів - внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів має бути здійснено до початку реалізації. Тобто Порядком передбачено відображення саме достовірної інформації про залишки товарів на дату набуття суб`єктом господарювання відповідного обов`язку (26.11.2021) та реалізацію облікованих товарів.

Виконання цих вимог позивачем було підтверджено в судовому засіданні. Так, як на час реалізації позивачем кондиціонерів Qsaka STV-07 у вересні-листопаді 2023 році (на загальну суму 98000грн), так і на час проведення перевірки контролюючим органом у червні 2024 році, т о в а р и, у тому числі, які перебували у місці продажу (тюнер супутниковий Ортон 4100 (2шт. загальною вартістю 700грн), кондиціонер Qsaka STV-09 (1шт вартістю 8300грн), кондиціонер Qsaka ST-09 (1шт вартістю 6400грн) загальною вартістю 15400грн (згідно цін реалізації за описом залишків товарів (т.1, а.с.44), б у л и о б л і к о в а н і ФОП ОСОБА_1 у встановленому нормами Порядку №496. Відтак, судовим розглядом не підтверджено реалізацію позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку, у тому числі які були реалізовані ще у вересні-листопаді 2023 році (на загальну суму 98000грн).

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР у розмірі 98000грн за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, не відповідає критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15400грн. суд враховує таке.

Як вже було зазначено вище диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або

- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Тобто ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) є самостійною підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

У цьому випадку необхідно звернути увагу на ключовий елемент норми пункту 12 статті 3 Закону про РРО (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів), а саме - словосполучення «товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

З урахуванням цього словосполучення, платник податків зобов`язаний надати на початку перевірки облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Суд вже звертав увагу на те, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в редакції на час набрання ним чинності (01.01.2011) тобто задовго до придбання позивачем тюнерів супутникових Ортон 4100 в 2013 році (т.1, а.с.47), на чому наголошувала позивач, був визначений о б о в я з о к фізичних осіб-підприємців вести облік доходів і витрат та м а т и підтверджуючі д о к у м ен т и щодо п о х о д ж е н ня товару.

Обов`язок суб`єктів господарювання надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) також був визначений і пунктом 12 статті 3 та статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції чинній з 01.08.2020. Вказане спростовує доводи позивача про відсутність такого обов`язку до набрання чинності Порядком №496.

Також суд не бере до уваги доводи позивача про безпідставність вимоги контролюючого органу про надання накладних та інших документів про походження товарів, що знаходились у місці продажу, з огляду на надання нею опису залишків товарних запасів, оскільки унормування Порядком №496 самого порядку ведення обліку товарних запасів (що вимагалося пунктом 12 статті 3 та статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») та виконання безпосередньо обов`язку в частині належного ведення обліку товарних запасів у відповідності до Порядку №496, який набрав чинності з 26.11.2026, не звільняє позивача від обов`язку, встановленого Податковим кодексом України, у тому числі у редакції чинній на час набрання ним чинності (01.01.2011) і нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з б е р і г а т и та н а д а в ат и під час перевірки д о к у м е н ти (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та п о х од ж е н н я товарів, що на момент перевірки знаходяться у м і с ці п р о д а жу, та який був передбачений задовго до набрання чинності Порядком №496.

Як вже зазначалось вище, Верховний Суд від 08 січня 2026 року у справі № 140/844/25 виснував, що ведення обліку товарних запасів та забезпечення зберігання первинних документів є невід`ємно пов`язаним із фактичною наявністю конкретних товарів у місці їх реалізації (на господарському об`єкті). Встановлений законом обов`язок ведення обліку товарних запасів має не декларативний (формальний), а суто змістовний характер та передбачає наявність у суб`єкта господарювання пакета документів, який дозволяє достовірно ідентифікувати кожну одиницю товару, що знаходиться в місці реалізації, та оперативно співвіднести її з даними обліку.

У цій справі, судом встановлено, що у місці продажу під час перевірки ФОП ОСОБА_1 перебував товар (тюнер супутниковий Ортон 4100 (2шт. загальною вартістю 700грн), кондиціонер Qsaka STV-09 (1шт вартістю 8300грн), кондиціонер Qsaka ST-09 (1шт вартістю 6400грн) загальною вартістю 15400грн (згідно цін реалізації за описом залишків товарів (т.1, а.с.44).

Також судом встановлено, що на запит податкового органу про надання накладних чи інших документів, що підтверджують облік та походження товарів (т.1, а.с.19), позивач не надала видаткові накладні на вказаний вище товар, що знаходився у місці продажу. Про ненадання таких документів 26.06.2024 складено відповідний акт, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк та в ході проведення перевірки платником податків документів для перевірки (т.1, а.с.87). Вказане спростовує доводи позивача про відсутність такого акта. Копії видаткових накладних позивач надала лише разом із запереченням на акт перевірки, тобто поза межами перевірки (т.1, а.с.46-49).

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач вимагав надати лише документи за період з 31.01.2022, суд зауважує, що в силу припису пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Крім того, за змістом пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» платник податку зобов`язаний надати документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу та саме на початок проведення перевірки. Надання таких документів після завершення проведення перевірки не свідчить про виконання такого обов`язку.

Також згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники звітності або здійснення операцій, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час їх здійснення.

З огляду на те, що як на початок перевірки та і під час перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують походження товарних запасів, які безпосередньо на момент перевірки знаходилися у місці продажу, на загальну суму 15400,00 грн, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом фінансових санкції, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у розмірі 15400грн, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині відповідає критеріям правомірності визначених в частині 2 статті 2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 березня 2026 року у справі №300/2052/25

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції позивач сплатила судовий збір у розмірі 3028грн. У той же час у цій справі позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 113400,00грн. Відтак, розмір судового збору, який мала сплатити ФОП ОСОБА_1 складає 1211,20грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20грн).

У зв`язку з цим на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1046,72грн судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому сума 1816,80грн (3028-1211,20), сплачена позивачем понад встановлений розмір судового збору, може бути повернута позивачу за її заявою у відповідності до вимог Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області №945418280706 від 23.07.2024 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98000грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у рахунок повернення сплачений судовий збір у розмірі 1046,72грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко