Рішення № 139519972, 07.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Рівне№640/13512/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКиївської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в травні 2021 року звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської обласної прокуратури, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 01.07.2015 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язати Київську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 01.07.2015 до моменту звільнення 22.04.2020, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер справи 640/13512/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 в складі судді Клименчук Н.М. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 адміністративну справу №640/13512/21 передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою судді Дорошенко Н.В. від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/13512/21 та ухвалено здійснювати судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано учасникам справи подати до суду додаткові пояснення щодо предмета спору.

Будь-яких додаткових пояснень учасниками справи до суду подано не було, клопотань не заявлено.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №213 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №640/3709/19 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою від 04.09.2026 справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на означене Рішення Конституційного Суду України, позивач вважає порушеним право на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Позивач доводила, що розмір матеріальної шкоди, яку їй спричинено у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 22.04.2020 включно складає 570077,07 грн. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Відповідач подав відзив, в якому позов заперечив повністю. Зазначив, що позивачу нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», оскільки Київська обласна прокуратура не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу працівників та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Доводив, що заробітну плату позивачу було нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного Законом. Крім цього, зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України втратили чинність 26 березня 2020 року. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати. Тож означене Рішення Конституційного Суду України не може вплинути на спірні правовідносини, які виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Також відповідач просить врахувати, що позивач не була призначена за результатами атестації на посаду в обласній прокуратурі (як це передбачено п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IХ). Позивач у період роботи в органах прокуратури по день звільнення не мала статусу прокурора обласної прокуратури, атестацію пройшла неуспішно, відповідно на неї не поширювались положення ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" щодо розмірів посадових окладів прокурора місцевої (окружної) прокуратури, диспозиція якої стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур. Отже у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно та в межах чинного законодавства. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити в позові повністю.

Позивач не скористалася правом подати відповідь на відзив.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив такі обставини.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.21-25) ОСОБА_1 з 10.05.2012 до 22.04.2020 працювала в органах прокуратури України на різних посадах. Зокрема, в спірному періоді наказом прокурора Київської області № 1644 від 07.10.2014 призначена на посаду старшого прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури області; наказом № 2032 від 18.09.2015 переведена на посаду прокурора відділу за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури області; наказом № 2056 від 23.09.2015 переведена на посаду прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області; наказом N 137к від 17.04.2020 звільнена з займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону У країни "Про прокуратуру" (а.с. 29).

На адвокатський запит представника позивача адвоката Київською обласною прокуратурою надано відповідь від 22.02.2021 № 21-ф-59 про розміри посадових окладів ОСОБА_1 за період роботи з 01.07.2015 по 22.04.2020, а саме:

01.07.2015 20.09.2015 старший прокурор відділу 1667,00 грн

21.09.2015 09.06.2016 відпустка по догляду за дитиною до 3-х років

10.06.2016 09.06.2018 відпустка без збереження в зв`язку з потребою дитини в домашньому догляді

10.06.2018 22.04.2020 прокурор прокуратури 5730,00 грн (а.с. 30).

Позивач вважає, що при обрахунку заробітної плати їй невірно застосовувався розмір посадового окладу, оскільки відповідно положень частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакціях, чинних в період виникнення спірних правовідносин, було установлено:

в період з 26.10.2014 до 31.12.2016 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат;

з 01.01.2017 до 24.09.2019 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

з 25.09.2019 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім цього, в ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора обласної прокуратури 1,2.

З урахуванням наведеного, а також встановлених Законами України "Про державний бюджет України" на 2015 та 2016 роки розмірів мінімальної заробітної плати, на 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки - розмірів прожиткового мінімуму, позивач вважає, що різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який повинен бути нараховано, становить 570077,07 грн, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи публічно-правовий спір по суті, суд враховує таке.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.9 ст.81 Закону № 1697-VII).

Частиною першою статті 89 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проєктами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до ст. 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Частина друга статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлює, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених ч. 3 цієї статті, та ч. 1 ст. 10 цього Закону.

Відповідно до ст.13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктами 1, 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі Постанова №505), затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5. Крім того, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.

Видатки, пов`язані з реалізацією Постанови №505, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) встановлював, що норми і положення статті 81, частин 16-18 статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) установлено, що норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Голос України, №206 від 25 жовтня 2014 року) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Щодо доводів позивача про протиправність ненарахування їй заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на прийняте Конституційним Судом України Рішення №6-р/2020 від 26.03.2020, суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні №20-рп/2010 від 30.09.2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" №2222-IV від 8 грудня 2004 року (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні у рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд зазначає, що дія окремого положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.

Отже рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 не поширюється на спірні правовідносини до часу ухвалення цього рішення, оскільки вони виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України та вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду №820/2462/17 від 23 січня 2019 року, у справі №804/3790/17 від 25 липня 2019 року, у справі №818/45/1 від 04 червня 2020 року, у справі №826/18228/16 від 27 жовтня 2020 року та інших, відступу від якої станом на час вирішення судом цього публічно-правового спору Верховним Судом здійснено не було.

Щодо спірних правовідносин за період з 26.03.2020 по 22.04.2020, суд зазначає таке.

Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про прокуратуру" слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні".

Статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону №113-ІХ) визначено перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Таким чином, з 25.09.2019 положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Суд зазначає, на час існування спірних правовідносин такою постановою є постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Також пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Наказом Офісу генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11 вересня 2020 року.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дія ст.81 Закону України "Про прокуратуру", у редакції чинній у період з 26.03.2020 по 22.04.2020, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур; оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Положення п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ не визнані неконституційними.

Як встановлено судом, позивач атестацію пройшла неуспішно, на посаду в обласній прокуратурі переведена не була.

Таким чином у прокуратури Київської області були відсутні правові підстави для здійснення ОСОБА_1 оплати праці у період з 26.03.2020 по 22.04.2020 в інших розмірах, ніж встановлено п. 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, що виключає наявність протиправної бездіяльності відповідача як правонаступника, щодо неналежного розрахунку та підстав для нарахування матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв обґрунтовано та у відповідності до приписів чинного законодавства України, не порушуючи прав та законних інтересів позивача. Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача та не дають суду підстав для задоволення позову. Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Беручи до уваги результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 01.07.2015 до моменту звільнення 22.04.2020, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Київська обласна прокуратура (бульвар Лесі Українки,27/2, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 02909996)

Суддя Н.В. Друзенко