Ухвала суду № 139519507, 07.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14799/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просила: визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн; визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у 2021, 2022, 2023 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, обрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн; зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про "судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті; зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену у 2021, 2022, 2023 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, визначеного на підставі частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у 2021, 2022, 2023 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, обрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті.

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену у 2021, 2022, 2023 роках допомогу на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, визначеного на підставі частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 в справі № 440/14799/23 залишено без змін.

20.08.2026 до суду надійшла заява представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №440/14799/23.

У поданій заяві заявник просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 440/14799/23 шляхом стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року у сумі 1 062 943,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 заяву представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника та заявника.

Сторони про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи заяву Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №440/14799/23, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі по тексту - Закон 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Варто зазначити, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин першої, третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд доходить висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17.

Суд зазначає, що суддівська винагорода, нарахування і виплата якої є предметом позову у цій справі, не відноситься до зазначених у нормі частини третьої статті 378 КАС України виплат, невиконання судових рішень щодо яких протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №76494688 з примусового виконання виконавчого листа №440/14799/23, виданого 23.10.2024 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Полтавського апеляційного суду провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням обов`язкових податків і платежів при їх виплаті.

Листом 13.08.2026 №4.6-32/ЕП-874/26Вих Полтавський апеляційний суд повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що Полтавським апеляційним судом проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період 3 01.01.2021 по 30.09.2023 виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2270,00 грн., 01.01.2022 - 2481,00 грн., 01.01.2023 2684,00 грн. Оскільки відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 зі змінами та доповненнями, виплати на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством, передбачаються за кодом КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", Полтавським апеляційним судом було направлено зазначений перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення бюджетних призначень за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" для забезпечення виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.11.2024 (ВП № 76494688), стягувач суддя Полтавського апеляційного суду Кузнєцова О.Ю., постанови про стягнення виконавчого збору від 07.11.2024 (ВП № 76494688) у розмірі 32000,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 07.11.2024 (ВП № 76494688) в сумі 377,10 грн., а також повторно листи від 16.04.2025 №4.6-30/ ЕП-397/25, від 06.06.2025 №4.6- 30/ЕП-592/25, від 06.06.2025 №4.6-30/ЕП-590/25, від 13.08.2025 №4.6-30/ЕП- 833/25, від 13.08.2025 №4.6-30/ЕП-835/25, від 23.09.2025 №4.6 30/ЕП-947/25, від 23.09.2025 №4.6-30/ЕП-950/25, від 21.10.2025 №4.6-30/ ЕП-1052/25вих, від 21.10.2025 №4.6-30/ЕП-1050/25вих, від 28.11.2025 №4.6-30/ ЕП-1161/25 вих, від 28.11.2025 №4.6-30/ЕП-1160/25вих, від 16.01.2026 №4.6-30/ ЕП-62/26вих, від 16.01.2026 №4.6-30/ЕП-63/26вих, від 18.02.2026 №4.6-30/ЕП-188/26 вих, від 18.02.2026 №4.6-30/ЕП-187/26вих, від 18.03.2026 №4.6-30/ЕП-288/26, від 18.03.2026 №4.6-30/ЕП-289/26, від 21.04.2026 №4.6-30/ЕП-402/26, від 21.04.2026 №4.6 30/ЕП-398/26, від 21.05.2026 №4.6-30/ЕП-521/26, від 21.05.2026 №4.6-30/ЕП-516/26, від 23.06.2026 №4.6-30/ЕП-645/26, від 23.06.2026 №4.6-30/ЕП-644/26. Також повідомлено, що станом на 04.08.2026 рік заборгованість у виконавчому провадженні за судовим рішенням становить 1 062 943,00 грн. Добровільне виконання судового рішення за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" неможливе через відсутність кошторисних призначень. Таким чином, виконання судового рішення на користь суддів, працівників апаратів судів повинно здійснюватися з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення, представником Міністерства юстиції України зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/14799/23 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, враховуючи відсутність у відповідача коштів на забезпечення виконання судових рішень.

Разом з тим суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості із суддівської винагороди і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень, певного розміру грошових коштів за конкретний період або безспірне списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.

Резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/14799/23 має зобов`язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.

Оскільки розрахунок належної позивачем заборгованості судом не здійснювався, зміна способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/14799/23 із зобов`язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а.

Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить представник Міністерства юстиції України, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №440/14799/23.

При цьому, суд зауважує, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Також запропонований заявником спосіб виконання рішення суду не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі №440/14799/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із суддівської винагороди позивачеві.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті суддівської винагороди, суд вважає безпідставними аргументи представника Міністерства юстиції України, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 440/14799/23.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із суддівської винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що встановлені у даній справі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.

Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва