Рішення № 139518377, 04.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/5716/26

Провадження №2/338/766/26

04 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 88448462 від 14 жовтня 2021 року в розмірі 15910 грн, з яких 4300 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11610 грн - заборгованість за процентами, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №88448462. За його умовами кредитодавець надав відповідачу 4300 грн строком на 90 календарних днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за ставкою 3% на день. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача. Зобов`язання у встановлений договором строк відповідач не виконав.

Право вимоги за вказаним договором 01 вересня 2025 року перейшло від ТОВ «ФК «ІРБІС» до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на підставі договору факторингу № 01092025/01, акта приймання-передачі та реєстру прав вимог.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача подав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідач кредитного договору не укладав, одноразовим ідентифікатором його не підписував, на сайті кредитодавця не реєструвався, карткового рахунку не відкривав та кредитних коштів не отримував. На його думку, довідка платіжної установи не є первинним банківським документом, не ідентифікує одержувача коштів, а односторонній розрахунок кредитора не доводить ані виникнення правовідносин, ані розміру боргу. Також указав, що позивач не підтвердив оплату за договором факторингу, а тому не довів набуття права вимоги. Просив поновити строк на подання відзиву та повідомив попередній розрахунок очікуваних витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти наведених доводів. Послався на договір, довідку про ідентифікацію клієнта, застосування одноразового ідентифікатора 490706, а також лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ 4300 грн. На спростування заперечень щодо правонаступництва додатково подав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру, витяг із реєстру прав вимог та платіжну інструкцію про сплату фінансування. Одночасно просив витребувати в АТ «Універсал Банк» відомості щодо власника платіжної картки, руху коштів і фінансового номера телефону.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року клопотання про витребування доказів задоволено. На виконання ухвали АТ «Універсал Банк» надало лист від 24 червня 2026 року № ЕТБ-27281 та виписку про рух коштів.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві та відповіді на відзив просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав повністю.

Відповідач і його представник у судове засідання не прибули. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без їх участі, доводи відзиву підтримав та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. З огляду на подані сторонами заяви суд розглянув справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

За змістом статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3, частин 4, 6, 8 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий договір прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

У постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі, а без отримання одноразового ідентифікатора, входу в особистий кабінет і вчинення передбачених системою дій такий договір не міг би бути укладений.

Цей підхід підтверджено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25: договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми, а саме лише твердження особи про невчинення правочину без доказів порушення процедури ідентифікації не спростовує його дійсності.

Водночас у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 Верховний Суд наголосив, що у разі заперечення достовірності електронного договору суд має перевірити не тільки його паперове відображення, а й сукупність даних щодо способу ідентифікації, надсилання документа, використаного номера телефону, руху коштів та інших зовнішніх доказів, які дають змогу перевірити належність електронних дій конкретній особі.

Суд установив, що договір № 88448462 містить персональні дані відповідача: прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 і номер телефону НОМЕР_3 . Договір та додаток до нього підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором 490706.

З довідки ТОВ «ФК «ІРБІС» про ідентифікацію клієнта вбачається, що 14 жовтня 2021 року о 10 год 53 хв 07 с в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця здійснено акцепт оферти за договором № 88448462 шляхом застосування одноразового ідентифікатора 490706, направленого на номер телефону НОМЕР_3 .

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 жовтня 2025 року № 3152_251024112603 підтверджено, що за договором із первісним кредитором 14 жовтня 2021 року о 10 год 53 хв 08 с успішно перераховано 4300 грн на картку НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_5 .

АТ «Універсал Банк» у листі від 24 червня 2026 року № ЕТБ-27281 повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_6 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , а фінансовим номером телефону за цією карткою був НОМЕР_7 . Надана банком виписка засвідчує зарахування 14 жовтня 2021 року о 10 год 53 хв 09 с через iPay.ua 4300 грн на рахунок відповідача.

Таким чином, акцепт договору, ініціювання переказу та зарахування кредитних коштів відбулися послідовно протягом двох секунд із використанням номера телефону і персональних даних відповідача. Ці відомості походять не лише від кредитодавця, а й від незалежних суб`єктів - платіжної установи та банку, який обслуговував рахунок відповідача.

У довідці про ідентифікацію клієнта зазначено також маску картки НОМЕР_8 , тоді як кредитні кошти фактично перераховано на картку НОМЕР_4 . Ця розбіжність сама по собі не спростовує укладення і виконання договору кредитодавцем, оскільки відповідно до п. 4.1 договору кошти перераховуються на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням картки, визначеної клієнтом основною в особистому кабінеті. Головним є те, що банк безпосередньо підтвердив належність картки НОМЕР_6 саме відповідачу, збіг його персональних даних і фінансового номера телефону, а банківська виписка підтвердила фактичне зарахування 4300 грн.

Тому твердження відзиву про те, що позивач не подав первинного банківського документа та не ідентифікував одержувача коштів, спростовується відповіддю АТ «Універсал Банк» і випискою з рахунку. Посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду у справах № 278/2177/15-ц, № 342/180/17, № 219/1704/17 та № 755/18920/18 не зумовлює іншого висновку, оскільки в цих справах суд виходив із конкретного складу доказів, зокрема відсутності документів, які підтверджували видачу кредиту або погодження істотних умов. Натомість у цій справі факт зарахування коштів на рахунок відповідача підтверджений безпосередньо банком, а погоджені умови кредитування викладені в договорі та додатку, підписаних одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, належними сторонами та в установлений строк.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачу 4300 грн строком на 90 календарних днів - із 14 жовтня 2021 року до 12 січня 2022 року. Пільгова та стандартна процентні ставки становили 3 % на день. Додатком № 1 погоджено загальну суму процентів 11610 грн.

Наданий розрахунок містить щоденне нарахування 129 грн, що відповідає 3 % від 4300 грн. За 90 днів розмір процентів становить 11610 грн (4300 грн ? 3 % ? 90 днів). Проценти нараховані виключно в межах погодженого строку кредитування, після 12 січня 2022 року договірні проценти не нараховувалися.

Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує в межах погодженого сторонами строку кредитування. У цій справі позивач заявив до стягнення саме проценти, нараховані протягом такого строку.

Доказів повернення кредиту або сплати процентів відповідач не подав. Його заперечення зводяться до невизнання правочину та факту одержання коштів, однак ці заперечення спростовані сукупністю наведених доказів. Тому суд визнає доведеним борг у сумі 15910 грн, із яких 4300 грн - основний борг та 11610 грн - проценти.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512, статей 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу. Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити право грошової вимоги до третьої особи. Предметом такого договору може бути наявна або майбутня грошова вимога.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 роз`яснено, що характерними ознаками факторингу є передання фактором фінансування за плату та відступлення клієнтом права грошової вимоги, а до нового кредитора переходить дійсна вимога в тому обсязі, у якому вона існувала на час відступлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» і ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01. Відповідно до п. 4.1 договору права вимоги переходять до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 01 вересня 2025 року підписаний обома сторонами. Витяг із додатку № 1 містить відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 88448462 від 14 жовтня 2021 року та суму заборгованості 15910 грн, із яких 4300 грн - основний борг, 11610 грн - проценти.

Надання фінансування за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією №6054383 від 02 вересня 2025 року, за якою ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перерахувало ТОВ «ФК «ІРБІС» 349 472,17 грн із призначенням платежу «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року».

Отже, твердження відзиву про відсутність доказів оплати за договором факторингу спростоване платіжною інструкцією. Договір факторингу, реєстр, акт приймання-передачі та доказ фінансування в сукупності підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача в заявленому обсязі.

Відсутність доказів окремого повідомлення відповідача про заміну кредитора не є підставою для відмови в позові. Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язання і не звільняє його від погашення боргу, а лише надає право до одержання повідомлення виконати зобов`язання первісному кредиторові. Доказів такого виконання відповідач не подав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03 березня 2026 року № 88448462. Оскільки позов задоволено повністю, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному розмірі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 88448462 від 16 лютого 2026 року, акт надання послуг і детальний опис робіт. За актом загальна вартість допомоги становить 5500 грн та охоплює консультацію, правовий аналіз, складання позову й формування додатків.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц указала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності й необхідності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 розмежовано зменшення витрат за критерієм співмірності та розподіл судових витрат. Під час розподілу суд може не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору та розумної необхідності, однак зобов`язаний конкретно мотивувати, яка частина витрат не підлягає відшкодуванню.

Враховуючи ціну позову 15910 грн, малозначність справи, типовий характер позовної заяви та доказів, відсутність участі представника позивача в судових засіданнях, а також фактичний обсяг виконаної роботи, суд вважає, що критеріям реальності, розумної необхідності та пропорційності відповідають витрати в розмірі 4000 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову інші судові витрати покладаються на відповідача. Оскільки позов задоволено повністю, коефіцієнт пропорційності становить 100 %, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 4000 грн витрат на правничу допомогу.

Зазначений у відзиві попередній розрахунок очікуваних витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 8000 грн не є доказом їх фактичного понесення або обов`язку сплатити відповідну суму. Окремих доказів, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідач не подав. Крім того, оскільки рішення ухвалено не на користь відповідача, то підстав для стягнення на його користь витрат на правничу допомогу немає.

На підставі викладеного, статей 11, 12, 204, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 88448462 від 14 жовтня 2021 року станом на 01 вересня 2025 року в розмірі 15910 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн, із яких 4300 (чотири тисячі триста) грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11610 (одинадцять тисяч шістсот десять) грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко