Ухвала суду № 139518165, 02.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8209/26

Номер провадження4-с/205/42/26

Справа № 265/8209/26

Провадження № 4с/205/42/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Волошенко Д.С.,

за участю представника скаржника Івах Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка»,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року представник скаржника адвокат Івах Є.В. звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною скаргою.

В обґрунтування скарги зазначив, що 01.09.2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ у справі № 2н-1335, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі. Вказаний наказ перебував на примусовому виконанні у Державній виконавчій службі Ленінського району м. Дніпропетровська та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року, винесену державним виконавцем Єремєєвою О.О., було накладено арешт та заборону відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 . Копію вказаної постанови ОСОБА_1 не отримував. 16.08.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу про видачу дублікату судового наказу за заявою КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка». Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016 року у задоволенні заяви КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про поновлення строку на пред`явлення судового наказу до виконання було відмовлено. Представник скаржника звернувся до Другого Правобережного ВДВС із заявою про скасування накладеного арешту, однак листом від 23.06.2026 року було відмовлено у скасуванні арешту через знищення матеріалів виконавчого провадження та рекомендовано звернутись до суду.

Враховуючи викладене, представник скаржника звертається до суду та просить:

1) скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року (серія АМ №139777, заборона 584/2006, реєстраційний номер обтяження №4026968 від 09.11.2006 року), що належить ОСОБА_1 , винесену державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою О.О.;

2) зняти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року (серія АМ № 139777, заборона 584/2006, реєстраційний номер обтяження №4026968 від 09.11.2006 року), винесеною державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою О.О.;

3) зобов`язати Другий Правобережний ВДВС вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений на нього постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року (серія АМ № 139777, заборона 584/2006, реєстраційний номер обтяження 4026968 від 09.11.2006 року), винесеною державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою О.О.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01.07.2026 року зазначену скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання по справі.

09.07.2026 року до суду від представника заінтересованої особи Другого Правобережного ВДВС Босенка М.М. надійшли письмові пояснення щодо скарги у яких він просив залучити до участі у справі в якості заінтересованої особи Соборний ВДВС міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у задоволенні вимог скарги відмовити, судове засідання провести за відсутності представника відділу. В обґрунтування заперечень зазначив, що, як вбачається із постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ № 139777 від 01.11.2006 року, у відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2н-1335, виданого 01.09.2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» заборгованості у розмірі 7 897,30 грн. Матеріали виконавчого провадження, в рамках якого було накладено оскаржуваний арешт, були знищені за закінченням терміну зберігання. Інформація в АСВП за даним виконавчим провадженням також відсутня. Звертає увагу суду, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII). Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. При цьому, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання. На думку представника, у відділу ДВС відсутні підставі для зняття арешту з майна боржника. При цьому, боржником не було надано до суду належних і допустимих доказів сплати основного боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Окрім того, як свідчать матеріали справи, на примусовому виконанні у Соборному ВДВС міста Дніпра перебувало виконавче провадження № 7777349 з примусового виконання судового наказу № 2н-1335. Стан даного виконавчого провадження завершено, виконавчий документ повернено стягувачу. Також зазначає, що відсутність матеріалів виконавчого провадження через їх знищення за закінченням терміну зберігання, не може свідчити про відсутність обов`язку боржника зі сплати обов`язкових платежів до Державного бюджету України, якими є витрати виконавчого та виконавчий збір. На думку представника, зволікаючи зі зверненням до суду, боржник штучно намагається створити уявлення суду про відсутність доказів щодо сплати обов`язкових платежів. Проте, стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження є не правом, а обов`язком державного виконавця. Ці платежі підлягають стягненню у всіх без виключення виконавчих провадженнях.

21.07.2026 року до суду від представника скаржника адвоката Івах Є.В. надійшли додаткові пояснення у яких він просив задовольнити вимоги скарги у повному обсязі. Зазначив, що вже більше 10 років не існує жодного відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу від 01.09.2006 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за заявою КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про видачу судового наказу щодо заборгованості ОСОБА_1 . Виконавче провадження з примусового виконання судового наказу (з огляду на ухвалу суду від 21.10.2016 року) вже ніколи та за жодних обставин не може бути відкрито. Також зазначив, що залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи Соборного ВДВС міста Дніпра не має значення до предмета оскарження. Заперечуючи проти задоволення скарги, представник органу ДВС посилається на необхідності сплати витрат виконавчого провадження, однак при цьому не зазначає розмір таких витрат, не надає доказів виставлення боржнику таких витрат задля їх відшкодування (сплати), доказів дійсного існування (непогашення) таких витрат боржником у минулий період, доказів виставлення рахунку задля погашення заборгованості.

Щодо клопотання представника заінтересованої особи Другого Правобережного ВДВС про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи Соборного ВДВС міста Дніпра, суд не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки предметом розгляду скарги є зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який було накладено саме постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Дніпропетровська Єремєєвою О.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року. Окрім того, згідно даних АСВП, які перебувають у відкритому доступі, виконавчого провадження № 7777349, на яке посилається представник Другого Правобережного ВДВС, не знайдено.

Представник скаржника адвокат Івах Є.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення, аналогічні викладеним ним у скарзі та додаткових поясненнях, скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Заінтересована особа: КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від представника до суду не надходило.

Суд, заслухавши думку представника скаржника, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01.09.2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ № 2н-1335, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» заборгованості у розмірі 7 897,30 грн. та вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказаний наказ перебував на примусовому виконанні у Державній виконавчій службі Ленінського району м. Дніпропетровська. На теперішній час виконавче провадження завершено, а матеріали виконавчого провадження, в рамках якого було накладено оскаржуваний арешт, були знищені за закінченням терміну зберігання, що підтвердив представник Другого Правобережного ВДВС.

Згідно даних АСВП відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка».

Матеріали справи містять копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року, серії АМ № 139777, заборона 584/2006, реєстраційний номер обтяження 4026968 від 09.11.2006 року, винесену державним виконавцем Єремєєвою О.О. про накладення арешту та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 року заяву КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про видачу дублікату судового наказу було задоволено, видано дублікат судового наказу по справі № 2н-1335.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016 року у задоволенні заяви КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про поновлення строку на пред`явлення судового наказу до виконання було відмовлено.

Представник скаржника звернувся до Другого Правобережного ВДВС із заявою про скасування накладеного арешту. У відповіді Другого Правобережного ВДВС № 161459/30 від 23.06.2026 року державна виконавча служба відмовила у знятті арешту з майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою О.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року та рекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав за яких виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна.

Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі.

Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Як було встановлено судом, ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 року заяву КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про видачу дублікату судового наказу було задоволено, видано дублікат судового наказу по справі № 2н-1335.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016 року у задоволенні заяви КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» про поновлення строку на пред`явлення судового наказу до виконання було відмовлено.

На теперішній час, згідно даних АСВП, будь-які відкриті виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем КС «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка», відсутні.

Разом з тим, застосування арешту майна боржника не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Так, відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту всього майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, провадження № 61-1980св21, у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22.

На думку суду, дії державного виконавця у даній справі вважаються такими, що відповідали вимогам закону.

Разом з тим, на теперішній час ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати свої конституційні права щодо вільного володіння та розпорядження належним йому майном через наявність арешту.

На думку суду, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного Законом України «Про виконавче провадження», а подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні. Відтак, такий арешт лише безпідставно та негативно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна.

Наведені вище обставини, які було встановлено судом у вказаній справі, підтверджують, що будь-які правові підстави для продовження дії арешту на все майно, належне ОСОБА_1 , відсутні.

Оскільки суб`єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого документа стягувачеві, а тому у даному випадку суд має відновити права скаржника, керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що існування арешту до цього часу без наявності відкритих виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача порушують права скаржника та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги, зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , який було накладено постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвої О.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року та скасування вказаної постанови.

При цьому, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні вимог скарги в частині зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного ВДВС вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , оскільки такі вимоги є похідними, а зняття арешту з майна слугуватиме у вчиненні вказаних дій.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 2, 18, 40, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4-5, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 354, 447-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка» задовольнити частково.

Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року, винесену державним виконавцем Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою Оленою Олександрівною скасувати.

Зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська Єремєєвою Оленою Олександрівною про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2006 року (серія АМ № 139777, заборона 584/2006, реєстраційний номер обтяження 4026968 від 09.11.2006 року).

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

скаржник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: Кредитна спілка «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка», код ЄДРПОУ: 25778752, адреса: м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 12;

заінтересована особа: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 44896456, адреса: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 108.

Повний текст ухвали складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Федотова В.М.