Рішення № 139518154, 23.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/16431/25

Номер провадження2/205/1789/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шерекіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 4102402, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 15000 грн. за умови повернення грошових коштів зі сплатою відсотків в розмірі 5 % за кожний день користування кредитом у межах строку кредитування.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, в т.ч. за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день оформлення позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 117750,00 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 101250 грн. - заборгованість за відсотками, 1500 грн. - заборгованість за комісією.

02.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 77559332,за умовами якого позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 10244 грн. за умови повернення грошових коштів зі сплатою відсотків в розмірі 1,99 % за кожний день користування кредитом з другого дня користування ним до дня повернення.

27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, в т.ч. за вищевказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день оформлення позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 34338.63 грн., з яких: 10244.00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23907.16 грн. заборгованість за відсотками, 163.90 грн. інфляційні збитки, 23.57 грн. 3 відсотки річних.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 152088.63 грн..

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 77559332 від 02.09.2021 року та за договором № 4102402 від 06.09.2021 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Васюта К.С., до суду подала письмову заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не сповістив.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд постановив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що 02.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 77559332, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає відповідачу кредит у розмірі 10244 грн., строком користування 29 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 1,99 % за кожний день користування кредитом, починаючи з другого дня користування ним до дати повернення.

На підтвердження укладення договору позивачем надано правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Вказаний договір позики, разом з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «K0e4Hz85Aq».

02.09.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору та перерахувало 10244 грн. на банківську картку, зазначену відповідачем під час укладення договору.

Зарахування вказаних грошових коштів за кредитним договором підтверджується, в тому числі Випискою за картковим рахунком АТ «Універсал Банк» від 21.01.2026р. наданою на виконання ухвали суду.

27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, в т.ч. за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34 338,63 грн., з яких: 10244 грн. - сума основного боргу, 23907,16 грн. - заборгованість за відсотками, 23,57 грн. - інфляційні збитки за лютий 2022 року, 163,90 грн. - 3 відсотки річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 року.

06.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 4102402, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 грн., строком користування 20 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 1% за кожний день користування кредитом у межах строку кредитування та в розмірі 5 % у випадку продовження строку.

На підтвердження укладення договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту № 4102402, анкету-заяву на кредит № 4102402, правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», довідку про ідентифікацію відповідача.

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Z85517».

06.09.2021 року ТОВ «Мілоан» виконало умови договору та перерахувало 15 000 грн. на банківську картку, зазначену відповідачем під час укладення договору.

Зарахування вказаних грошових коштів за кредитним договором підтверджується в тому числі Випискою за картковим рахунком АТ «Універсал Бпанк» від 05.12.2025р. наданою на виконання ухвали суду.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, в т.ч. за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 117750 грн., з яких: 15 000 грн. - сума основного боргу, 101250 грн. - заборгованість за відсотками, 1500 грн. - заборгованість за комісією.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 15/12-2021-22 від 06.09.2021 року в розмірі 117750 грн., а також, за договором позики № 77559332 від 02.09.2021 року в розмірі 34338,63 грн.

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4102402 від 06.09.2021р. та між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77559335 від 02.09.2021р.

З досліджених доказів вбачається, що сторони уклали вищевказані договори на підставі пропозиції кредитодавців, які розміщені в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитних договорів, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contraproferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за договором № 4102402 від 06.09.2021р., укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 20 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки в розмірі 1,00%.

У зв`язку із чим, за підрахунками суду, відсотки за вказаним договором становлять 3000 грн. (15 000 грн. х 1,00% х 20).

Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 101250,00 грн. за період, який виходить за межі строку кредитування, то суд дійшов висновку, що за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 3000 грн., тобто у межах погодженого у договорі сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4102402 від 06.09.2021р. в розмірі 19500 грн., яка складається із: 15000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 3000 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, 1500 грн. заборгованість за комісією.

За договором позики № 77559323 від 02.09.2021р., укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 29 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки в розмірі 1,99%.

У зв`язку із чим, за підрахунками суду, відсотки за вказаним договором становлять 5911,82 грн. (10244 грн. х 1,99% х 29).

Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 23907,16 грн. за період, який виходить за межі строку кредитування, то суд дійшов висновку, що за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 5911,82 грн., тобто у межах погодженого у договорі сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 77559332 від 02.09.2021р. в розмірі 16 343,29 грн., яка складається із: 10244 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 5911,82 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, 163,90 грн. інфляційні збитки, 23,57 грн. 3% річних.

У свою чергу, та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем витяги з реєстру боржників до договорів факторингу не можуть вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в сумі 713,62 грн. (35843,29 грн.*3028 грн.)/152088,63 грн.)

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо стягнення з відповідача на користь витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У позові ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.

На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги № 1204 від 01.09.2025 року до договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, підписаною керівниками АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», згідно з якою сторони погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , визначивши загальну ціну 25 000 грн., до якої включено: надання усної консультації з вивчення документів 4 000 грн. (2 години вартістю 2 000 грн. за 1 год.), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 15 000 грн. (5 годин вартістю 3 000 грн. за 1 год.) та підготовка пропозицій 6000,00 грн (2 години вартістю 3 000 грн. за 1 год.); витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, підписаний АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 25 000 грн. та за видами виконаних робіт відповідає заявці про надання юридичної допомоги.

У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі до 2500 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 133, 137, 141, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місце проживання: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4102402 від 06.09.2021 року в розмірі 19500 грн., з яких 15000 грн. - сума основного боргу, 3000 грн. - заборгованість за відсотками, 1500 грн. - заборгованість за комісією; за договором позики № 77559332 від 02.09.2021 року в розмірі 16 343,29 грн., з якої: 10 244.00 грн. - сума основного боргу, 5911,82 грн. - заборгованість за відсотками, 163.90 грн. - інфляційні збитки за лютий 2022 року, 23.57 грн. - 3% річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 713,62 грн. та витрати на правничу допомогу - 2500 грн., а всього 5528 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. Г. Остапенко