Ухвала суду № 139518118, 04.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10884/26

Провадження № 1-кс/204/2192/26

УХВАЛА

Іменем України

04 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000084 від 13.05.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюванго ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

До суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000084 від 13.05.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюванго ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що групою слідчих СВ відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026042000000084 від 13.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Західною окружною прокуратурою міста Дніпра. У зв`язку зі збройною агресією Російської Федераціїпроти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Востаннє строк дії воєнного стану продовжено Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 № 4928-IX, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02.08.2026 строком на 90 діб. Також у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами та доповненнями), затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, на території України оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями), призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під часмобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що перетинання

громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом. Статтею 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачено відповідальність за порушення або спробу порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, а також за інші порушення законодавства про державний кордон України. Відповідно до п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України (зі змінами та доповненнями), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також на осіб, визначених у пункті 2-14 цих Правил. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про дію на території України правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також про встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 порядок перетинання державного кордону громадянами України, маючи злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинити, організував незаконне переправлення особи через державний кордон України. Реалізуючи свій прямий умисел, 09.05.2026, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, під час спілкування з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою чоловічої статі призовного віку, який мав намір перетнути державний кордон України в умовах воєнного стану, за допомогою мобільного застосунку Telegram з використанням облікового запису з іменем користувача « ОСОБА_8 » запропонував йому за грошову винагороду в сумі 5000 доларів США свою допомогу у вирішенні цього питання. ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_7 необхідно буде зустрітися з ним у м. Дніпрі для обговорення способу незаконного перетинання державного кордону України, після чого прибути до м. Чернівців та поселитися в готелі, звідки наступного дня інші особи повинні будуть забрати ОСОБА_7 та доставити його до державного кордону. Також під час спілкування ОСОБА_5 надав номер мобільного телефону НОМЕР_1 та повідомив, що за цим номером з ним можна зв`язатися в разі виникнення будь-яких питань. Надалі, 28.08.2026 приблизно о 12 год 30 хв, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 , що йому необхідно буде прибути потягом до м. Чернівців, де він зустріне його на залізничному вокзалі, надалі доставить у безпосередню близькість до державного кордону та поселить у будинку, а через деякий час доставить безпосередньо до державного кордону. Також під час розмови ОСОБА_5 повідомив, що має домовленості з особами, які за грошову винагороду нададуть йому інформацію про розташування прикордонних нарядів та сприятимуть безперешкодному проїзду через блокпости й уникненню прикордонних нарядів. Крім того, ОСОБА_5 повідомив, що вартість його послуг становить 5000 (п`ять тисяч) доларів США. Наприкінці зустрічі він зазначив, що ОСОБА_7 необхідно до 02.09.2026 вирішити особисті питання для подальшого незаконного перетинання державного кордону України. Надалі, 02.09.2026 приблизно о 19 год 55 хв, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_7 грошової винагороди за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинити, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, за координатами 48.4673546, 35.0630365, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США як заздалегідь обумовлену грошову винагороду за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні вчиненню таких дій шляхом надання вказівок, вчинених з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. 02.09.2026 громадянин ОСОБА_5 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 03.09.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення; Повідомленням щодо надання інформації Східним регіональним управлінням ДПСУ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.06.2026; Рапортами УКР ГУНП в Луганській області; Протоколом огляду предмета від 11.07.2026; Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29.08.2026; Протоколом затримання ОСОБА_5 від 02.09.2026. Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у вигляді позбавленням волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та згідно з ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, у зв`язку з чим, до ОСОБА_5 відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Стороною досудового розслідування при вирішенні питання про необхідність звернення до суду із клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оцінено в сукупності таких обставин: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - зібрані під час досудового розслідування докази повністю вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ним вини - ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як тяжкий злочини, за вчинення яких передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я підозрюваного - ОСОБА_5 є особою середнього віку, не є особою, що має інвалідність; міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_5 - не має постійного місця мешкання, офіційно непрацевлаштований; наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює; підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. На думку органу досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику того, що підозрюваний ОСОБА_5 без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується репутацією самого підозрюваного, якому на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного, тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Ступінь ризику втечі оцінено у сукупності наведених вище факторів, пов`язаних із характером особи підозрюваного, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством. Водночас, органом досудового розслідування не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останньої від органу досудового розслідування та/або суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Враховуючи наведене вважаємо, що підозрюваний ОСОБА_5 достовірно знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, буде переховуватись від суду. Ризик, передбачений п. 3, п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 будучи обізнаним у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, своїми порадами та вказівками може допомогти іншим особам, яких органами досудового розслідування ще не встановлено та до кримінальної відповідальності не притягнуто, ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності, що, як наслідок, потягне за собою можливість отримання підозрюваним ОСОБА_5 більш м`якого покарання. На теперішній час органами досудового розслідування злочинну діяльність підозрюваного ОСОБА_5 викрито не в повній мірі, оскільки здійснюється збір доказів, що також свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у т.ч. знаряддя їх скоєння. Така поведінка підозрюваного перешкоджає завданням кримінального провадження, а саме: забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Ризик, передбачений п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що також підтверджується діями підозрюваного

ОСОБА_5 який, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння таким діям вказівками, усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів. У зв`язку із наявністю вищевказаних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та їх обґрунтованості, є необхідність у застосуванні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування такого запобіжного заходу є вимушеною необхідністю, яка зумовлена необхідністю забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, а також з метою запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та інших осіб, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити нові кримінальні правопорушення. Водночас, застосувати інші, більш м`які запобіжні заходи (особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт) ніж тримання під вартою, не можливо, оскільки вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, так як місцеперебування останнього, особи з якими він спілкується, а також інші його дії потребують постійного контролю з метою запобігання вищевказаних ризиків. Водночас слід зазначити, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, а також всі особи, причетні до його вчинення, що може суттєво вплинути на подальшу поведінку підозрюваного. Дані обставини також вказують на необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим що останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. На підставі викладеного, вважаю, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховуючи, що відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин є тяжким, та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є недоцільним, а запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим. Відповідно п. 7 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Також, статтею 182 КПК України (частина 1) визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Частиною 4 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Пунктом 1 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Відповідно до відомостей щодо майнового стану ОСОБА_5 , останньому на праві приватної спільної сумісної власності, частка 1/1, належить квартира загальною площею 49,8 кв.м, реєстраційний номер майна: 20727767, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність у власності ОСОБА_5 нерухомого майна свідчить про наявність у останнього певного майнового стану та можливості розпоряджатися належним йому майном. Зазначена обставина підлягає врахуванню слідчим суддею при визначенні розміру застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України. Зважаючи на тяжкість, специфіку, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також виходячи із майнового стану підозрюваного, орган досудового розслідування вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі не менше ніж 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 998 800 гривень, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, зупинення його злочинної діяльності. Таким чином, обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 998 800 гривень, наддасть гарантії дотримання підозрюваним ОСОБА_5 належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки, як до слідчого або прокурора так і до суду. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманям під вартою.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженю іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просили підозрюваний та його захисинк, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У зв`язку з наведеним, враховуючи майновий стан особи підозрюваного, до нього слід застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42026042000000084 від 13.05.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 31 жовтня 2026 року.

Визначити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави підозрюваним ОСОБА_5 , встановленої у розмірі 998 400,00 гривень, вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 31.10.2026 року, а саме: за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з м. Черкаси, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати паспорт для виїзду за кордон до районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі не виконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід з накладенням грошового стягнення в розмірі до двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1