Ухвала суду № 139518081, 03.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 755/12077/25

Провадження № 1-кп/202/777/2026

УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні а залі суду міста Дніпро кримінальне провадження яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024010000000066 від 30.10.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 366-2 КК України,

за участі учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представників потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Індустріального районного суду міста перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024010000000066 від 30.10.2024 року обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження перебуває на стадії дослідження електронних доказів.

У судовому засіданні 11 серпня 2026 року прокурором заявлено клопотання про зміну стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою. На підставі ч.8 ст. 182 КПК України прокурор просив звернути в дохід держави заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з невиконанням ним покладених процесуальних обов`язків.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор послався на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.189, ч.2 ст. 262, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 366-2 КК України. 08.11.2024 ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 22.04.2025 ухвалою слідчого судді ОСОБА_3 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 545 000 гривень із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених КПК України. Після внесення визначеної судом суми застави ОСОБА_3 звільнено з під варти, а тому він зобов`язаний неухильно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, зокрема своєчасно прибувати до суду за кожним викликом, не ухилятися від судового розгляду та дотримуватись інших обов`язків, визначених ухвалою суду. Разом з тим, обвинувачений будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, без поважних причин до суду 06 серпня 2026 року не прибув, чим порушив покладені на нього процесуальні обв`язки. Також прокурором зазначено у клопотання, що по суті розгляду справи призначено 17 судових засідань, з яких у 6, а саме 06.11.2025, 08.01.2026, 23.01.2026, 17.02.2026, 13.04.2026 та 06.08.2026 обвинувачений ОСОБА_3 не прибув без будь яких поважних причин та без попередження учасників судового розгляду. Крім того, прокурором звернуто увагу, що на судові засідання, в яких ОСОБА_3 брав участь, останній запізнювався без поважних причин, а тому судові засідання розпочинались несвоєчасно. Така поведінка обвинуваченого після зміни запобіжного заходу свідчить про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави не досягло мети, визначеної ст. 177 КПК України. Прокурор посилається у клопотанні, що неявка обвинуваченого до суду без поважних причин підтверджує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому вважає, що є достатньо правових підстав для звернення застави в дохід держави і зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.

Представники потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити. У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_6 просила суд звернути увагу на репутацію обвинуваченого ОСОБА_3 , як особу, яка неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності. Представник потерпілого ОСОБА_7 при вирішенні клопотання прокурора посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При обґрунтуванні ризиків, зазначив, що ОСОБА_3 вчинив тяжкі та особливо тяжкий злочини і з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинуваченому, загрожує реальне позбавлення волі. Брат обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчинені аналогічних злочинів півтора роки переховувався від органів досудового розслідування, а сам обвинувачений систематично пропускає судові засідання або запізнюється на них. Може як серед представників правоохоронних органів, так і серед осіб, пов`язаних із кримінальним впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, при цьому посилається на заяву потерпілого ОСОБА_5 , в якій останній повідомляє, що обґрунтовано побоюється за своє життя та здоров`я у разі перебування обвинуваченого на волі. Матеріали кримінального провадження містять показання свідків, з яких вбачається, що вони побоюються обвинуваченого ОСОБА_3 . Ризик перешкоджанню кримінальному провадженню обумовлений характером інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, способом їх вчинення, а також наявністю підстав вважати, що обвинувачений має широке коло зв`язків як серед представників правоохоронних органів, так і серед осіб, пов`язаних із кримінальним середовищем. На користь існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить неодноразове притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності і що застосовані раніше заходи кримінально-правового впливу не стали для нього стримуючим фактором та не забезпечили формування законослухняної поведінки.

Потерпілий ОСОБА_5 підтримав клопотання своїх представників та повідомив суд, що побоюється за своє життя та здоров`я внаслідок того, що відносно ОСОБА_11 (брата обвинуваченого) обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням занадто малого розміру застави і перебування їх обох на волі може загрожувати його життю та здоров`ю.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звернення застави у дохід держави.

Захисники обвинуваченого просили суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання.

Захисником ОСОБА_12 надані письмові заперечення на клопотання прокурора, з яких слідує, щонеприбуття обвинуваченого ОСОБА_3 06.11.2025, 08.01.2026, 23.01.2026, 17.02.2026, 13.04.2026 та 06.08.2026 про яке зазначає прокурор у своєму клопотанні не підтверджується матеріалами справи №755/12077/25. У судових засіданнях, які призначені на ці дати органами прокуратури не заявлено жодного примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_3 в судове засідання. 17.02.2026 року обвинувачений не був повідомлений через систему «Електронний суд» про час та місце проведення судового засідання. Поважність неявки в судове засідання 06.08.2026 року підтверджується медичною довідкою виданою на ім`я ОСОБА_3 . Також захисник зазначає, що обов?язки за заставою вже сплили 05.05.2025 згідно ухвали апеляційного суду під час досудового розслідування, а прокурор не звертався до суду із клопотаннями про продовження дії обов`язків визначених у разі внесення застави, внаслідок чого обов?язки за заставою ОСОБА_3 не порушені, бо строк їх дії сплинув 05.05.2025, а тому на підставі ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки припинили свою дію, однак застава залишається на депозитному рахунку суду. Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. З клопотання поданого прокурором від 10.08.2026 не обґрунтовано жодного із 5 пунктів підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_9 зазначив у суді, що прокурор посилається лише на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак не наводить жодних відомостей про спробу ОСОБА_3 змінити чи приховати місце проживання, залишити територію України, перейти на нелегальне становище, уникати зв`язку із судом та захисниками, перешкоджати встановленню місцезнаходження або вчинити інші дії, характерні для реального наміру переховуватися. Тяжкість пред`явленого обвинувачення та раніше констатований ризик самі по собі не доводять, що після тривалого належного перебування під заставою виникла потреба у найбільш суворому запобіжному заході. Ризик має бути актуальним на час вирішення клопотання і підтверджуватися конкретними фактами. Клопотання прокурора не містить індивідуального аналізу сімейних, соціальних і територіальних зв`язків ОСОБА_3 , не зіставляє їх із його реальною поведінкою після внесення застави та не пояснює, чому залишення застави або інший не пов`язаний із позбавленням волі захід більше не здатні забезпечити його явку.

Відповідно до вимог ч.9 ст. 182 КПК України, заставодавець ОСОБА_13 належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, до суду не прибув. Його неприбуття в судове засідання, не перешкоджає вирішенню питання щодо звернення застави у дохід держави.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора, суд приходить до таких висновків.

12.09.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Індустріального районного суду міста Дніпра, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинення злочинів, передбачених надійшло ст.ст. 146 ч.2, 189 ч.2, 189 ч.4, 262 ч.2, 289 ч.3, 366-2 ч.2 КК України надійшло в провадження судді ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2024 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 1 211 200 гривень, яка скасована ухвалою Миколаївського апеляційного суду 19.11.2024 та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Ухвалою Київського апеляційного суду 22.04.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва і визначено заставу ОСОБА_10 в розмірі 540 040 гривень з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду.

Як слідує із довідки ДУ «Київського слідчого ізолятора» ОСОБА_3 23 квітня 22025 року звільнений з під варти згідно ухвали Київського апеляційного суду від 22.04.2025 під заставу у розмірі 540 040 гривень.

У судовому засіданні 28 серпня 2026 року прокурор повідомив суд, що заставодавцем є ОСОБА_13 .

Відповідно до частини четвертої статті 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Ця норма пов`язує зміну виду запобіжного заходу не з окремим процесуальним рішенням суду, а з фактом внесення застави в повному обсязі та звільнення особи з-під варти.

Відповідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд заклопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Клопотання про зміну більш м`якого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинно містити докази порушення умов раніше обраного запобіжного заходу та обґрунтування наявності ризиків у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить із того, що в силу ч. 2 ст. 42 КПК України він перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Як передбачено статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, викладені мотиви щодо порушення процесуальних обов`язків обвинуваченим у клопотанні прокурора і доводи сторони захисту у запереченнях захисника ОСОБА_12 , суд приходить до висновку, що неприбуття обвинуваченим у судові засідання без поважних причин підтверджено зокрема 06.11.2025 (про час та місце проведення судового засідання обвинувачений був повідомлений у попередньому судовому засіданні 21.10.2025), 08.01.2026 ( про час та місце проведення судового засідання обвинувачений був повідомлений у попередньому судовому засіданні 12.12.2025), 17.02.2026 про час та місце судового засідання обвинувачений був повідомлений у попередньому судовому засіданні 20.01.2026), 13.04.2026 ( про час та місце проведення судового засідання обвинувачений був повідомлений у попередньому судовому засіданні 17.03.2026) і 06.08.2026 (медична довідка від лікаря не є підставою для неприбуття у судове засідання відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 138 КПК України, де передбачено що лише тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад, є поважною причиною неприбуття на виклик до суду, обвинувачений ОСОБА_3 дійсно обрав поведінку постійного запізнення до суду, що потягло несвоєчасне відкриття судових засідань, а тому суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив умови застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, не виконав покладені на нього процесуальні обов`язки, не з`являвся до суду без поважних причин, чим підтвердив існування ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як слідує із клопотання поданого прокурором обґрунтовано підтверджується ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, на який лише і посилається прокурор.

До того ж, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, наявність на утриманні малолітньої дитини 2020 року народження, відповідно до вимоги УІТ (ВІТ) від 12.11.2024 року (Т.7 а.п.185) притягався до кримінальної відповідальності, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, інше кримінальне провадження за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України.

Суд звертає увагу на ті обставини, що в жодному з 17 судових засідань, як зазначено прокурором у клопотанні стороною обвинувачення не заявлено клопотань про привід обвинуваченого або накладення грошового стягнення відповідно до вимог ст. 323 КПК України та не подано жодного зауваження з приводу процесуальної поведінки обвинуваченого.

Щодо доводів представників потерпілих про наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

З аналізу норм ст. 194 КПК України встановлено, що під час судового розгляду лише прокурор має право звернутися з клопотанням про застосування запобіжного заходу.

Прокурором у клопотанні зазначено про наявність існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України і в цих межах судом здійснювався розгляд клопотання.

Щодо доводів, на які посилаються представники потерпілого, а саме впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, наявність широкого кола зв`язків обвинуваченого, які він може використати з метою перешкоджанню кримінальному провадженню, то ці доводи повинні бути перевірені органами досудового розслідування, за результатом чого, прокурор не позбавлений права звернутися до суду з іншим клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Окремо суд зазначає, що із заяви потерпілого ОСОБА_5 до прокурора випливає, що він звернувся до прокурора с заявою 09 липня 2026 року з метою вжиття заходів реагування щодо обрання ОСОБА_11 (брату обвинуваченого) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням занадто малого розміру застави, провадження відносно якого здійснюється окремо від провадження відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Щодо заяв потерпілого ОСОБА_5 про побоювання за своє життя та здоров`я у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на волі, то ці відомості підлягають перевірці з боку органів досудового розслідування та вживання заходів, передбачених діючим законодавством.

Суд звертає увагу, що на даній стадії судового розгляду кримінального провадження досліджуються електронні докази, кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді з 12 вересня 2025 року, тобто майже рік, жодного разу потерпілий ОСОБА_5 не був присутній у судових засіданнях, при цьому належним чином повідомлений про час та місце проведення судового розгляду, до суду не прибував, заяв про вчинення відносно нього з боку обвинуваченого ОСОБА_3 або інших осіб будь яких неправомірних дій до суду від нього не надходило, а судове провадження здійснювалось за участі його представника адвоката ОСОБА_14 , який так само не заявляв про наміри вчинення погроз або насильства з боку обвинуваченого або інших осіб на потерпілого ОСОБА_5 .

Суд вважає, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, не дають достатні підстави вважати, що для запобігання вищевказаному ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст. 177 КПК України застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків, а тому суд вважає задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить судовий розгляд кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .

Клопотання прокурора не містить достатніх та переконливих доказів того, що зазначені ризики не можуть бути усуненні шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу. Саме лише посилання на тяжкість кримінальних правопорушень та передбачене за них покарання не може бути достатньою підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що застосований раніше запобіжний захід у вигляді застави за конкретних обставин цього кримінального провадження не забезпечує належним чином виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Такий захід істотно обмежує свободу пересування особи, передбачає можливість перевірки його виконання працівниками органу Національної поліції та.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Манчіні проти Італії» та «Бузаджі проти Республіки Молдова», цілодобовий домашній арешт за своїм характером є значним втручанням у право особи на свободу та може розглядатися як позбавлення свободи у розумінні ст. 5 Конвенції.

Суд вважає, що саме застосування домашнього арешту із покладенням передбачених законом процесуальних обов`язків є достатнім та необхідним для запобігання встановленому ризику і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Цілодобовий домашній арешт так само, як і тримання під вартою, обмежує право обвинуваченого на свободу, оскільки забезпечує певну соціальну ізоляцію обвинуваченого. В умовах такої соціальної ізоляції ризик незаконного впливу обвинуваченого на інших учасників справи, якби він існував, зводився б до мінімуму.

Таким чином, підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Щодо звернення застави в дохід держави суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).

З наведеного слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1 статті 176 КПК).

У зв`язку із зазначеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 8 статті 182 КПК).

При цьому суд звертає увагу, що застава є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК).

Як вже встановлено судом обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово не з`являвся у судові засідання без поважних причин, а саме 06.11.2025, 08.01.2026, 17.02.2026, 13.04.2026 і 06.08.2026. Крім того, обвинувачений обрав поведінку постійного запізнення до суду, що потягло несвоєчасне відкриття судових засідань, чим порушив свої процесуальні обов`язки, покладені на нього відповідною ухвалою суду.

Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин та не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу (її частину) в дохід держави.

З огляду на викладене клопотання прокурора про звернення в дохід держави застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 обґрунтовано правовими підставами, доведено, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив покладені на нього судом обов`язки, а тому суд вважає, що вимога прокурора про звернення застави в дохід держави є законною та обгрунтованою належними й допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 181,182, 193, 194, 196, 331, 350 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із застави за тримання під вартою, задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 366-2 КК України із застави на домашній арешт строком на два місяці із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту на випадок оголошення повітряної тривоги.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першим викликом;

-повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

не спілкуватись із потерпілим, свідками, експертами і учасниками даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Звернути в дохід держави заставу в розмірі 540 040 (п`ятсот сорок тисяч сорок ) гривень 00 коп., внесену на депозитний рахунок Київського апеляційного суду (код ЄРДПОУ 42258617, номер рахунку за стандартом IBAN:UA068201720355289002001082186, банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку 820172) за підозрюваного ОСОБА_3 з призначення платежу: «Застава за ОСОБА_3 іпн НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно ухвали від 22.04.2025, справа №11-сс/824/2621/2025, унікальний №755/20277/24 в Київському апеляційному суді від ОСОБА_13 іпн НОМЕР_2 », та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали направити до Київського апеляційного суду, ГУ ДКСУ у місті Києві для виконання та учасникам судового провадження до відома.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 передати для виконання начальнику відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_15 , ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуюча ОСОБА_1