Рішення № 139518073, 07.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3082/25

Провадження № 2/202/477/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

07 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 202/3082/25 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2 Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дніпровська міська рада в особі свого представника у квітні 2025 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 .

У позові просили постановити рішення, яким визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 , а також усунути Дніпровській міській раді перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Недобитюк Н.В., ухвалою якої відкрите загальне позовне провадження.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, відзив не подав.

Судом вживалися заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи. Втім, на адресу суду повернулися конверти з приміткою «адресат відсутній». Від відповідача відзив, заяви, клопотання не надходили.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2 Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, у судові засідання не з`являлися. Про причини неявки не повідомляли.

За таких обставин справа розглянута заочно на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У відповідності до частини 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступного висновку.

Будівля гуртожитку літ. А-5 за адресою АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №415310703 від 26.02.2025р.

Отже, кімната АДРЕСА_3 в зазначеному гуртожитку перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.

Ураховуючи наведене, Дніпровська міська рада звернулася до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра.

В зазначеній кімнаті АДРЕСА_3 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 з 1989 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 23.04.2013р. за № 179 «Про врегулювання питань щодо надання житлової площі та проживання в гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра» (зі змінами) визначено, що житлова площа у Гуртожитках використовується особами, які в них проживають, за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання; житлова площа в Гуртожитках не надається особам, які забезпечені іншим житлом на праві власності у тому самому населеному пункті, де зареєстрований (розташований) Гуртожиток.

ОСОБА_1 звернувся до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою №32/546 від 19.04.2024 про упорядкування проживання сім`ї в кімнаті АДРЕСА_1 .

Комісією з питань надання житлової площі в гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра було розглянуто зазначену заяву та прийнято рішення про відмову у наданні його сім`ї зі складом родини 1 особа (ВКВ) на упорядкування у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира (житлова площа 19,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

З метою повного і всебічного розгляду справи судом витребувані у Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49081, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 14; код ЄДРПОУ 33340014): витяг з реєстру актових записів цивільного стану про шлюб ОСОБА_1 ; витяг з реєстру актових записів цивільного стану про розірвання шлюбу ОСОБА_1 ; витяг з реєстру про державну реєстрацію народження дитини, батьком якої є ОСОБА_1 ; витяг з реєстру актових записів цивільного стану про смерть ОСОБА_1 .

Згідно відповіді станом на 17.01.2026 ОСОБА_2 неповнолітніх дітей не має, актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутній.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

За змістом статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно частини 1 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Аналізуючи отримані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації, про що свідчить Акт від 30.12.2024, складений комісією КП «Жилсервіс 5», а також повернуті конверти з приміткою «адресат відсутній», які направлялися судом з метою інформування відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому, доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача у жилому приміщенні понад визначені ст. 71 ЖК України строки та доказів на вчинення їй перешкод у користуванні квартирою, суду не надано.

Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки під час судового розгляду справи, достовірно встановлено, що відповідач понад 4-х років, а не проживає за місцем реєстрації, не несе будь-яких витрат на утримання кімнати, а перешкоди у користуванні даним житлом відповідачу не чиняться, суд доходить висновку про відсутність підстав для збереження за ОСОБА_1 цього житлового приміщення.

Отже, судом встановлено наявність достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку місяця мешкання за вказаною адресою, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила права користування, що набрало законної сили, є достатньою підставою для його виконання, шляхом зняття такої особи з зареєстрованого місця проживання і не потребує додаткового судового врегулювання, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира (житлова площа 19,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_4 . А тому у разі виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення його право на житло не буде порушено. З приводу зазначеного житла відсутні відомості про його знищення або руйнування внаслідок збройної агресії російської федерації тощо.

Ураховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про визнання відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та виселення без надання іншого приміщення, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення до суду з даною позовною заявою, Дніпровською міською радою, у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір» понесені витрати з оплати судового збору в сумі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 478 від 17.03.2025 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, у відповідності до ст. 141 КПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп.

Керуючись ст. 71, 72, 107 ЖК України, ст. 6, 12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2 Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням та виселення задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , а також усунути Дніпровській міській раді перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 без надання йому іншого житлового приміщення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75,, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026.

Суддя Н. В. Недобитюк