Рішення № 139517940, 07.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/455/26

Провадження № 2/210/2589/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі директора Полякова О. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №563022903 за яким банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 2000 грн. на рахунок/картку позичальника. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 28/1118-01підписали Реєстр прав вимоги № 125 від 16.03.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01.11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. На теперішній час сума заборгованості становить 28584,66 грн., з яких 7999,40 грн. заборгованість по кредиту, 20585,26 грн. заборгованість за відсотками, ,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №563022903 від 21.12.2020 в сумі 28584,66 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача разом з позовною заявою подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28 січня 2026 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 71)

29 січня 2026 року судом на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь №2284963 від 29.01.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру та 19 лютого 2026 року отримано лист з Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради вих. №1111 від 11.02.2026, відповідно до яких ОСОБА_1 з 29.11.2013 року по 30.07.2024 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 72, 74)

Ухвалою судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської від 20 лютого 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 75)

В ухвалі про відкриття провадження від 20 лютого 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач повідомлялася належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судової влади України», відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України. (а.с. 82)

Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», суму заборгованості за Кредитним договором №563022903 від 21.12.2020 року у розмірі 28584,66 грн, судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. (а.с. 93-96)

01 липня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник відповідача просив суд скасувати заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2026 року по справі №210/455/26 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. (а.с. 101-103)

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що оскільки сума кредиту, що наданий ОСОБА_1 , не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, який був встановлений станом на 21.12.2020, то максимальна сума стягнення, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», має складати 4000,00 грн. Однак, стягнута судом сума в декілька разів перевищує цей розмір. Крім того представник зазначив, що у зв`язку із тим, що відповідач не проживає в Україні, а залишив її територію через повномасштабне вторгнення рф в лютому 2022 року, він не знав і не міг знати про розгляд справи про стягнення з нього боргу. З попереднього місця реєстрації відповідач знятий 30.07.2024 задовго до ухвалення оскаржуваного рішення, а тому він не міг знати про судовий розгляд в будь-якому випадку. Про існування судового рішення про стягнення боргу відповідач дізнався в червні 2026 року, коли він завантажив додаток «ДІЯ» на мобільний телефон та перевірив інформацію в розділі «Виконавчі провадження». Отримавши таку інформацію, ОСОБА_1 24.06.2026 уклав договір з адвокатом, який через веб-портал «Єдиний державний реєстр судових рішень» отримав текст заочного рішення від 18.03.2026. Крім того, представник вказував, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 02 липня 2026 року поновлено заявникові строк звернення до суду з даною заявою та прийнято заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с. 116)

Ухвалою від 13 липня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. (а.с. 127-129)

21 липня 2026 року на адресу суд від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому представник посилаючись на вимоги ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» зазначив, що навіть за наявності підстав для стягнення боргу, загальний розмір відповідальності відповідача не може перевищувати 4 000 грн., тоді як позивач звертаючись до суду з вказаним позов просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28 584,66 грн, що на думку представника призводить до покладення на споживача відповідальності, яка прямо суперечить імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Подана до суду сума заборгованості визначена самим позивачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. А саме відсутні наступні документи: деталізація кожного нарахування; періоди, за які нараховані проценти; інформація щодо здійснених платежів; обґрунтування збільшення суми основного боргу з 2 000 грн до 7 999,40 грн.

Також, представник відповідача посилаючись на вимоги ст. ст. 257, 267 ЦК України вказав, що позивач звернувся до суду з позовом 28.01.2026, тоді як кредитний договір №563022903 був укладений 21.12.2020, а строк повернення кредиту настав ще у 2021 році, у зв`язку з чим просив застосувати наслідки пропуску позовної давності за звернення до суду з вказаним позовом.

Крім того, представник відповідача стверджував, що позивачем не підтверджено належними доказами оплату за договорами факторингу та безперервність переходу права вимоги, а тому його статус кредитора не може вважатися доведеним. Просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності як підставу відмови у позові та у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відмовити.

22 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив якій представник зазначила, що вимоги представника відповідача про застування наслідків спливу позовної давності, то оскільки строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України, а відповідач брав додаткові угоди, то строк дії договору продовжився на 180 днів, відповідно 19.08.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 19.08.2024. Натомість, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Крім того представником відповідача надані детальні пояснення переходу права вимоги за кредитним договором №563022903, починаючи з переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», та у подальшому до переходу права вимоги до позивача.

Стосовно нарахованого розміру відсотків представник відповідача вказала, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 563022903 від 21.12.2020. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Кредитним договором № 563022903від 21.12.2020 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). У зв`язку з чим, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

28 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Сахарової О.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання навела обґрунтування щодо оплати за договорами факторингу та наявність підстав для нарахування процентів за користування кредитним договором в період дії кредитного договору та після спливу строку дії кредитного договору.

28 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник відповідача Болотін А.Є. зазначив, що нарахування процентів після закінчення строку кредитування під виглядом стягнення боргу за ст. 625 ЦК України є прихованою цивільно-правовою відповідальністю за порушення зобов`язань. Після настання терміну виконання зобов`язання в січні 2021 року кредитор має право лише на компенсацію за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних (якщо інший розумний розмір не визначений договором). Встановлення в договорі «процентів за прострочення» у розмірі 841,8% річних (2,3% на день) є встановленням несправедливих умов договору (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), нівелює баланс інтересів сторін та є нікчемним у силу закону.

Крім того зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що права вимоги за Кредитним договором № 563022903 передавалися в порядку ланцюга відступлень і що первісним кредитором були передані всі первинні документи відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 2000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. На підставі пункту 1.2, 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період). Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 585,60 процента річних, що становить 1,60 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 585,60 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,50 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.7.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. (а.с. 27-28)

26 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 1700,00 грн. з 26.12.2020 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 29)

29 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 2300,00 грн. з 29.12.2020 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 29 зворот)

10 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 700,00 грн. з 10.01.2021 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 30)

11 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 400,00 грн. з 11.01.2021 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 30 зворот)

11 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 500,00 грн. з 11.01.2021 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 31)

22 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №563022903 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 400,00 грн. з 22.01.2021 р на строк дії Договору №563022903 від 21.12.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. (а.с. 31 зворот)

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 563022903 від 21 грудня 2020 містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором MNV42XE5. (а.с. 27-31)

У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом Акціонерного товариства «Універсал Банк», наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів. Відповідно до Листа вих. №БТ/Е-8151 від 17.03.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 21 грудня 2020 було успішно трансакція в сумі 2 000,00 грн., за період від 26.12.2020 до 31.12.2020 в сумі 1700,00 грн, за період від 29.12.2020 до 03.01.2021 в сумі 2300,00 грн, за період від 10.01.2021 до 15.01.2021 в сумі 700,00 грн, за період від 11.01.2021 до 16.01.2021 в сумі 500,00 грн, за період від 11.01.2021 до 16.01.2021 в сумі 400,00 грн та за період від 22.01.2021 до 27.01.2021 в сумі 400,00 грн на вказану платіжну карту. (а.с. 84)

Вказані відомості також підтверджуються долученими платіжними дорученнями від 11.01.2021 на суму 500,00 грн, 10.01.2021 на суму 700,00 грн, 22.01.2021 на суму 400,00 грн, 11.01.2021 на суму 400,00 грн, 29.12.2020 на суму 2300,00 грн6, 26.12.2020 на суму 1700,00 грн, 21.12.2020 на суму 2000,00 грн. (а.с. 12-13)

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

У договорі факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 сторони обумовили:

клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1);

фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2);

фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1);

право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.);

договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4 договору).

У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01:

від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року;

від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року;

від 31 грудня 2021 року №27, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року;

від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року;

від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 16 березня 2021 року №125 до договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 17866,76 грн. (а.с. 57)

Після чого ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 серпня 2023 року № 11 до договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 28584,26 грн. (а.с. 52)

Також ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» вчинено договір факторингу від 11 липня 2025 року №11/07/25-Е.

За змістом витягу з реєстру боржників за договором між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» факторингу від 11 липня 2025 року №11/07/25-Е набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 28584,66 грн. (а.с. 47)

До матеріалів справи приєднано виписку з особового рахунку ОСОБА_3 за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 кредиту від 04 травня 2021 року № 662649640 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», за якою прострочена заборгованість за кредитом в сумі 16 700 грн, процентами в сумі 42 701,90 грн.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що:

«58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106))».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено:

«75. У свою чергу абзац 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

76. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

77. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

78. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

79. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

80. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 57)).

81. Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

82. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

83. Оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 21 грудня 2020 року № 563022903 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Щодо розрахунку процентів нарахованих за користування кредитом, суд зазначає, що наведений у відповіді на відзив алгоритм нарахування відсотків відповідає узгодженим сторонами умовам Договору №563022903.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 2000,00 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1.,60 (процентна ставка)/100= 960 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів).

960/30=32,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 21.12.2020-26.12.2020, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».

26.12.2020-надано другий Транш на суму 1700,00 грн, відповідно тіло кредиту становить-3 700,0 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 3700,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*1.,60 (процентна ставка)/100= 1776 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 1776/30=59,20 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 26.12.2020-29.12.2020, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».

29.12.2020-надано другий Транш на суму 2300,00 грн, відповідно тіло кредиту становить-6000,0 грн. 30.12.2020.

Відповідач здійснив часткову сплату на погашення заборгованості у розмірі 434, 00 грн, а саме: 0,40 грн на тіло та 433,60 грн на відсотки, відповідно тіло кредиту становить - 5 999,60 грн.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5 999,60 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1.,60 (процентна ставка)/100= 2 897 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 2897/30=96,59 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 31.12.2020-10.01.202, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»).

10.01.2021 та 11.01.2021-надано Транші на суму 1600,00 грн, відповідно тіло кредиту становить-7 599,60 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 7 599,60 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1,60 (процентна ставка)/100=3 647,71 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 3647,71/30=122,35 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 10.01.2021-22.01.2021, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».

14.01.2021- Відповідач здійснив часткову сплату на погашення заборгованості у розмірі 1537,00 грн, а саме: 0,20 грн на тіло та 1536,80 грн на відсотки, відповідно тіло кредиту становить - 7 999,40 грн.

22.01.2021-надано Транші на суму 400,00 грн, відповідно тіло кредиту становить-7 999,40 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 7 999,60 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*1,60 (процентна ставка)/100=3841 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 3841/30=128,79(сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 22.01.2021-29.01.2022, що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».

Не заслуговують на увагу також доводи з приводу застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки, згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки Відповідач брав додаткові угоди, то строк дії договору продовжився на 180 днів, відповідно 19.08.2021, строк позовної давності закінчується 19.08.2024.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в сумі 28584,66 грн., з яких 7999,40 грн. заборгованість по кредиту, 20585,26 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявні Договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткової угоди №25770999446 до Договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року від 01.09.2025 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року від 29.12.2025у загальному розмірі 7000 грн. 00 коп.

При цьому, згідно акту виконаних робіт від 25.11.2025 року позивачеві було надано такі види правних послуг із хронометражем та їх відповідною вартістю: 1) складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 563022903 від 21.12.2020. 2 години вартість послуги 5000,00 грн.; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 563022903 від 21.12.2020 2 година вартість послуги 1000,00 грн.; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №563022903 від 21.12.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 1 година вартість послуг 500 грн. 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №563022903 від 21.12.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 1 година вартість послуг 500 грн.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному акті виконаних робіт від 29.12.2025 року, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 2 (два) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 2 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, суму заборгованості за Кредитним договором №563022903 від 21.12.2020 року у розмірі 28584,66 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 66 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 копі. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович