Рішення № 139517647, 07.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2026 №155250008175 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII та Закону України «Про державну службу» №889-VIII;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2026 та прийняти рішення про її переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, з урахуванням довідок від 05.01.2025 №1/15-32-10-02-12, №3/15-32-10-02-12, №2/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та виплатити пенсію з 09.01.2026, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач працювала в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025 на різних посадах.

Разом з тим, на думку відповідача, періоди роботи позивача в органах державної податкової служби, протягом яких їй присвоювалися спеціальні звання, не можуть бути зараховані до стажу державної служби, оскільки такі посади не відносилися до посад державної служби в розумінні статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Також відповідач посилається на положення пункту 17 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб, яким присвоюються спеціальні звання.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.01.2026 позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Розгляд заяви позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв`язку із застосуванням принципу екстериторіальності опрацювання звернень за призначенням та перерахунком пенсій відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 16.01.2026 №155250008175, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного стажу державної служби, оскільки періоди роботи позивача в органах державної податкової служби, протягом яких їй присвоювалися спеціальні звання, відповідачем не зараховано до стажу державної служби.

Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 16.11.1995 по 11.12.2025 працювала в органах державної податкової служби на різних посадах.

Так, у період з 16.11.1995 по 25.11.1996 позивач працювала на посаді заступника начальника відділу обробки інформації та комп`ютеризації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси.

З 26.11.1996 по 13.05.1998 позивач працювала на посаді заступника начальника відділу комп`ютеризації Державної податкової адміністрації у Київському районі м. Одеси.

З 15.05.1998 по 03.02.2003 позивач працювала на різних посадах головного та старшого державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси.

З 04.02.2003 по 29.02.2012 позивач працювала на різних посадах державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації у Київському районі м. Одеси.

З 01.03.2012 по 19.06.2013 позивач працювала на посадах головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

З 20.06.2013 по 03.02.2015 позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, із присвоєнням спеціального звання інспектора податкової та митної справи I рангу.

З 04.02.2015 по 03.10.2018 позивач працювала на посадах головного державного інспектора Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

З 04.10.2018 по 16.10.2019 позивач працювала на посаді старшого державного інспектора Головного управління ДФС в Одеській області.

З 17.10.2019 по 21.12.2020 позивач працювала на посадах старшого державного інспектора Головного управління ДПС в Одеській області.

З 22.12.2020 по 11.12.2025 позивач працювала на посадах старшого та головного державного інспектора Головного управління ДПС в Одеській області.

На дату звільнення 11.12.2025 позивач працювала на посаді головного державного інспектора Одеського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області.

Як зазначає позивач, станом на дату введення в дію Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме 01.05.2016, вона працювала на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації та обліку платників управління обслуговування платників та мала більше 10 років стажу на державній службі.

Присягу державного службовця позивач прийняла 16.11.1995.

Таким чином, відповідно до відомостей трудової книжки позивач тривалий час працювала в органах державної податкової служби, у тому числі станом на 01.05.2016 перебувала на посаді державного службовця та мала більше 10 років стажу державної служби.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.

Статтею 37 Закону України №3723-XII визначено умови призначення пенсії державним службовцям.

Зокрема, право на одержання пенсії державних службовців відповідно до цієї статті мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та стажу державної служби, визначеного пунктами 10, 12 розділу XI Закону України №889-VIII.

Судом встановлено, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) в апараті органів державної податкової служби.

Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому періоди роботи (служби) осіб у контролюючих органах, у тому числі осіб, яким присвоєні спеціальні звання, зараховуються до стажу державної служби та стажу роботи на посадах державної служби для цілей пенсійного забезпечення незалежно від місця роботи на момент досягнення ними пенсійного віку.

Таким чином, законодавством передбачено зарахування періодів роботи осіб у контролюючих органах, у тому числі осіб, яким присвоєні спеціальні звання, до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача спеціального звання є підставою для неврахування відповідних періодів роботи до стажу державної служби.

Сам по собі факт присвоєння працівнику органу державної податкової служби спеціального звання не виключає можливості зарахування періоду роботи в такому органі до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення.

Суд враховує, що позивач прийняла Присягу державного службовця 16.11.1995 та з цієї дати безперервно працювала в органах державної податкової служби на посадах, зазначених у трудовій книжці.

За таких обставин періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025 підлягають зарахуванню до стажу державної служби для цілей пенсійного забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 дійшла висновку щодо необхідності врахування передбачених законодавством періодів роботи в органах державної податкової служби при вирішенні питання про право особи на пенсію державного службовця.

Отже, доводи відповідача про відсутність у позивача необхідного стажу державної служби у зв`язку з присвоєнням їй спеціальних звань є необґрунтованими.

Суд також враховує, що станом на 01.05.2016 позивач працювала на посаді державного службовця та, як зазначено позивачем, мала більше 10 років стажу державної служби.

Таким чином, позивач відповідає умовам, визначеним пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, для збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII.

Судом також встановлено, що позивачем разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця надано довідки про складові заробітної плати від 05.01.2025 №1/15-32-10-02-12, №3/15-32-10-02-12, №2/15-32-10-02-12, видані Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Згідно із зазначеними довідками складові заробітної плати позивача включають посадовий оклад у розмірі 16400 грн, надбавку за ранг у розмірі 500 грн, надбавку за вислугу років у розмірі 4920 грн та інші складові заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що є в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органом Пенсійного фонду України.

Позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію державного службовця 09.01.2026.

Отже, у разі встановлення права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII її виплата має здійснюватися з 09.01.2026.

Відповідач, приймаючи рішення від 16.01.2026 №155250008175, не врахував положення пунктів 8, 10 розділу XI Закону України №889-VIII, положення пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України та положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача прийнято без належного врахування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про переведення позивача на пенсію державного службовця.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність рішення від 16.01.2026 №155250008175.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При цьому судове рішення має бути ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та ґрунтуватися на повному і всебічному з`ясуванні обставин в адміністративній справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що судові рішення повинні бути належним чином мотивовані, хоча це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.01.2026 №155250008175, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до стажу державної служби та повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2026 з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII з 09.01.2026, з урахуванням виплачених сум, є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки на момент розгляду справи судом рішення про переведення позивача на відповідний вид пенсії відповідачем не прийнято. Питання щодо призначення (переведення) позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та визначення розміру пенсії підлягає вирішенню відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача від 09.01.2026 з урахуванням висновків суду у цій справі. У зв`язку з цим вимога про виплату пенсії з 09.01.2026 на даному етапі є передчасною.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів її роботи в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2026 №155250008175 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи в органах державної податкової служби з 16.11.1995 по 11.12.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2026 про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах державної податкової служби, а також з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 05.01.2025 №1/15-32-10-02-12, №3/15-32-10-02-12, №2/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та прийняти відповідне рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання, тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 07.09.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка