Ухвала суду № 139517576, 07.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25298/26

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмово провадження клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі представника Головного управління ДПС в Одеській області в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73003, м. Херсон, пр. Незалежності, 4, код ЄДРПОУ 01125695) до Головного управління ДПС в Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18.08.2026 надійшла позовна заява Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00112800408 від 16 липня 2026 року винесене Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавській області на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» код ЄРДПОУ 01125695 реєстраційний № 8842/16-31-04-08-05/01125695 від 22.06.2026 року на суму нарахування штрафних санкцій 360897,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на підставі акту про результати камеральної перевірки № 8842/16-31-04-08 05/01125695 від 22.06.2026 ГУ ДПС у Полтавській області, було винесено: податкове повідомлення-рішення № 00112800408 від 16 липня 2026 року, яким на підставі встановлення порушення терміну сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного підпунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, за затримку 30 календарних днів сплати 3 608 974,88 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 360 897,48 грн. Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно ст. 124 ПК України, на думку Відповідача, складається наступним чином:

1. По декларації № 9387111867 з податку на додану вартість за листопад 2021 року по строку сплати до 30.12.2021 в сумі 1167934,64 грн., фактично сплачено 16.02.2022 із затримкою на 48 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 1167934,64*10%=116793,46 грн.

2. По декларації № 9432516228 з податку на додану вартість за грудень 2021 року по строку сплати до 31.01.2022 в розмірі 2403387,60 грн., фактично сплачено 30.03.2022 із затримкою на 16 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 2403387,60*10%=240338,76 грн.

3. По декларації № 903643371 3з податку на додану вартість за січень 2022 року по строку сплати 01.08.2022 в розмірі 37652,64 грн., фактично сплачено 13.09.2023 із затримкою на 408 календарних днів в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 37652,64*10%=3765,26 грн.

Водночас, на думку позивача податкове повідомлення-рішення № 00112800408 від 16 липня 2026 року на суму штрафних санкцій 360 897,48 грн є протиправними та такими, що повинно бути скасовано, адже фактична дата декларації та день сплати підприємством зобов`язання зі сплати декларації по ПДВ за грудень 2021 року відрізняється від тої, яка зазначена в акті перевірки та податковому рішенні повідомленні, в результаті чого невірно здійснено розрахунок розміру штрафних санкцій.

Розрахунок штрафних санкцій на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України повинен складатись наступним чином:

По декларації № 9387111867 з податку на додану вартість за листопад 2021 року по строку сплати до 30.12.2021 в сумі 1167934,64 грн, фактично сплачено 16.02.2022 із затримкою на 48 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 1167934,64*10%=116793,46 грн.

По декларації № 9432516228 з податку на додану вартість за грудень 2021 року по строку сплати до 31.01.2022 в розмірі 2403387,60 грн, фактично сплачено 30.03.2022 із затримкою на 34 календарних днів, в зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 2403387,60*5%=120169,38 грн.

По декларації № 9036433713 з податку на додану вартість за січень 2022 року по строку сплати 01.08.2022 в розмірі 37652,64 грн., фактично сплачено 13.09.2023 із затримкою на 408 календарних днів зв`язку з чим розрахунок штрафних санкцій складає: 37652,64*10%=3765,26 грн. Тобто, податкове повідомлення-рішення № 00112800408 від 16 липня 2026 року мало бути на суму не більше 240728,10 грн (116793,46+120169,38+3765,26) адже затримка при сплаті податкової декларації за грудень 2011 року відбулась 16.02.2022 року, а не 30.03.2022, тому штрафна санкція могла складати 5%, а не - 10% як зазначено в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, в зв`язку з чим, застосування штрафної санкції в розмірі 10% є протиправним.

Ухвалою судді від 19.08.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» та відкрити провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

21.08.2026 від представника відповідача ГУ ДПС в Полтавській області надійшла заява (вх. №ЕС/96257/26) про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

31.08.2026 від представника відповідача ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив (вх. №ЕС/99545/26), в якому зокрема просить розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Полтавській області.

Ухвалою суду від 01.09.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (вх. №ЕС/96257/26 від 21.08.2026) про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши вказане клопотання представника відповідача від 31.08.2026, суд приходить до наступного.

Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч.2 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо проведення розгляду справу з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частинами першою та третьою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Суд зазначає, що спір у даній справі не відноситься до справ, які згідно ч. 4 ст. 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, суд вважає, що підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відсутність будь-якого мотиву та обґрунтувань неможливості розгляду справи без виклику сторін, а тому в задоволенні клопотання про розгляд справи №420/25298/26 за участі представника Головного управління ДПС у Полтавській області необхідно відмовити.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ГУ ДПС у Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 12, 243, 248, 256, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/25298/26 за участі представника Головного управління ДПС у Полтавській області відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА