Рішення № 13951696, 16.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа№ 5015/171/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства „Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив”, м.Львів.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів.

Про стягнення 65355,73 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дейнека І.С. представник (довіреність б/н від 14.02.2011р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Державне підприємство „Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив”, м.Львів звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 65 355,73 грн. з яких 63138,50 грн. основний борг, 1 858,50 грн. пеня, 358,73 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 14.01.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.02.2011р. Ухвалою суду від 02.02.2011р. розгляд справи відкладено на 16.02.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнений розрахунок ціни позову, згідно якого основний борг становить 61600,00 грн., пеня 1 829,65 грн., інфляційні нарахування 1538,50 грн., 3% річних 353,15 грн., позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити згідно уточненого розрахунку.

Відповідач в судове засідання не з»явився. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі з довідкою поштового відділення про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає.

Вказаний поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1

Позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.02.2011р. за №8546147, згідно якої місцезнаходженням Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (останній запис №4) є: АДРЕСА_1

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

26.07.2010р. між Державним підприємством „Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив” (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів (далі по тексту договір оренди), відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві окреме індивідуально визначене майно: автокран марки ЗіЛ-133ГЯ державний номерний знак НОМЕР_2 (надалі майно), що знаходиться на балансі підприємства.

Згідно п.1.2., п.1.4. та п.1.6. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном з дня підписання сторонами акта приймання-передачі, який є додатком до даного договору та його невід'ємною частиною. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

За умовами п. 3.3. договору оренди орендар зобовязувався використовувати майно на умовах цього договору та у відповідності до мети, визначеної у п.1.1. цього договору; своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату.

Згідно п.4.1., п.4.2. та п.4.3. договору оренди орендна плата становить 15 400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн. за перший місяць оренди. Орендар сплачує орендну плату потижнево шляхом перерахування щопятниці відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Позивач відповідно до умов договору оренди транспортних засобів передав відповідачу в оренду автокран марки ЗіЛ-133ГЯ державний номерний знак НОМЕР_2 згідно підписаного між сторонами акту прийому-передачі від 26.07.2010р.

Станом на 25.11.2010р. у відповідача утворилась заборгованість за період з липня 2010р. по жовтень 2010р., на загальну суму 61 600,00 грн.

Позивач керуючись п.6.2. договору оренди транспортних засобів нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1 829,65 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних. Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку інфляційні становлять 1538,50 грн., 3% річних - 353,15 грн.

Станом на день подання позову відповідач свої зобов'язання, щодо оплати не виконав, відтак, загальна сума заборгованості згідно уточненого розрахунку позивача становить 65 321,30 грн. з яких 61600,00 грн. основний борг, 1829,65 грн. пеня, 1538,50 грн. інфляційні, 353,15 грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі в оренду відповідачу автокрану марки ЗіЛ-133ГЯ державний номерний знак НОМЕР_2 підтверджується актом прийому-передачі від 26.07.2010р., який підписаний та скріплений печатками сторін у справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи). На момент передачі транспортний засіб знаходився у справному технічному стані та був повністю придатний до експлуатації, про що вказано в акті.

Згідно п.4.1., п.4.2. та п.4.3. договору оренди орендна плата становить 15 400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн. за перший місяць оренди. Орендар сплачує орендну плату потижнево шляхом перерахування щопятниці відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідач за період з липня по жовтень 2010р. не здійснив жодного платежу, відповідно позивач правомірно ставить вимогу про стягнення з відповідача 61600,00 грн. основного боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача правомірно підлягає до стягнення згідно уточненого розрахунку позовних вимог 1538,50 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 353,15 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору оренди, що у випадку протермінування по сплаті вартості орендних платежів, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день протермінування.

Оскільки відповідач в повній сумі не перерахував орендну плату за оренду обладнання, позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1829,65 грн.

Станом на дату прийняття рішення відповідач заборгованість не сплатив, у встановленому порядку проти позову не заперечив, правом на захист не скористався, відтак враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю згідно уточненого розрахунку.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 759 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 283 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно уточненого розрахунку задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Науково-дослідний центр рідких мінеральних добрив” (79052, м.Львів, вул.Мундяк, 8/65; р/р 26009000061001 у філії АКБ "Імпексбанк" в м.Львові; МФО 385491; код ЄДРПОУ 05393524) 61600,00 грн. орендної плати, 1538,50 грн. інфляційних нарахувань, 1829,65 грн. пені, 353,15 грн. 3 % річних, 653,21 грн. держмита, 235,87 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя