Рішення № 139516953, 07.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5929/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку статті 287 КАС України адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Дмитра Яворницького, б.21-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49619, ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, прийняту головним державним виконавцем Крикун О.М. управління ПВР від 12.08.2026 в розмірі 5100,00 грн. по ВП № 81241987.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оспорювана постанова державного виконавця є протиправною та має бути скасована, оскільки позивачем, на його думку, не допущено невиконання судового рішення без поважних причин.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 07 вересня 2026 року з особливостями, передбаченими статтею 287 КАС України (а.с.27).

28.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем, усупереч змісту судового рішення, не лише не виплачено суму доплати, яка виникла унаслідок перерахунку пенсії, а й продовжується виплата пенсії у попередньому розмірі. Наголошено, що при винесені оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноважена особа відповідача діяла відповідно до норм чинного законодавства, а тому дана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню (а.с. 41-43).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

В судове засідання 07.09.2026 сторони не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, причину своєї неявки суд не повідомили. Надали заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, постановою від 11.06.2026 року уповноваженою особою відповідача відкрито виконавче провадження №81241987 (а.с. 45-зворот).

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа (а.с. 43-зворот), виданого на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі 340/1641/26, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області провести з 12.11.2025 перерахунорк та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 16.10.2024 №13209/1, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

Листом від 22.06.2026 року позивачем повідомлено відповідача про виконання рішення суду у ВП 78523844, а саме здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір виплати з 01.12.2025 складає 13178,23 грн., а з 01.03.2026 14764,76 грн., сума доплати складає 54378,31 грн. (а.с. 48-49).

Матеріали справи також містять вимогу державного виконавця від 05.06.2026 №16967/27.1-27 (а.с. 51).

Листом від 07.08.2026 позивачем повідомлено відповідача, що розмір пенсії ОСОБА_1 становить 14764,76 грн., проте, відповідно до наданої таблиці, фактична виплата пенсії відбувається у розмірі 7115,95 грн. Зазначається про застосування Порядку №821, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025, а також наголошується, що унаслідок скасування зазначеної постанови КМУ порядок виплати пенсії за рішеннями судів не впорядковано (а.с. 52).

Постановою державного виконавця від 12.08.2026 за невиконання рішення суду накладено штраф на боржника (позивач у даній справі) у розмірі 5100 грн (а.с. 55-56).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем ініційовано розгляд даної справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до приписів ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту статей 63, 75 Закону №1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв`язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2021, справа №640/11833/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, повідомивши відповідача про виконання ним рішення суду, зазначив про те, що ним перераховано розмір пенсії, який складає 14764,76 грн., проте пенсія продовжує виплачуватись у розмірі 7115,95 грн. Окремо наводиться розмір доплати пенсії унаслідок її перерахунку.

Обґрунтовуючи виплату пенсії не у перерахованому розмірі, а у попередньому, позивач посилається на постанову Кабінету міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Разом з тим, позивач самостійно зазначає про те, що постанова КМУ від 14.07.2025 була визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, проте посилається на відсутність правового врегулювання у питанні виплати пенсії за рішеннями суду.

З такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки питання виплати пенсії врегульовано нормами Закону, та не може бути обмежено підзаконними нормативно-правовими актами, що зокрема й послугувало підставою визнання нечинною судами постанови КМУ №821.

Суд наголошує, що унаслідок визнання постанови КМУ від 14.07.2025 №821 нечинною остання втратила чинність з 08.06.2026 та з цієї дати не може застосовуватись до правовідносин щодо перерахунку та виплати пенсії, а отже її положення не повинні бути застосовані позивачем також і для виплати пенсії ОСОБА_1 із зазначеної дати.

Разом з тим, суд констатує, що відповідно до наданих сторонами матеріалів справи, позивач продовжував у червні, липні та серпні 2026 року виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, що істотно відрізняється (є меншим) від перерахованого за рішенням суду (7115,95 грн. та 14764,76 грн. відповідно).

Отже, суд дійшов висновку, що позивач усупереч рішенню суду у справі 340/1641/26 не лише не виплатив доплату до пенсії, яка виникла унаслідок її перерахунку за рішенням суду, а й продовжує без будь-яких законних підстав виплачувати пенсію ОСОБА_1 у заниженому розмірі, що вочевидь свідчить про невиконання рішення суду у справі 340/1641/26 без поважних причин.

Саме вказані обставини були покладені відповідачем в основу оспорюваної постанови від 12.08.2026 про накладення штрафу, та з такою позицією відповідача суд погоджується у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача під час винесення спірного рішення (постанови), а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають. Доказів понесення відповідачем судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 287, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО