Рішення № 139516836, 07.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4745/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до спеціального (педагогічного) стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 12.08.1997 року по 16.01.2026 року на посаді викладача образотворчого мистецтва в Школі мистецтв Новомиргородської міської ради згідно з п. е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; та нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оформлену листом №№12479- 13077/Я-02/8-1100/26 від 25.05.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 12.08.1997 року по 16.01.2026 року на посаді викладача образотворчого мистецтва в Школі мистецтв Новомиргородської міської ради згідно з п. е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування вимог зазначено, що для захисту порушеного права на грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач зверталася до органів пенсійного фонду України, однак порушене право позивача не було поновлено, а питання виплати допомоги залишилося невирішеним.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.33-38), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі зазначивши, що Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не приймалось рішення, за наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Крім того зазначено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 340/1552/26 відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови у зарахуванні до спеціального стажу роботи праці на посаді викладача мистецтва у школі мистецтв і призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Позивач подаючи повторно позовну заяву так і не звернулась до Головного управління відповідно до Порядку № 22, отже відсутній предмет спору з вказаного питання. Також зазначено, що оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058 (60 років), позивач не має необхідного спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 (30 років), право на призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 у позивача відсутнє.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог.

З 14.08.2026 по 07.09.2026 суддя перебував у плановій щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року постановлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача відмовити; у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 03.01.2026.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ( сторінки 2-9) позивач працювала з 12.08.1997 по теперішній час в Школі мистецтв Новомиргородської міської ради на посаді викладача образотворчого мистецтва ( а.с.13-15).

11 лютого 2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання роз`яснення щодо права на грошову допомогу і її невиплату.

25 лютого 2026 року відповідачем надало відповідь листом №4422-3939/Я-02/8-1100/26 від 25.02.2026 року ( а.с.19), в якому зокрема зазначено, що до стажу роботи, який дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років можливо зарахувати лише періоди роботи на посаді викладача образотворчого мистецтва в Новомиргородській середній школі № 3 з 15.08.1988 по 12.08.1997. До стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років не можливо зараховувати період роботи з 12.08.1997 по 16.01.2026, оскільки заклади, в яких позивач працювала є позашкільними навчальними закладами, робота в яких по посаді викладача не передбачена Переліком. Відтак, на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону (60 років), позивач не мала необхідних 30 років страхового стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відповідно, право на призначення грошової допомоги, на умовах пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, у позивача відсутнє.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 по справі № 340/1552/26 позивачу відмовлено у задоволенні позову до Управління про визнання протиправною відмови у зарахуванні до спеціального стажу роботи праці на посаді викладача мистецтва у школі мистецтв і призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Суд зробив висновок про відсутність ознак порушеного права, яке підлягає захисту, оскільки ні відповідачі, ні інші владні органи не приймали рішення про відмову у виплаті грошової допомоги і не обчислювали спеціальний стаж для цього, так як ОСОБА_1 не подала відповідної заяви.

Позивачем подано до відповідача заяву від 11.05.2026 ( а.с.31), в якій просила призначити та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом № 12479-13077/Я-02/8-1100/26 від 25.05.2026 року ( а.с.18) відповідач повідомив позивача, що ґрунтовні роз`яснення щодо причин непризначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивачу надано листом від 25.02.2026 № 4422-3939/Я-02/8-1100/26, який 26.02.2026 направлено поштовим відправленням на адресу, зазначену у пенсійній справі. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи протиправною відмову відповідача оформлену листом №№12479- 13077/Я-02/8-1100/26 від 25.05.2026 року позивач звернулась з позовом до суду.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з статтею 28 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017) (далі - Закон №1060-ХІІ) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

За змістом статті 29 Закону №1060-ХІІ структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про освіту" від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2145-VIII) невід`ємними складниками системи освіти є, зокрема позашкільна освіта.

Відповідно до статті 4 Закону України від 22.06.2000 №1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - Закон №1841-III) позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

За змістом статті 12 Закону №1841-III та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №1841-III педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

У Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 ( далі - Перелік №909), в редакції чинній на час перебування позивачки на відповідних посадах в спірні періоди, зазначені посади в позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Посада викладача образотворчого мистецтва, викладача образотворчого мистецтва, як і взагалі викладача, цим переліком не визначені.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким встановлено, що посада "викладач" належить до категорії педагогічних працівників.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що він неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Європейський Суд з прав людини у пункті 52, 56 рішення від 14.11.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач образотворчого мистецтва в Школі мистецтв Новомиргородської міської ради є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівниками освіти. Стаж роботи викладачем в зазначеній дитячій школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком №909.

Суд зазначає, що відповідно довідки виданої Новомиргородським ліцеєм № 3 Новомиргородської міської ради від 14.01.2026 № 05-13/19 про період роботи з 15.08.1988 по 12.08.1997 позивач перебувала на посаді вчителя образотворчого мистецтва ЗОШ № 3 міста Новомиргород; відповідно довідки виданої Школою мистецтв сектору культури, туризму та культурної спадщини Новомиргородської міської ради від 12.01.2026 № 3 про період роботи позивач з 12 серпня 1997 року по теперішній час перебуває на посаді викладача образотворчого мистецтва.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що відсутні підстави для врахування до спеціального стажу позивача періоду з 12.08.1997 по 16.01.2026 внаслідок відсутності документів, які б підтверджували, що художня школа є закладом освіти, оскільки воно спростовується наведеними приписами статті 12 Закону №1841-III та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433.

Таким чином, відмова відповідача призначити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внаслідок не зарахування вказаних періодів роботи до спеціального стажу є протиправною.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновків суду щодо порушення права позивача на отримання допомоги.

Однак, суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, зазначає, що лист відповідача №№12479- 13077/Я-02/8-1100/26 від 25.05.2026 року, в розумінні положень п.19 ч.1 ст. 4 КАС України не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень.

Отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання здійснити нарахування і виплату позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи позивача спірні періоди роботи.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1 331, 20 грн. ( а.с.22).

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи позивача періоди роботи з 12.08.1997 року по 16.01.2026 року на посаді викладача образотворчого мистецтва в Школі мистецтв Новомиргородської міської ради згідно з п. е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН