Рішення № 139516763, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ справа №320/57931/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточнення):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Ш» від 23.04.2025 №370090408 яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% та зобов`язано сплатити штраф у сумі 80624 (вісімдесят тисяч шістсот двадцять чотири ) грн. 73 коп., за затримку на 1364, 1336, 1212, 1308, 1274, 1243, 1302, 1334, 1366 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 806247,27 грн.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що своєчасно перерахував на електронний рахунок у СЕА ПДВ кошти, необхідні для сплати задекларованих податкових зобов`язань за березеньтравень 2021 року. На його переконання, несвоєчасне відображення сплати цих зобов`язань виникло внаслідок спрямування контролюючим органом коштів з електронного рахунку на погашення раніше облікованого податкового боргу та штрафних санкцій. Позивач стверджує, що стягнення податкового боргу з рахунку в СЕА ПДВ могло здійснюватися лише на підставі рішення суду відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, якого відповідач не мав. Пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, на думку позивача, визначає лише черговість погашення податкового боргу та не надає контролюючому органу права примусово стягувати його з електронного рахунку без судового рішення. Позивач також посилається на оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 15.04.2024 №299800414 та від 19.09.2024 №1042150414, суми за якими не мали враховуватися як узгоджений податковий борг. У зв`язку із цим позивач вважає, що прострочення виникло не з його вини, а податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №370090408 прийнято без належних правових підстав.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/57931/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що камеральною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ за деклараціями за березеньтравень 2021 року. За даними інформаційних систем ДПС, зобов`язання з граничними строками сплати 30.04.2021, 31.05.2021 та 30.06.2021 були фактично погашені лише протягом 24.08.2024 25.03.2025 із затримкою понад 30 календарних днів. Відповідач стверджує, що за наявності податкового боргу кошти, які сплачує платник, обов`язково зараховуються за черговістю його виникнення незалежно від указаного платником призначення платежу. На думку відповідача, пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України застосовується до примусового стягнення коштів, тоді як у цій справі позивач самостійно поповнював електронний рахунок, після чого кошти зараховувалися відповідно до пункту 87.9 статті 87 Кодексу. Відповідач також зазначає, що після отримання ухвал про відкриття проваджень у справах №320/48645/24 та №320/8579/25 оскаржені в цих справах штрафні санкції були виключені з інтегрованої картки платника, а тому не вплинули на встановлене порушення. З огляду на це відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач також подав заяву про залишення позовної заяви без руху, посилаючись на те, що в її мотивувальній частині предметом оскарження визначено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №370090408, тоді як у прохальній частині помилково зазначено номер №3700904084. На думку відповідача, така невідповідність перешкоджала однозначному визначенню предмета спору, тому позивач мав уточнити позовні вимоги.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій пояснив, що під час складання прохальної частини позову допущено описку, та просив вважати правильною вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2025 №370090408.

Зі змісту позовної заяви, наведених у ній обставин, дати податкового повідомлення-рішення, його виду, суми штрафу та доданих документів вбачається, що предметом оскарження від початку є податкове повідомлення-рішення №370090408. Зазначення в одному місці номера №3700904084 є технічною опискою, яка виправлена позивачем, не змінює предмета чи підстав позову та не перешкоджає розгляду справи по суті. Тому підстави для залишення позовної заяви без руху після подання уточнення відсутні.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку АТ «КИЇВЗНДІЕП» щодо дотримання строків сплати податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2025 №27337/Ж5/26-15-04-08-01, у якому зафіксовано порушення граничних строків сплати узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ за податковими деклараціями за березень, квітень і травень 2021 року.

У декларації за березень 2021 року №9090092971 від 19.04.2021 визначено до сплати 309 152 грн із граничним строком сплати 30.04.2021. До настання цього строку АТ «КИЇВЗНДІЕП» перерахувало на електронний рахунок у СЕА ПДВ 45 000 грн за платіжним дорученням від 30.03.2021 №508, 150 000 грн за платіжним дорученням від 13.04.2021 №578, 30 000 грн за платіжним дорученням від 15.04.2021 №581 та 200 000 грн за платіжним дорученням від 21.04.2021 №620.

В інформаційній системі контролюючого органу зобов`язання за декларацією за березень 2021 року відображено погашеним частинами: 24.08.2024 у сумі 94 082 грн, 24.09.2024 у сумі 88 500 грн, 25.10.2024 у сумі 87 587 грн та 28.11.2024 у сумі 21 646,29 грн.

У декларації за квітень 2021 року №9132377945 від 20.05.2021 визначено до сплати 282 047 грн із граничним строком сплати 31.05.2021. На електронний рахунок у СЕА ПДВ перераховано 200 000 грн за платіжним дорученням від 06.05.2021 №676 та 200 000 грн за платіжним дорученням від 25.05.2021 №811.

В інформаційній системі контролюючого органу зобов`язання за декларацією за квітень 2021 року відображено погашеним 23.12.2024 у сумі 93 618,59 грн, 24.01.2025 у сумі 175 235 грн та 25.02.2025 у сумі 16 272,41 грн.

У декларації за травень 2021 року №9163404056 від 18.06.2021 визначено до сплати 239 552 грн із граничним строком сплати 30.06.2021. На електронний рахунок у СЕА ПДВ перераховано 270 000 грн за платіжним дорученням від 10.06.2021 №896 та 100 000 грн за платіжним дорученням від 23.06.2021 №959.

В інформаційній системі контролюючого органу зобов`язання за декларацією за травень 2021 року відображено погашеним 25.02.2025 у сумі 38 803,98 грн та 25.03.2025 у сумі 190 502 грн.

Загальна сума зобов`язань, яку контролюючий орган визнав погашеною із простроченням, становила 806 247,27 грн. Тривалість затримки окремих платежів визначено в межах від 1 212 до 1 366 календарних днів.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 23.04.2025 №370090408, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу 80 624,73 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 №299800414 оскаржується у справі №320/48645/24, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 31.10.2024. Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2024 №1042150414 оскаржується у справі №320/8579/25, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 13.05.2025.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2025 №370090408, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, а також штрафна санкція за порушення вимог податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку визнається період від моменту виникнення податкового обов`язку до останнього дня строку, протягом якого податок має бути сплачений. Податок, не сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата платником у повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України сума грошового зобов`язання, самостійно визначена платником у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним декларації, протягом десяти календарних днів після останнього дня відповідного граничного строку подання декларації.

Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України декларація з ПДВ подається протягом двадцяти календарних днів після закінчення звітного місяця, а визначена в ній сума податкового зобов`язання сплачується протягом десяти календарних днів після граничного строку подання декларації.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності в платника податкового боргу контролюючий орган зобов`язаний зараховувати кошти, які сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу відповідно до черговості його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку зараховуються кошти, що надходять відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у передбачених законом випадках.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів із рахунків платника податків у банках та з рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючому органу, у межах суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктами 200-1.5 та 200-1.7 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунку платника перераховуються до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягають сплаті за відповідний звітний період. Кошти, зараховані на електронний рахунок, використовуються виключно для визначених Кодексом цілей та погашення податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом визначеного Кодексом строку платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу; при затримці понад 30 календарних днів штраф становить 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, залишок коштів на електронному рахунку, який перевищує суму узгоджених податкових зобов`язань і податкового боргу, може бути перерахований на рахунок платника або до бюджету в рахунок погашення податкового боргу на підставі заяви платника.

Відповідно до пункту 25 Порядку №569 сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом, а також штрафних санкцій і пені здійснюється платником із поточного рахунку до відповідного бюджету.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач до настання граничних строків сплати перерахував на електронний рахунок у СЕА ПДВ кошти, достатні для виконання податкових зобов`язань за березеньтравень 2021 року.

Загальний розмір перерахованих коштів перевищував суми, задекларовані до сплати за відповідні звітні періоди.

Сам факт того, що в інформаційній системі ДПС зобов`язання за деклараціями відображені погашеними у 20242025 роках, не є достатнім доказом того, що позивач не забезпечив своєчасного надходження необхідних коштів на електронний рахунок. Для застосування штрафу контролюючий орган мав установити не лише дату облікового погашення зобов`язання, а й причини, з яких своєчасно перераховані позивачем кошти не були спрямовані на його сплату.

Пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначає черговість зарахування коштів за наявності податкового боргу. Водночас ця норма не усуває вимог пункту 95.3 статті 95 Кодексу щодо необхідності судового рішення для примусового погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають на рахунку платника в СЕА ПДВ.

Довід відповідача про добровільність перерахування коштів не спростовує того, що позивач поповнював електронний рахунок із метою сплати поточних задекларованих зобов`язань, а спрямування цих коштів на інші зобов`язання здійснювалося не за заявою або волевиявленням позивача. Самостійне поповнення електронного рахунку не є добровільним погашенням будь-якого податкового боргу, який контролюючий орган обліковує за платником.

Посилання відповідача на висновок Верховного Суду у справі №826/6803/17 не є релевантним до даних відносин, оскільки ця справа стосувалася зарахування платежів із рентної плати, а не спеціального порядку використання коштів на рахунку в СЕА ПДВ. Правовідносини щодо такого електронного рахунку мають спеціальне регулювання статтями 95 і 200-1 Податкового кодексу України та Порядком №569.

Натомість висновки Верховного Суду у справах №1840/3549/18, №440/4082/18, №200/7668/20-а, №200/19199/21 та №805/1280/18-а стосуються саме співвідношення пунктів 87.9 і 95.3 Податкового кодексу України під час погашення податкового боргу за рахунок коштів у СЕА ПДВ.

За цими висновками пункт 87.9 визначає черговість погашення боргу, тоді як пункт 95.3 установлює необхідний спосіб примусового стягнення коштів з електронного рахунку на підставі рішення суду.

Відповідач не надав доказів існування рішення суду про стягнення податкового боргу АТ «КИЇВЗНДІЕП» за рахунок коштів на його рахунку в СЕА ПДВ. Не надано також заяв позивача про добровільне спрямування залишку коштів з електронного рахунку на погашення такого боргу.

Посилання позивача на судове оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.04.2024 №299800414 та від 19.09.2024 №1042150414 саме по собі не доводить відсутності всього податкового боргу у 2021 році. Водночас відповідач визнав, що після відкриття відповідних судових проваджень оскаржені суми були виключені з інтегрованої картки платника. Отже, ці суми не могли надалі враховуватися як узгоджений податковий борг та впливати на черговість погашення поточних зобов`язань.

Твердження відповідача про те, що позивач не спростував прострочення, не відповідає змісту позову. Позивач надав докази, навів дати, суми та реквізити платіжних доручень, якими до настання граничних строків поповнював електронний рахунок.

Водночас суд наголошує, що в адміністративній справі саме відповідач повинен довести законність спрямування цих коштів на інші зобов`язання та правомірність визначення прострочення.

Штраф за пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України застосовується за порушення платником установленого строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. Якщо платник своєчасно перерахував достатню суму на електронний рахунок, однак вона не була спрямована на сплату поточного зобов`язання внаслідок дій контролюючого органу щодо погашення іншого боргу без дотримання передбаченої законом процедури, правові підстави для покладення на платника відповідальності відсутні.

Таким чином, відповідач не довів, що відображена в акті перевірки несвоєчасна сплата виникла внаслідок невиконання позивачем податкового обов`язку, а не внаслідок неправомірного спрямування своєчасно перерахованих ним коштів. Висновок акта перевірки про порушення строків сплати не враховує фактичних дат поповнення електронного рахунку та правового режиму використання коштів у СЕА ПДВ.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №370090408 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте без урахування всіх істотних обставин та підлягає скасуванню.

Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на загальну суму 3028,00 грн.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «Ш» від 23.04.2025 №370090408 яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% та зобов`язано сплатити штраф у сумі 80624 (вісімдесят тисяч шістсот двадцять чотири ) грн. 73 коп., за затримку на 1364, 1336, 1212, 1308, 1274, 1243, 1302, 1334, 1366 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 806247,27 грн.;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.