Рішення № 139516746, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ справа №320/16583/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СТОР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СТОР» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26.03.2026 № 0124970708, що видане Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СТОР».

Позов мотивовано тим, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 23.02.2026 № 1136-п проведено фактичну перевірку магазину-кафетерію за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, у якому господарську діяльність здійснює ТОВ «ФЛАГМАН СТОР». За результатами перевірки складено акт від 06.03.2026 № 15269/Ж5/26/15/07/38912904, матеріали якого передано за місцем податкового обліку товариства до ГУ ДПС у Київській області. На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2026 № 0124970708, отримане позивачем 16.04.2026. Позивач стверджує, що наказ про проведення фактичної перевірки містить лише загальні посилання на статті 20 і 80 Податкового кодексу України та не розкриває конкретної фактичної підстави, яка зумовила необхідність контрольного заходу саме щодо товариства. На думку позивача, саме зазначення відповідного підпункту пункту 80.2 статті 80 ПК України без опису одержаної контролюючим органом інформації та обставин можливого порушення не дає платнику можливості зрозуміти дійсну причину перевірки й перевірити законність її призначення. Товариство посилається на те, що стаття 80 ПК України містить вичерпний перелік підстав для фактичної перевірки, а тому рішення про її призначення повинно відображати не лише юридичну норму, а й фактичні обставини, з якими закон пов`язує виникнення повноваження контролюючого органу. На підтвердження такого підходу позивач навів постанови Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а та від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22. Окремо позивач зазначає, що примірник акта перевірки було одержано без додатків, перелічених у пункті 4.5 акта. Посилаючись на пункти 80.10 та 86.1 ПК України, товариство наголошує, що інформативні додатки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а їх ненадання перешкодило повною мірою ознайомитися з доказовою основою висновків контролюючого органу та реалізувати право на заперечення. За позицією позивача, наведені процедурні порушення є самостійними та достатніми підставами для скасування рішення, прийнятого за результатами перевірки. Водночас у позовній заяві товариство не навело окремого спростування зафіксованих в акті розрахункових операцій, не заперечило загальну суму операцій, визначену контролюючим органом, та не надало альтернативних фіскальних чеків, які містили б цифрові значення штрихових кодів марок акцизного податку.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/16583/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві, поданому 13.05.2026, відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначив, що фактичну перевірку проведено посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві згідно з направленнями від 25.02.2026 № 3904/26-15-07-07-01 та № 3906/26-15-07-07-01, на підставі підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 та пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України і наказу від 23.02.2026 № 1136-п. Метою перевірки було дотримання законодавства щодо розрахункових і касових операцій, ліцензування та обігу підакцизних товарів, оформлення трудових відносин і державного регулювання цін. Перед початком перевірки керуючій магазином ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення й направлення, а також вручено копію наказу, про що вона власноруч зазначила у направленнях. Перевірка проводилася у присутності керуючої магазином та касира ОСОБА_2 . Позивач не скористався передбаченим пунктом 81.1 статті 81 ПК України правом не допустити посадових осіб до перевірки; керуючій також вручено запит від 25.02.2026 № 1 про надання документів. За результатами перевірки встановлено порушення пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Контролюючий орган указав, що в період з 09.01.2025 до 27.02.2026 позивач здійснював продаж алкогольних напоїв, зокрема ігристого вина, текіли, горілки, джину та бренді, із застосуванням РРО, однак сформовані чеки не містили обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Загальна сума таких операцій становила 29 243,40 грн. Відповідач наголосив, що відповідно до пункту 3 розділу І та пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, документ без хоча б одного обов`язкового реквізиту не приймається як розрахунковий. Тому проведення операції через РРО за відсутності у чеку обов`язкового реквізиту не є належним виконанням обов`язку з видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту.

У складі поданого відзиву також міститься клопотання про розгляд справив судовому засіданні з викликом сторін.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує, що за частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. Водночас згідно з частиною шостою цієї статті суд може відмовити у задоволенні такого клопотання, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання для повного і всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розгляду є правомірність одного податкового повідомлення-рішення. Обставини призначення і проведення перевірки, зміст наказу, направлень, акта, фіскальних даних та оскаржуваного рішення підтверджуються письмовими й електронними доказами. Відповідач не обґрунтував необхідності допиту свідків, призначення експертизи або дослідження доказу, який неможливо належним чином оцінити у письмовому провадженні, та не зазначив конкретних обставин, які можуть бути встановлені виключно шляхом усних пояснень.

Саме по собі бажання учасника надати усні пояснення не створює безумовного обов`язку суду призначити засідання, оскільки право на доступ до правосуддя забезпечується також можливістю подати відзив, докази, заяви та письмові пояснення. Відповідач такою можливістю скористався.

Тому клопотання про розгляд справи з викликом сторін задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.02.2026 ГУ ДПС у м. Києві видало наказ № 1136-п «Про проведення фактичних перевірок», на підставі якого оформлено направлення від 25.02.2026 № 3904/26-15-07-07-01 та № 3906/26-15-07-07-01 для проведення перевірки господарського об`єкта ТОВ «ФЛАГМАН СТОР» за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44.

Перед початком перевірки посадові особи контролюючого органу пред`явили службові посвідчення та направлення керуючій магазином Вишневській М.О., яка ознайомилася з направленнями й отримала копію наказу. Перевірку проведено у присутності керуючої магазином та касира ОСОБА_2 ; доказів недопуску перевіряючих або заперечень щодо оформлення пред`явлених документів на момент початку перевірки матеріали справи не містять.

06.03.2026 за результатами фактичної перевірки складено акт № 15269/Ж5/10/26/15/07/38912904. Від підписання та отримання другого примірника акта керуюча магазином відмовилася, у зв`язку з чим складено акт від 06.03.2026 № 1854/Ж6/26/15/07/38912904. Матеріали перевірки передано ГУ ДПС у Київській області для реалізації.

В акті зафіксовано, що в період з 09.01.2025 до 27.02.2026 ТОВ «ФЛАГМАН СТОР» провело через РРО розрахункові операції з продажу алкогольних напоїв на загальну суму 29 243,40 грн, проте у відповідних фіскальних чеках було відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

26.03.2026 ГУ ДПС у Київській області на підставі матеріалів перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення № 0124970708 про застосування до позивача фінансової санкції у сумі 43 865,10 грн.

Рішення надіслано на податкову адресу товариства та вручено 16.04.2026.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У податкових правовідносинах ця вимога означає, що як призначення контрольного заходу, так і встановлення порушення та застосування фінансової санкції повинні мати окрему нормативну й фактичну основу.

За пунктами 1 і 2 частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також чи використано повноваження з метою, з якою воно надано. Суд перевіряє обґрунтованість рішення, тобто врахування всіх обставин, що мають значення, його безсторонність, добросовісність, розсудливість і пропорційність.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України надає контролюючим органам право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Реалізація цього права конкретизується нормами глави 8 розділу ІІ ПК України, які визначають види перевірок, підстави їх призначення, порядок допуску посадових осіб та оформлення результатів.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України передбачає камеральні, документальні та фактичні перевірки. За підпунктом 75.1.3 фактичною є перевірка за місцем фактичного провадження платником діяльності або розташування його господарських об`єктів. Вона може охоплювати дотримання законодавства щодо обігу готівки, розрахункових і касових операцій, наявності ліцензій, виробництва й обігу підакцизних товарів та оформлення трудових відносин.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків. Пункт 80.2 цієї статті пов`язує можливість її проведення з рішенням керівника контролюючого органу, оформленим наказом, та з наявністю однієї з передбачених Кодексом підстав. У наказі у цій справі як підставу зазначено підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України та пункт 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає фактичну перевірку у разі неподання суб`єктом господарювання у встановлений законом строк обов`язкової звітності про використання РРО та/або ПРРО, розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій або подання такої звітності з нульовими показниками. Отже, ця норма сама містить визначену фактичну передумову контрольного заходу, а не невизначене коло можливих обставин.

Пункт 80.5 статті 80 ПК України відсилає порядок допуску посадових осіб до статті 81 Кодексу. Згідно з пунктом 81.1 посадові особи мають право розпочати фактичну перевірку за наявності законних підстав і за умови пред`явлення або надіслання направлення, копії наказу та службових посвідчень. Направлення повинно містити реквізити наказу, суб`єкта або об`єкта перевірки, мету, вид, підстави, дату початку, тривалість та відомості про перевіряючих; наказ - дату, орган, суб`єкта, адресу об`єкта, мету, вид, підстави, початок, тривалість і період діяльності.

Абзац п`ятий пункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що непред`явлення або ненадіслання зазначених документів чи їх оформлення з порушенням установлених вимог є підставою для недопуску до перевірки. Водночас допуск не позбавляє платника права у спорі щодо рішення, прийнятого за наслідками перевірки, посилатися на порушення її призначення або проведення; суд повинен оцінити такі доводи тією мірою, якою вони могли вплинути на законність кінцевого рішення.

Відповідно до пунктів 80.7-80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться не менш як двома посадовими особами у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання, його представника та/або особи, яка фактично здійснює розрахункові операції; строки перевірки визначаються статтею 82, а результати оформлюються за правилами статті 86 Кодексу.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України покладає на платника обов`язок після початку перевірки надати у повному обсязі документи, що належать або пов`язані з її предметом. За пунктом 86.1 статті 86 результати перевірки оформлюються актом або довідкою; у разі встановлення порушень складається акт. Акт та інформативні додатки є частиною матеріалів перевірки, однак акт сам по собі не створює грошового обов`язку, а є носієм установлених перевіркою фактів, які надалі оцінюються при прийнятті рішення.

Закон України № 265/95-ВР визначає правові засади застосування РРО і ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Наведене у статті 2 поняття розрахункового документа охоплює документ установленої форми та змісту, створений зареєстрованим РРО або ПРРО, який підтверджує факт продажу товару, надання послуги чи іншу розрахункову операцію. Отже, фіскалізація операції та відповідність сформованого документа встановленій формі і змісту є взаємопов`язаними, але окремими елементами належного виконання обов`язку.

За пунктами 1 і 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через належним чином зареєстровані РРО або ПРРО зі створенням відповідних розрахункових документів та надавати покупцеві розрахунковий документ установленої форми і змісту на повну суму операції у паперовій та/або електронній формі.

Пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР додатково зобов`язує проводити розрахункові операції через РРО або ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін, обліку кількості та цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Стаття 8 Закону № 265/95-ВР уповноважує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, визначати форму і зміст розрахункових документів. На виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Пункт 2 розділу ІІ Положення № 13 відносить до обов`язкових реквізитів фіскального касового чека цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої у випадках, передбачених законодавством. За пунктом 3 розділу І Положення у разі відсутності в документі хоча б одного обов`язкового реквізиту, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

Пункти 226.6 і 226.7 статті 226 ПК України регулюють маркування алкогольних напоїв та визначають індивідуальні реквізити марки акцизного податку. У взаємозв`язку з пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР ці приписи забезпечують ідентифікацію конкретної марки при реалізації алкогольного напою та контроль законності обігу підакцизної продукції.

Пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачає фінансові санкції, зокрема за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції: 100 відсотків вартості проданих з порушенням товарів за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків такої вартості за кожне наступне порушення. Санкція застосовується не за технічну неточність як таку, а за невиконання законодавчого обов`язку сформувати й видати документ установленої форми та змісту.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність у наказі належної підстави перевірки, суд розмежовує існування законної передумови контрольного заходу та ступінь деталізації її викладення у наказі.

У наказі від 23.02.2026 № 1136-п визначено вид перевірки, суб`єкта й господарський об`єкт, предмет контролю, період і тривалість, а також наведено посилання на підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить одну конкретно визначену фактичну передумову - неподання обов`язкової РРО-звітності або її подання з нульовими показниками.

Тому, на відміну від норм, які охоплюють декілька альтернативних підстав і потребують конкретизації тієї з них, що фактично застосована, посилання на підпункт 80.2.4 дає змогу ідентифікувати юридичну та фактичну основу перевірки. Саме лише невідтворення повного тексту цієї норми або нерозкриття у наказі всього обсягу податкової інформації не свідчить, що платник не міг зрозуміти предмет і підставу контрольного заходу.

Суд враховує підхід Верховного Суду, за яким у спорі щодо рішення, прийнятого за результатами перевірки, належить перевіряти одночасно наявність передбаченої законом підстави та дотримання вимог до оформлення наказу, а недолік його формулювання може мати наслідком скасування кінцевого рішення лише тоді, коли є істотним і вплинув або об`єктивно міг вплинути на реалізацію контрольного повноваження чи права платника.

За матеріалами цієї справи такого істотного порушення не встановлено.

Копію наказу й направлення було вручено керуючій магазином до початку перевірки, службові посвідчення пред`явлено, а у направленнях міститься її власноручна відмітка про ознайомлення. Перевірку проведено двома посадовими особами у присутності працівників позивача. Товариство допустило посадових осіб до перевірки та не зафіксувало на момент допуску невідповідності документів вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України. Ці обставини не позбавляють позивача права на судове оскарження, однак підтверджують, що заявлена ним невизначеність не перешкодила зрозуміти зміст і межі перевірки.

Посилання позивача на отримання акта без додатків також не є достатнім для скасування податкового повідомлення-рішення. Ненадання окремих матеріалів разом із примірником акта підлягає оцінці з погляду його впливу на можливість платника заперечити встановлені факти. У позові не конкретизовано, якого саме додатка бракувало, яку істотну обставину він підтверджував, які заперечення товариство не могло сформулювати через його відсутність та чому цей недолік спростовує зафіксовані у фіскальних даних операції.

Крім того, представник позивача відмовився від підписання й отримання другого примірника акта, що оформлено окремим актом від 06.03.2026 № 1854/Ж6/26/15/07/38912904. Подальше отримання акта іншим способом без частини додатків не змінює того, що товариство знало про проведення перевірки, її предмет і висновки, одержало податкове повідомлення-рішення та реалізувало право на судовий захист.

Щодо суті встановленого порушення суд виходить із того, що закон не ототожнює будь-який документ, надрукований РРО, з розрахунковим документом установленої форми та змісту. Для набуття такого статусу чек повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені Положенням № 13. Для роздрібної реалізації маркованих алкогольних напоїв одним із таких реквізитів є цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

Відсутність цього реквізиту не є лише незначною помилкою у правильності його заповнення. Вона унеможливлює ідентифікацію марки конкретної одиниці алкогольного напою та, відповідно до прямого припису пункту 3 розділу І Положення № 13, означає, що сформований документ не приймається як розрахунковий. Отже, проведення операції через фіскальний режим РРО без створення документа належного змісту не спростовує порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23, від 27.03.2025 у справі № 280/6830/23, від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, від 11.09.2025 у справі № 580/7450/24, відповідно до яких необхідно відрізняти недолік наявного реквізиту від повної відсутності обов`язкового реквізиту. У другому випадку документ втрачає передбачений законом статус, а його створення та видача покупцеві не становлять належного виконання обов`язку, покладеного пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Акт перевірки та додані до відзиву матеріали містять відомості про операції, проведені з 09.01.2025 до 27.02.2026, види реалізованих алкогольних напоїв і загальну вартість продажу без відповідного реквізиту - 29 243,40 грн. Позивач не подав фіскальних чеків з відображеним цифровим значенням штрихкоду марки, не навів власного розрахунку та не спростував перелік операцій належними даними обліку РРО.

Отже, відповідач довів як дотримання істотних вимог процедури фактичної перевірки, так і матеріальний склад правопорушення: проведення розрахункових операцій без надання покупцям розрахункових документів установленої форми та змісту. Натомість доводи позивача стосуються переважно ступеня деталізації наказу і комплектності одержаного примірника акта та не спростовують встановлених розрахункових операцій.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято компетентним органом на підставі матеріалів фактичної перевірки, зміст порушення дозволяє ідентифікувати його фактичну й правову основу, а застосована санкція відповідає Закону № 265/95-ВР. Підстав для визнання податкового повідомлення-рішення від 26.03.2026 № 0124970708 протиправним та його скасування суд не встановив.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СТОР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.