Рішення № 139516683, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року № 320/40774/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення перегляду висновку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої Довідкою №1897 від 01.03.2024 за скаргою представника ОСОБА_1 про відмову в проведенні повторної ВЛК.

2. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу Вих. № 294/24 від 09.05.2024 про відмову в проведенні повторної ВЛК та ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Позов мотивовано тим, що Рішенням ВЛК військової частини НОМЕР_2 про встановлення (визначення) ступеню придатності до військової служби, згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 №1897 позивач на підставі статей 17-в, 45-в, 23-г, 64-г, 45-г графи II Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.

Позивач із такими висновками не погоджується, оскільки згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 717 від 19.10.2023 повний діагноз позивачу поставлений: Розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю. Первинна комісія не взяла до уваги висновок військово-лікарської комісії під час мобілізації, де будь-які психічні розлади взагалі були відсутні, тобто позивач був мобілізований з повністю здоровою (нормальною) психікою. Згідно висновку військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_3 №145 від 21.11.2023, позивачу поставлено діагноз: стан після розладу адаптації, змішаної тривожно-депресивної реакції з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю з виходом в нестійку компенсацію. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 17-г графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 (тридцять) календарних днів.

Військово-лікарською комісією не вивчено належним чином історію хвороби позивача та невірно кваліфіковано висновок відповідно до статті 17-В Графи ІІ Розкладу хвороб, згідно якої при помірно виражених, короткотривалих проявах, з астенічним станом особи визнаються непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час. Тобто, з урахуванням пункту 17-В Графи ІІ Розкладу хвороб позивач не може бути повністю придатним до військової служби.

При цьому, позивач вважає, що діагноз встановлений ВЛК не вірно, адже психічне захворювання позивача прогресує та загострюється, оскільки він все частіше повідомляє про суїцид, все частіше перебуває у пригніченому стані, тому несення ним військової служби на позиціях, де ведуться бойові ді у такому стані є прямою загрозою для нього.

Окрім вищевказаного, позивач звертався за медичною допомогою у зв`язку з болями в спині на тлі виражених фізичних навантажать з діагнозом: Вертеброгенна правостороння радіокулопатія L5_S1, з вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромами, на тлі дегенеративних змін хребта. Відповідно до висновку магнітно-резонансної томографії Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» від 18.12.2023 позивачу встановлено діагноз: Дегенеративно-дистрофічні зміни в поперековому відділі хребта за типом остеохондрозу Modicceгменти L4_S1; задня правобічна парамедіально-форамінальна секвестрована грижа диску L5_S1, з ознаками дегенеративного помірного правобічного латерального хребцевого каналу.

Згідно до медичної довідки Інституту вертебрології і реабілітації від 23.12.2023 діагноз позивачу установлений - Ураження міжхребетних дисків поперекового і інших відділів з радикулопатією. Клінічний діагноз: Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта. Екструзія на рівні L5_S1 з компресією корінця. Радикулопатичний больовий синдром справа. Призначено хірургічне втручання з подальшою реабілітацією.

Відповідно до довідки НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 26.12.2023 позивачу діагностовано категорично зняти фізичні навантаження (більше 5 кг) на вісь хребта та переохолодження протягом 6-ти місяців. При загостренні больового синдрому нагляд невролога, жорсткий корсет на поперек на 2 місяці.

Належного лікування поставленого вище діагнозу позивач не отримує, призначеного хірургічного втручання позивачу не проведено, біль в спині кожного дня посилюється, оскільки фізичні навантаження при проходженні військової служби сягаються більше рекомендованих лікарем 5 кг, постійне перебування на позиціях спричиняє переохолодження кінцівок та відповідно біль в спині у зв`язку з прогресуючою хворобою постійно зростає.

Отже, позивач вважає, що рішення військово-лікарської комісії прийнято з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, не відображає реальний стан здоров`я та придатності до військової служби позивача.

Вказує, що в інтересах позивача була подана скарга до Центральної ВЛК Збройних Сил України про скасування довідки ВЛК від 01.03.2024 №1897, а 06 травня 2024 року 20 регіональна військова-лікарська комісія розглянула скаргу в інтересах позивача, за результатами розгляду якої повідомлено, що постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 №1897 вважати прийнятою вірно, в проведенні відносно позивача повторного медичного огляду ВЛК було відмовлено. Позивач вказує, що у зв`язку з вищезазначеним 09 травня 2024 року була направлена скарга до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, однак 28 травня 2024 року Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що підстави для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності позивача до військової служби згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 №1897 чи направлення позивача начальником Центральною ВЛК Збройних сил України на контрольний медичний огляд ВЛК на теперішній час відсутні.

Позивач вважає, що здійснюючи свої дискреційні повноваження Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України зобов`язана розглянути скаргу на відмову у проведенні повторної ВЛК стосовно позивача з ухваленням законного рішення та провести військово-лікарську експертизу стану здоров`я позивача з дотриманням порядку та повним обстеженням, за необхідністю - в стаціонарі, з метою оцінки стану здоров`я, психічного стану і фізичного розвитку на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби з урахуванням всіх документів та обставин і реального стану здоров`я позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надіслав до суду відзив у якому зазначає, що пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 визначено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Відповідач у відзиві вказує, що листом ЦВЛК ЗС України адвоката Олександра Травянко повідомлено про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК в/ч НОМЕР_2 від 01.03.2024 № 1897 чи направлення позивача на контрольний медичний огляд ВЛК.

Окрім того, заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Таким чином, штатній ВЛК надано виключне право у прийнятті рішення щодо необхідності проведення повторного (контрольного) медичного огляду. ЦВЛК Збройних Сил України не уповноважена ставити задачу командирам військових частин щодо направлення підпорядкованих їм військовослужбовців на медичних огляд ВЛК. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого було прийнято рішення у формі довідки від 01.03.2024 №1897, яким, встановлено діагноз: Розлад адаптації у вигляді змішаної тривожної та депресивної реакції з виходом в легку астенію у особи з вольовим зниженням та Вертеброгенна люмбалгія без порушення функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Викривлення перетинки носу з порушенням носового дихання. Хронічний гіперпластичний полісинусит. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статей 17-в, 45-в, 23-г, 64-г, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб, визнано позивача придатним до військової служби.

ОСОБА_1 подав до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України скаргу від 27.03.2024 за вих. №201/24 в якій просив: 1. Скасувати рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 01 березня 2024 року №1897 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби. 2. Викликати ОСОБА_1 для проведення огляду/обстеження під час розгляду та вирішення питання про стан його здоров`я та визначення ступеня придатності до військової служби та провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до військової служби відповідно до вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

20 регіональна військово-лікарська комісія листом від 06.05.2024 № 1854/3615 повідомила про відсутність підстав для повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби. У листі вказано, що у разі незгоди з прийнятим за заявою рішенням, заявник маєте право звернутися відповідно до чинного законодавства до Центральної військово-лікарської комісії.

ОСОБА_1 подав до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України скаргу від 09.05.2024 вих. №294/25 у якій просив:

1. Скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії про відмову проведення повторного медичного огляду ВЛК військовослужбовцю ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності або непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.

2. Скасувати рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 01 березня 2024 року №1897 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

3. Провести повторну військову-лікарську комісію для встановлення об`єктивної оцінки фізичного і психічного стану військовослужбовця збройних сил України ОСОБА_1 відповідно до вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 №402, для чого забезпечити явку останнього.

Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України листом від 29.05.2024 №598/9/11424 повідомила ОСОБА_1 , що за встановленим діагнозом, постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби солдата ОСОБА_1 згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 №1897 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення.

Статті та пункти статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розкладу хвороб) (додаток 1 до Положення) застосовано вірно.

За пунктом в статті 17 за графою II Розкладу хвороб приймається постанова Придатний до військової служби. Наявність інших захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, не підтверджено медичною документацією.

Прийняття постанов ВЛК за сукупністю захворювань, а також визначення обмежень військовослужбовцям, визнаним ВЛК придатними до військової служби, не передбачено Положенням. Захворювання, які виникли під час військової служби, ВЛК військової частини НОМЕР_2 пов`язано з проходженням військової служби. Згідно вимог абзацу 7 пункту 1.10 глави 1 розділу II Положення, медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов`язково проводиться у разі, коли за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Ураховуючи зазначене, підстави для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 № 1897 чи направлення солдата ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК на теперішній час відсутні. Потребу у лікуванні військовослужбовця, у тому числі, оперативному, визначає лікар-спеціаліст за профілем захворювання».

Позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перегляду висновку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої довідкою №1897 від 01.03.2024 за його скаргою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402) (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

За змістом пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК, здійснення контролю за роботою підпорядкованих ВЛК та надання їм методичної і практичної допомоги; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення персоналу для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та інших осіб; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За змістом підпункту 2.6.1 пункту 2.6 розділу І Положення №402 госпітальні ВЛК створюються при ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України.

Госпітальні ВЛК також створюються при санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також при інших закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.

За потреби при закладах охорони здоров`я (установах) може бути створено декілька позаштатних постійно діючих госпітальних ВЛК, у тому числі за клінічними профілями.

Відповідно до підпунктів 2.6.3, 2.6.4 пункту 2.6 розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичних служб військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров`я (установах) і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

З вищенаведених норм Положення №402 вбачається, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні ВЛК, які проводять медичний огляд, зокрема, військовослужбовців, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК ЗСУ, рішення та постанови якої можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Розділом 3 Положення № 402 передбачений порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК.

Вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано положеннями Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96-ВР).

Стаття 3 Закону №393/96-ВР визначає, що скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

-об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

-у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

-на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

-скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

-забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

-письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

-вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

-у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

-не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

-особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Пунктами 3-4 розд. І Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 №735 (далі Інструкція №735), визначено, що розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв`язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.

У роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена скарга, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого прийнято рішення у формі довідки від 01.03.2024 № 1897, яким визнано позивача придатним до військової служби на підставі статей 17-в. 45-в, 23-г. 64-г. 45-г графи II Розкладу хвороб.

ОСОБА_1 подав до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України скаргу від 27.03.2024 за вих. №201/24, в якій просив: скасувати рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 01 березня 2024 року №1897 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та викликати ОСОБА_1 для проведення огляду/обстеження під час розгляду та вирішення питання про стан його здоров`я та визначення ступеня придатності до військової служби та провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до військової служби відповідно до вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

20 регіональною військово-лікарською комісією листом від 06.05.2024 № 1854/3615 повідомлено позивача про відсутність підстав для повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

ОСОБА_1 подав до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України скаргу від 09.05.2024 за №294/25 у якій просив:

1. Скасувати рішення 20 регіональної військово-лікарської комісії про відмову проведення повторного медичного огляду ВЛК військовослужбовцю ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності або непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.

2. Скасувати рішення військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 01 березня 2024 року №1897 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби. 3. Провести повторну військову- лікарську комісію для встановлення об`єктивної оцінки фізичного і психічного стану військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_1 відповідно до вимог "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, для чого забезпечити явку останнього.

Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України про результати розгляду скарги від 09.05.2024 листом від 29.05.2024 №598/9/11424, повідомила позивача, що за встановленим діагнозом, постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби солдата ОСОБА_1 згідно довідки ВЛК від 01.03.2024 № 1897 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Статті та пункти статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби застосовано вірно. За пунктом в статті 17 за графою II Розкладу хвороб приймається постанова Придатний до військової служби. Наявність інших захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, не підтверджено медичною документацією. Прийняття постанов ВЛК за сукупністю захворювань, а також визначення обмежень військовослужбовцям, визнаним ВЛК придатними до військової служби, не передбачено Положенням.

Проаналізувавши зміст листа Центральної ВЛК Збройних Сил України від 29.05.2024, суд зазначає, що даний лист не містить жодної оцінки обґрунтувань викладених позивачем у скарзі.

Тобто, Центральна ВЛК Збройних Сил України не виконала вимоги Закону України «Про звернення громадян» в частині об`єктивної і всебічної перевірки викладених у скарзі обставин незгоди з висновками в/ч про придатність позивача до військової служби.

При цьому, перевіряючи вказане рішення ЦВЛК на відповідність критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зауважує, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Втім, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність рішення ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.

Так, у межах спірних правовідносинах позивач наполягає, що ЦВЛК допущено протиправну бездіяльність щодо не перегляду постанови ВЛК військової частини НОМЕР_2 , оформленої довідкою ВЛК від 01.03.2024 № 1897, оскільки під час визначення ступеня придатності до військової служби військово-лікарською комісією не дотримано методу індивідуальної оцінки придатності позивача до військової служби, а також не було враховано всіх медичних документів, прийнятих за результатами проведеного огляду та вивчення стану його здоров`я лікарями інших спеціальностей, зокрема нейрохірурга.

У контексті наведеного суд зазначає, що законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.

Разом з тим, медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 717, у період з 19.10.2023 по 22.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом F43.2 Розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція з інсомнією та емоційно-вольовою нестійкістю.

Згідно висновку магнітно-резонансної томографії від 18.12.2023, позивач має дегенеративно-дистрофічні зміни в попереково-крижовому відділі хребта за типом остеохондрозу, задню правобічну парамедіально-форамінальну секвестровану грижу диску L5-S1, з ознаками дегенеративного помірного правобічного латерального стенозу хребцевого канала.

Із листка первинного огляду нейрохірурга Інституту вертебрології та реабілітації 23.12.2023 судом вбачається, що позивачу встановлено діагноз М51.1 ураження міжхребетних дисків поперекового і інших відділів з радикулопатією. Клінічний діагноз: Дегнеративно-дистрофічне захворювання хребта. Екструзія на рівні L5-S1з компресією корінця. Радикулопатичний больовий синдром справа. Позивачу призначено лікування шляхом хірургічного втручання з подальшою реабілітацією.

Водночас, ЦВЛК ЗСУ у листі від 23.05.2024 не було надано оцінку вказаним документам, які подавались представником разом із скаргою. Суд зазначає, що надаючи відповідь на скаргу, відповідач обмежився перевіркою висновків ВЛК, зазначених у довідці від 01.03.2024 № 1897. Однак, інші медичні документи відповідачем були залишені поза увагою.

Таким чином, обґрунтованого рішення Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ за наслідками розгляду скарги позивача на рішення ВЛК, суду не надано.

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження представника позивача про встановлення комісією ВЛК невірних діагнозів, з урахуванням наданих медичних документів, оскільки суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача та оцінювати той чи інший метод діагностики з огляду на стан здоров`я позивача, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії та інших спеціалізованих експертних установ.

На підставі зазначеного, з урахуванням ст. 5, 9 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийте за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги позивача про перегляд висновку ВЛК від 01.03.2024 № 1897.

Щодо позовним вимог про зобов`язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу Вих. № 294/24 від 09.05.2024 про відмову в проведенні повторної ВЛК та ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 09.05.2024 вих. № 294/24 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 12.09.2023, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Олександра Травянко» в особі адвоката Травянка Олександра; ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та касовий ордер № 159/24 від 30.07.2024 про сплату 35000,00 грн. авансового платежу за договором № 056/23 від 12.09.2023.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, складення позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать її зміст та обсяг.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України ''Про судовий збір'', то розподіл витрат по сплаті судового збору судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду скарги ОСОБА_1 про перегляд висновку ВЛК від 01.03.2024 № 1897.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_5 ) 09.05.2024 вих. № 294/24 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.