Ухвала суду № 139516674, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

07 вересня 2026 року Київ № 320/33972/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу нарахування та виплати з 01.03.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 01.03.2024 перерахунок та виплату з щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, що набрало законної сили 31.12.2024 у справі № 320/33972/24, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що виявились у відмові здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплати з 01.03.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2024 перерахунок та виплату з щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 грн.

Від представника позивача до суду надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі, відповідно до якої позивач просить: змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості з перерахованої пенсії у сумі 3983,16 грн.

Заява мотивована тим, що назване рішення суду не виконується упродовж тривалого часу, та є невиконаним в частині виплати заборгованості з виплати пенсії у сумі 3983,16 грн.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, суд виходив із такого.

За нормами частин першої, другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 24.02.2022 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації», рекомендовано, зокрема особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи введення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд доходить висновку про необхідність розгляду заяви у порядку письмового провадження.

Нормами частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 124, частини третьої статті 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 14 Кодексу передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Названі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Так, частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Із аналізу положень частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.

З огляду на названі норми Конституції України, які є нормами прямої дії, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, при цьому підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Як уже зазначалось, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, що набрало законної сили 31.12.2024 у справі № 320/33972/24, позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2024 перерахунок та виплату з щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зі змісту заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду слідує, що згідно з відповіддю відповідача від 09.07.2025 № 2600-0202-8/124316 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 320/33972/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано суму до плати за період з 01.03.2024 по 29.02.2025 в розмірі 3 983,16 грн. Проте названа доплата за період з 01.03.2024 по 29.02.2025 не була виплачена.

Судом ретельно досліджено додані до заяви документи та встановлено, що згідно з відповіддю відповідача від 09.07.2025 № 2600-0202-8/124316 перерахунок пенсії здійснювався на виконання іншого рішення суду, а саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 № 640/15693/22, а не рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 320/33972/24.

Таким чином, у суду відсутні підстави констатувати невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, оскільки із доданих до заяви документів такого не встановлено, а зі змісту листа відповідача від 09.07.2025 № 2600-0202-8/124316 судом установлено, що перерахунок пенсії здійснювався на виконання іншого рішення суду.

За наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №320/33972/24.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.