Рішення № 139516635, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ №320/7115/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (ЄДРПОУ: 33145904) щодо утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) з суми виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні;

- стягнути з Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (ЄДРПОУ: 33145904) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 42 328 грн 82 коп. (сорок дві тисячі триста двадцять вісім гривень 82 копійки) компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що вона проходила військову службу на посаді заступника начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та була звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України наказом від 28.04.2022 №38 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2022 №105 позивача виключено зі списків особового складу з 04.05.2022 із проведенням розрахунків при звільненні. Позивач посилається на те, що на момент виключення зі списків особового складу їй не було проведено повного розрахунку. Позивач зазначає, що у справі №640/11644/22 суд зобов`язав відповідача провести перерахунок, нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На виконання цього рішення 17.12.2024 їй виплачено 189 303,90 грн. При цьому із зазначеної суми відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків 42 328,82 грн. Позивач вважає таке утримання протиправним та просить визнати відповідні дії відповідача протиправними і стягнути на її користь суму компенсації утриманого податку. В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема, на положення пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, спрямовуються на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів відповідної категорії осіб. Позивач також посилається на положення законодавства щодо військового збору, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права мирно володіти майном та законних очікувань особи. Вважає, що мала законні очікування на отримання повної суми належної їй виплати без зменшення її на суму податку. Позивач вказує, що про утримання податку їй стало відомо з відповіді Адміністрації Держспецтрансслужби від 04.02.2025 на її звернення, у зв`язку з чим вважає строк звернення до суду не пропущеним. У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо утримання 18 відсотків податку з доходів фізичних осіб із суми одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнути на її користь 42 328,82 грн компенсації утриманого податку.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов не визнає та вважає заявлені вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів, а Голова Адміністрації в межах наданих повноважень видає відповідні накази та розпорядження. Щодо оподаткування одноразової грошової допомоги відповідач посилається на положення статті 163 та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зазначаючи, що дохід фізичної особи є об`єктом оподаткування у випадках, визначених податковим законодавством. Відповідач також посилається на пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, однак вважає, що виплата одноразової грошової допомоги, здійснена позивачу вже після звільнення з військової служби, підлягає оподаткуванню в установленому законодавством порядку. Щодо військового збору відповідач зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а відповідальність за нарахування, утримання та перерахування збору покладається на податкового агента. Відповідач вказує, що одноразова грошова допомога, виплачена позивачу після звільнення з військової служби, підлягає оподаткуванню військовим збором, оскільки позивач не належить до категорії осіб, доходи яких звільняються від такого оподаткування. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходила військову службу в Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на посаді заступника начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку управління фінансово-економічної діяльності.

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту по особовому складу від 28.04.2022 №38 позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з тим, що обоє з подружжя проходили військову службу та мали дитину віком до 18 років.

На підставі зазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2022 №105 позивача з 04.05.2022 виключено зі списків особового складу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. У наказі також зазначено про необхідність проведення з позивачем розрахунків при звільненні.

Після звільнення позивач звернулася до суду з позовом щодо належних їй виплат. За результатами розгляду справи №640/11644/22 відповідача зобов`язано провести перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення 17.12.2024 позивачу виплачено 189 303,90 грн одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначена дата визначена позивачем як дата фактичного виконання рішення суду в частині відповідної виплати.

Під час виплати зазначеної суми відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків у розмірі 42 328,82 грн, а також військовий збір у розмірі 3 527,40 грн. Факт утримання зазначених сум підтверджується, за твердженням позивача, відповіддю відповідача на її звернення після отримання коштів.

Після отримання виплати позивач звернулася до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з приводу утримання податку та військового збору.

04.02.2025 позивач отримала відповідь відповідача на своє звернення, у якій, за матеріалами позовної заяви, їй було повідомлено про утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Не погоджуючись з утриманням податку на доходи фізичних осіб із суми одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернулася до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками

Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами частин 4-6 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Аналізуючи вищенаведене суд зазначає, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Разом з тим, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки та право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відповіддю відповідача від 27.01.2025 №518/ВихЗВГ/244 відповідач під час виконання рішення суду від 09.01.2024 у справі №640/11644/22 провів виплату грошового забезпечення та здійснив з утриманням з нарахованої суми ПДФО 18%, що становить 42 328,82 грн.

Оскільки суми, які виплачені на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №640/11644/22 безпосередньо входять до складу грошового забезпечення, тому наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Водночас суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні. Такий спосіб захисту відповідає змісту пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким передбачено спрямування утриманих із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців сум податку на доходи фізичних осіб виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів відповідної категорії осіб.

Оскільки розмір утриманої з позивача суми податку на доходи фізичних осіб встановлений матеріалами справи та становить 42 328,82 грн, суд вважає можливим визначити розмір належної позивачу компенсації безпосередньо у резолютивній частині рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ - 33145904) щодо утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) з суми виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ - 33145904) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні, у розмірі 42 328 (сорок дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 82 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.