Рішення № 13951616, 23.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.11                                                                                           Справа№ 5015/22/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн", м.Запоріжжя,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" в особі Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас", м. Львів,

за участю третьої особи:Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн", м. Львів,

про: стягнення 120’544,16 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:не з’явився,

відповідача:Ємков О.В. –довіреність №01 від 10.01.2011 р.,

третьої особи:не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" в особі Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас", за участю третьої особи: Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн", про стягнення 120’544,16 грн. Ухвалою від 05.01.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що третя особа неправомірно, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, після встановлення факту погашення вимог кредиторів, які не заявили своїх вимог у порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перерахувала відповідачу 120’544,16 грн. У зв’язку з цим зазначені кошти є такими, що отримані без достатньої правової підстави, а тому просить стягнути їх з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на таке. Договір про надання послуг було укладено з третьою особою, а не позивачем, тому саме між третьою особою та відповідачем виникли відповідні зобов’язання. Відповідач також указує на те, що йому не було відомо про факт порушення провадження у справі про банкрутство, він не мав жодних ділових стосунків з позивачем, а тому в нього був відсутній обов’язок слідкувати за майновим станом позивача. Оскільки відповідач набув кошти на підставі укладеного договору та внаслідок надання послуг, то не можна в такому випадку застосовувати статтю 1212 Цивільного кодексу України та вважати, що такі кошти набуті без відповідних правових підстав.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між філією №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" та філією №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" укладено договір про надання послуг від 21.01.2009 року (надалі –Договір). Відповідно до умов цього договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов’язується надати замовнику за плату послуги з проведення досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Виконавець виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 276’768,00 грн., про що свідчить акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 30.04.2009 року. Відповідачем було складено податкові накладні від 26.02.2009 року на суму 41’598,00 грн. та від 30.04.2009 року на суму 235’170,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року №21/11/09 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" про його банкрутство до розгляду і порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича, підготовче засідання суду призначено на 08.07.2009 року.

Оголошення про порушення провадження у справі банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" опубліковано в газеті "Голос України" №137 (4637) від 25.07.2009 року та в газеті "Урядовий кур’єр" №129 від 21.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів. Відповідач не звертався до позивача з вимогами про включення до реєстру вимог кредиторів, до цього реєстру не включений. Про це повноважним представником усно зазначено в судовому засіданні 26.01.2011 року, доказів звернення з майновими вимогами до позивача не надано.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.12.2009 року №21/11/09 товариство з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бичківського Олексія Олексійовича.

Оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" №238 (4738) від 15.12.2009 року.

Платіжним дорученням №748 від 04.11.2009 року відповідачем перераховано третій особі 827,00 грн. за оренду автомобілів. Відповідачем на адресу третьої особи надіслано лист від 04.11.2009 року, яким просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 827,00 грн. Платіжними дорученнями №1890 від 05.11.2009 року на суму 707,00 грн. та №1891 від 06.11.2009 року на суму 120,00 грн. зазначені кошти було повернуто.

Факт помилковості перерахування відповідачем коштів позивачем підтверджено в позовній заяві, зворотнього не доведено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1, 3 та 4 статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таким чином, філії не визнаються суб’єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У зв’язку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх ім’я, а не на ім’я філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень. Суд звертає увагу відповідача на те, що філії, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи. Власною право- та дієздатністю вони не наділені.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" затверджений зборами учасників товариства (протокол №01/04 від 17.05.2004 року) та зареєстрований у відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради 28.05.2004 року, реєстраційний №0011160. Пунктом 2.6 цього статуту визначено, що філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи товариства діють на підставі відповідних Положень, що затверджуються товариством, і не мають статусу юридичної особи. Керівники філій, представництв та інших відокремлених підрозділів призначаються товариством та діють на підставі виданої товариством довіреності.

Положення про філію №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" затверджено зборами учасників позивача, протокол №07/07 від 06.12.2007 року. Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 цього Положення визначено, що філія є відокремленим підрозділом товариства, що розташована на адміністративній території іншої, ніж товариство, територіальної громади. Філіє не є юридичною особою та діє на підставі затвердженого зборами учасників Положення. Філія виконує свої функції від імені товариства у межах, визначених п. 2.2, та з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.4, 5.5 цього Положення.

За таких обставин суд не бере до уваги твердження відповідача про самостійність Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" при укладенні Договору та про те, що в нього (відповідача) не існувало будь-яких стосунків з позивачем.

Як убачається з матеріалів справи, в господарському суді Запорізької області триває справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн". Особливості провадження у справі про банкрутство регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в преамбулі цього закону зазначено, що він установлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Як установлено судом, право вимоги у відповідача до позивача виникло після виконання замовлених робіт та підписання акту виконаних робіт 30.04.2009 року, а провадження у справі про банкрутство порушено 15.06.2009 року. Таким чином, відповідач був конкурсним кредитором позивача в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Порядок заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог чітко регламентовано нормами спеціального закону. Так, частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Отже, законом установлено спеціальну процедуру, за допомогою якої здійснюється розшук можливих кредиторів боржника. Такою процедурою є опублікування у загальнонаціональних засобах масової інформації відповідного повідомлення.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За таких обставин не заслуговують на увагу заперечення відповідача стосовно відсутності у нього обов’язку відслідковувати повідомлення про стан позивача.

Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як убачається з пояснень відповідача, він не звертався до розпорядника майна та до господарського суду із кредиторською заявою про включення своїх вимог до реєстру вимог кредиторів. Доказів такого звернення суду не надано. Внаслідок реалізації процедури виявлення можливих кредиторів позивача господарський суд Запорізької області ухвалою від 11.09.2009 року затвердив реєстр вимог кредиторів, серед яких відповідач відсутній. В цій ухвалі зазначено, що вимоги інших кредиторів вважаються погашеними.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що погашення вимог конкурсних кредиторів поза межами процедури відновлення платоспроможності є неприпустимим.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачем не було дотримано обов’язкової процедури, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ним не заявлено кредиторських вимог до позивача, в силу вимог цього закону його вимоги вважаються погашеними, суд дійшов висновку про факт припинення зобов’язань, які виникли між сторонами в силу договору про надання послуг від 21.01.2009 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки відповідач набув кошти в сумі 119’717,16 грн. за договором про надання послуг від 21.01.2009 року в період, коли зобов’язання, які виникли з цього договору, були припинені, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог у цій частині.

Суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою цивільно-правової відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, яка безпідставно збагатіла, не вимагається. У зв’язку з цим відповідач безпідставно посилається на відсутність своєї вини в отриманні зазначених коштів.

Що стосується решти коштів у сумі 827,00 грн., то суд вважає вимоги позивача про їх стягнення безпідставними. Зазначене мотивовано тим, що ці кошти були помилково перераховані третій особі 04.11.2009 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та затвердження реєстру вимог кредиторів, а тому помилковим є висновок позивача про те, що ці суми є конкурсною заборгованістю. З огляду на це в задоволенні вимог позивача про стягнення 827,00 грн. потрібно відмовити.

Крім зазначеного вище, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем у справі є товариство з обмеженою відповідальністю "Верітас" в особі філії №1. За таких обставин, враховуючи положення статті 95 Цивільного кодексу України, пункти 3.1, 3.2, 3.3, 4.1, 4.3 Положення про філію №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас", затвердженого зборами учасників (протокол №02/09 від 31.03.2009 року), зазначену в цьому рішенні суму коштів потрібно стягнути з юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас". Таке тлумачення відображено також і в пункті 1 роз’яснення Вищого господарського суду України від 28.07.94 р. №02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб".

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 95, 598, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 33, 34, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" (адреса: проспект Калініна, будинок 68, Ленінський район, місто Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49064; ідентифікаційний код 30714591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" (адреса: вулиця Магістральна, будинок 74-Б, квартира 45, Шевченківський район, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69014; ідентифікаційний код 25219917) 119’717,16 грн., 1’197,17 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 234,37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2011 року.

          Суддя