Рішення № 13951610, 23.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.11                                                                                           Справа№ 18/158 (2010)

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр "КамАЗ", м. Луцьк,

до відповідача:закритого акціонерного товариства "Галичина", м.Радехів,

про: стягнення 25’809,73 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:не з’явився,

відповідача:Кінаш Т.П. –довіреність від 23.11.2010 р.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр "КамАЗ" до закритого акціонерного товариства "Галичина" про стягнення 25’809,73 грн. Ухвалою від 31.12.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.01.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №Ч-01/10 Р від 01.03.2010 р., не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 24’120,13 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1’689,60 грн. пені. В судове засідання 02.02.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. У зв’язку з оплатою відповідачем 15’507,00 грн. сума основного боргу зменшилася до 8’613,13 грн. Враховуючи продовження порушення відповідачем зобов’язань, позивачем донараховано пеню в сумі 1’929,47 грн.

В судове засідання 15.02.2011 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує. Зазначає, що

-          представлені накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки на них відсутні відбитки печатки підприємства покупця товару, прізвища відповідальних осіб (посада) на отримання товару, а тому вони не є належними та допустимими доказами, які свідчать про отримання товару;

- в усіх довіреностях на отримання товару не зазначено, яку саме матеріальну цінність

уповноважено отримати відповідного представника;

- накладні не містять підстави для оплати товару –договір поставки №Ч-01/10Р від 01.03.2010

року, а тому не можна стверджувати, що поставка відбулася на підставі цього письмового

договору;

- виставлення рахунків не передбачено умовами договору поставки, що свідчить про

здійснення поставки не відповідно до умов договору поставки, а іншого договору;

- заборгованість виникла на підставі інших накладних ніж ті, що зазначені в позові.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №Ч-01/10 Р від 01.03.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідач у справі) запасні частини до транспортних засобів (надалі –товар) в асортименті, кількості і за ціною згідно із заявкою покупця, узгоджених сторонами шляхом факсимільного зв’язку, електронної пошти чи в усній формі, а покупець зобов’язується сплатити грошову суму та прийняти його на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 24’241,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №ЛЦ-0006339 від 14.06.2010 р. на суму 1’339,80 грн. та довіреністю №411 від 04.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006594 від 18.06.2010 р. на суму 5’412,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006754 від 22.06.2010 р. на суму 10’095,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №ЛЦ-0006753 від 22.06.2010 р. на суму 3’951,00 грн. та довіреністю №484 від 18.06.2010 р., видатковою накладною №КВ-0002398 від 25.06.2010 р. на суму 1’812,00 грн. та довіреністю №000927 від 10.07.2010 р., видатковою накладною №ВВ-0003323 від 30.06.2010 р. на суму 1’631,20 грн. та довіреністю №219 від 17.06.2010 р.

Зазначені видаткові накладні свідчать про поставку відповідачу запасних частин до транспортних засобів. При цьому в силу частини 2 пункту 1.1 Договору підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної або акту приймання-передачі, що після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України

Відповідачем частково погашено заборгованість, про що свідчать платіжні доручення №948 від 17.01.2011 року на суму 10’095,00 грн., №949 від 17.01.2011 року на суму 5’412,00 грн. Крім того, позивачем повідомлено про переплату відповідачем 120,87 грн. за поставлений товар. Ця сума також була зарахована до оплати за поставлений товар. Таким чином, вартість поставленого, проте не оплаченого відповідачем товару становить 8’613,13 грн. Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, за яким зазначену суму заборгованості відповідачем погоджено.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 12.11.2010 р. про оплату вартості поставленого товару. Відповідач отримав зазначену претензію 16.11.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Відповідач не реагував на зазначену претензію.

Доказів погашення заборгованості в сумі 8’613,13 грн. відповідачем не представлено.

Відповідачем також представлено такі видаткові накладні на загальну суму 9’900,60 грн.: №БР-0003359 від 27.07.2010 року на суму 1’168,80 грн.; №ЛЦ-0007465 від 07.07.2010 року на суму 360,90 грн.; №БР-0002819 від 01.07.2010 року на суму 2’299,20 грн.; №БР-0001968 від 14.05.2010 року на суму 2’010,00 грн.; №КВ-0001916 від 19.05.2010 року на суму 2’011,80 грн.; №БР-0002699 від 24.06.2010 року на суму 2’049,90 грн. Відповідач стверджує, що саме ці видаткові накладні ним не погашені.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. При цьому твердження відповідача про існування іще якогось зобов’язання з поставки товару не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. При чому необхідність укладення договору у письмовій формі між юридичними особами зумовлена потребою у сталості та передбачуваності майнового обороту між юридичними особами, що досягається шляхом повної та чіткої фіксації господарських зобов’язань (договорів). Вимоги до письмової форми правочину визначені статтею 207 Цивільного кодексу України. Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Порядок укладення договору передбачено, зокрема, статтями 641, 642 Цивільного кодексу України.

Проте відповідачем не доведено належними доказами факту існування інших договорів поставки запасних частин до транспортних засобів. Крім того, позивачем не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору, не наведено доказів про вчинення дій в порядку статей 641, 642 Цивільного кодексу України, що передують укладенню договору.

Натомість недоліки у заповненні та складенні видаткових накладних не свідчать про існування чи виникнення нового зобов’язання з поставки запасних частин до транспортних засобів в період дії Договору. Крім того, суд звертає увагу на відповідність товару специфікації, якою сторони погодили вважати видаткові накладні.

Таким чином, відповідачем не доведено факту існування іншого зобов’язання з поставки запасних частин до транспортних засобів, ніж Договір.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3.9 Договору покупцю надається право на відтермінування оплати за отриманий товар до 15 календарних днів, на суму разових чи сумарних видаткових накладних, що не перевищують 15 тис. грн. Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар, проте не оплатив його вартості, вимоги позивача про стягнення 8’613,13 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується заперечень відповідача у частині неналежного оформлення видаткових накладних, то суд зазначає таке.

Матеріали справи містять видаткові накладні, які свідчать про отримання повноважним представником відповідача Грицюк О.І. відповідних товарно-матеріальних цінностей. Підтвердженням повноважень цієї особи служать долучені до матеріалів справи довіреності на отримання товару. Зазначені довіреності містять печатку підприємства відповідача, а тому видаткові накладні уже не потребують такої печатки.

Посилання відповідача на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також не може бути визнаним обґрунтованим, оскільки норми цього закону не містять вимог щодо доказів поставки товарів. Згідно з преамбулою вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому стаття 9 цього закону, на яку посилається відповідач, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів. Відсутність обов’язкових реквізитів у вказаних документах впливає лише на можливість їх використання сторонами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, однак не спростовує сам факт поставки товару. Наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неналежність доказів (довіреностей на отримання товару, видаткових накладних з відсутністю деяких реквізитів), однак факт одержання товару відповідачем не заперечується і не спростовується належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на це заперечення відповідача у цій частині не спростовують висновків суду про факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними №ЛЦ-0006339 від 14.06.2010 р., №ЛЦ-0006594 від 18.06.2010 р., №ЛЦ-0006754 від 22.06.2010 р., №ЛЦ-0006753 від 22.06.2010 р., №КВ-0002398 від 25.06.2010 р., №ВВ-0003323 від 30.06.2010 р.

Суд також відхиляє заперечення відповідача в частині виникнення боргу на підставі інших накладних з огляду на такі доводи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте відповідачем не представлено належних та допустимих доказів (платіжних доручень), які би підтвердили факт повної оплати вартості отриманих товарів за видатковими накладними №ЛЦ-0006339 від 14.06.2010 р., №ЛЦ-0006594 від 18.06.2010 р., №ЛЦ-0006754 від 22.06.2010 р., №ЛЦ-0006753 від 22.06.2010 р., №КВ-0002398 від 25.06.2010 р., №ВВ-0003323 від 30.06.2010 р.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача в частині виставлення позивачем рахунків, хоч Договором така дія не передбачена, оскільки виставлення рахунків не впливає на факт виникнення чи зміни взаємних прав та обов’язків (цивільних зобов’язань).

Згідно з пунктом 4.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1’929,47 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства "Галичина" (адреса: вулиця Б.Хмельницького, будинок 120, місто Радехів, Радехівський район, Львівська область, 80200; ідентифікаційний код 25553579) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр "КамАЗ" (адреса: вулиця Дубнівська, будинок 97А, місто Луцьк, Волинська область, 43010; ідентифікаційний код 05791532) 8’613,13 грн. основного боргу, 1’929,47 грн. пені, 258,10 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2011 року.

          Суддя