Рішення № 139516038, 04.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2026 року Справа № 280/5757/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» (далі позивач, ТОВ «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 1, ГУ ДПС, контролюючий орган) та до Державної податкової служби України (далі відповідач 2, ДПС України), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі комісія регіонального рівня) №12773670/33328442 від 22.04.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 08.04.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня №12947625/33328442 від 05.06.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 22.05.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня №13236850/33328442 від 03.09.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 20.08.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня №13236848/33328442 від 03.09.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 22.08.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня №13352842/33328442 від 10.10.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 25.09.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня №13434733/33328442 від 12.11.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 28.10.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня № 13548131/33328442 від 05.01.2026, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 18.12.2024, та зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію цієї податкової накладної;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

22.06.2026 позивачем на виконання ухвали суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 26.06.2026 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5757/26 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.07.2026 до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області на позовну заяву, в якому міститься клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, клопотання про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також заперечення проти позову по суті та проти розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр) сім податкових накладних за господарськими операціями з постачання металопрокату на адресу ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА», реєстрацію яких зупинено з посиланням на відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач стверджує, що на пропозицію контролюючого органу він надав первинні пояснення з повними пакетами первинних документів щодо кожної операції договори з додатками, специфікації, рахунки-фактури, видаткові та товарно-транспортні накладні, довіреності покупця, акти приймання-передачі товару, банківські виписки, оборотно -сальдові відомості, інвентаризаційні описи, документи про орендовані складські приміщення, штатний розпис та податкову звітність за формою 4ДФ.

Позивач вказує, що попри надання повних пакетів документів комісія регіонального рівня жодного разу не прийняла рішення про реєстрацію, а надсилала повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень, у яких витребувала документи, що вже перебували в її розпорядженні, або відомості, які не стосуються конкретної господарської операції (спростування ризикового статусу платника, пояснення щодо рівня заробітної плати).

Позивач наголошує, що повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень надсилались виключно до електронного кабінету без одночасного надіслання інформації на його електронну адресу, при тому що заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет позивач не подавав, а тому такі повідомлення не можна вважати належно врученими, і строк на подання додаткових пояснень не розпочав перебігу.

Позивач також зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам вмотивованості, оскільки не містять зазначення того, які саме документи не надано, яку інформацію вони мали підтвердити та з яких причин надані документи визнано недостатніми.

Головне управління ДПС у Запорізькій області проти позову заперечує.

У частині процесуальних питань відповідач 1 зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду щодо шести з семи оскаржуваних рішень на момент подання позову сплив, наведені позивачем причини пропуску строку не є об`єктивно непереборними та не підтверджені доказами, у зв`язку з чим позовну заяву належить залишити без розгляду на підставі частин третьої, четвертої статті 123 КАС України. На обґрунтування відповідач 1 посилається на постанову Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 560/11697/24.

По суті спору відповідач 1 зазначає, що реєстрацію спірних податкових накладних зупинено у зв`язку з відповідністю позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; за результатами розгляду первинних пояснень комісія регіонального рівня скористалася правом, передбаченим абзацом четвертим пункту 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520), та надіслала повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень і документів, у яких конкретизувала перелік того, що додатково необхідно надати.

Відповідач 1 стверджує, що позивач проігнорував ці повідомлення, а ненадання витребуваних документів у встановлений абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520 строк є самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації відповідно до пункту 10 Порядку № 520. На підтвердження надіслання повідомлень відповідач 1 надав скріншоти з Журналу розгляду повідомлень щодо подачі документів, у яких зазначено статус «Надіслано» та дати надсилання.

Відповідач 1 також зазначає, що надані позивачем документи не висвітлювали в повній мірі реальність здійснення господарських операцій, зокрема були відсутні документи щодо зберігання, навантаження та розвантаження продукції, інвентаризаційні відомості з визначенням місць проведення інвентаризації, документальне підтвердження наявності у платника автомобіля VOLKSWAGEN CADDY KASTEN НОМЕР_1 , документи щодо якості товару та специфікації до договору поставки.

На обґрунтування своєї позиції відповідач 1 посилається на постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, від 12.01.2024 та від 13.02.2024 у справі № 240/5563/23, від 13.02.2026 у справі № 300/2087/24, від 30.01.2026 у справі № 260/224/24, а також на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі № 420/20738/23.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати податкові накладні відповідач 1 вважає, що належним способом захисту є зобов`язання ДПС України повторно розглянути питання про реєстрацію, а не зобов`язання зареєструвати накладні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач 1 зазначає, що справа є типовою, незначної складності, детального опису робіт із зазначенням витраченого часу не надано, у зв`язку з чим заявлений розмір 18 000,00 грн є завищеним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив такі обставини.

ТОВ «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» (код ЄДРПОУ 33328442) зареєстроване як юридична особа 27.12.2004, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності за КВЕД є 46.72 «Оптова торгівля металами та металевими рудами». Керівником товариства є Шевчик Ю.М.

07.03.2013 між позивачем (постачальник) та ПрАТ «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА» (код ЄДРПОУ 00186536, покупець) укладено договір поставки №11130192 з додатковою угодою № 9 від 29.04.2024, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію матеріально-технічного призначення.

03.10.2023 між ТОВ «Бесттрейдз» (код ЄДРПОУ 43280126, постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 031023, на підставі якого позивач придбавав товар, що в подальшому реалізовувався ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ».

На виконання зазначених договорів позивачем складено та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні: № 1 від 08.04.2024 на суму 41 535,00 грн (ПДВ 6 922,50 грн); №1 від 22.05.2024 на суму 80 606,40 грн (ПДВ 13 434,40 грн); № 1 від 20.08.2024 на суму 27 081,00 грн (ПДВ 4 513,50 грн); № 2 від 22.08.2024 на суму 55 737,00 грн (ПДВ 9 289,50 грн); № 3 від 25.09.2024 на суму 53 760,00 грн (ПДВ 8 960,00 грн); № 2 від 28.10.2024 на суму 51 792,00 грн (ПДВ 8 632,00 грн); № 3 від 18.12.2024 на суму 30 240,00 грн (ПДВ 5 040,00 грн).

Реєстрацію всіх семи податкових накладних зупинено, про що позивачу надіслано квитанції № 9116636862 від 03.05.2024, № 9166770159 від 18.06.2024, № 9273945045 від 18.09.2024, № 9274020091 від 18.09.2024, № 9310219441 від 18.10.2024, № 9349027208 від 18.11.2024, № 9418178531 від 18.01.2025.

Зміст усіх квитанцій є ідентичним: підставою зупинення зазначено, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, далі - Порядок № 1165). Додатково повідомлено значення показників «D» (25,9489 %; 27,0933 %; 15,7155 %; 15,7155 %; 40,0786 %; 41,1698 %; 66,5831 % відповідно) та «Р» (0 за всіма квитанціями). Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію, з відтворенням переліку, наведеного у пункті 5 Порядку № 520.

Жодна з квитанцій не містить зазначення того, яка саме податкова інформація, наявна у контролюючих органах, стала підставою для висновку про ризиковість здійснення конкретної господарської операції, а також коду такої податкової інформації.

Позивач скористався правом, передбаченим пунктом 4 Порядку № 520, та подав первинні пояснення з копіями документів:

щодо податкової накладної № 1 від 08.04.2024 повідомлення № 195 від 08.04.2025 (28 електронних файлів);

щодо податкової накладної № 1 від 22.05.2024 повідомлення № 206 від 22.05.2025 (28 електронних файлів);

щодо податкових накладних № 1 від 20.08.2024 та №2 від 22.08.2024 повідомлення №222 від 20.08.2025 (30 електронних файлів);

щодо податкової накладної № 3 від 25.09.2024 повідомлення № 227 від 25.09.2025 (23 електронних файли);

щодо податкової накладної № 2 від 28.10.2024 повідомлення № 229 від 28.10.2025 (24 електронних файли);

щодо податкової накладної № 3 від 18.12.2024 повідомлення № 235 від 18.12.2025 (21 електронний файл).

Факт подання зазначених повідомлень та прийняття їх контролюючим органом до розгляду сторонами не оспорюється і підтверджується квитанціями № 2, а також самим змістом відзиву, в якому відповідач 1 наводить повний перелік поданих позивачем файлів за кожним епізодом.

За результатами розгляду первинних пояснень комісія регіонального рівня жодного разу не прийняла рішення про реєстрацію податкової накладної, а надіслала повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів: № 12733376/33328442 від 10.04.2025; № 12901138/33328442 від 26.05.2025; № 13199963/33328442 та № 13199962/33328442 від 22.08.2025; № 13318595/33328442 від 30.09.2025; № 13406993/33328442 від 31.10.2025; № 13521974/33328442 від 22.12.2025.

Позивачем подано додаткові пояснення:

щодо податкової накладної № 1 від 22.05.2024 повідомлення № 211 від 02.06.2025 (11 електронних файлів), прийнято до розгляду;

щодо податкових накладних № 1 від 20.08.2024 та № 2 від 22.08.2024 повідомлення № 223 та № 224 від 29.08.2025, які квитанціями № 2 від 30.08.2025 не прийнято до розгляду з мотивів порушення строку, визначеного пунктом 9 Порядку № 520;

щодо податкової накладної № 3 від 25.09.2024 повідомлення № 228 від 07.10.2025 (6 електронних файлів), прийнято до розгляду;

щодо податкової накладної № 2 від 28.10.2024 повідомлення № 233 від 07.11.2025 (6 електронних файлів), прийнято до розгляду.

Щодо податкових накладних № 1 від 08.04.2024 та № 3 від 18.12.2024 додаткові пояснення позивачем не подавались.

За результатами розгляду комісією регіонального рівня прийнято оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних:

1) № 12773670/33328442 від 22.04.2025 (ПН № 1 від 08.04.2024) з підстави ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів при отриманні повідомлення; графа «Додаткова інформація» не заповнена;

2) № 12947625/33328442 від 05.06.2025 (ПН № 1 від 22.05.2024) з тієї ж підстави, додаткова інформація: «Платником не спростовано інформацію зазначену у квитанції щодо причини зупинення ПН відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної п.8 Критеріїв ризиковості платника податку»;

3) № 13236850/33328442 та № 13236848/33328442 від 03.09.2025 (ПН № 1 від 20.08.2024 та ПН № 2 від 22.08.2024) з тієї ж підстави, додаткова інформація: «Не надано додаткові пояснення та первинні документи, які стали підставою, відповідно до ст.187 ПКУ, для виникнення податкового зобов`язання та складання податкової накладної, та не надано додаткові пояснення щодо причини зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної п.8 Критеріїв ризиковості платника податку і не надано додаткові пояснення та спростування інформації зазначеної у квитанції»;

4) №13352842/33328442 від 10.10.2025 (ПН №3 від 25.09.2024) з тієї ж підстави, при цьому графа «Додаткова інформація» дослівно відтворює текст самої підстави відмови;

5) №13434733/33328442 від 12.11.2025 (ПН №2 від 28.10.2024) з тієї ж підстави, додаткова інформація: «Платник податку не в повному обсязі надав додаткові пояснення щодо інформації та документального підтвердження наявності у платника податку автомобіля VOLKSWAGEN CADDY KASTEN НОМЕР_1 , та відповідно до пп.1.3 п.1 договору № 11130192 від 07.03.2013 ... відсутня інформація та документальне підтвердження щодо Специфікації»;

6) № 13548131/33328442 від 05.01.2026 (ПН №3 від 18.12.2024) з тієї ж підстави, додаткова інформація: «Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення платник податку не реалізував своє право на подання пояснень та документів, яких не вистачає для підтвердження зазначеної у ПН/РК інформації про господарську операцію».

Судом встановлено, що позивач не подавав до контролюючого органу заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотом з електронного кабінету платника із записом «Відсутня інформація про бажання отримувати документи через Електронний кабінет». Відповідач 1 цю обставину не спростував.

Матеріали справи не містять квитанцій про доставку повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень в електронний кабінет позивача. Надані відповідачем 1 скріншоти з Журналу розгляду повідомлень містять виключно статус «Надіслано» та дату надсилання; графи, що відображають дату надходження та статус, залишені незаповненими. Доказів надіслання позивачу на його електронну адресу інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет відповідачем 1 не надано.

Крім того, судом встановлено, що жодне з оскаржуваних рішень не містить посилання на конкретні первинні документи, подані позивачем, оцінки їх змісту, зазначення дефектів форми, змісту чи походження таких документів, а також того, яка саме інформація, зазначена у відповідній податковій накладній, залишилась непідтвердженою.

Не погодившись із рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів вважається дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 до Порядку № 1165) визначено, що платник відповідає цьому критерію, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 4 Порядку № 520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня, яка протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520 встановлено, що платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 42.4 статті 42 ПК України встановлено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом. Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

Згідно із статтею 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX) адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину, у якій зазначаються, зокрема, фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи, посилання на докази, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, детальна правова оцінка обставин та чітке зазначення зроблених висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено критерії, за якими суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, зокрема чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вже було предметом розгляду і вирішено ухвалою суду від 26.06.2026, якою заяву позивача про поновлення пропущеного строку задоволено, а строк звернення до суду поновлено.

Наведені у відзиві доводи відповідача 1 повторюють ті самі обставини, які суд уже оцінив під час вирішення заяви про поновлення строку, і не містять нових фактичних даних, які не були відомі суду на час постановлення ухвали від 26.06.2026.

Крім того, суд враховує, що щодо рішення № 13548131/33328442 від 05.01.2026 шестимісячний строк звернення до суду на день подання позову (09.06.2026) не сплив, що відповідач 1 визнає у відзиві.

Оцінюючи причини пропуску строку щодо решти рішень, суд бере до уваги, що всі сім оскаржуваних рішень прийнято одним і тим самим органом за єдиною процедурою, з однієї підстави зупинення та з однією підставою відмови, за господарськими операціями в межах одного договору з одним контрагентом. Звернення до суду з єдиним консолідованим позовом після прийняття останнього з таких рішень відповідає інтересам процесуальної економії та не свідчить про зловживання процесуальними правами. Позивач є малим підприємством із трьома працівниками, у штаті якого немає юриста, і звернувся до суду протягом розумного строку після укладення договору про надання правничої допомоги.

Суд також зважає, що інститут строків звернення до суду не є самоціллю, а надмірно формальне його застосування у ситуації, коли спірні рішення прийнято з очевидним порушенням установленої процедури, призвело б до непропорційного обмеження гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.

За таких обставин суд не вбачає підстав для перегляду висновків, викладених в ухвалі від 26.06.2026, а клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Суд наголошує, що предметом розгляду в цій справі є виключно правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність (товарність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені документами, складеними з порушенням законодавства. Такий моніторинг не повинен підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Ця позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.07.2025 у справі № 420/14450/24, на яку посилається і сам відповідач 1 у відзиві: «здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом... Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет їх реальності».

Відтак усі доводи відповідача 1 щодо недоведеності реальності операцій, походження товару по ланцюгу постачання, рівня заробітної плати працівників позивача та достатності його матеріально-технічної бази виходять за межі предмета доказування у цій справі. Сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства підлягають перевірці в порядку, визначеному ПК України для проведення документальних перевірок, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.

Пункт 11 Порядку № 1165 покладає на контролюючий орган обов`язок зазначити у квитанції критерій ризиковості з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Усі сім квитанцій містять посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Водночас зміст цього критерію (наявність у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції) вимагає, щоб платнику було повідомлено, яка саме податкова інформація стала підставою для такого висновку, оскільки без цього платник об`єктивно позбавлений можливості її спростувати.

Зазначені у квитанціях показники «D» (податкове навантаження) та «Р» не є розрахованими показниками за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку і не розкривають змісту наявної у контролюючого органу податкової інформації.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2025 у справі № 160/34198/23, згідно з яким можливість надання платником податків вичерпного переліку документів прямо залежить від зазначення у квитанції чіткого переліку документів, а квитанція, яка не містить жодних доводів щодо наявності податкової інформації та конкретної пропозиції щодо переліку документів, позбавляє платника такої можливості.

Аналогічно, у постанові від 03.03.2026 у справі № 420/18439/24 Верховний Суд зазначив, що формальне відтворення у квитанції пропозиції надати документи є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку № 1165. Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Таким чином, уже на стадії зупинення реєстрації контролюючий орган не забезпечив позивачу можливості цілеспрямовано спростувати підстави зупинення, чим створив стан правової невизначеності.

Питання вручення повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень має визначальне значення для вирішення спору, оскільки єдиною підставою всіх семи оскаржуваних рішень зазначено ненадання/часткове надання додаткових пояснень та документів «при отриманні повідомлення».

Зі змісту пункту 10 Порядку № 520 випливає, що ця підстава відмови може бути застосована лише за умови, що повідомлення було платником отримано. Так само абзац шостий пункту 9 Порядку № 520 пов`язує початок перебігу п`ятиденного строку саме з днем отримання повідомлення, а не з днем його надіслання.

Порядок вручення документів контролюючих органів платникам податків врегульовано пунктом 42.4 статті 42 ПК України, який передбачає сукупність умов: (1) наявність поданої платником заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет; (2) надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням на електронну адресу платника інформації про вид документа, дату та час його надіслання; (3) отримання контролюючим органом квитанції про доставку, дата якої і є датою вручення; (4) за відсутності квитанції про доставку протягом двох робочих днів надіслання документа у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет не подавав. Відповідач 1 цю обставину не спростував і жодного доказу протилежного не надав.

Квитанцій про доставку повідомлень в електронний кабінет позивача відповідач 1 не надав. Надані ним скріншоти з Журналу розгляду повідомлень фіксують лише факт відправлення («Надіслано») із зазначенням дати надсилання, тоді як графи щодо дати надходження та статусу залишаються незаповненими. Такий доказ підтверджує вчинення відправлення, але не підтверджує факту та дати вручення.

Доказів надіслання інформації на електронну адресу позивача, а так само доказів надіслання повідомлень у паперовій формі рекомендованим листом, матеріали справи не містять.

Довід відповідача 1 про те, що позивач протягом 2024 року активно користувався електронним кабінетом, суд відхиляє. Загальна активність платника в електронному кабінеті не замінює встановленої пунктом 42.4 статті 42 ПК України процедури вручення і не є доказом вручення конкретного документа у конкретну дату. Прийняття платником до розгляду інших документів (квитанцій про зупинення, рішень комісії) не свідчить про те, що саме спірні повідомлення були йому вручені у дати їх надіслання.

За правилом частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення покладено на відповідача. Оскільки факт вручення позивачу повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень відповідачем 1 не доведений, суд доходить висновку, що п`ятиденний строк, встановлений абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520, не розпочав свого перебігу, а передбачена пунктом 10 Порядку № 520 підстава для відмови в реєстрації ненадання додаткових пояснень «при отриманні повідомлення» є відсутньою.

Незалежно від наведеного вище висновку, суд окремо оцінює обставини прийняття рішень щодо податкових накладних № 1 від 20.08.2024 та № 2 від 22.08.2024.

Із матеріалів справи вбачається, що додаткові пояснення та копії документів щодо цих податкових накладних позивачем фактично складено, підписано кваліфікованими електронними підписами та надіслано контролюючому органу, і 30.08.2025 такі документи надійшли до Головного управління ДПС у Запорізькій області. Квитанціями № 2 від 30.08.2025 їх не прийнято до розгляду з мотивів порушення строку, визначеного пунктом 9 Порядку № 520.

Суд зазначає, що пункт 10 Порядку № 520 визначає вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної: ненадання/часткове надання платником податку додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Подання додаткових пояснень з порушенням строку, встановленого абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520, як самостійна підстава для відмови в реєстрації цією нормою не передбачене.

Ненадання документів і подання документів поза межами строку є різними за змістом обставинами. У спірних правовідносинах позивач додаткові пояснення та документи надав, і на день прийняття комісією регіонального рівня рішень 03.09.2025 вони вже перебували у розпорядженні контролюючого органу. За таких обставин посилання у рішеннях на ненадання платником додаткових пояснень не відповідає фактичним обставинам справи.

Відмовляючись розглянути документи, які фактично надійшли до прийняття рішення, контролюючий орган діяв усупереч частині першій статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», яка зобов`язує адміністративний орган забезпечити належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо дослідити докази та врахувати всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25, про те, що застосування передбаченої пунктом 10 Порядку № 520 підстави не є автоматичним та не усуває обов`язку контролюючого органу встановити, які саме ненадані документи були необхідними для підтвердження інформації у конкретній податковій накладній, а документи, подані платником, такої інформації не підтверджували.

Крім того, суд враховує, що повний пакет первинних документів щодо обох господарських операцій було надано позивачем ще у складі первинних пояснень, оформлених повідомленням № 222 від 20.08.2025, і ці документи перебували у розпорядженні комісії регіонального рівня незалежно від долі додаткових пояснень.

Судом встановлено, що щодо податкових накладних № 1 від 22.05.2024 (повідомлення № 211 від 02.06.2025), № 3 від 25.09.2024 (повідомлення № 228 від 07.10.2025) та № 2 від 28.10.2024 (повідомлення № 233 від 07.11.2025) позивач подав додаткові пояснення та копії документів у межах п`ятиденного строку, і ці повідомлення надійшли до контролюючого органу.

Перевіркою обчислення строків суд встановив: за повідомленням від 26.05.2025 останнім днем строку було 02.06.2025; за повідомленням від 30.09.2025 07.10.2025; за повідомленням від 31.10.2025 07.11.2025. Додаткові пояснення подані позивачем у ці дати, тобто своєчасно.

Таким чином, стосовно цих трьох рішень підстава відмови, передбачена пунктом 10 Порядку № 520 (ненадання додаткових пояснень), фактично була відсутня, і комісія регіонального рівня була зобов`язана розглянути подані матеріали по суті та мотивувати, чому саме вони не підтверджують інформацію, зазначену у відповідній податковій накладній. Цього зроблено не було.

Зокрема, у рішенні № 13352842/33328442 від 10.10.2025 графа «Додаткова інформація» дослівно відтворює текст самої підстави відмови, що не є мотивуванням у розумінні статті 72 Закону № 2073-IX.

У рішенні № 12947625/33328442 від 05.06.2025 єдиним мотивом наведено те, що платником не спростовано інформацію щодо відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Суд зазначає, що Порядок № 520 регулює процедуру підтвердження інформації, зазначеної у конкретній податковій накладній, тоді як питання відповідності платника критеріям ризиковості та виключення з відповідного переліку врегульовано пунктами 6, 6-1 Порядку № 1165 і становить самостійну адміністративну процедуру. Покладення на платника в межах процедури реєстрації конкретної податкової накладної обов`язку спростувати свій ризиковий статус не ґрунтується на нормах Порядку № 520.

У рішенні № 13434733/33328442 від 12.11.2025 мотивом відмови зазначено відсутність документального підтвердження наявності у платника автомобіля VOLKSWAGEN CADDY KASTEN НОМЕР_1 та специфікації до договору. Водночас з матеріалів справи вбачається, що інформація про використання зазначеного транспортного засобу, який належить директору позивача, містилась у первинних поясненнях, а сам факт постачання підтверджується видатковою накладною № РН-102101 від 28.10.2024, товарно-транспортною накладною № РН-102101 від 28.10.2024, довіреністю покупця № 1195 від 21.10.2024 та банківською випискою про часткову оплату. Відсутність окремого документа за умови, що інші надані документи підтверджують факт здійснення господарської операції, сама по собі не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, якщо контролюючий орган не навів, яка саме інформація, зазначена у податковій накладній, залишилась через це непідтвердженою.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної є адміністративним актом у розумінні статті 2 Закону № 2073-IX і має відповідати вимогам статті 72 цього Закону щодо мотивувальної частини, а також критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Окремо суд оцінює обставини прийняття рішень № 12773670/33328442 від 22.04.2025 та № 13548131/33328442 від 05.01.2026, щодо яких додаткові пояснення позивачем не подавались.

Саме стосовно цих двох епізодів висновок про недоведеність вручення повідомлень має вирішальне значення, оскільки підстава відмови, передбачена пунктом 10 Порядку № 520, застосовна виключно за умови отримання платником повідомлення. Доказів вручення повідомлень № 12733376/33328442 від 10.04.2025 та № 13521974/33328442 від 22.12.2025 відповідач 1 не надав, а тому підстав вважати, що позивач не реалізував надане йому право у встановлений строк, немає.

Крім того, обидва рішення не містять оцінки первинних пояснень позивача, поданих повідомленнями № 195 від 08.04.2025 та № 235 від 18.12.2025, до яких було долучено відповідно 28 та 21 електронний файл первинних документів, а рішення №12773670/33328442 від 22.04.2025 не містить і жодної додаткової інформації. Комісія регіонального рівня не встановлювала, яка саме інформація, зазначена у податкових накладних № 1 від 08.04.2024 та № 3 від 18.12.2024, залишилась непідтвердженою.

Форма рішення про відмову в реєстрації (додаток 1 до Порядку № 520) передбачає обов`язкове заповнення графи «Додаткова інформація» із зазначенням конкретних документів. Наявність такої графи у затвердженій формі свідчить про те, що нормотворець розглядає конкретизацію як обов`язковий елемент цього індивідуального акта.

Жодне з оскаржуваних рішень не містить: аналізу змісту поданих позивачем документів; зазначення того, який саме документ не надано та яку інформацію він мав підтвердити; вказівки на дефекти форми, змісту або походження наданих документів; висновку про те, яка саме інформація, зазначена у відповідній податковій накладній, залишилась непідтвердженою.

Рішення № 12773670/33328442 від 22.04.2025 взагалі не містить жодної додаткової інформації.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду:

у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25 Верховний Суд зазначив: «Неподання або часткове подання документів, зазначених у повідомленні, дійсно може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної. Водночас застосування цієї підстави не є автоматичним та не усуває обов`язку контролюючого органу встановити, що ненадані документи були необхідними для підтвердження інформації у конкретній податковій накладній, а документи, подані платником, такої інформації не підтверджували». Верховний Суд також наголосив, що «відтворення у спірних рішеннях загального формулювання пункту 10 Порядку № 520 без зазначення конкретного ненаданого документа, інформації, яку він мав підтверджувати, та його значення для вирішення питання про реєстрацію відповідної податкової накладної не є належним мотивуванням індивідуального акта», а «направлення платнику повідомлення з конкретним переліком додаткових документів саме собою не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно мотивувати остаточне рішення»;

у постанові від 02.12.2025 у справі № 400/996/25 Верховний Суд, тлумачачи пункт 5 Порядку № 520, зазначив, що передбачена цією нормою можливість подання платником «інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній», «за своїм змістом така норма стосується документів, які безпосередньо підтверджують дані, відображені у податковій накладній, а саме зміст, обсяг, номенклатуру тощо», тоді як «документи щодо наявності в платника податку трудових ресурсів, його кадрового складу або організації виконання ним робіт чи надання послуг напряму не підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній, оскільки не є частиною первинного документального супроводу господарської операції»;

у постанові від 12.02.2025 у справі № 160/34198/23 Верховний Суд визнав протиправними рішення, які «не встановлюють, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати» та «не містять переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття».

Висновок, викладений у постанові у справі № 400/996/25, має безпосереднє значення для цієї справи, оскільки повідомленнями № 13406993/33328442 від 31.10.2025 та № 13521974/33328442 від 22.12.2025 контролюючий орган витребував у позивача пояснення щодо нарахування працівникам заробітної плати на рівні мінімальної або нижче мінімальної, а повідомленням № 12733376/33328442 від 10.04.2025 відомості щодо кадрового складу. Такі відомості не підтверджують і не спростовують дані, відображені у податкових накладних, а тому їх ненадання не могло бути покладено в основу рішень про відмову в реєстрації.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що всі сім оскаржуваних рішень не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки обмежуються відтворенням тексту пункту 10 Порядку № 520 без розкриття фактичних підстав.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання такого акта протиправним.

Суд також враховує, що відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland, заява № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003) Європейський суд з прав людини вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У пункті 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, від 20.10.2011) Європейський суд з прав людини наголосив на особливій важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно, в належний та якомога послідовніший спосіб, а також запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Суд дослідив постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач 1, і зазначає таке.

У справі № 140/32696/23 постанова від 24.03.2025 Верховний Суд виходив із того, що платник податків узагалі не скористався правом надати додаткові пояснення та копії документів за наслідками отримання повідомлень контролюючого органу, при цьому обставина отримання таких повідомлень платником не заперечувалась.

У справі № 240/5563/23 висновки Верховного Суду ґрунтуються на встановленому судами факті надання платником у неповному обсязі копій документів, передбачених пунктом 5 Порядку № 520, зокрема ненадання доказів розрахунків за договорами на суму понад 66 млн грн.

У справі № 260/224/24 постанова від 30.01.2026 Верховний Суд дійшов висновку, що ігнорування платником податків пропозиції контролюючого органу, викладеної у повідомленні, є самостійною та достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної. Разом з тим цей висновок сформульовано за умови, що факт отримання платником повідомлення був встановлений судами та не оспорювався, а платник узагалі не надав жодної відповіді на таке повідомлення. Наведений висновок стосується наслідків нереалізації платником свого права, але не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести, що повідомлення було платнику вручено у порядку, встановленому пунктом 42.4 статті 42 ПК України. За недоведеності факту вручення передумова, з якої виходив Верховний Суд у зазначеній справі, відсутня, а тому сформульований у ній висновок до спірних правовідносин не застосовний.

Отже, наведені відповідачем 1 висновки сформульовані за інших фактичних обставин: у тих справах було встановлено як факт належного вручення повідомлення, так і факт неподання або неповного подання платником документів. У цій же справі відповідач 1 не довів факту вручення повідомлень, щодо трьох із семи податкових накладних додаткові пояснення були подані позивачем у межах установленого строку і прийняті до розгляду, ще щодо двох фактично надані та наявні у контролюючого органу на день прийняття рішень, а повні пакети первинних документів надані щодо всіх семи податкових накладних.

Крім того, у жодній з наведених відповідачем 1 постанов Верховний Суд не формулював висновку про те, що зазначення у рішенні лише формулювання пункту 10 Порядку № 520 звільняє контролюючий орган від обов`язку мотивувати рішення. Навпаки, у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25, ухваленій пізніше за всі наведені відповідачем 1, Верховний Суд прямо зазначив, що застосування підстави, передбаченої пунктом 10 Порядку № 520, «не є автоматичним та не усуває обов`язку контролюючого органу встановити, що ненадані документи були необхідними для підтвердження інформації у конкретній податковій накладній, а документи, подані платником, такої інформації не підтверджували». Цей підхід узгоджується з висновками, викладеними у постановах від 12.02.2025 у справі № 160/34198/23 та від 03.03.2026 у справі № 420/18439/24, щодо обов`язку контролюючого органу конкретизувати, яких саме документів не вистачає, та належно вмотивувати акт індивідуальної дії.

Посилання відповідача 1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі № 420/20738/23 суд оцінює критично, оскільки рішення суду апеляційної інстанції в іншій справі не має преюдиційного значення і не є джерелом права у розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.

Підсумовуючи, суд встановив, що всім семи оскаржуваним рішенням притаманні спільні дефекти:

відсутність доказів належного вручення позивачу повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень, з якими пункт 10 Порядку № 520 пов`язує можливість застосування підстави відмови;

відсутність оцінки фактично поданих позивачем первинних документів та пояснень;

відсутність зазначення того, який саме документ не надано, яку інформацію він мав підтвердити та чому надані документи визнано недостатніми;

відсутність висновку про наявність дефектів форми, змісту або походження наданих документів.

Додатково щодо рішень № 13236850/33328442 та № 13236848/33328442 від 03.09.2025 суд встановив, що додаткові пояснення позивача фактично надійшли до контролюючого органу до прийняття цих рішень, однак розглянуті не були, а щодо рішень №12947625/33328442 від 05.06.2025, № 13352842/33328442 від 10.10.2025 та № 13434733/33328442 від 12.11.2025 факт своєчасного подання позивачем додаткових пояснень, які так само не отримали оцінки.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувані рішення прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені законом, необґрунтовано і без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений у рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Оскільки судом встановлено відсутність визначених пунктом 10 Порядку №520 підстав для відмови в реєстрації спірних податкових накладних, а всі умови, з якими закон пов`язує їх реєстрацію, позивачем виконано, дискреції у контролюючого органу в цьому питанні не залишається.

Довід відповідача 1 про те, що належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути питання про реєстрацію, суд відхиляє. Такий спосіб захисту не забезпечив би ефективного поновлення порушеного права позивача, оскільки залишав би можливість повторної відмови з тих самих формальних підстав, і не відповідав би вимозі ефективності засобу юридичного захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки датою виникнення податкових зобов`язань і, відповідно, датою складення податкових накладних є дати здійснення господарських операцій, а протиправна відмова в реєстрації не повинна погіршувати становище платника, суд вважає за необхідне зобов`язати ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, правомірності оскаржуваних рішень не доведено.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 636,80 грн згідно з квитанцією № 7 від 04.06.2026, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області, рішення комісії якого визнано протиправними.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 01.05.2026, укладений з адвокатом Сандак І.А., додаткову угоду № 1 від 01.05.2026, ордер серії АР № 1322517 від 03.06.2026, рахунок № 17/05 від 29.05.2026, акт приймання-передачі послуг правничої допомоги від 29.05.2026, прибутковий касовий ордер № 1 від 05.06.2026 та детальний опис робіт.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 01.05.2026 гонорар за підготовку тексту позовної заяви визначено у фіксованому розмірі 18 000,00 грн.

Відповідач 1 заявив клопотання про зменшення розміру витрат, посилаючись на типовість справи та відсутність деталізації витраченого часу.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару); правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару (пункти 141, 142).

Оцінюючи співмірність заявлених витрат за критеріями частини п`ятої статті 134 КАС України, суд зважає на такі обставини: позов є консолідованим і охоплює сім самостійних епізодів із власними фактичними обставинами, окремими комплектами первинних документів (від 21 до 30 електронних файлів за кожним епізодом), окремими квитанціями, повідомленнями та рішеннями; позовна заява містить детальний аналіз кожної господарської операції та індивідуальне обґрунтування протиправності кожного з семи рішень; предметом спору є реєстрація податкових накладних із загальною сумою ПДВ 56 791,90 грн, при цьому наслідки нереєстрації для позивача виходять за межі цієї суми.

Довід відповідача 1 про типовість та незначну складність справи суд відхиляє як такий, що не враховує обсягу фактичного матеріалу та кількості епізодів. Віднесення справи до категорії малозначних для цілей визначення порядку провадження не є свідченням незначного обсягу роботи адвоката.

За таких обставин суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 18 000,00 грн реальним, необхідним, обґрунтованим і співмірним, а клопотання відповідача 1 про його зменшення таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72, 73, 76, 77, 90, 132, 134, 139, 143, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, буд. 10, кв. 4, код ЄДРПОУ 33328442) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12773670/33328442 від 22.04.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 08.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12947625/33328442 від 05.06.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 22.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13236850/33328442 від 03.09.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 20.08.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13236848/33328442 від 03.09.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 22.08.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13352842/33328442 від 10.10.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 25.09.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13434733/33328442 від 12.11.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.10.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 13548131/33328442 від 05.01.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 18.12.2024.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» № 1 від 08.04.2024, № 1 від 22.05.2024, № 1 від 20.08.2024, № 2 від 22.08.2024, № 3 від 25.09.2024, № 2 від 28.10.2024 та № 3 від 18.12.2024 датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» (код ЄДРПОУ 33328442) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) судовий збір у розмірі 18 636 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн 80 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА» (код ЄДРПОУ 33328442) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 04 вересня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький