Ухвала суду № 139515861, 04.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

04 вересня 2026 рокуСправа № 280/4158/23 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про прийняття звіту щодо виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012),

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 січня 2023 року доплати 2000 грн. до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області перерахувати та виплатити з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб, та виплатити відповідну суму різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 280/4158/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Рішення набрало законної сили 26.09.2023.

01.05.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №280/4158/23.

21.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано до Запорізького окружного адміністративного суду звіт.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23 - три місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили.

25.08.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов звіт.

Станом на 04.09.2026 заперечення на Звіт до суду не надходили.

Суд, розглянувши заяву відповідача, дослідивши звіт про виконання постанови суду, зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії. Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 3 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області перерахувати та виплатити з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб, та виплатити відповідну суму різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало звіт про виконання рішення суду, строк подання якого не було пропущено відповідачем.

Надіючи оцінку поданому звіту в контексті виконання відповідачем суду, суд зазначає наступне.

Головним управлінням здійснено нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713 у розмірі 2 000,00 грн., з 01.01.2023 по вересень 2023 року включно в розмірі 18 000грн. (Розрахунок додається).

Щодо виплати донарахованої за рішенням суду суми боргу пенсії зазначаємо наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь- які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З урахуванням пункту 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення має кількісні, часові і цільові обмеження.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280. інших нормативно-правових актів та цього Порядку.

Визначений пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (далі - Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 зазначив, що аналіз статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічний висновок щодо обов`язку розпорядників бюджетних коштів виконувати чинну норму Бюджетного закону, а також те, що будь-яка норма закону вважається конституційною, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про зворотне, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24.

Водночас, нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень - у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку), що з урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

У рішенні від 07.11.2018 № 9-р/2018 Конституційний Суд України у справі щодо конституційності пункту 7 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зазначив, що фінансування соціальних та інших зобов`язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей. За юридичною позицією Конституційного Суду України у разі значного погіршення фінансово- економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства (пункт 2.2 Рішення).

Отже, стверджує, що доплата за рішенням суду та поточний розмір перерахованої пенсії у справі № 280/4158/23 буде виплачуватись щомісячно в межах коштів, передбачених на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду (за рахунок коштів Державного бюджету).

Однак, суд звертає увагу, що Управління вже двіччі подає звіт про виконання судового рішення у вказаній справі, не здійснивши жодної виплати позивачу з нараханої на виконання рішення суду заборгованості. При цьому, в якості підстав невиплати Управління спершу посилалось на положення постанови № 821, а тепер на Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157.

Тож, наданими відповідачем доказами, підтверджується, що відповідач виконав рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23 лише в частині проведеного донарахування заборгованості.

Будь-яких доказів вчинення дій, спрямованих на виплату (погашення) такої заборгованості, відповідач суду вже двіччі не надав.

Таким чином, суд доходить до висновку, що заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Оскільки відповідачем - суб`єктом владних повноважень у звіті не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, не наведено жодних заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення, суд відмовляє у прийнятті звіту.

Враховуючи встановленні судом обставини, суд вважає за необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у тримісячний строк звіт про виконання судового рішення.

При вирішенні питання накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу, суд враховує приписи абзацу другого частини п`ятої статті 382-3 КАС України, те, що судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), наявність доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, котрий він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту чи невиконання рішення суду.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Отже, суд не знаходить достатніх підстав для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийняті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у справі №280/4158/23 - три місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її постановлення.

Суддя Л.Я. Максименко