Рішення № 139515001, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Справа № 160/8318/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. за участі секретаря судового засіданняХижняк В.В. представник позивачаБабій О.М. представник відповідача Делятинська К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ САМАРА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ САМАРА» (код ЄДРПОУ 40088934, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Північна, 23) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А), в якій просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2026 року:

- № 0023860712 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 559 540,98 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 77 253,66 грн, всього на суму 636 794,64 грн;

- № 0023800712 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 305 312,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 326 328,00 грн, всього на суму 11 631 640,00 грн;

- № 0023830712 форми «ПН», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 130 410,50 грн;

- № 0023810712 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 125 783,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 31 445,75 грн, всього на суму 157 228,75 грн;

- № 0023850712 форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1 700,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2026, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

23.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву, поданий у межах встановленого судом строку.

Також 23.04.2026 від відповідача надішло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем не вірно вказано суму позову.

23.04.2026 позивачем подано клопотання, у якому останній, посилаючись на допущені у тексті позовної заяви технічні описки в частині сум грошових зобов`язань, визначених окремими податковими повідомленнями-рішеннями, просив зменшити розмір позовних вимог, визначивши ціну позову в розмірі 12 557 773,89 грн, та викласти відповідні абзаци позовної заяви в новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання. Оскільки зазначену заяву подано позивачем до закінчення підготовчого засідання, вона відповідає вимогам процесуального закону, а тому прийнята судом до розгляду. Надалі справа розглядається судом з урахуванням зменшених позовних вимог, ціна позову становить 12 557 773,89 грн.

24.04.2026 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

27.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив.

28.04.2026 у підготовчому засіданні судом збільшено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.06.2026.

27.05.2026 відповідачем надано додаткові пояснення у справі та клопотання про витребування у позивача доказів.

02.06.2026 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 07.07.2026.

03.07.2026 відповідачем подано додаткові пояснення у справі.

06.07.2026 позивачем подано додаткові пояснення у справі з доданими до них письмовими доказами, які прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

07.07.2026 усною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026 та оголошувалась перерва у судовому засіданні до 06.08.2026.

27.07.2026, 05.08.2026 та 06.08.2026 позивачем та відповідачем подані додаткові пояснення у справі з доданими до них, на вимогу суду, письмовими доказами, які прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений у перший робочий день головуючого судді після відпустки 07.09.2026.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 19.12.2025 № 5290/04-36-07-12/40088934, які не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства.

Щодо податку на додану вартість позивач вказує, що вся списана у виробництво сировина була фактично залучена до технологічного процесу виготовлення полімерної гранули з вторинної сировини. Виробництво здійснюється відповідно до ТУ У 20.1-40088934-003:2022 (уперше введено) від 15.06.2022, «Постійного технологічного регламенту на виробництво полімерної гранули з вторинної сировини» та наказу від 01.03.2022 № 3 «Про порядок списання сировини у виробництво», якими з урахуванням специфіки переробки вторинної сировини встановлено діапазон нормативного виходу готової продукції - не менше 50 відсотків залежно від властивостей сировини. Використання відходів полімерів як сировини за своєю природою передбачає наявність домішок, неоднорідності складу, вологості, залишків сторонніх включень, а рівень засміченості кожної конкретної партії визначається виключно у процесі реального виробничого циклу та відображається в остаточних калькуляціях вартості виробництва продукції, наданих до перевірки.

Позивач наголошує, що контролюючий орган, здійснюючи власний розрахунок, виходив з умовного показника стовідсоткового виходу готової продукції з одиниці сировини, не пославшись при цьому на жодний нормативно-технічний документ, державний стандарт, галузеву норму, технічний регламент або методику, застосовні до виробництва полімерної гранули з вторинної сировини. У розрахунках відповідача відсутнє обґрунтування застосованих коефіцієнтів, опис вихідних даних та причинно-наслідковий зв`язок між придбаною сировиною та отриманою готовою продукцією.

Рух спірної сировини, за твердженням позивача, відображений у бухгалтерському обліку підприємства на рахунках 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», що свідчить про її фактичне залучення у виробничий процес. Оскільки вартість використаної у виробництві сировини у повному обсязі включається до прямих матеріальних витрат та собівартості готової продукції, операції з постачання якої є оподатковуваними, підстави для нарахування податкових зобов`язань за правилами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України відсутні. Відповідно, відсутній і обов`язок складення та реєстрації податкових накладних, а тому штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням форми «ПН» також є безпідставними.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач зазначає, що висновки акта перевірки ґрунтуються на неповному та вибірковому врахуванні первинних документів. Контролюючим органом не враховано додаткові угоди до договорів оренди, якими у різні періоди змінювалися умови оренди, зокрема площа приміщень, що фактично передавалися в користування орендарям, розмір орендної плати та строки дії договорів. Крім того, у зведеній таблиці акта перевірки зазначено загальну площу об`єктів нерухомого майна, яка перевищує площу, що перебуває у власності позивача згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про помилкове визначення бази оподаткування.

У додаткових поясненнях від 05.08.2026 позивач, з посиланням на технічний паспорт виробничого комплексу та журнал внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень виробничого (громадського) будинку, деталізував, які саме приміщення передавалися в оренду: ТОВ «ЕМЕДІО ДНІПРО», ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та ТОВ «ЯЛИНКА» у різні періоди передавалися одні й ті самі приміщення загальною площею 454,7 кв.м (складське приміщення (частина механічного цеху) - 322,1 кв. м, моторний цех №18 - 79,4 кв.м, зварювальний цех №19 - 53,2 кв. м), а ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ» - інший, самостійний комплекс приміщень загальною площею 497,95 кв. м (літери А, А1, Б).

Щодо податку на прибуток підприємств позивач вказує, що вимоги підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не застосовуються, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту. На виконання запиту контролюючого органу від 11.12.2025 № 4 позивач 12.12.2025 надав за місцем проведення перевірки документацію з трансфертного ціноутворення, підготовлену щодо операцій з нерезидентом Kooen Plastic Machinery (Hongkong) LTD за 2024 рік, про що повідомив листом від 12.12.2025 № 12-12/2025, а також на усний запит посадових осіб додатково надіслав цю документацію на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Акт про ненадання документів під час перевірки не складався, а на сторінці 6 акта перевірки зафіксовано, що на запит № 4 від 11.12.2025 платником надано документи та пояснення.

Позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що перевірку проведено на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2025 № 6888-п, з дотриманням вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з включенням платника до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2025 рік.

Щодо податку на додану вартість відповідач стверджує, що на підставі аналізу первинних документів, бухгалтерських регістрів, калькуляцій виробництва та технологічної документації встановлено, що із загального обсягу використаної сировини 3 684 493,29 кг на суму 46 526 565,22 грн не трансформовано у готову продукцію та не підтверджено як технологічні втрати, брак або інші виробничі показники. Фактичний вихід готової продукції на рівні близько 50 відсотків встановлений виключно внутрішнім наказом підприємства та не підтверджений нормативно-технічною або виробничою документацією. Крім того, пунктом 1.3 наказу від 01.03.2022 № 3 передбачено фіксування відхилень від встановленого діапазону нормативного виходу готової продукції в актах, затверджених комісією, із зазначенням причин, проте такі акти платником не складались; не встановлено також обліку зворотних відходів, повторного використання сировини та браку. За таких обставин, на думку відповідача, відповідна частина сировини використана поза межами господарської діяльності у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що зумовлює обов`язок нарахування податкових зобов`язань згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 та пунктом 189.1 статті 189 цього Кодексу, а також складення і реєстрації відповідних податкових накладних.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач зазначає, що з 23.05.2020 - дати набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 № 466-IX, - з переліку об`єктів, що не є об`єктами оподаткування, виключено будівлі промисловості, які здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Оскільки позивач передавав належні йому об`єкти нерухомого майна в оренду ТОВ «ЕМЕДІО ДНІПРО», ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД», ТОВ «ЯЛИНКА» та ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ», але не декларував і не сплачував відповідний податок, перевіркою встановлено його заниження за період з 01.01.2019 по 30.09.2025 на суму 559 540,98 грн та неподання податкових декларацій за 2020-2024 роки. Розрахунок здійснено згідно зі ставками, визначеними в додатку 1 до рішення Новомосковської міської ради від 06.07.2018 № 642. Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 та постанові від 21.04.2024 у справі № 600/5153/23-а.

Щодо податку на прибуток підприємств відповідач вказує, що за наслідками взаємовідносин з нерезидентом Kooen Plastic Machinery (Hongkong) Limited за контрактами № 20230703 від 03.07.2023, № КЕ-20230714 від 14.07.2023, № КЕ-202307 від 25.07.2023, № КЕ-20230914 від 12.09.2023 на загальну суму 2 329 311,10 грн позивачем не задекларовано різницю в розмірі 698 793,00 грн (30 відсотків вартості), передбачену підпунктом 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, з огляду на включення Особливого адміністративного району Китаю Гонконг до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045. Документація з трансфертного ціноутворення, на думку відповідача, платником не надавалась: під час спроби відкрити надісланий на електронну адресу документ виникає повідомлення про помилку «На жаль, потрібний файл не існує», а до заперечень на акт перевірки додатки не додавались. Відповідач посилається на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 03.10.2023 у справі № 420/534/20.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ САМАРА» (код ЄДРПОУ 40088934) зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість. Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво пластмас у первинних формах; підприємство здійснює виробництво поліетилену та поліпропілену вторинного гранульованого з вторинної полімерної сировини.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2025 № 6888-п посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МЕТАЛ САМАРА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2019 по 30.09.2025, а також з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.10.2020 по 30.09.2025.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2025 № 5290/04-36-07-12/40088934, яким зафіксовано порушення:

- підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 125 783,00 грн, у тому числі за 2024 рік;

- пункту 189.1 статті 189, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 9 305 312,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2, пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту «б» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2019 по 30.09.2025 на суму 559 540,98 грн;

- пункту 49.2 статті 49, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2024 роки.

Акт перевірки надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та вручено 24.12.2025 директору ТОВ «МЕТАЛ САМАРА» Кулішу С.М. Заперечення позивача від 15.01.2026 №15/01/26-1 контролюючим органом залишено без розгляду як подані з порушенням строку, встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, про що повідомлено листом від 29.01.2026 № 6492/6/04-36-07-12.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 14.01.2026 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0023860712, № 0023800712, № 0023830712, № 0023810712, №0023850712, які отримані позивачем 23.01.2026.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження, звернувшись до Державної податкової служби України зі скаргою від 05.02.2026 № 0502/1 (вх. № 911/С/6 від 05.02.2026). Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 26.03.2026 № 7837/6/99-00-06-01-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (до перейменування - м. Новомосковськ), вул. Північна, 23, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом виробничого комплексу і журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень виробничого (громадського) будинку.

У перевіряємому періоді позивач передавав частину належних йому приміщень у строкове платне користування на підставі договорів оренди: з ТОВ «ЕМЕДІО ДНІПРО» від 26.04.2019 № 2604/19, з ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» від 29.05.2020 № 2905/20, з ТОВ «ЯЛИНКА» від 01.06.2021 №0106/21 (складське приміщення 322,1 кв. м, зварювальний цех 53,2 кв. м, моторний цех 79,4 кв. м, разом - 454,7 кв. м), а також з ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ» від 01.12.2020 № 01-12/2020.

За результатами взаємовідносин з нерезидентом Kooen Plastic Machinery (Hongkong) Limited за контрактами № 20230703 від 03.07.2023, № КЕ-20230714 від 14.07.2023, № КЕ-20230725 від 25.07.2023, № КЕ-20230914 від 12.09.2023 позивачем придбано товар (запасні частини) на загальну суму 2 329 311,10 грн, що відображено в бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 207 «Запасні частини» та рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» і підтверджується митними деклараціями. Зазначені обставини прямо зафіксовані у відзиві відповідача та в додатку 16 до акта перевірки.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Відповідно до підп.75.1.2. п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктами 77.1. , 77.2, 77.4. ст. 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальної позапланової перевірки наведений у ст. 78 ПК України.

Відповідно до п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, наступної підстави: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (підп. 78.1.5).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Суд зазначає, що акт перевірки має відповідати вимогам об`єктивності та обґрунтованості, а зафіксовані в ньому порушення підтверджуватися належними та допустимими доказами. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не погоджується з фактами викладеними в акті перевірки і його висновками, а тому судом перевіряється обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушень платника податку, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.01.2026 № 0023800712 та № 0023830712 (податок на додану вартість).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною умовою для нарахування компенсуючих податкових зобов`язань за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є встановлення факту використання (початку використання) придбаних товарів поза межами господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що виробництво полімерної гранули з вторинної сировини здійснюється позивачем відповідно до ТУ У 20.1-40088934-003:2022, «Постійного технологічного регламенту на виробництво полімерної гранули з вторинної сировини» та наказу від 01.03.2022 № 3, якими встановлено діапазон нормативного виходу готової продукції - не менше 50 відсотків залежно від властивостей сировини. Такий підхід зумовлений об`єктивними особливостями переробки вторинної полімерної сировини, яка характеризується наявністю домішок, неоднорідністю складу, вологістю та залишками сторонніх включень.

Як убачається зі змісту акта перевірки, контролюючий орган при визначенні обсягу сировини, що нібито не була використана в господарській діяльності, виходив із розрахунку, за яким обсяг виходу готової продукції дорівнює обсягу витраченої сировини, тобто становить 100 відсотків. При цьому в акті перевірки відсутні посилання на будь-який нормативно-технічний документ, державний або галузевий стандарт, технічний регламент чи затверджену методику, які були б застосовні до виробництва полімерної гранули з вторинної сировини та обґрунтовували б застосований контролюючим органом показник. Відсутні також обґрунтування застосованих коефіцієнтів, опис вихідних даних та висвітлення причинно-наслідкового зв`язку між обсягом придбаної сировини та обсягом отриманої готової продукції.

Сировина, списана у виробництво та використана у технологічному процесі виготовлення готової продукції, вартість якої формує собівартість такої продукції, є використаною у господарській діяльності платника податків. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 16.01.2020 у справі № 320/6241/18, відповідно до якої втрати сировини, вартість яких включається до собівартості готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, вважаються використаними у господарській діяльності, а тому підстави для нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України відсутні.

Доводи відповідача про те, що нормативний вихід готової продукції встановлений виключно внутрішнім наказом підприємства, суд відхиляє. Чинним законодавством України не встановлено обов`язкових державних норм виходу готової продукції для виробництва полімерної гранули з вторинної сировини. За таких обставин платник податків не позбавлений права самостійно, з урахуванням особливостей власного технологічного процесу, встановити відповідні норми локальним актом, що узгоджується з принципами свободи підприємницької діяльності (стаття 42 Конституції України) та вимогами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Не приймаються судом і посилання відповідача на невиконання позивачем пункту 1.3 наказу від 01.03.2022 № 3 щодо фіксування відхилень від встановленого діапазону нормативного виходу готової продукції в актах комісії. Матеріалами справи підтверджено, що фактичний обсяг використаної сировини та отриманої готової продукції відображено у калькуляціях вартості виробництва продукції, наданих до перевірки (сторінки 10-14 акта перевірки), а також у регістрах бухгалтерського обліку за рахунками 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція». Недоліки внутрішнього документообігу платника податків самі по собі не спростовують факту використання сировини у виробничому процесі та не можуть бути самостійною і достатньою підставою для висновку про використання товарів поза межами господарської діяльності у розумінні підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Аналогічно суд оцінює й доводи відповідача щодо відсутності обліку зворотних відходів. Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, визначено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Позивач послідовно зазначав, що технологія виробництва поліетилену та поліпропілену вторинного гранульованого не передбачає утворення зворотних відходів, які відповідали б наведеним критеріям визнання активу. Відповідач цих доводів жодним доказом не спростував та не довів, що в результаті технологічного процесу позивача утворювалися відходи, які мали бути оприбутковані як запаси.

Суд наголошує, що обов`язок доведення обставин, які стали підставою для донарахування грошових зобов`язань, покладається саме на контролюючий орган (частина друга статті 77 КАС України). Висновок про використання товарів поза межами господарської діяльності є висновком про факт, який має бути підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, а не побудований на розрахунковому припущенні, методологія якого не розкрита.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що висновки акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 9 305 312,00 грн ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023800712 форми «Р» є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом не встановлено обов`язку позивача нараховувати податкові зобов`язання за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у нього був відсутній і кореспондуючий обов`язок складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних зведених податкових накладних, передбачений пунктами 201.1, 201.10 статті 201 цього Кодексу. Отже, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023830712 форми «ПН», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 130 410,50 грн, є похідним від податкового повідомлення-рішення № 0023800712 та також підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.01.2026 № 0023860712 та № 0023850712 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (у редакції норми, чинній у попередніх звітних періодах, - до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.3.3 цього пункту визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідачем вірно зазначено, що з набранням чинності змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», передача будівель промисловості в оренду виключає можливість застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, згідно з якою ключовим критерієм для застосування зазначеної пільги законодавець обрав функціональне призначення будівлі та характер її фактичного використання.

Разом з тим сама лише наявність підстав для оподаткування не звільняє контролюючий орган від обов`язку правильно визначити базу оподаткування, тобто конкретну площу об`єкта (його частки), щодо якої така пільга не застосовується, та обґрунтувати відповідний розрахунок з посиланням на первинні і правовстановлюючі документи.

Суд звертає увагу, що об`єкт оподаткування виникає не щодо всього комплексу нерухомого майна, а щодо тієї його частини (частки), яка фактично передана власником в оренду, лізинг чи позичку. Це прямо випливає зі змісту підпунктів 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, які оперують поняттям загальної площі об`єкта нерухомості «в тому числі його часток».

Дослідивши зміст акта перевірки, зокрема зведену таблицю на сторінках 40-43, суд встановив, що контролюючий орган визначив базу оподаткування, виходячи, зокрема, з площі 4 979,5 кв. м як площі комплексу складських приміщень, переданого в оренду ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ» за договором від 01.12.2020 № 01-12/2020.

Водночас із наданих позивачем доказів, а саме технічного паспорта виробничого комплексу та журналу внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень виробничого (громадського) будинку убачається, що ТОВ «ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ» в орендне користування передавалися конкретно визначені приміщення в літерах А, А1 та Б (апаратна, випробувальний цех, електроцех, цех перемотки, мідний цех, службове приміщення, кабінети, архів, каса, санітарно-побутові та допоміжні приміщення), загальна площа яких, за твердженням позивача, становить 497,95 кв. м, тобто на порядок менша за площу, взяту контролюючим органом за основу розрахунку.

Наведена розбіжність (4 979,5 кв. м проти 497,95 кв. м) є істотною, оскільки безпосередньо впливає на розмір бази оподаткування, проте жодного пояснення чи розрахунку, який би її усував, відповідач ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не навів. Відповідач також не надав суду доказів того, що площа переданих в оренду приміщень визначалася в акті перевірки на підставі правовстановлюючих документів та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не лише на підставі тексту договорів оренди.

Наведене свідчить про те, що визначена контролюючим органом база оподаткування не відповідає фактичній площі об`єктів нерухомого майна, переданих позивачем в оренду, а відтак розрахунок суми заниженого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є недостовірним.

Крім того, позивач послідовно вказував, що контролюючим органом не враховано додаткові угоди до договорів оренди, якими у різні періоди змінювалися площа переданих в користування приміщень, розмір орендної плати та строки дії договорів. Матеріали справи не містять доказів того, що під час перевірки такі додаткові угоди досліджувалися та оцінювалися контролюючим органом, попри те, що вони є невід`ємною частиною відповідних договорів і безпосередньо визначають обсяг та періоди використання об`єктів нерухомості орендарями.

Суд також враховує, що згідно з наданими позивачем поясненнями та технічною документацією приміщення, передані в оренду ТОВ «ЕМЕДІО ДНІПРО», ТОВ «СОЛЕКОМРЕСУРС ЛТД» та ТОВ «ЯЛИНКА» (складське приміщення (частина механічного цеху) - 322,1 кв. м, моторний цех № 18 - 79,4 кв. м, зварювальний цех № 19 - 53,2 кв. м, разом - 454,7 кв. м), є одними й тими самими приміщеннями, які передавалися послідовно у різні періоди, а не різними об`єктами, що також мало бути враховано при визначенні бази оподаткування за відповідні звітні періоди.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначення відповідачем грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 559 540,98 грн здійснено з порушенням вимог підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, без належного встановлення бази оподаткування та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано у розумінні пункту 3 частини другої статті 2 КАС України.

Суд наголошує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган та самостійно здійснювати розрахунок податкових зобов`язань платника податків замість суб`єкта владних повноважень. Установивши, що покладений в основу оскаржуваного рішення розрахунок є недостовірним, суд позбавлений можливості визначити, яка саме частина донарахованої суми є правомірною, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023860712 форми «Р» підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023850712 форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 700,00 грн за неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2024 роки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Отже, обов`язок подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є похідним від наявності об`єкта оподаткування та показників, які підлягають декларуванню, а розмір відповідальності за пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовується за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем належними доказами обсягу бази оподаткування та, відповідно, показників, які підлягали декларуванню позивачем за 2020-2024 роки, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023850712 форми «ПС» як таке, що ґрунтується на тих самих непідтверджених висновках акта перевірки, також підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 0023810712 (податок на прибуток підприємств) судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь: нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що передбачена нею податкова різниця застосовується виключно до операцій з реалізації (продажу, постачання) товарів, необоротних активів, робіт та послуг на користь відповідних нерезидентів. Натомість коригування фінансового результату на суму 30 відсотків вартості товарів (необоротних активів, робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, урегульовано іншою нормою - підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, яка має самостійні умови застосування та самостійні винятки.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з нерезидентом Kooen Plastic Machinery (Hongkong) Limited за контрактами № 20230703 від 03.07.2023, № КЕ-20230714 від 14.07.2023, № КЕ-202307 від 25.07.2023, № КЕ-20230914 від 12.09.2023 полягали у придбанні (імпорті) позивачем товару - запасних частин - на загальну суму 2 329 311,10 грн. Ця обставина прямо зафіксована як в акті перевірки (додаток 16), так і у відзиві відповідача, де зазначено, що відповідні операції відображено методом подвійного запису за кредитом рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та дебетом рахунку 207 «Запасні частини» і підтверджено вантажними митними деклараціями.

Отже, спірні операції за своїм змістом є операціями з придбання товарів у нерезидента, а не операціями з реалізації товарів на користь нерезидента. За таких обставин застосована контролюючим органом норма підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не регулює спірні правовідносини, а висновок акта перевірки про заниження позивачем показника рядка 03 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» податкової декларації з податку на прибуток за 2024 рік на суму 698 793,00 грн зроблений унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, абзацом шостим підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (аналогічно - абзацом шостим підпункту 140.5.4 цього пункту) встановлено, що вимоги відповідного підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат (доходів) підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Відповідач не заперечує, що спірні операції не є контрольованими у розумінні статті 39 Податкового кодексу України. Спір між сторонами зводиться до того, чи підтвердив позивач відповідність цін принципу «витягнутої руки», тобто чи надавав він контролюючому органу документацію з трансфертного ціноутворення.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит контролюючого органу від 11.12.2025 № 4 позивач листом від 12.12.2025 № 12-12/2025 повідомив про надання за місцем проведення перевірки документації з трансфертного ціноутворення, підготовленої щодо операцій з нерезидентом Kooen Plastic Machinery (Hongkong) LTD за 2024 рік. Того ж дня, 12.12.2025, за податковою адресою позивача за участю працівників Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проводилася інвентаризація, що не заперечується відповідачем, про що зазначено на сторінці 6 акта перевірки самим контролюючим органом зафіксовано, що на запит № 4 від 11.12.2025 платником надано документи та пояснення.

За приписами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Акт про ненадання платником податків документів, передбачений пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу не складався. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відсутність такого акта за наявності у самому акті перевірки протилежного за змістом запису унеможливлює висновок про ненадання платником податків витребуваних документів.

Доводи відповідача про те, що надісланий позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 документ неможливо відкрити, оскільки виникає повідомлення про помилку «На жаль, потрібний файл не існує», суд оцінює критично. Наданий відповідачем скриншот сам по собі підтверджує факт отримання контролюючим органом відповідного електронного листа. Разом з тим цей скриншот сформований після завершення перевірки та не спростовує доступності файлу за наданим посиланням у період з 12.12.2025 (дата надсилання листа) до 19.12.2025 (дата складення акта перевірки). Крім того, надсилання документації на електронну пошту мало додатковий характер стосовно її надання за місцем проведення перевірки.

Суд відхиляє посилання відповідача на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та відповідні правові висновки Верховного Суду, оскільки наведена норма застосовується у випадку, коли платник податків до закінчення перевірки або у передбачені законом строки не надав посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності. У цій же справі факт ненадання документів контролюючим органом належними доказами не підтверджений, а навпаки - спростовується змістом самого акта перевірки.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, згідно з якою збирання доказів під час судового розгляду не є способом усунення дефектів податкової перевірки, однак суд не може відмовити в дослідженні документів, які платник податків з об`єктивних причин не мав можливості надати контролюючому органу або які, як у цій справі, надавалися, проте не були враховані. Такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, та принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі (частина четверта статті 9 КАС України).

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2026 №0023810712 форми «Р» є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Суд також бере до уваги, що принцип «належного урядування», сформульований Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04), передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб, а ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас частиною другою цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тоді як доводи позивача знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ САМАРА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 № 0023860712, № 0023800712, № 0023830712, №0023810712, № 0023850712.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 624,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №5545. Зазначений розмір відповідає граничній ставці судового збору, встановленій пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для юридичних осіб при поданні до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду) та з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0.8.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ САМАРА» (вул. Північна, буд. 23, м. Самар, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 40088934) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 року №0023860712.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 року №0023800712.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 року №0023830712.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 року №0023810712.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 року №0023850712.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ САМАРА» (вул. Північна, буд. 23, м. Самар, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 40088934) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 26624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири ) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Врона