Рішення № 13951482, 04.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.10 Справа№ 9/221

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець», юридична адреса: м. Київ, вул. Горького, 5-Б (поштова адреса: м. Київ, пр. Возз»єднання, 15, оф. 604), код ЄДРПОУ 33737356,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», юридична адреса: Львівська область, Жовківський район, с. Надичі, вул. Грушевського, б. 77, код ЄДРПОУ 20822424,

Про стягнення 18 570,87 грн., в т.ч. 12 079,40 грн. основного боргу, 1 476,10 грн. інфляційних втрат, 179,98 грн. 3% річних, 4 835,39 грн. пені, 185,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Ковальчук С.В., представник (довіреність у справі),

Від відповідача: представник не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

За клопотанням позивача проводиться повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець», м. Київ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», Львівська область, с. Надичі, про стягнення 18 570,87 грн., в т.ч. 12 079,40 грн. основного боргу, 1 476,10 грн. інфляційних втрат, 179,98 грн. 3% річних, 4 835,39 грн. пені, та стягнення судових витрат: 185,71 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.12.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач 14.12.09р., Відповідач 17.12.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою, відповідно, Позивач за № 4938870, Відповідач за № 4938862 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 22.12.2009р. розгляд справи відкладено на 28.01.2009р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 28.01.2010р. розгляд справи відкладено на 04.02.2010р., про що представник відповідача був повідомлений у судовому засіданні (під технічну фіксацію), Відповідач, в т.ч. під розписку, 03.02.2010р. рекомендованою поштою № 5213519, позивач, у судовому засіданні (під технічну фіксацію) та відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав заяву про уточнення позовних вимог, в порядку статті 22 ГПК України, в судовому засіданні представник пояснив, що у рядках 11-12 зверху на сторінці другій позовної заяви слова та цифри: «№ 08/10-20 від 20 жовтня 2008 року»вважати опискою, та замінити ці слова та цифри на слова та цифри: «№ 08/11-05 від 05 листопада 2008р.»і далі за тексом позову не зачіпаючи його суті, надав докази надсилання відповідачеві зазначеного уточнення, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові та заяві про уточнення позову, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні (копії у справі), просить позов задовільнити повністю.

Відповідач, в дане судове засідання повноважного представника не направив, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача за № 03-02/11 від 03.02.2010р., просить відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Торговий дім «Купець»в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача (оригінал заяви в матеріалах справи), відповідачем подано відзив на позовну заяву, позову не визнає, просить в позові відмовити, надав копії установчих документів, в судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2010р., представник відповідача надавав усні пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку учасника судового процесу, який прибув в дане судове засідання, щодо клопотання відповідача про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача, оглянувши документи, які є у справі, суд приходить до висновку, розглядати справу № 9/221 по суті за відсутності представника відповідача, так як відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що зазначено вище у цьому рішенні та підтверджується матеріалами справи; в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву та клопотання відповідача про розгляд даної справи за відсутності його представника.

Крім того, в матеріалах даної справи є достатньо доказів для розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33737356, що підтверджується Статутом ТзОВ «Торговий дім «Купець»(нова редакція), який зареєстровано у встановленому законом порядку 20.07.2009р. за № 10681050008006898, свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 370319, місцезнаходження: 01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 5-Б, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 370319, довідкою АА № 201550 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»є юридичною особою, місцезнаходження: Львівська область, Жовківський район, с. Надичі, вул. Грушевського, буд. 77, відповідачу присвоєно код ЄДРПОУ 20822424, викладене підтверджується Статутом товариства (нова редакція), який затверджено в установленому законом порядку, дата реєстрації № 28.02.2009р. за № 13981050009000373, довідкою АБ № 034425 Головного управління статистики у Львівській області (Управління статистики у Жовківському районі), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 364353.

Згідно частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Аналогічна вимога для підприємства як організаційної форми господарювання, викладена у статті 62 ГК України.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Установчі документи юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов»язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи, і на підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п»ятою статті 25 та частинами другою третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що і Позивач і Відповідач є належними учасниками судового процесу, відповідно до статей 1, 18 та 21 ГПК України.

Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»(Продавець за договором) та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», Львівська область, Жовківський район, с. Надичі (Покупець за договором) 05 листопада 2008 року було укладено договір № 08/11-05 поставки м»ясопродукції (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія в матеріалах справи).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 08/11-05 від 05.11.2008р. позивач (Продавець) зобов»язується передати у власність покупцю, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити вартість продукції, на умовах даного договору, у асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у додатках з черговим порядковим номером, що є невід»ємною частиною даного договору.

Сторонами в договорі продавцем і покупцем виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу юридичні особи, що відповідає статті 712 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Постачальником за договором є юридична особа Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору.

Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1. договору).

Як вбачається із п. 1.1. договору, продавець зобов»язується передати відповідачу товар у власність, однак право власності на товар виникає у відповідача (п. 4.3. договору) при умові виконання сторонами п. 4.2. даного договору, покупець набуває права власності на продукцію, що була встановлена. Пунктом 4.2. цього договору сторони визначили, що датою передачі продукції за додатком вважається дата одержання продукції покупцем і підписання накладних (акту) про прийом продукції.

Характерною ознакою зазначеного договору є те, що момент укладення цього договору і його виконання, не збігаються, що характеризує саме договір поставки.

За договором поставки можливий продаж товару в т.ч. окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлений строк), що має місце за вказаним договором.

Договір поставки укладається, як правило, на тривалий строк, що має місце в даному випадку, тобто між позивачем і відповідачем мають місце тривалі відносини й виконання договору частинами.

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

Відповідно до Договору № 08/11-05 поставки м»ясопродукції від 05.11.2008 року (далі за текстом Договір), позивач (Продавець) зобов»язується передати у власність покупцю, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити вартість продукції, на умовах даного договору, у асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у додатках з черговим порядковим номером, що є невід»ємною частиною даного договору (п. 1.1.).

Ціна, кількість, вартість та якість продукції визначенна у розділі 2 договору.

Так, п. 2.1. договору передбачено, що ціна, кількість, вартість поставки чергової партії продукції узгоджується сторонами окремо, і фіксуються підписами додатків з черговим порядковим номером, що є невід»ємною складовою частиною даного договору (надалі Додатки). Ціни, погоджені сторонами і зафіксовані підписанням додатків, діють протягом терміну дії для кожного додатка окремо (п. 2.2.).

Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, ГОСТам або ТУ, сертифікатам якості, ветеринарним свідоцтвам та іншим відповідним довідкам, обов»язкова форма яких встановлена законодавством України (п. 2.3.).

Розділом 3 договору сторони передбачили умови оплати, які визначаються в кожному конкретному додатку окремо (п. 3.1.), а розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті. Вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків платіжне доручення. Підставою платежу є підписаний сторонами додаток до договору і виставлені рахунки-фактури (п. 3.2. договору).

Умови поставки визначені у розділі 4 договору, прийом-здача товару у розділі 5 договору.

Розділами 6, 7 та 8 договору передбачено відповідальність сторін, продавця та покупця.

Так, п. 8.1.передбачено, що у випадку прострочення платежу покупець, сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми вчасно не оплаченої продукції, за кожний день прострочення платежу.

Розділом 9 договору передбачено порядок вирішення спорів, у п. 9.2. передбачено, що суперечки, з яких сторони не досягли погоджень (п. 9.1. договору), передаються до відповідного господарського суду.

Зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, у тому числі з моменту підписання факсимільних копій, та діє строком до 31.12.2008р., але у всякому випадку, до виконання сторонами зобов»язань, узятих за даним договором (п. 11.1. договору). Строк дії договору є, одночасно, строком виконання зобов»язань за ним (по ньому) (п. 11.2.).

На виконання умов цього договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 795102 грн. 90 коп. за видатковими накладними № КУ-000366 від 06.11.08р. на суму 391842,00 грн., № КУ-000405 від 18.11.08р. на суму 216684,00 грн., № КУ-000406 від 18.11.08р. на суму 214812,00 грн., № КУ-000438 від 28.11.08р. на суму 473758,52 грн., № КУ-000440 від 28.11.08р. на суму 847,28 грн., № КУ-000032 від 19.12.08р. 50000,00 грн., № КУ-000554 від 20.12.08р. 271777,50 грн., № КУ - 000565 від 22.12.08р. 225381,60 грн., № КУ 000044 від 30.12.08р. 80000,00 грн., за накладною № КУ - 000005 від 30.12.08р. на суму 1474938,50 грн. проведено перезарахунок Бартер; № КУ 000050 від 14.01.09р. 80000,00 грн., № КУ 000061 від 27.01.09р. 40000,00 грн., № КУ-000063 від 29.01.09р. 38085,00 грн., № КУ - 000069 від 05.02.09р. 10000,00 грн., № КУ - 000076 від 16.02.09р. 5000,00 грн., № КУ-000099 від 13.03.09р. 5000,00 грн., на підставі підписаних сторонами додатків до цього договору та видаткових накладних.

Відповідач отримував товар на підставі цього договору, додатків до договору, згідно довіреності і, протягом дії зазначеного договору, зі сторони відповідача не надійшло жодних претензій щодо кількості, якості, асортименту продукції, яка йому була поставлена у зазначений період позивачем.

Позивач свої зобов»язання за вказаним договором № 08/11-05 від 05.11.2008р. виконав, відповідач, в свою чергу, за поставлену продукцію в порушення умов зазначеного договору, розрахувався частково, а саме, відповідачем не оплачено поставку м»ясопродукції позивачем згідно додатку № 04 до договору поставки м»ясо продукції від 19 грудня 2008р.

Згідно зазначеного додатку № 04 від 19.12.2008р. до договору № 08/11-05 від 05.11.2008р., позивач зобов»язувався передати відповідачу продукцію: 1. М»ясо свинини жиловане нежирне заморожене 10000 тн., за ціною без ПДВ (грн./тн.) 18750,00 грн.; 2. Свинину 2-ї категорії у напівтушках 20000 тн., за ціною без ПДВ (грн./тн.) 18750,00 грн., всього на загальну суму з урахуванням ПДВ 675000,00 грн.

У п. 1.2. додатку передбачено, що покупець 19.12.2008р. здійснює 100% попередню оплату вартості поставленої продукції, у п. 1.3. додатку № 04 від 19.12.2008р. до договору № 08/11-05 від 05.11.2008р., встановлено дату відвантаження продукції; п. 1.4. умови постачання, п. 1.5. місце передачі продукції, розділом 2 додатку якісні характеристики.

Зазначений додаток № 04 від 19.12.2008р. до договору № 08/11-05 від 05.11.2008р. підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками двох сторін договору.

Позивач за видатковою накладною № КУ-000554 від 19 грудня 2008 року поставив відповідачу 12.07900 тн. (12079 кг.) свинини, 2 кат. в н/т., за ціною 18 750, 00 грн. без ПДВ ( ПДВ 20% = 45 296,25 грн.), що разом складає суму 271 777,50 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач 100% передоплати за отриману продукцію, згідно із п. 1.2. додатку № 04 від 19.12.2008р. до договору № 08/11-05 від 05.11.2008р. не здійснив.

Відповідач отримав продукцію за довіреністю АПБ від 19 грудня 2008р. через свого представника ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, який видано Жовківським РВ УМВСУ 06.08.1996р.

За отриману за продукцію відповідач розрахувався частково, в сумі 259698,10 грн., залишилася неоплаченою сума 12079,40 грн. (271777,50 грн. 259698,10 грн.)

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 079,40 грн. основного боргу, що підтверджується матеріалами даної справи, а також Актом звірки взаємних розрахунків за період з 05.11.08р. по 31.03.09р. (оригінал Акту оглянуто в судовому засіданні, копія в матеріалах справи).

Первинні документи, на які посилається позивач і, які додані до позову, зокрема, видаткова накладна № КУ-000554 від 20.12.2008 року, довіреність АПБ від 19.12.2008р., яка видана підприємством відповідача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 06.08.1996р. Жовківським РВ УМВСУ) підтверджують факт поставки товару: м»ясопродукції, зазначеної у вищевказаній видатковій накладній.

Сторони провели між собою звіряння суми боргу, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків (мовою оригіналу «Акт сверки взаиморасчетов») за період з 05.11.08р. 31.03.09р., з якої вбачається, що заборгованість «Агропобутсервіс»перед ТзОВ «Торговий дім «Купець»на 31.03.09р. складає 12079,4 (дванадцять тисяч сімдесят дев»ять грн. 40 коп.).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивачем 25.03.2009р. було виставлено відповідачу Лист-Вимогу про сплату боргу у розмірі 12079,10 грн.

Зазначений Лист Вимога залишений відповідачем без реагування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що видаткова накладна № КУ-000554 від 29.12.2008р. та довіреність серії АПБ від 19.12.2008р. є первинними документами, а тому є належними і допустимими доказами в підтвердження спірної заборгованості.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного договору № 08/11-05 поставки м»ясопродукції від 05.11.2008р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 4835 грн. 39 коп., яка нарахована відповідно до п. 8.1. договору № 08/11-05 від 05.11.2008р., суми боргу 12079,40 грн., яка нарахована позивачем за період з 01.05.2009р. по 23.11.2009р., який залишився відповідачем не погашеним у строки визначені цим договором, при ставках НБУ, які діяли у період за який нараховується пеня (Розрахунок Додаток № 3 до позову).

З зазначеним розрахунком пені суд погодитися не може, так як позивачем допущено арифметичну помилку при нарахуванні пені: 1) за один день, 2) не вчинено розрахунку пені за кожний період зміни ставки НБУ, яка мала місце у зазначений період, 3) пеня нарахована за 210 днів (з 01.05.2009р. по 23.11.09р. / 31 день травня 09р. + 30 днів червня 09р. + 31 липня 09р. + 31 день серпня 2009р. + 30 днів вересня 2009р. + 31 день жовтня 2009р. + 23 дні листопада 09р. = 210 днів/, що суперечить частині 6 статті 232 ГК України.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Станом на 01.05.09р. ставка НБУ складала 12% (Лист НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395), з 15.06.2009р. ставка НБУ складала 11% (постанова НБУ від 12.06.2009р. № 343); з 12.08.2009р. ставка НБУ 10,25% (постанова НБУ від 10.08.2009р. № 468).

Виходячи з наведеного, розрахунок розміру пені слід провести у 3 (три) етапи, у зв»язку із зміною облікової ставки НБУ у період за який нараховується пеня, за 183 дні, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, тобто за період з 01.05.09р. по 30.10.2009р. (45 днів + 58 днів + 80 днів = 183 дні, що складає 6 (шість місяців) з моменту, коли у позивача виникло право на нарахування пені, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України):

1) за період з 01.05.09р. по 14.06.09р., включно, = 45 днів прострочення платежу (травень 2009р. = 31 день + 14 днів червня 09р. = 45 днів); ставка НБУ по 15.06.09р. = 12%, сума основного боргу = 12 079,40 грн.; отже, 12079,40 грн. : 365 - середньостатистична кількість днів у році = 33,0942 х 0,24 ( 12% - облікова ставка НБУ х 2 = 24% - подвійна облікова ставка НБУ : 100% = 0,24) = 7,94 х 45 днів прострочення платежу = 357,4170 = 357,42 грн.;

2) за період з 15.06.2009р. по 11.08.09р., включно, = 58 днів прострочення платежу (16 днів червня 09р. + 31 день липня 09р. + 11 днів серпня 09р.= 58 днів); основний борг = 12079,40 грн., ставка НБУ з 15.06.09р. по 12.08.09р. = 11%; отже, 12079,40 грн. : 365 середньостатистична кількість днів у році = 33,0942 х 0,22 ( 11% - облікова ставка НБУ х 2 = 22% - подвійна облікова ставка НБУ : 100% = 0,22) = 7,2807 х 58 днів прострочення платежу = 422,2806 = 422,28 грн.;

3) за період з 12.08.2009р. по 30.10.2009р., включно = 80 днів прострочення платежу (20 днів серпня 09р. + 30 днів вересня 09р. + 30 днів жовтня 09р. = 80 днів); основний борг = 12 079,40 грн., ставка НБУ з 12.08.09р. по 30.10.09р. = 10,25%; отже, 10,25% х 2 = 20,50% : 100% = 0,2050; відтак, 12 079,40 грн. розмір основного боргу : 365 середньостатистична кількість днів у році = 33,0942 х 0,2050 = 6,7843 х 80 днів прострочення платежу = 542,7440 = 542,74 грн.

Всього, за вказаний період (з 01.05.09р. по 30.10.09р., що складає 183 дні) розмір пені складатиме суму 1322,44 грн. ( 357,42 грн. + 422,28 грн. + 542,74 грн.), а не 4835,39 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві та розрахунку розміру пені (Додаток № 3 до позовної заяви).

Перерахунок розміру пені проведено відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище у цьому рішенні, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 179,98 грн. відсотків річних та 1476,10 грн. інфляційних втрат, які нараховано позивачем відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що передбачені статтею 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Розрахунок 3 % річних проводиться за формулою: сума боргу, яка склалася на час нарахування відсотків річних х 3% : 365 днів року (середньостатистичних календарних днів у році) х кількість календарних днів прострочення : 100% .

Розрахунок відсотків річних: 12 079,40 грн. розмір основного боргу х 3% = 36138,2000 : 365 середньостатистичну кількість днів року = 99,2827 х 183 дні прострочення платежу = 18168,7341 : 100% = 181,6873 = 181,69 грн.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь 179 грн. 98 коп. відсотків річних, які нараховано за 182 дні прострочення платежу (Розрахунок відсотків річних додано до позовної заяви Додаток № 2 знаходиться в матеріалах справи).

Так як позивачем в частині розміру відсотків річних позовні вимоги не збільшувалися відповідно до статті 22 ГПК України, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 179,98 грн. відсотків річних, в межах позовних вимог.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1476 грн. 10 коп. інфляційних втрат, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

При розрахунку інфляційних втрат, у даній справі, використано офіційно встановлений Державним комітетом статистики індекс інфляції: у травні 2009р. індекс інфляції складав 100,5%; у червні 09р. 101,1%; у липні 09р. 99,9%; у серпні 09р. 99,8%; у вересні 09р. 100,8%; у жовтні 2009р. 100,9%, який шляхом перемноженням розміру індексу інфляції за вказаний період = 112,22%, (12079,40 грн. х 112,22%) : 100% = 13555,50 грн. 12079,40 грн. = 1476,10 грн. (Розрахунок розміру інфляційних втрат - Додаток № 1 до позовної заяви).

Заслухавши пояснення представника, який прибув в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, підлягає до задоволення частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12 079,40 грн. основного боргу, 1322,44 грн. пені, 179,98 грн. - 3% річних та 1476,10 грн. інфляційних втрат, що разом складає 15057,92 грн.

Судом не прийнято до уваги тверджень відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву, а також у поясненнях по справі (вхідний № 2201 від 04.02.2010р.), оскільки вони не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами у справі, у розумінні статей 33 та 34 ГПК України, а саме: відповідач посилається на «дані бухгалтерського обліку ТзОВ «Агропобутсервіс», однак такого документу ним ні до відзиву на позовну заяву, ні до пояснень до позову не додано.

Посилання відповідача на пожежу, яка мала місце 22.07.2009р. в орендованому приміщенні: кафе-барі ПП ОСОБА_2. за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідачем орендується згідно договору оренди будівлі від 01.03.2009р., не може бути підставою для невиконання взятих відповідачем зобов»язань за договором № 08/11-05 поставки м»ясопродукції від 05.11.2008р. в повному обсязі.

Відповідачем не додано до відзиву на позов та до пояснень до позову (вх. № 2201 від 04.02.10р.) жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що ним вжито заходів при виникненні форс-мажорних обставин, як от пожежа у орендованому приміщенні, у порядку передбаченому п. 10.1 та п. 10.2. договору № 08/11-05 поставки м»ясопродукції від 05.11.2008р.

Так, п. 10.2 договору сторонами передбачено, що сторона, для якої стає неможливим подальше виконання зобов»язань за цим договором, повинна негайно повідомити іншій стороні, протягом 3-х календарних днів відносно початку та припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов»язань.

Крім того, є необґрунтованим посилання відповідача на те, що йому не відомо про Акт взаєморозрахунків та про видаткову накладну № КУ-000554 від 20.12.08р. ( 1,2 та 3-й рядки зверху на сторінці 3-й пояснень до позову, вх. № 2201 від 04.02.10р.), так як така позиція відповідача не може бути доказом у справі, оскільки, по-перше, одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається, по-друге, п. 9.1. договору передбачено, що сторони домовляються всі спірні питання та претензії, у випадку їхнього виникнення, врегулювати шляхом прийняття взаємовигідних рішень.

Відповідачем не надано суду доказів про врегулювання спірного питання, яке виникло з договору № 08/11-05 поставки м»ясопродукції від 05.11.2008р. і, як зазначено вище у цьому рішенні, лист-вимога позивача від 25 березня 2009р. про сплату боргу у розмірі 12079,40 грн. залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 185,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 150,58 грн. державного мита та 191,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (15057,92 грн. х 236,00 : 18570,87 грн.).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 079 грн. 40 коп. основного боргу, відсотків річних в сумі 179 грн. 98 коп., інфляційних втрат в сумі 1476 грн. 10 коп. позов задовільнити повністю.

2. В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені - вимоги позивача задовільнити частково, в сумі 1322 грн. 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс»( код ЄДРПОУ 20822424, юридична адреса: Львівська область, Жовківський район, с. Надичі, вул. Грушевського, б. 77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»(код ЄДРПОУ 33737356, юридична адреса: 01040, м. Київ, вул. Горького, 5-Б (поштова адреса: 021160, м. Київ, пр. Возз»єднання, 15, оф. 604) 12 079,40 грн. основного боргу, 1 322,44 грн. пені, 179,98 грн. - 3% річних, 1476,10 грн. інфляційних втрат, пропорційно задоволених позовних вимог стягнути: 150,58 грн. - державного мита та 191,36 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя