Рішення № 139514611, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/6550/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком із її збільшенням на 20% заробітку за 20 років понаднормового стажу, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.09.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із її збільшенням на 20% заробітку за 20 років понаднормового стажу, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 в редакції, чинній до 11.10.2017, а саме: без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з 02.11.2010 отримує пенсію за віком, призначену з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), а його страховий стаж становить 40 років 10 місяців 23 дні. Позивач вважає, що має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений для чоловіків 20-річний стаж на підставі статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення йому пенсії, яка не пов`язувала таке збільшення з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Оскільки пенсію призначено до внесення до цієї норми змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, поширення на нього запроваджених цим Законом умов, на думку позивача, звужує зміст та обсяг існуючих прав, що не допускається статтею 22 Конституції України. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак перерахунку не проведено, у зв`язку з чим просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати провести перерахунок і виплату пенсії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина 6 статті 162 КАС України). Неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 02.11.2010 отримує пенсію за віком, призначену на підставі статті 55 Закону № 796-XII і обчислену відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Станом на 01.02.2026 пенсію обчислено із страхового стажу, зарахованого за документами пенсійної справи по 31.05.2024, який становить 40 років 10 місяців 23 дні; коефіцієнт страхового стажу - 0,40833; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,27460; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 20275,40 грн. Розмір пенсії становить 8579,62 грн, з яких 8279,05 грн - основний розмір пенсії, 129,75 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 5 років), 170,82 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (ліквідаторам).

22.12.2025 позивач подав до відповідача заяву про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років понаднормового стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до внесення до нього змін, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. На підтвердження свого статусу позивач долучив до заяви копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, копію паспорта громадянина України та копію документа про присвоєння РНОКПП.

Зазначену заяву відповідач зареєстрував 21.01.2026 як звернення за вх. № 6764/П-0400-26 та розглянув її в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР.

За наслідками такого розгляду відповідач надав позивачу лист «Про розгляд звернення» від 19.02.2026 № 18131-6764/П-01/8-0400/26, в якому навів розрахунок призначеної пенсії, виклав зміст пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII та частини другої статті 27 Закону № 1058-IV і повідомив, що у випадку здійснення розрахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII розмір пенсії буде обчислено за частиною другою статті 27 Закону №1058-IV і він буде значно нижчим, ніж розмір пенсії, нарахованої за частиною першою статті 27 цього Закону, а тому підстав здійснювати перерахунок немає. Лист містить роз`яснення про право позивача у разі незгоди з наданою відповіддю оскаржити її в органах вищого рівня або в судовому порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Рішення про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії за наслідками розгляду заяви позивача від 22.12.2025 відповідач не приймав; такого рішення матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо розгляду його заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають між особою та територіальним органом Пенсійного фонду України з приводу розгляду заяви про перерахунок призначеної пенсії, врегульовані Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Наведена норма визначає не лише строк розгляду документів про перерахунок пенсії, а й форму, в якій територіальний орган Пенсійного фонду України зобов`язаний завершити такий розгляд, - рішення про перерахунок пенсії або рішення про відмову в перерахунку пенсії. Іншої форми завершення розгляду документів про перерахунок пенсії Закон № 1058-IV не передбачає.

Заява позивача від 22.12.2025 за своїм змістом є документом про перерахунок пенсії в розумінні частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV: у ній сформульовано конкретну вимогу про перерахунок раніше призначеної пенсії з визначеної правової підстави, а на підтвердження права на перерахунок долучено відповідні документи. Отже, ця заява підлягала розгляду в порядку, встановленому статтею 45 Закону № 1058-IV, із прийняттям одного з двох передбачених цією нормою рішень.

Натомість відповідач зареєстрував заяву позивача як звернення громадянина, розглянув її в порядку Закону України «Про звернення громадян» і завершив розгляд листом «Про розгляд звернення» від 19.02.2026 № 18131-6764/П-01/8-0400/26, який не є рішенням про перерахунок пенсії чи про відмову в перерахунку пенсії ані за формою, ані за змістом: він має форму відповіді на звернення, його бланкові поля для дати та номера не заповнені, а роз`яснення про порядок оскарження надано з посиланням на Закон України «Про звернення громадян».

Таким чином, передбаченого частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 22.12.2025 відповідач не приймав, а отже заяву по суті в установленому законом порядку не розглянуто. Унаслідок цього позивач позбавлений акта, який визначав би обсяг його прав на перерахунок пенсії та міг бути перевірений на предмет відповідності закону.

Крім того, з дня реєстрації заяви (21.01.2026) до дня надання відповіді (19.02.2026) минуло 29 днів, тоді як частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV на розгляд документів про перерахунок пенсії відведено 10 днів з дня їх надходження. Доказів продовження цього строку в порядку, передбаченому абзацом другим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV, матеріали справи не містять.

За таких обставин дії відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.12.2025 про перерахунок пенсії, оформлені листом від 19.02.2026 № 18131-6764/П-01/8-0400/26, вчинені не у спосіб, що визначений законом, та без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії, тобто не відповідають критеріям, встановленим пунктами 1 і 3 частини 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправними.

Оскільки заяву позивача по суті не розглянуто, суд вважає за необхідне викласти правові висновки щодо питань, які підлягають вирішенню відповідачем під час повторного розгляду цієї заяви.

Щодо структурної одиниці спеціального закону суд зазначає, що стаття 56 Закону №796-XII «Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби)» поділяється на пункти, а не на частини, тому норма, на яку посилаються обидві сторони, є пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII. Уживане сторонами позначення «частина 2 статті 56» є неточним і змісту норми не змінює.

Щодо редакцій пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII суд зазначає таке. У чинній редакції ця норма передбачає, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Застереження про призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, яким завершується наведена норма, включено до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII і є єдиною зміною, внесеною до цього пункту за весь час його дії. Закон № 2148-VIII опубліковано 10.10.2017 і він набрав чинності 11.10.2017. До 11.10.2017 пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII такої умови не містив, а передбачав збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж без пов`язання цього права зі способом обчислення пенсії. Зазначена в заяві позивача від 22.12.2025 дата 01.10.2017 як дата, до якої діяла попередня редакція норми, обставинам не відповідає.

Пенсію позивачу призначено 02.11.2010, тобто майже за сім років до набрання чинності Законом № 2148-VIII. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на статтю 71 Закону № 796-XII, за якою дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, підлягає застосуванню з урахуванням застереження, що міститься в самій нормі: наведена заборона не поширюється на закони про внесення змін до цього Закону, а Закон № 2148-VIII є саме таким законом.

Щодо змісту частини другої статті 27 Закону № 1058-IV суд зазначає, що за цією нормою за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже, ця норма встановлює порядок обчислення розміру пенсії за двома складовими залежно від періодів набуття страхового стажу і не наділяє особу правом обирати між загальним та спеціальним законами.

Щодо співвідношення заявленої вимоги з уже нарахованою доплатою суд зазначає таке. Абзацом другим частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Таку доплату позивачу нараховано в розмірі 129,75 грн за 5 повних років страхового стажу понад 35 років. Заявлена ж позивачем вимога стосується іншої розрахункової величини - заробітку, а не мінімального розміру пенсії за віком, - та іншого порогу понаднормового стажу - 20 років, а не 35 років, - що передбачені пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII. Отже, нарахування доплати за абзацом другим частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV саме по собі порушеного позивачем питання не вирішує.

Щодо арифметичної складової вимоги суд зазначає, що за документами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 40 років 10 місяців 23 дні. Понад установлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII для чоловіків стаж 20 років позивач має 20 повних років роботи, що за наведеною нормою відповідає збільшенню пенсії на 20 процентів заробітку і не перевищує граничних 75 процентів заробітку. Виходячи із визначеного відповідачем середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 20275,40 грн, таке збільшення становить 4055,08 грн. У цій частині розрахунок позивача є арифметично правильним.

Щодо дати, з якої може бути проведено перерахунок, суд зазначає, що згідно з абзацом другим частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Заяву про перерахунок пенсії подано позивачем 22.12.2025, тобто після 15 числа місяця, а тому перерахунок пенсії за цією заявою може бути проведено не раніше ніж з 01.01.2026.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 17.09.2025, суд зазначає таке. Жодного документа, датованого 17.09.2025, або документа, який підтверджував би виникнення в позивача права на перерахунок пенсії з цієї дати, матеріали справи не містять; звернення позивача до відповідача з приводу перерахунку пенсії відбулося 22.12.2025. За абзацом другим частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок за цією заявою можливий не раніше ніж з 01.01.2026. Крім того, обчислення розміру пенсії, визначення її складових та дати, з якої проводиться перерахунок, належать до компетенції територіального органу Пенсійного фонду України, який заяву позивача по суті в установленому законом порядку не розглядав і рішення за нею не приймав. За таких обставин ця вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Суд не підміняє собою територіальний орган Пенсійного фонду України і не здійснює за нього обчислення пенсії, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 22.12.2025 та прийняти за наслідками її розгляду рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV, з урахуванням наведених у цьому рішенні висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 і 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву не подав, доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо розгляду заяви позивача від 22.12.2025 суду не надав.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: дії відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.12.2025 про перерахунок пенсії, оформлені листом від 19.02.2026 № 18131-6764/П-01/8-0400/26, є протиправними, а відповідач підлягає зобов`язанню повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог, зокрема вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 17.09.2025, належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 22.12.2025 про перерахунок пенсії, оформлені листом від 19.02.2026 № 18131-6764/П-01/8-0400/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 22.12.2025 про перерахунок пенсії та прийняти рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова