Ухвала суду № 139514556, 04.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2026 року Справа №215/6060/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Раянської В.В. в адміністративній справі №215/6060/26, -

УСТАНОВИВ:

02.07.2026 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача при отриманні заяви від 23.01.2026 вх. 5 організувати роботу таким чином, щоб виконувалася дія правової позиції ст.ст. 3, 22, 28, 46, 49, 92 Конституції України, а не пояснення позначки (*) додатку № 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1303 при виписці безоплатних рецептів на ліки особі з інвалідністю з онкохворобою, та визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю, та зобов`язати довести вимоги заяви до депутатів Криворізької міської ради.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.07.2026 у справі № 215/6060/26 (провадження № 2-а/215/568/26) позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

29.07.2026 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 215/6060/26 була передана судді Рянській В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

25.08.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі після усунення недоліків.

26.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Рянської В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року визнано заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 215/6060/26 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. - необґрунтованою; передано матеріали адміністративної справи №215/6060/26 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 року для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. від розгляду справи №215/6060/26, визначено суддю Юркова Е.О.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, суддя виходить із такого.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Cуб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Подана заява мотивована тим, що, на думку заявника, суддя Рянська В.В. має неналежну професійну спрямованість, є упередженою та заінтересованою у результаті розгляду справи, не дотримується вимог Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», завдання адміністративного судочинства та принципу правової визначеності.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пунктах 49-52 рішення у справі «Білуха проти України» зазначив, що наявність безсторонності має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть викликати об`єктивно обґрунтовані сумніви у безсторонності судді. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Оцінюючи наведені заявником доводи, суд зазначає, що твердження про упередженість і заінтересованість судді мають загальний характер. Заявник не навів конкретних обставин, які свідчили б про особисту упередженість судді Рянської В.В., її пряму чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи або про наявність інших обставин, передбачених статтями 36, 37 КАС України.

Із змісту заяви вбачається, що наведені заявником твердження пов`язані з постановленням суддею Рянською В.В. ухвали від 03.08.2026 про залишення позовної заяви без руху та фактично зводяться до незгоди заявника з цим процесуальним рішенням.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Законність та обґрунтованість процесуального рішення не є предметом перевірки під час вирішення заяви про відвід і можуть оцінюватися лише у порядку, встановленому процесуальним законом.

Саме по собі постановлення суддею процесуального рішення, з яким заявник не погоджується, не свідчить про упередженість, необ`єктивність або заінтересованість судді у результаті розгляду справи.

Матеріали справи також не містять відомостей про наявність обставин, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які виключали б участь судді Рянської В.В. у розгляді цієї справи.

Таким чином, оскільки наведені заявником на обґрунтування заяви обставини не знайшли свого підтвердження, то підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України обставин та інших передумов для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. під час розгляду справи № 215/6060/26 немає.

За таких обставин суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. в адміністративній справі №215/6060/26 задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. в адміністративній справі №215/6060/26.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Е.О. Юрков