Рішення № 13951455, 24.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа № 27/12пд/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай"", м. Луганськ,

до 1.Луганської міської ради, м. Луганськ,

2.Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

3.Дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Луганськ, -

про зобовязання укласти договір суборенди земельної ділянки та визнання права користування земельною ділянкою.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Войтова Г.М. директор, - паспорт НОМЕР_1, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 09.06.98 року; довідка з ЄДР №1397 від 06.06.07 року; Рудковський О.О. представник, - довіреність №б/н від 25.01.11 року; Мілованов В.Д. представник, - довіреність №б/н від 25.01.11 року;

від 1-го відповідача Саркісян Я.Ш. заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи, - довіреність №И 01/03-30/5445/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 2-го відповідача - Саркісян Я.Ш. заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи, - довіреність №И 01/03-30/5444/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 3-го відповідача Чутнікова Л.О. представник, - довіреність №6/2 від 14.01.11року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

визнання за ним права користування земельною ділянкою загальною площею 463 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, на якій розташований обєкт нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності;

зобовязання 3-го відповідача Дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі ДП "Центральний ринок") укласти з позивачем договір суборенди земельної ділянки загальною площею 463 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців,1-р, на якій розташований обєкт нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.

24.01.11 року у звязку з хворобою судді господарського суду Луганської області Лазненко Л.Л. в силу приписів ст.2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду здійснено перерозподіл справи та її розгляд доручено судді названого суду Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 25.01.11 року до 08.02.11 року та з 08.02.11 року до 24.02.11 року у звязку з необхідністю надання сторонам можливості подати до справи додаткові докази.

До 24.02.11 року судовий процес фіксувався шляхом складання протоколу; 24.02.11 року позивачем заявлено усне клопотання про здійснення його фіксації технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що він є власником обєкту нерухомого майна загальною площею 289,6 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців,1-р, але питання про надання йому у користування земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт, у встановленому законом порядку не вирішено, незважаючи на його неодноразові письмові звернення до Луганської міської ради, виконавчого комітету Луганської міської ради та ДП "Центральний ринок".

1-й та 2-й відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що на виконання рішення Луганської міської ради від 23.01.98 року №38/25, - 06.02.03 року, у нотаріальній формі, між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ДП "Центральний ринок" терміном до 23.01.47 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,2082 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців,1, - для розміщення будівель та споруд. Чинним законодавством не передбачено права міської ради та міськвиконкому спонукати орендаря земельної ділянки до укладення договору суборенди, - такі дії може вчинити тільки сам орендар (відзив на позов без дати та без номера, - до справи подано 25.02.11 року) (том 1, а.с.117-120).

3-й відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що станом на день подання позову до суду право власності позивача на будівлю магазину №44 не встановлено; на думку 3-го відповідача, даний спір уже був предметом розгляду господарського суду Луганської області, який рішенням від 16.12.10 року у справі №17/336пн у задоволенні позову відмовив (відзив на позов за вих. №6/1 від 14.01.11 року) (том 1, а.с.44-46).

У судовому засіданні він заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування ним від КП "БТІ" додаткових доказів, з яких би вбачалося, яке нерухоме майно фактично зареєстроване за позивачем та його загальна площа (вих. №50 від 24.02.11 року).

Проти його задоволення заперечив позивач, а 1-й та 2-й відповідачі висловили думку, що воно підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, суд відхилив його з огляду на те, що документи, про витребування яких клопоче 3-й відповідач, уже витребувані судом та маються в матеріалах справи.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Дочірнє підприємство "Центральний ринок міста Луганська" (3-й відповідач) є правонаступником Колективного підприємства "Центральний ринок міста Луганська" та його правонаступника - Спільного підприємства "Центральний ринок міста Луганска", що підтверджується п.1.6 його Статуту, затвердженого правлінням Луганської облспоживспілки 12.08.10 року, постанова №211, іншими доказами (том 1, а.с.79-93; та ін.).

На підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 22.06.94 року №286/2 між виконкомом та КП "Центральний ринок м. Луганська" (попередником 3-го відповідача) 01.03.95 року, у простій письмовій формі, терміном на 49 років, був укладений договір №657 на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди), згідно якому орендареві було надано у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 3,8705 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1.

Договір зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 06.03.95 року за №657.

Позивач у справі є правонаступником: Дочірнього підприємства "Урожай" (п.1.1 Статуту ТОВ "Крамниця №44 "Урожай", затв. установчим договором від 17.02.97 року) та Акціонерного товариства закритого типу "Нікола" (п.1.1 Статуту ТОВ "Крамниця №44 "Урожай" (нова редакція), затв. установчим договором від 23.06.98 року) (том 1, а.с.37-39).

09.12.96 року позивач на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Любінецькою В.Р., за реєстром №2541, набув право власності на будівлю магазину №44, що знаходиться у м. Луганську, вул. Челюскінців, 1, та розташовану на земельній ділянці, норма якої не встановлена; загальна площа будівлі у договорі не визначена (том 1, а.с.29-30).

Договір зареєстрований у Державному комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації" 10.12.96 року, при цьому згідно реєстраційному посвідченню на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, загальна площа будівлі становить 215,3 кв.м (том 1, а.с.30).

Всупереч вищезгаданому реєстраційному посвідченню, виданому позивачу КП "БТІ" (в частині загальної площі обєкту нерухомості), - рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.04 року у справі №5/85пн за ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" визнано право власності на будівлю літ. А2-1 площею 83,3 кв.м, що знаходиться у м. Луганську, вул. Челюскінців, 1, яку вищеназване товариство набуло" на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.96 року" (том 1, а.с.34).

Судом встановлено, що до матеріалів справи не додано будь-який інший договір від 09.12.96 року за участю ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"", ніж той, що знаходиться у справі, але у ньому не вказана площа обєкту нерухомого майна (том 1, а.с.29-30), - тобто вищезгаданий договір купівлі-продажу, свідоцтво про його реєстрацію в КП "БТІ" та рішення суду від 15.04.04 року у справі №5/85пн суперечать одне одному.

Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963 року (далі ЦК УРСР), який був чинним на час укладення договору, питання переходу права власності (користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться проданий обєкт нерухомості, не регулювалося.

Частиною 1 ст. 30 Земельного кодексу Української РСР (в редакції Закону УРСР від 18.12.1990 року №561-ХІІ), який був чинним на час укладення договору купівлі-продажу, передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, і, якщо не передбачено у договорі відчуження, - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Зі змісту ст. 67 ЗК УРСР видно, що вона регулювала питання переходу права користування земельними ділянками у разі зміни власника жилого будинку, а не нежитлових приміщень та будівель.

04.01.99 року позивач на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі між ним (покупець) та СП "Центральний ринок м. Луганська" (продавець), набув право власності на будівлю загальною площею 87,0 кв.м, яка знаходиться у м. Луганську, вул. Челюскінців, 1, на земельній ділянці, що "належить продавцю на праві довгострокової оренди" (п.1.1), при цьому сторони домовилися, що договір підлягає нотаріальному посвідченню (п.13.1) (том 1, а.с.31-33).

З наявних у справі доказів видно, що сторони за цим договором не вжили заходів до його нотаріального посвідчення, документи на підтвердження такого факту до справи не надали (том 1, а.с.31-33). Однак в силу ст.227 ЦК УРСР імперативна вимога щодо обовязкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу стосувалася лише жилого будинку, а тому у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів ст.ст. 47 та 48 ЦК УРСР.

Згідно документальним доказам, наданим позивачем до справи, питання про надання йому у користування земельної ділянки, на якій знаходиться вищезгаданий обєкт нерухомості (на підставі двох вищезгаданих договорів були придбані різні частки від одного цілого об'єкту нерухомості), не було ним вирішено з моменту придбання другої частки обєкту нерухомості і до цього часу, хоча на момент набуття ним права власності на другу з часток діяв Закон України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі".

Позивач документально підтвердив лише те, що уклав з ДП "Центральний ринок" наступні договори на відшкодування частки загальноринкових витрат:

від 01.04.03 року, - згідно якому ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" прийняло від ДП "Центральний ринок" у строковое платне користування на період з 01.04.03 року до 31.12.03 року, "площу в 330,94 кв.м", на якій розташований "магазин ТОВ "Урожай" та яка знаходиться у м. Луганську, вул. Челюскінців, 1;

від 01.01.06 року, - згідно якому ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" прийняло від ДП "Центральний ринок" у строковое платне користування на період з 01.01.06 року до 31.12.06 року, "площу в 440,00 кв.м" "під магазином №44 на території ДП "Центральний ринок", що знаходиться у м. Луганську, вул. Челюскінців, 1.

У своєму клопотанні (від 23.02.11 року за вих. №219) позивач стверджує, що на підставі вищезгаданих договорів він сплачував на користь 3-го відповідача загальноринкові витрати у період з 01.01.03 року до цього часу, на підтвердження чого надав до справи відповідні платіжні документи.

06.02.03 року між виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та ДП "Центральний ринок" (орендар), на підставі рішення виконкому від 23.01.98 року №38/25, у нотаріальній формі, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за плату передає в оренду орендареві земельну ділянку площею 3,2082 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1, для розміщення будівель та споруд (пункти 1.1 та 1.2), при цьому згідно п.3.2.4 договору за згодою орендодавця орендар має право передати земельну ділянку або її частину у володіння і користування іншій особі (суборенда) у разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а також у випадках та у межах, передбачених законом.

Сторони домовилися, що у разі переходу права власності на будівлі або споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до іншої особи, орендар повинен повідомити про це у тижневий термін орендодавця (п.3.4.10).

Як сказано у п. 3.4.11 договору, у випадку, передбаченому п. 3.4.10 даного договору, орендар зобовязаний у місячний термін з моменту переходу права власності на будівлі або споруди звернутися до орендодавця з відповідною заявою про розірвання договору або внесення відповідних змін у цей договір оренди, додавши відповідний матеріал, що обґрунтовує площу земельної ділянки, відносно якої повинно бути передано право користування в звязку з переходом права власності на будівлі або споруди до іншої особи.

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Абакумовою В.В. 06.02.03 року, за реєстром №435, та зареєстрований виконкомом Луганської міської ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 12.02.03 року вчинено запис за №4263 (далі договір №435 від 06.02.03 року) (том 1, а.с.12-13).

14.03.06 року сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до основного договору оренди землі, відповідно до якого внесли зміни до п.1.1 останнього, визначивши, що площа земельної ділянки, переданої в оренду, становить 3,0025 га (інші умови додаткового договору не мають значення для вирішення цього спору, а тому тут не наводяться).

Договір нотаріально посвідчений тим же приватним нотаріусом, за реєстром №820, та зареєстрований виконкомом Луганської міськради у вищезгаданій книзі 21.03.06 року за №040640200054 (том 1, а.с.14).

З наявних у справі доказів видно, що позивач обидві частки обєкту нерухомості згідно договорам купівлі-продажу придбав, відповідно, 09.12.96 року та 04.01.99 року, тобто до укладення договору оренди від 06.02.03 року №435, а тому дія пунктів 3.2.4, 3.4.10 та 3.4.11 останнього не розповсюджується на правовідносини, що є предметом спору у даній справі, - на що йому неодноразово у службовому листуванні вказували 1-й, 2-й та 3-й відповідачі (том 1, а.с.16-28; та ін.); з цих же підстав суд також не приймає доводи позивача у даній частині.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Центральний ринок", Луганської міської ради та Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання вищезгаданого договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням суду від 17.09.09 року у справі №16/215пд(14/200пд), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.10.09 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.10 року, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивач (ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"") не дотримався вимог ст. 125 Земельного кодексу України (далі ЗКУ), тобто на час укладення договору від 06.02.03 року, №435 не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташовані обєкти нерухомого майна, що належать йому на праві власності (том 1, а.с.149-152; том 2, а.с.12-13; та ін.).

Керуючись ч.2 ст. 35 ГПК України, суд вважає даний факт встановленим та таким, що не потребує нового доказування при вирішенні цього спору, а договір оренди від 06.02.03 року №435 є дійсним.

Згідно наданим до справи доказам у 2006 році ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" у процесі господарської діяльності здійснило роботи по самовільному зведенню будівлі прибудови літ. А(3)-1 площею 23,7 кв.м до основної будівлі магазину літ. А-1 та літ. А-2, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1.

У 2007 році ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна в цілому, який, з урахуванням самовільно зведеної прибудови, мав площу 319,3 кв.м.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.03.07 року у справі №10/74пн цей позов було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.08 року рішення суду І інстанції скасовано, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд (том 1, а.с.48-51); справі надано №2/13пн(10/74пн).

За результатами нового розгляду спору рішенням суду від 03.06.08 року у справі №2/13пн(10/74пн) позов задоволено частково: за позивачем визнано право власності на обєкт нерухомого майна загальною площею 279,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р (том 1, а.с.56-59).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що на підставі листа Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради від 07.04.06 року за вих. №01-10/715 спірному обєкту нерухомості присвоєно адресу: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, - що відповідно до приписів ч.2 ст. 35 ГПК України судом враховано при вирішенні даного спору (№27/12пд/2011).

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.08 року (том 1, а.с.60-66), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.08 року (том 1, а.с.52-55), вказане рішення суду І інстанції скасоване частково: у задоволенні позову відмовлено повністю.

Таким чином, відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України суд вважає встановленим факт того, що право власності на вищезгаданий обєкт самовільної забудови площею 23,7 кв.м літ. А(3)-1, а також на обєкт нерухомості літ. А-1 та літ. А-2, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, - як рішенням господарського суду від 03.06.08 року у справі №2/13пн(10/74пн), так і постановами Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.08 року та ВГСУ від 05.11.08 року по тій же справі, - за позивачем не визнано.

Незважаючи на це, Луганське міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" (КП "БТІ") на вимогу суду надало листа (вих. №15/43-361 від 03.02.11 року), в якому стверджується, що "згідно постанови Луганського апеляційного господарського суду від 2.08.2008 року (справа №2/13пн(10/74пн)) вірна загальна площа 298,6 кв.м" (том 1, а.с.132).

З матеріалів справи вбачається, що така постанова Луганського апеляційного господарського суду по справі №2/13пн(10/74пн) не існує.

До листа КП "БТІ" додало Витяг №26707923 від 14.07.10 року, згідно якому за ТОВ "Крамниця №33 "Урожай"" на підставі рішення господарського суду Луганської області від 03.06.08 року (справа №2/13пн(10/74пн)), з посиланням на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року по тій же справі, за ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" зареєстровано цілий обєкт (1/1) нерухомого майна загальною площею 298,6 кв.м, - при цьому датою прийняття рішення про реєстрацію права власності вказано 08.07.10 року (том 1, а.с.133), - тобто коли було достеменно відомо про відмову у позові вищезгаданому товариству.

Дослідження судових рішень у справі №2/13пн(10/74пн) показало, що рішення суду І інстанції від 03.06.08 року скасоване постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.08 року, що також підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 05.11.08 року, - а тому жодне з перелічених судових рішень не могло бути підставою для реєстрації КП "БТІ" за ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" права власності на вищезгадані обєкти нерухомого майна, - про що у ході розгляду даного спору (№27/12пд/2011) обґрунтовано наголошували 1-й, 2-й та 3-й відповідачі, стверджуючи, що право власності на згадувані у цьому рішенні обєкти нерухомого майна за позивачем належним чином не встановлено.

У 2007 році ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Центральний ринок", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичних осіб-підприємців Качало Валентини Пилипівни, Баранової Тетяни Пилипівни, Мальгіної Олени Адамівни, Алещенка Дмитра Ігоровича, Лебедь Олени Григорівни, Красовської Наталії Григорівни - про усунення перешкод та відшкодування матеріальної шкоди.

ДП "Центральний ринок" подало зустрічний позов до ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" про усунення перешкод у землекористуванні.

Рішенням суду від 13.11.08 року у справі №10/444пн, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.08 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.09 року, - у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково: зобовязано ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" усунути перешкоди у користуванні Дочірнім підприємством "Центральний ринок" земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно збудованої споруди, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, позначеної на плані літ. А(3)-1, та винесення її за межі земельної ділянки, що належить ДП "Центральний ринок" (том 1, а.с.67-72).

Рішення суду по даній справі не виконано до цього часу.

У 2009 році ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської міської ради, Виконавчого комітету Луганської міської ради, за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ДП "Центральний ринок" про зобовязання виконати певні дії.

Предметом спору у даній справі були вимоги про зобовязання:

виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради надати згоду на укладення між ДП "Центральний ринок м. Луганська" та ТОВ "Крамниця №44 "Урожай"" договору суборенди земельної ділянки загальною площею 463 кв.м, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, та знаходиться під будівлею, що належить позивачу на праві приватної власності;

виконавчого комітету Луганської міської ради ініціювати внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 року, №435, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ДП "Центральний ринок м. Луганська", стосовно зменшення площі орендованої земельної ділянки ДП "Центральний ринок м. Луганська" на 463 кв.м.

Рішенням господарського суду від 16.12.10 року (справа №17/336пн) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог та невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Станом на час вирішення данного спору (№27/12пд/2011) вищеназване рішення позивачем оскаржено в апеляційному порядку; результати апеляційного перегляду відсутні, однак суд вважає, що справи №27/12пд/2011 та №17/336пн не є взаємоповязаними, а тому розгляд по суті першої можливий до отримання результатів апеляційного перегляду рішення суду по другій справі.

Як вбачається з документальних доказів, наданих позивачем, він, крім звернення з позовами до суду, звертався до орендаря з пропозицією:

1)виконати вимоги пунктів 3.4.10 та 3.4.11 договору оренди від 06.02.03 року, №435, вважаючи, що мали місце підстави для їх застосування (вих. №137 від 29.05.10 року) (том 1, а.с.15);

2)відповідно до приписів п.3.2.4 того ж договору укласти з позивачем договір суборенди (вих. №139 від 01.06.10 року) (том 1, а.с.16).

Дослідивши зміст цих звернень, суд встановив, що жодне з них не містить переліку можливих умов договору суборенди, який би відповідав приписам ст.15 Закону України «Про оренду землі»; жодна з цих пропозицій також не була викладена у формі, яка б відповідала приписам ст. 181 Господарського кодексу України.

Обидві пропозиції орендар відхилив як взаємновиключні (том 1, а.с.17).

З метою отримання у користування земельної ділянки, на якій розташований обєкт нерухомості, позивач звертався до Луганської міської ради та її виконавчого комітету: вих. №140 від 31.05.10 року (том 1, а.с.19-20); вих. №147 від 03.06.10 року (том 1. а.с.22); вих. №179 від 10.08.10 року (том 1, а.с.25-26), - однак жодне з цих звернень не відповідало приписам ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" та не було задоволене з посиланням на відсутність звернення орендаря до міської ради з заявою про надання згоди на укладення такого договору (том 1. а.с.18;21;23;24;28).

Судом при оцінці вищезгаданого службового листування між позивачем та відповідачем взято до уваги, що, незважаючи на звернення позивача до міськради, остання не прийняла рішення у формі, яка б відповідала приписам частин 1-9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - тобто у формі відповідного рішення.

Сукупність вищевикладених обставин, повязаних з відмовою в укладенні договору суборенди, стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України позивач як субєкт господарювання має право на судовий захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно приписам ст. 93 Земельного кодексу України 2001 року (далі ЗКУ) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 6 цієї статті передбачено право орендаря передати землю в суборенду.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач стверджує, що набув права власності на обєкт нерухомого майна у період чинності Земельного кодексу УРСР, однак питання про порядок та підстави користування земельною ділянкою, на якій він розташований, у встановленому законом порядку не вирішив.

Відповідно до ст.120 нині чинного Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Однак цей Кодекс не був чинним на момент виникнення у позивача права власності на згадуваний у цьому рішенні обєкт нерухомого майна; рішення господарського суду від 03.06.08 року у справі №2/13пн(10/74пн) скасоване, - а тому норма ст. 120 ЗКУ не може бути застосована при вирішенні спору у справі №27/12пд/2011.

На обґрунтування власних вимог позивач, вимагаючи від орендаря виконання умов пунктів 3.2.4, 3.4.10 та 3.4.11 договору оренди від 06.02.03 року №435, укладеного між 2-м та 3-м відповідачами, посилається на факт переходу права власності на обєкт нерухомого майна (будівлі магазину), власником якого він є.

Така думка позивача суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Так, матеріалами останньої доведено, що ДП "Крамниця № 44 "Урожай"", правонаступником якого є позивач у справі, набуло право власності на будівлю крамниці №44, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1, на підставі договорів купівлі-продажу від 09.12.96 року та від 04.01.99 року, - тобто до укладення між 2-м та 3-м відповідачами вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 року, №435, який є чинним на даний час.

За таких обставин умови для застосування домовленостей, закріплених у пунктах 3.2.4, 3.4.10 та 3.4.11 договору оренди, відсутні (не настали), а тому не можуть бути застосовані у даному спірному випадку.

Позивачем заявлено вимогу про зобовязання 3-го відповідача (ДП "Центральний ринок") надати згоду на укладення між ними договору суборенди земельної ділянки площею 463 кв.м.

Однак 3-й відповідач відмовляється це зробити, посилаючись на наявність обєкту самовільного будівництва позивача на земельній ділянці, що передана йому (3-му відповідачу) в оренду; на правову невизначеність щодо підтвердження права власності позивача на обєкт нерухомого майна площею 298,6 кв.м., а також на належне обґрунтування площі земельної ділянки (0,0463 га), яка повинна стати предметом договору суборенди (остання вимога є прямим приписом пункту 3.4.11 договору).

З урахуванням викладеного суд при вирішенні спору у цій частині керується наступним.

У справі належним чином документально доведено, що позивач припустився самовільного будівництва обєкту нерухомості, право власності на який за ним не визнано, більше того, - вищезгаданим рішенням господарського суду від 13.11.08 року у справі №10/444пн його зобовязано демонтувати цей обєкт, - однак позивач дане рішення суду не виконав.

Він не надав до справи незаперечних доказів наявності у нього права власності на обєкт нерухомості загальною площею 298,6 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р.

Позивач також не надав до справи документального обґрунтування розміру площі земельної ділянки, яку він має намір отримати в суборенду, а саме: 463 кв.м (0,0463га), - оскільки з наданого ним до справи Висновку №01-14/2858 від 05.07.06 року не вбачається, що він має відношення до цього спору (том 1, а.с.108-115).

Посилання господарського суду Луганської області у вищезгаданому рішенні від 16.12.10 року у справі №17/336пн на Висновок спеціаліста експертного будівельно-технічного дослідження №807/10.7 від 07.09.09 року - суд не може використати як доказ у справі №27/12пд/2011 (ч.2 ст.35 ГПК), оскільки це рішення на час вирішення спору у останній не набрало законної сили, а сам Висновок до справи №27/12пд/2011 не надано.

Позивач також не надав доказів згоди орендодавця у формі рішення міської ради на укладення орендарем договору суборенди з ним.

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про оренду землі", з яким кореспондується п.3.2.4 договору, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду іншій особі (суборендареві) без зміни цільового призначення, за письмовою згодою орендодавця, у разі переходу до такої особи права володіння і користування на будівлю або споруду, які розташовані на орендований земельній ділянці.

Однак такий перехід права власності, володіння та користування на обєкт нерухомого майна як уже сказано вище у цьому рішенні, до позивача у даному спірному випадку не мав місця після укладення договору оренди від 06.02.03 року №435, а тому у орендаря та у суду відсутні правові підстави для застосування приписів вищецитованих пунктів 3.4.10 та 3.4.11 договору.

Суд, вирішуючи цей спір, виходить також з того, що ДП "Центральний ринок" відповідно до умов пункту 3.2.4 договору оренди від 06.02.03 року №435 надано право, а не покладено обовязок передавати орендовану земельну ділянку або її частину у суборенду (у разі отримання дозволу орендодавця).

Згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до приписів ст. 92 ЗКУ, позивач у даній справі не має права постійного користування земельною ділянкою, а тому він має право бути або її власником, або орендарем.

В силу частин 1 та 2 ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На час укладання договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 року №435передача в оренду земельних ділянок та укладання договорів оренди землі відносились до повноважень виконавчого комітету Луганської міської ради.

На даний час такі дії відносяться до повноважень Луганської міської ради, що витікає, зокрема, з приписів п. 12 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля є обєктом права комунальної власності, а згідно п. 34 ст. 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Станом на час вирішення цього спору по суті будь-яке рішення 1-м відповідачем на користь позивача у цій частині не прийнято.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу визначено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади, при цьому надання їх у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування (ч.1 ст.123 ЗКУ).

З обставин справи вбачається, що позивач просить задовольнити його вимоги шляхом зобовязання ДП "Центральний ринок" укласти з ним договір суборенди земельної ділянки площею 0,0463га, - а саме: шляхом його часткової відмови від земельної ділянки, отриманої на підставі договору від 06.02.03 року, №435.

На думку суду, в даному випадку позивач фактично ставить питання про укладення з ним договору оренди земельної ділянки площею 0,0463 га, а не її суборенди, що суперечить заявленому предмету спору по цій справі.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наявність жодної з них не доведена при вирішенні цього спору, а 3-й відповідач позов не визнав з підстав, про які йдеться у його відзиві на позов, та не відмовився від частки переданої йому в оренду земельної ділянки площею 0,0463 га.

Статтею 143 ЗКУ визначено вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б)неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Наявність таких підстав за цим спором позивач не довів.

Наявними у справі доказами підтверджується, що 3-й відповідач договір оренди земельної ділянки уклав у відповідності з вимогами чинного Земельного кодексу України та спеціального Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" (з наступними змінами та доповненнями), він є чинним на час вирішення даного спору.

Статтею 1 названого Закону встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В силу ст. 8 Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Отже, відповідно до чинного законодавства (ст. 8 Закону) та змісту п.3.2.4 договору оренди від 06.02.03 року №435, укладення договору суборенди земельної ділянки може мати місце за волевиявленням безпосередньо орендаря, а не третіх осіб, які не є орендарями, - в той час, як згідно обставинам справи до виконкому Луганської міської ради звертався позивач, який мав намір одержати в суборенду земельну ділянку. Звернення або згода на укладення такого договору безпосередньо від орендаря Дочірнього підприємства «Центральний ринок м. Луганська»Луганської обласної спілки споживчих товариств, - на адресу власника землі не надходило.

З наявних у справі доказів вбачається, що орендар не звертався до орендодавця з приводу отримання його згоди на передачу земельної ділянки в суборенду позивачеві, а тому приписи ч.1 ст. 8 Закону з боку 1-го та 2-го відповідачів у даному випадку не порушені.

Як сказано вище у цьому рішенні, наявність підстав для припинення права орендаря користуватися земельною ділянкою, у т.ч. примусового, по справі не доведена.

Таким чином, позивач:

у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, незаперечно не довів наявність у нього права власності на згадуваний у цьому рішенні обєкт нерухомого майна та його фактичну площу;

припустився самовільного зведення прибудови до цього обєкту, право власності на який за ним не визнано до цього часу, та припустився невиконання судового рішення про демонтаж названого обєкту самовільного будівництва;

жодним чином не обґрунтував своє право на оренду земельної ділянки площею 463 кв.м (0,0463 га), при цьому з його доводів на користь своїх вимог вбачається, що до складу площі земельної ділянки ним включена і площа, на якій розташований обєкт самовільного будівництва;

власник земельної ділянки (орендодавець) не прийняв рішення про надання позивачу спірної земельної ділянки в суборенду.

З урахуванням вищевикладених доводів та оцінки доказів суд при вирішенні спору керується приписами пункту 3.4.2. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.10 року №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»(далі Рекомендації), відповідно до яких право користування (в т.ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

У вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

З огляду на викладене суд вважає заперечення відповідачів у справі проти позову належним чином доведеними та обґрунтованими.

З цих же підстав суд вважає, що перша позовна вимога не підлягає задоволенню, хоча обраний позивачем спосіб захисту порушеного права і передбачений ст. 20 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір щодо решти позовних вимог, суд, крім вищенаведеного, виходить з наступного.

Законом України «Про оренду землі»спеціально не врегульовано порядок укладення договору суборенди землі, у звязку з чим його сторони за аналогією закону повинні керуватися правилами укладення договору оренди землі, істотні умови якого визначені статтею 15 названого Закону.

В силу ч.1 ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Аналогічна позиція викладена у п.3.4 Рекомендацій, а саме: суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Позивач не надав до справи доказів дотримання ним вищезазначених вимог.

Він не є стороною згадуваного у цьому рішенні договору оренди від 06.02.2003 року, №435, а тому на даний час субєктом, який може ініціювати внесення змін до нього, є тільки Луганська міська рада, а не ДП «Центральний ринок».

Отже, виходячи з усього вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що договір оренди укладено між 2-м та 3-м відповідачами, - позивач помилково визначив спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню в цілому з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п."б" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.011993 року №7/93 "Про державне мито" за розгляд господарськими судами позовів немайнового характеру (до їх числа належить спір по даній справі) з позивача на користь Державного бюджету України стягується державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Як вбачається з платіжного доручення №2 від 05.01.11 року, позивач сплатив його у сумі 101,00 грн., - тобто сума надмірної сплати державного мита становить 16,00 грн. (101,00 грн. - 85,00 грн.), яка підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.92,116,122,123 Земельного кодексу України, ст.ст.1,8,15,16 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.60 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст. 4-3,32-36,43,44,47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамниця №44 "Урожай"", ідентифікаційний код 21818503, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 16 (шістнадцять) грн. 00 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 24.02.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано28.02.2011 року.

Суддя А.П.Середа