Рішення № 139514393, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/23380/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2026/000230/1 від 15.04.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2026/000313 від 15.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підтвердження заявленої за першим методом митної вартості товару декларант подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, ці документи не містять розбіжностей, які впливали б на числові значення складових митної вартості, а відповідач безпідставно відступив від основного методу визначення митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову доставлено до електронного кабінету відповідача 05.08.2026, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

10.08.2026 від позивача надійшла заява про долучення доказів (зареєстрована 11.08.2026 за вх. № 52013/26), до якої додано переклади українською мовою документів, раніше поданих разом із позовною заявою. Суд приймає ці документи до розгляду.

20.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, що декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Також відповідач заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Приписами ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про, зокрема, залишення заяви відповідача без задоволення.

Згідно вимог п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Аналіз вищевикладених норм показує, що КАС України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або загального позовного провадження, з урахуванням встановлених КАС України обмежень.

Суд зауважує, що п. 2, 4 ч. 4 ст. 12 КАС України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, спірним у цьому випадку є рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару, за яким позивачу митним органом вже розрахована митна вартість товару, а тому в разі відмови в задоволенні позову позивачем буде сплачено розраховану митну вартість товару.

Суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, в цьому випадку, за спірним рішенням позивачем не заявлено вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, а відповідачем не заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №160/23380/26.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD (Китай) як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» як покупцем укладено контракт на поставку продукції № 3879-HZ/CN від 01.04.2024.

Згідно зі специфікацією № 13 від 29.10.2025 та рахунком-фактурою (інвойсом) № ZS25102806 від 06.01.2026 постачанню підлягав товар - набори з трьох пар робочих (господарських) трикотажних рукавичок, покритих вкрапленням з ПВХ, арт. PDG1057, торговельна марка «Розумний вибір», у кількості 61 000 наборів (183 000 пар) за ціною 0,3300 дол. США за набір, на загальну суму 20 130,00 дол. США.

14.04.2026 позивач через свого представника подав до Тернопільської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 26UA403070004029U1, визначивши митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (вартістю операції). Разом із декларацією подано декларацію митної вартості, контракт, специфікацію, інвойс, коносамент № VCLS0000239, накладну, супровідний документ Т1, декларацію про походження товару, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № ТФ1 та № ТФ2 від 14.04.2026, документ про вартість страхування № 698 від 15.01.2026, пакувальний лист, прайс-лист та інші документи.

За наслідками опрацювання декларації відповідач направив позивачу електронне повідомлення від 14.04.2026 про необхідність подання додаткових документів, на яке позивач листом № 1404/26 від 14.04.2026 надав пояснення та повідомив про відсутність інших документів.

15.04.2026 Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2026/000230/1, яким митну вартість визначено за резервним методом на рівні 4,42 дол. США за кілограм (0,2534 дол. США за пару), та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2026/000313.

У графі 33 рішення відповідач зазначив такі підстави коригування: неподання банківських платіжних та/або бухгалтерських документів про оплату транспортно-експедиційних послуг; неподання транспортних (перевізних) документів; неподання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; неподання виписки з бухгалтерської документації; вищий рівень митної вартості за базою даних Держмитслужби щодо раніше оформлених товарів; розбіжність між рахунком № ТФ1 від 14.04.2026, який містить залізничне перевезення контейнера MRKU6975548, і заявкою на перевезення № 100248/411394 від 15.01.2026, яка передбачає лише морське та автомобільне перевезення; посилання у платіжних документах від 03.11.2025 та 29.01.2026 на інвойси з іншими датами; відсутність у рахунках № ТФ1 і № ТФ2 окремої плати за зберігання контейнера в порту призначення.

Джерелом інформації для визначення митної вартості за резервним методом відповідач зазначив митну декларацію від 20.01.2026 № 26UA110130000792U2 (рукавиці трикотажні торговельної марки «TOLSEN», країна виробництва - Китай, умови поставки CPT). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

Унаслідок коригування митної вартості позивачеві додатково нараховано митні платежі на загальну суму 295 632,05 грн, а саме: мито - 79 900,55 грн та податок на додану вартість - 215 731,50 грн, що підтверджується митною декларацією № 26UA403070004142U4 від 15.04.2026.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; ліцензія на імпорт, якщо імпорт підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування. Наведений перелік є вичерпним.

За частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. За частиною восьмою цієї статті у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23 зазначив, що витребування додаткових документів може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У тій самій постанові Верховний Суд вказав, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків, а може бути підставою для коригування митної вартості лише в тому разі, коли в митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За сталою практикою Верховного Суду розбіжність у поданих документах дає підстави для коригування митної вартості лише тоді, коли вона впливає на числове значення складової митної вартості або на ціну, фактично сплачену чи належну до сплати; констатація самого факту розбіжності без демонстрації такого впливу такого права не дає (постанова Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 160/21103/24).

Оцінюючи підстави, наведені відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення, суд виходить із такого.

Посилання на неподання висновку спеціалізованої експертної організації та виписки з бухгалтерської документації стосується документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, тобто додаткових. За змістом цієї норми обов`язок їх подання виникає лише за наявності передумов, визначених цією частиною, і тільки за умови їх наявності в декларанта. Саме по собі ненадання додаткових документів підставою для коригування не є.

Щодо неподання транспортних (перевізних) документів та банківських документів про оплату транспортно-експедиційних послуг суд зазначає, що вартість перевезення підтверджена рахунками-фактурами № ТФ1 та № ТФ2 від 14.04.2026, виданими на виконання договору транспортного експедирування № 110520 від 31.03.2025, а також коносаментом і супровідним документом Т1.

На момент митного оформлення 14-15.04.2026 строк оплати цих рахунків ще не настав, а відповідні платежі було здійснено 27.04.2026 платіжними інструкціями № 495384 та № 495386 на суми 22 349,86 грн та 140 974,01 грн відповідно, що в точності відповідає сумам цих рахунків. Тобто митний орган вимагав документи, яких на день митного оформлення об`єктивно не могло існувати.

Щодо розбіжності між рахунком № ТФ1, який містить залізничне перевезення, і заявкою на перевезення, яка такого виду транспорту не передбачала, суд зазначає, що відповідач не пояснив, як саме зміна виду транспорту на окремому відтинку маршруту вплинула на розмір транспортної складової. Вартість перевезення визначена рахунками і фактично сплачена в тих самих сумах; доказів того, що фактична вартість перевезення є іншою, ніж заявлено, відповідач не навів.

Щодо посилання відповідача на те, що в платіжних документах від 03.11.2025 та 29.01.2026 зазначено інвойси з іншими датами, суд відзначає, що номер інвойса ZS25102806 у призначенні платежу збігається з номером інвойса, поданого до митного оформлення. Крім того, за специфікацією № 13 від 29.10.2025 оплата здійснюється двома частинами - 6 039,00 дол. США до початку виробництва та 14 091,00 дол. США протягом 10 днів від дати коносамента, а загальна вартість партії становить 20 130,00 дол. США. Суми здійснених платежів (12 078,00 дол. США і 28 182,00 дол. США) становлять рівно подвійний розмір кожної із цих частин, що узгоджується з оплатою двох партій товару одним платежем. Ціну товару підтверджує саме рахунок-фактура (інвойс), а розбіжність у даті інвойса, зазначеній у призначенні платежу, ціни товару - 0,3300 дол. США за набір - не змінює.

Щодо відсутності в рахунках окремої плати за зберігання контейнера суд зазначає, що рахунок № ТФ1 охоплює, зокрема, локальні витрати у порту призначення. Відповідач не зазначив ні розміру витрат на зберігання, які, на його думку, не враховані, ні того, як саме це вплинуло б на числове значення митної вартості.

Отже, жодна з названих відповідачем обставин не є розбіжністю, яка впливає на числове значення складових митної вартості або на ціну товару.

Щодо посилання на вищий рівень митної вартості за базою даних суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості й рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів може бути лише підставою для сумніву в правильності визначення митної вартості, але не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних та для коригування митної вартості за другорядними методами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 560/2740/25. Торговельні відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, і на ціну може впливати безліч обставин, зокрема характеристика товару, виробник, торгова марка, умови й обсяги поставок, наявність знижок.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідач, застосувавши резервний метод, узяв за основу митну декларацію від 20.01.2026 № 26UA110130000792U2 щодо рукавиць іншої торговельної марки та на інших умовах поставки (CPT), при цьому коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося. Між тим у рішенні про коригування, крім визначення джерела інформації, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23. За відсутності таких пояснень рішення про коригування не може вважатися обґрунтованим.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Такого обов`язку відповідач не виконав.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки картка відмови № UA403070/2026/000313 від 15.04.2026 прийнята виключно у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості та самостійних підстав не містить, вона є похідною від цього рішення та підлягає скасуванню разом із ним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 209,98 грн (платіжна інструкція № 372181 від 30.07.2026). Цю суму обчислено як збір за вимогу майнового характеру (1,5 відсотка ціни позову) та окремо - за вимогу про скасування картки відмови як вимогу немайнового характеру, із застосуванням коефіцієнта 0,8 за частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд із таким розрахунком не погоджується. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 сформулював висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Ставка судового збору за наведеною нормою визначається характером позову та ціною позову, а не кількістю пунктів прохальної частини позовної заяви. Позов у цій справі має майновий характер, а вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації власних, відмінних від рішення про коригування митної вартості, підстав не має і є похідною від нього, з чого суд виходив і вирішуючи спір по суті. Отже, окремої ставки судового збору ця вимога не породжує, а судовий збір підлягав сплаті за однією ставкою, обчисленою від ціни позову.

Різниця митних платежів становить 295 632,05 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Один і п`ять десятих відсотка ціни позову становлять 4 434,48 грн, що вкладається в наведені межі. Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», відповідно до частини третьої статті 4 цього Закону до ставки застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, отже за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 547,58 грн.

Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн суд виходить із такого. На їх підтвердження подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/11-25/1 від 01.11.2025, додаткову угоду № 21-07/26 від 21.07.2026 та протокол про виконання робіт від 03.08.2026. За умовами додаткової угоди винагорода є фіксованою й незмінною незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу та кількості підготовлених процесуальних документів, а послуги вважаються наданими в повному обсязі після подання першої заяви по суті справи. Детального опису робіт із зазначенням витраченого часу та вартості кожної послуги до суду не подано.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, тому підстав для їх зменшення за частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Водночас за пунктами 1, 2 частини дев`ятої статті 139 цього Кодексу при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд самостійно враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи могло це вплинути на результат її вирішення.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судові засідання не проводилися, відзив не подавався, а тому відповіді на відзив або інших заяв по суті справи не готувалося. Категорія спору є усталеною, правова позиція Верховного Суду сформованою, а позовна заява за змістом є типовою для цієї категорії. З огляду на це, а також на те, що вартість послуг визначена фіксованою сумою без розподілу за видами робіт, суд уважає обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн, а в решті цієї вимоги - відмовляє.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA403070/2026/000230/1 від 15.04.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2026/000313 від 15.04.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 547,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез