Рішення № 139513848, 04.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 вересня 2026 р. Справа № 120/18126/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статті 162 Закону України "Про відпустки" за 2017, 2018, 2019 та 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Ухвалою від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, я кому останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивачем у повному обсязі використана додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки. Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, зазначив, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час проходження служби мають право на відпустку, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка за класифікацією, наведеною в п. 137 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, належить до «інших додаткових відпусток, передбачених законодавством» (пп. 4 п. 137).

Така відпустка також передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», яка розміщена в розділі III «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі у змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам революції гідності», що додатково підтверджує, що відпустка, щодо надання компенсації за яку виник спір, не належить до категорії щорічних.

Водночас, представник відповідача вказав, що чинне законодавство не передбачає можливість отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій при звільненні. Так, додаткова відпустка учасникам бойових дій, в світлі положень чинного законодавства, не належить до категорії щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (у тому числі щодо надання компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні).

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій у період 01.08.1994 по 26.08.2025, що підтверджується запитом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.08.2025 № 793 полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я).

ОСОБА_1 виключений з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та знятий з усіх видів забезпечення відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (по особовому складу) від 25.08.2025 №643 о/с.

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він набув статусу учасника бойових дій у 2017 році.

Представник позивача вказав, що станом на дату звернення до суду, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Вінницькій області не здійснило нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2017, 2018, 2019 та 2022 роки, у зв`язку з чим, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює порядок надання відпусток, є Закон України «Про відпустки», відповідно до якого встановлено такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 вказаного Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 вказаного Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 вказаного Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 вказаного Закону передбачено додаткові відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності. Зокрема, такі відпустки встановлюються для: учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій, якими є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час, надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Також, нормами вказаного Закону врегульовано, що у рік звільнення зазначених військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою вказаної статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою вказаної статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 вказаної статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 вказаної статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») визначає, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини восьмої статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини чотирнадцятої статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд при розгляді даної справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.05.2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.

Крім того з 03.08.2025 питання одержання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій визначено на законодавчому рівні за Законом від 04.06.2025 №4470-ІХ, котрим у ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" внесено зміни шляхом доповнення п.21 абзацом третім такого змісту: "Невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", що не були надані військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації, підлягають грошовій компенсації, яка виплачується у рік звільнення військовослужбовців зі служби".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 використана додаткова відпустка, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки. Дані обставини підтверджуються копією витягів наказів Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області, які надані відповідачем.

Так, відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 01.12.2017 №171/в полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 надати додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік з 13 грудня 2017 року по 26 грудня 2017 року (підстава рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2017, посвідчення НОМЕР_2 від 09.10.2017).

Відповідно до з наказу ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 08.10.2018 №112/в полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік з 22 жовтня 2018 року по 04 листопада 2018 року (підстава рапорт ОСОБА_1 від 08.10.2018).

Відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 08.11.2019 №133/в полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік з 18 листопада 2019 року по 01 грудня 2019 року (підстава рапорт ОСОБА_1 від 07.11.2019).

Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що інформація та витяги з наказів, надані відповідачем у відзиві на позовну заяву суперечать інформації, яку надавав відповідач раніше, а також наявність вказаних наказів у відповідача суперечить приписам статті 16 п.б2 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №587/5, відповідно до якого, термін зберігання наказів щодо надання відпусток у Головному управлінні ДСНС України у Вінницькій області становить 5 років, а тому, на думку представника позивача, виникає сумнів у достовірності даних наказів, які за інформацією, наданою відповідачем у листі №47-01-7724/47-16 від 25.09.2025 - були знищені.

Водночас, доводи представника позивача про недостовірність наданих відповідачем витягів із наказів є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

На виконання цього процесуального обов`язку, відповідачем суду надано належні та допустимі докази, а саме: витяги з наказів ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 01.12.2017 №171/в, від 08.10.2018 №112/в та від 08.11.2019 №133/в, які підтверджують надання позивачу додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2019 роки.

Саме по собі посилання представника позивача на положення Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 (або чинного на відповідний час нормативного акта), не є належним доказом недостовірності поданих відповідачем документів. Закінчення строку зберігання документів або інформація про їх знищення не свідчить автоматично про неможливість існування інших примірників документів, їх копій, витягів чи відомостей, сформованих з відповідних реєстраційних матеріалів, а також не спростовує факту видання таких наказів.

Крім того, відповідно до статті 90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням. Натомість представником позивача не наведено жодних об`єктивних доказів фальсифікації чи недостовірності наданих витягів із наказів, а висловлені сумніви мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Водночас саме позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки, повинен довести ті обставини, на яких вони ґрунтуються (частина перша статті 77 КАС України).

Проте, позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу того, що додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2019 роки ним фактично не використовувалися.

Натомість надані відповідачем витяги з наказів свідчать про протилежне про надання позивачу таких відпусток у визначені періоди.

Таким чином, за відсутності належних доказів на підтвердження невикористання позивачем додаткових відпусток та з огляду на надані відповідачем документи, які підтверджують їх надання, твердження представника позивача про недостовірність витягів із наказів є необґрунтованими, не підтверджені жодними доказами та не спростовують виконання відповідачем покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачу грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2022 рік, не надавалась.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, оскільки в 2022 році така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Твердження відповідача про те, що позивач не має права на отримання грошової компенсації, оскільки позивач проходив службу цивільного захисту, а отже не мав статусу військовослужбовця, суд відхиляє, оскільки позивач має право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учасник бойових дій, статус якого підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік, не дотримався вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2022 рік пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення, станом на день виключення зі списків особового складу.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2022 рік, пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення, станом на день виключення зі списків особового складу.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38635397)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: