Ухвала суду № 139512894, 07.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/9062/26

ун. № 759/24513/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та подане в кримінальному провадженні № 42026110000000450 від 21.08.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рязань, рф, громадянин України, неодружений, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ,

підозрюваного за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 107 прожиткових мін імумів для працездатних осіб, що становить 356 096 грн, та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42026110000000450 від 21.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування, у невстановлені дату та час, але не пізніше квітня 2026 року, у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виник спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме членами військово-лікарської комісії.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 , за твердженням сторони обвинувачення, вступив у попередню змову з ОСОБА_9 , з яким узгодив механізм спільних дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на членів військово-лікарської комісії з метою прийняття ними необхідного рішення щодо визначення ступеня придатності військовослужбовця до військової служби та його подальшого списання за станом здоров`я.

На початку квітня 2026 року ОСОБА_9 , перебуваючи на АЗК «KLO» за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 195-3, познайомився з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 та повідомив останньому про наявність необхідних зв`язків серед членів військово-лікарської комісії і можливість за неправомірну вигоду домовитися про його списання з військової служби за станом здоров`я.

У подальшому, 17.08.2026, ОСОБА_9 , діючи, за версією слідства, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , під час телефонної розмови запропонував ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду у сумі 8 000 доларів США за організацію проходження ним військово-лікарської комісії та подальше списання з військової служби. 02.09.2026 ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про необхідність передати обумовлену суму коштів.

Як зазначено у клопотанні, присутній під час цієї розмови ОСОБА_4 особисто повідомив ОСОБА_10 , що останній повинен передати ОСОБА_9 8 000 доларів США за вплив на посадових осіб військово-лікарської комісії, після чого буде розпочато процедуру оформлення документів, які в подальшому стануть підставою для списання ОСОБА_10 з військової служби, та наголосив на необхідності передачі коштів 03.09.2026.

03.09.2026 приблизно о 16 год. 40 хв ОСОБА_9 під час особистої зустрічі на парковці біля Бучанського міського парку одержав від ОСОБА_10 8 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 356 874 грн 40 коп., за обіцянку здійснити вплив на членів військово-лікарської комісії з метою списання ОСОБА_10 з військової служби.

04.09.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Обґрунтовуючи підозру ОСОБА_4 , сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи допиту та додаткового допиту свідка ОСОБА_10 , протокол огляду від 26.08.2026, протокол обшуку від 03.09.2026, протоколи затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а також інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, можливістю призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна та можливістю, на думку сторони обвинувачення, організувати незаконний перетин державного кордону.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів сторона обвинувачення пов`язує з тим, що конкретна військово-лікарська комісія та її члени, на яких ОСОБА_4 нібито мав здійснити вплив, на даний час не встановлені, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі та використовуючи відповідні зв`язки, підозрюваний може вжити заходів до приховування чи спотворення медичної документації та інших документів, які можуть мати доказове значення.

Ризик незаконного впливу обґрунтовується можливістю ОСОБА_4 контактувати зі свідком ОСОБА_10 , членами ВЛК після встановлення їх органом досудового розслідування, а також іншими особами, яким можуть бути відомі обставини кримінального правопорушення.

Крім того, сторона обвинувачення вказує на можливість ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом використання своїх зв`язків, попередження осіб, які можуть бути причетними до реалізації обіцяного впливу, узгодження з ними позицій та приховування характеру існуючих домовленостей, а також на ризик вчинення іншого чи продовження кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, запобігти яким шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, на думку прокурора, неможливо.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи його необґрунтованим та передчасним, а повідомлену ОСОБА_4 підозру такою, що не ґрунтується на належних доказах.

Зазначив, що безпосереднє спілкування із заявником ОСОБА_10 здійснював інший підозрюваний у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , при цьому зі змісту їхнього листування, на думку захисника, вбачається лише обговорення питання щодо повернення певних грошових коштів. Будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували причетність ОСОБА_4 до одержання неправомірної вигоди або його можливість здійснювати вплив на членів військово-лікарської комісії, матеріали клопотання не містять.

Захисник звертав увагу на те, що з повідомлення про підозру неможливо встановити конкретних членів ВЛК, на прийняття рішення якими ОСОБА_4 нібито мав здійснювати вплив. Стверджував, що ОСОБА_4 членів відповідної військово-лікарської комісії не знає та будь-яких домовленостей із ними не мав.

У зв`язку з цим захисник вважав неправильною кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих дій, зазначаючи, що за наведених стороною обвинувачення обставин у діях ОСОБА_9 могли б убачатися щонайбільше ознаки шахрайства, передбаченого ст. 190 КК України.

Окремо захисник звертав увагу на вік ОСОБА_10 , якому 24 роки та який, на думку сторони захисту, не досяг призовного віку, у зв`язку з чим ставив під сумнів необхідність проходження ним ВЛК та зацікавленість у списанні з військової служби.

Крім того, захисник навів обставини затримання ОСОБА_4 , яке вважав необґрунтованим, та загалом наполягав на передчасності повідомлення останньому про підозру.

Заявлені стороною обвинувачення ризики захисник також вважав теоретичними та такими, що не підтверджені конкретними фактичними обставинами. Просив застосувати до ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт за місцем проживання, а у разі визначення застави - встановити її у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_6 також проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, тоді як у цьому випадку прокурор не довів існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, оскільки наведені у клопотанні обставини мають характер припущень.

Також, на думку захисника, сторона обвинувачення не довела неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Звернув увагу, що ОСОБА_4 будь-яких грошових коштів від ОСОБА_10 не отримував, тоді як кошти у розмірі 8 000 доларів США, за версією органу досудового розслідування, були передані безпосередньо ОСОБА_9 . Вважав, що причетність ОСОБА_4 до дій ОСОБА_9 органом досудового розслідування належним чином не встановлена та матеріалами клопотання не підтверджується. Просив застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників та проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що будь-яких зв`язків чи знайомств серед членів військово-лікарських комісій не має, протиправною діяльністю, пов`язаною з впливом на таких осіб, ніколи не займався та свою причетність до інкримінованого кримінального правопорушення заперечив.

Скориставшись правом на репліку, прокурор ОСОБА_3 додатково зазначив, що ОСОБА_10 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом, укладеним у 2025 році, а тому доводи захисту щодо його віку не спростовують необхідності проходження ним військово-лікарської комісії.

Щодо доводів захисту про неправильну кваліфікацію прокурор зазначив, що ст. 369-2 КК України передбачає відповідальність не лише за одержання неправомірної вигоди за фактичне здійснення впливу на прийняття рішення відповідною особою, а й за одержання такої вигоди за обіцянку здійснити вплив. Саме така обіцянка, за твердженням прокурора, була зафіксована органом досудового розслідування під час документування кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан та інші обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, слідчий суддя враховує, що на цьому етапі кримінального провадження не вирішується питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом та не здійснюється остаточна оцінка доказів з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку.

Для цілей вирішення питання про застосування запобіжного заходу достатньо встановити наявність фактів та відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, досліджені під час розгляду клопотання матеріали у своїй сукупності на даному етапі кримінального провадження відповідають такому стандарту.

Так, версія сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_4 не ґрунтується виключно на факті одержання ОСОБА_9 грошових коштів. Орган досудового розслідування інкримінує ОСОБА_4 спільні з ОСОБА_9 дії, вчинені за попередньою змовою.

При цьому істотне значення для оцінки обґрунтованості підозри мають відомості щодо подій 02.09.2026, коли, за матеріалами сторони обвинувачення, ОСОБА_4 особисто повідомив ОСОБА_10 про необхідність передати ОСОБА_9 8 000 доларів США саме за вплив на посадових осіб ВЛК, пояснив очікуваний результат передачі коштів у вигляді початку оформлення документів для подальшого списання з військової служби та наголосив на строках їх передачі. Наступного дня ОСОБА_9 одержав від ОСОБА_10 обумовлені 8 000 доларів США.

Тому довід сторони захисту про те, що ОСОБА_4 особисто грошових коштів не отримував, сам по собі не спростовує обґрунтованості підозри щодо його можливої участі у спільних із ОСОБА_9 діях.

Так само на цьому етапі слідчий суддя не може погодитися з доводами захисту про те, що невстановлення конкретних членів ВЛК, на яких нібито мав здійснюватися вплив, саме по собі виключає обґрунтованість підозри.

Зі змісту викладених стороною обвинувачення фактичних обставин убачається, що предметом домовленості, яка документувалася органом досудового розслідування, була передача коштів за обіцянку здійснити вплив на осіб, від рішення яких залежало проходження ОСОБА_10 військово-лікарської комісії та вирішення питання щодо його подальшої придатності до військової служби.

Питання про те, чи дійсно ОСОБА_4 мав відповідні зв`язки, хто саме з членів ВЛК міг бути залучений до реалізації обіцяного впливу, чи мав підозрюваний реальну можливість здійснити такий вплив, а також питання остаточної кримінально-правової кваліфікації встановлених дій підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, судового розгляду по суті.

На стадії вирішення питання про запобіжний захід доводи захисту щодо можливої кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст. 190 КК України не спростовують сукупності фактичних даних, на яких ґрунтується повідомлена ОСОБА_4 підозра.

Не спростовує її і посилання захисту на вік ОСОБА_10 , оскільки відповідно до відомостей, повідомлених стороною обвинувачення, останній уже є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, а тому питання його придатності до подальшого проходження військової служби та проходження ВЛК не залежить від досягнення ним віку, з яким сторона захисту пов`язує можливість призову.

Що стосується доводів про незаконність затримання ОСОБА_4 , то наведені захисником обставини самі по собі не спростовують обґрунтованості повідомленої підозри та не є визначальними при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для застосування запобіжного заходу.

Таким чином, на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя вважає повідомлену ОСОБА_4 підозру обґрунтованою в обсязі, необхідному для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи заявлені стороною обвинувачення ризики, слідчий суддя виходить з конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Суворість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак є обставиною, яка підлягає оцінці у сукупності з іншими відомостями про особу та обставинами кримінального провадження.

Враховуючи характер повідомленої ОСОБА_4 підозри, тяжкість можливих правових наслідків притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність у нього офіційного працевлаштування, а також те, що досудове розслідування фактично перебуває на початковому етапі після викриття інкримінованих дій, слідчий суддя вважає доведеним ризик його переховування від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом із тим при оцінці інтенсивності цього ризику слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого та фактичного місця проживання, а також неповнолітньої дитини, що свідчить про наявність у нього певних соціальних зв`язків, однак за встановлених обставин повністю зазначений ризик не усуває.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших осіб, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На час розгляду клопотання органом досудового розслідування ще не встановлено конкретних членів військово-лікарської комісії, на яких, за версією слідства, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 обіцяли здійснити вплив.

Сам характер інкримінованих ОСОБА_4 дій передбачає заявлену ним або його співучасником наявність контактів чи можливостей впливу на осіб, пов`язаних із діяльністю ВЛК. Відтак перебування ОСОБА_4 на волі на цьому етапі розслідування створює реальну можливість встановити контакт із такими особами раніше, ніж вони будуть встановлені та допитані органом досудового розслідування, попередити їх про здійснення кримінального провадження, узгодити позицію щодо характеру взаємовідносин або іншим чином вплинути на зміст майбутніх показань.

Крім того, ОСОБА_4 може контактувати зі свідком ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_9 , узгоджуючи з ними позиції щодо обставин, які є предметом доказування.

Наведені обставини одночасно свідчать і про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки встановлення конкретних осіб, на яких мав бути спрямований обіцяний вплив, характеру можливих зв`язків із ними та повного механізму інкримінованого кримінального правопорушення є одним із завдань подальшого досудового розслідування.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що конкретні члени ВЛК та відповідна документація, яка може мати значення для кримінального провадження, ще встановлюються органом досудового розслідування. За умови наявності зв`язків, про які йдеться у зафіксованих розмовах, перебування підозрюваного на волі створює можливість вжиття заходів до приховування або зміни інформації та документів до моменту їх відшукання та вилучення органом досудового розслідування.

Водночас слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для висновку про доведеність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У цій частині клопотання фактично містить лише посилання на характер інкримінованого кримінального правопорушення та припущення про можливість продовження протиправної діяльності, без наведення конкретних відомостей про інші аналогічні епізоди або попередню злочинну діяльність ОСОБА_4 .

Разом із тим недоведеність одного із заявлених ризиків не нівелює існування інших ризиків, які знайшли достатнє підтвердження під час розгляду клопотання.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує доводи захисту про можливість застосування до ОСОБА_4 цілодобового домашнього арешту.

Однак домашній арешт, навіть із покладенням додаткових процесуальних обов`язків, за конкретних обставин цього кримінального провадження не здатний повною мірою запобігти встановленим ризикам.

Зокрема, такий запобіжний захід обмежує можливість фізичного залишення житла, проте сам по собі не виключає можливості використання засобів телефонного та електронного зв`язку, третіх осіб та інших способів комунікації зі свідками, ОСОБА_9 , а також особами, які можуть бути пов`язані з діяльністю відповідної ВЛК та ще не встановлені органом досудового розслідування.

Особливого значення це набуває з огляду на ранню стадію досудового розслідування після фактичного документування передачі неправомірної вигоди та необхідність встановлення повного кола осіб, які могли бути причетними до реалізації обіцяного впливу.

За таких обставин покладення лише процесуальних обов`язків у поєднанні з домашнім арештом на даному етапі не створює достатніх гарантій від незаконного впливу на учасників кримінального провадження та перешкоджання встановленню істотних для розслідування обставин.

Тому слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено неможливість на даному етапі кримінального провадження запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, а отже наявні підстави для застосування до нього тримання під вартою.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою слідчий суддя, за відсутності передбачених законом підстав для невизначення застави, зобов`язаний визначити її розмір, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 107 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 356 096 грн, тобто у розмірі, який перевищує встановлену п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України верхню межу застави для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину. Необхідність такого розміру обґрунтовується, зокрема, сумою одержаної неправомірної вигоди - 8 000 доларів США.

Разом із тим можливість визначення застави понад установлені законом межі пов`язана з наявністю виключного випадку та необхідністю встановлення того, що застава у звичайних межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Сам по собі розмір неправомірної вигоди, яка є предметом інкримінованого кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для ототожнення з ним розміру застави та не доводить, що застава в межах, установлених для тяжкого злочину, буде недостатньою.

Інших переконливих обставин, які б свідчили про виключність цього випадку та необхідність виходу за передбачену законом верхню межу, стороною обвинувачення не наведено.

Водночас, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характер та обставини його ймовірного вчинення, розмір неправомірної вигоди, роль, яка за версією органу досудового розслідування відводилася ОСОБА_4 , а також встановлені слідчим суддею ризики, застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про яку просила сторона захисту, не буде достатньою гарантією належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на сукупність зазначених обставин слідчий суддя вважає необхідним визначити ОСОБА_4 заставу у максимальному розмірі, встановленому законом для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Такий розмір застави є співмірним із характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , ступенем встановлених ризиків та здатний забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, водночас підстав для визначення застави понад установлені законом межі слідчий суддя не вбачає.

Отже, з огляду на те, що вимоги клопотання щодо застосування до ОСОБА_4 тримання під вартою є обґрунтованими, однак запропонований стороною обвинувачення розмір застави підлягає зменшенню, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 194, 196, 197, 202, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 листопада 2026 року (включно) та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці з дня внесення застави такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

- не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_11 та підозрюваним ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (м. Київ, вул. Березняківська, 4а) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 07 вересня 2026 року.

Cлідчий суддя ОСОБА_12