Рішення № 139512883, 07.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/910/26

пр. № 2/759/6132/26

07 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 54682,06 грн та судовий збір по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву№ б/н від 20.02.2014 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів сайті банку, що діяли на дату підписання заяви. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 100000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії 12/17, тип -Універсальна. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані нові картки. У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру. Також 12.2022 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00001795740_01 до Кредитного договору від 16.12.2022, згідно якого сторони змінили умови договору Відповідно до п. 1. Додаткової угоди сторони узгодили зміни умов Кредитного договору. Проте, відповідач станом на 15.12.2025 року має заборгованість у розмірі 54682.06 грн., яка складається з наступного: 51065.91 грн. - заборгованість за тілом кредита, 3616.15 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2026 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.113 ).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні відмовлено.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.114).

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.115).

26.01.2026 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав відсутності узгоджених умов про відсотки та пеню, оскільки банком надана Анкета-заява від 20.02.2014 р. (Файл 3.1), яка не містить розміру відсоткової ставки. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. (справа № 342/180/17), за відсутності підпису клієнта під конкретними Тарифами, нарахування відсотків та штрафів за «Умовами та правилами» банку є незаконним. Надана пізніше Заява від 27.05.2021 р. не може легітимізувати нарахування за попередні роки. Щодо необґрунтованості розрахунку та капіталізації відсотків, відповідач зазначив, що надані розрахунки свідчать про незаконну капіталізацію відсотків, оскільки сума боргу складається переважно з нарахованих відсотків, які не були погоджені у 2014 році, розрахунок банку є невірним. Щодо неналежного повідомлення та неотримання листів, відповідач аргументував тим, що він тривалий час не проживає за адресою реєстрації та не отримував від банку жодних досудових вимог чи повідомлень, а тому позивач не вжив заходів для належного інформування через цифрові канали надіславши документи на адресу, де відповідач не мешкає.

30.01.2026 року відповідачем по справі подано додаткові пояснення щодо того, що позивачем здійснено незаконне нарахування відсотків. Сума позову у розмірі 54 682,06 грн сформована переважно з відсотків за ставкою 3,5% на місяць (42% річних). В Анкеті-заяві від 20.02.2014 р., яка є єдиним документом з підписом відповідача, відсутня будь-яка інформація про розмір відсоткової ставки, що є незаконним. За весь період користування карткою відповідачем було сплачено позивачу понад 591 тисячу гривень, фактично отримана ним сума коштів («тіло» кредиту) є повністю повернутою, а тому вимоги банку щодо стягнення ще 54682,06 грн є виключно нарахуванням «складних відсотків» (капіталізацією), що прямо заборонено ст. 1048 ЦК України та суперечить правовій позиції ВС у справі № 200/14131/15-ц.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи 20.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву№ б/н від та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції.

Згідно п. 2.1.1.2.4. Строк кредиту - 12 місяців. При цьому Сторони узгодили, що строк користування кредитом продовжується на кожні наступні 12 місяців, якщо щонайменше як за 30 календарних днів до дати повернення кредиту Банк не повідомить Клієнта про припинення кредитування одним із наступних способів на розсуд Банку: смс-повідомлення на фінансовий номер телефону Клієнта; повідомлення на електронну пошту Клієнта; інформування у Системі «Приват24»; шляхом направлення листа поштою та іншими каналами, у порядку, визначеному підрозділом 1.1.5 «Зміна та доповнення Умов та Правил надання банківських послуг» цього Договору. Датою повернення кредиту є останній день календарного місяця строку Договору з урахуванням умови про продовження строку Договору.

Пунктом 2.1.1.2.7. передбачено, що кредит надається шляхом встановлення Банком кредитного ліміту на рахунку Клієнта на підставі аналізу кредитоспроможності Клієнта з урахуванням законодавства та внутрішньобанківських документів.

Пунктом 2.1.1.2.8. визнанено, що розмір кредиту, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, усі припущення, використані для обчислення процентної ставки зазначені в Паспорті споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1.1.2.9 Договору, сторони узгодили, що користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку фіксовану проценту ставку в розмірі 0,00001 % річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Тривалість пільгового періоду - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, визначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

Пунктом 2.1.1.2.11 Договору, визначено, що в разі прострочення зобов`язання за Договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.

Пунктом 2.1.1.3.4 Договору, кошти, отримані від клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення - прострочених процентів за користування кредитом, далі - простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі - процентів до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, далі - проценти від суми неповернутого у строк кредиту.

На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 100000.00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 строк дії 12/17, тип -Універсальна.

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки, а саме: кредитна картка номер - НОМЕР_2 строк дії - 09/18, тип - Карта Універсальна з індивідуальним дизайном; кредитна картка номер - НОМЕР_3 строк дії - 05/21, тип - Карта Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки - 40,8%.

27.05.2021 року іідповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_4 строк дії - 02/25, тип - Картка Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови

НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 27.05.2021 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40,8%.

Також Позивач зазначив, у позові, що також наводиться у розрахунку заборгованості у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.2022 року відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.

16.12.2022 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00001795740 01 до Кредитного договору від 16.12.2022.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Згідно п. 2. Додаткової угоди Сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту.

У зв?язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 15.12.2025 року наявна заборгованість у розмірі 54682.06 грн., яка складається з: 51065.91 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3616.15 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо умов договору та щодо розміру невиконаних грошових зобов`язань відповідача, то суд виходить з такого.

Як зазначив, відповідач у відзиві анкета-заява від 20.02.2014 р., є єдиним документом з його відписом, проте у ній відсутня будь-яка інформація про розмір відсоткової ставки, що є незаконним.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо договору позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Проте у матеріалах справи відсутні докази визнання договору недійсним, як таким, що укладений з недодержанням письмової форми або визнаний нікчемним, внаслідок чого суд відхиляє доводи відповідача, що ним не підписувалися в подальшому будь-які договори із позивачем, а також те, що він не міг отримати повідомлення від позивача, зважаючи на наявність електронної пошти, яка зазначена зокрема, у кредитному договорі, а також аналогічна у позовній заяві.

Внаслідок чого, зі змісту договору, а саме із заявки та додаткової угоди встановлено, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору відповідачем по справі.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь яка гарантія, будь яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідач у відзив стверджував, що за весь період користування карткою відповідачем було сплачено позивачу понад 591 тисячу гривень, фактично отримана ним сума коштів («тіло» кредиту) є повністю повернутою, а тому вимоги банку щодо стягнення ще 54682,06 грн є виключно нарахуванням «складних відсотків» (капіталізацією), що прямо заборонено ст. 1048 ЦК України та суперечить правовій позиції ВС у справі № 200/14131/15-ц.

Однак, відповідачем не було надано альтернативного розрахунку правильності нарахування відсотків (дотримання чи не дотримання ним строків повернення коштів) та підтвердження наведених обставин, зокрема у додаткових поясненнях. Натомість саме небажання сплачувати такі відсотки не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (справа № 753/8945/19), у разі неясності умов договору тлумачення здійснюється за правилом contra proferentem на користь споживача.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами в розмірі 3616,15 грн, суд зазначає, що вказана сума не перевищує граничні межі справедливого нарахування відсотків на основну суму боргу у розмірі 51065,91 грн.

При цьому, судом також досліджено виписку по рахунку, відкритому на ім`я відповідача, з якої убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, витрачаючи їх на власні потреби, періодично погашав заборгованість за наданим кредитом. Надана виписка з банківського рахунку містить інформацію про баланс станом на дату отримання картки (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).

Виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом для визначення заборгованості відповідача, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18-ц.

Одночасно суд звертає увагу на те, що виписка з рахунку заборгованості є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови у справах № 910/10254/18, № 910/16143/18, № 554/4300/16-ц, № 381/1647/21, № 298/825/15-ц).

Отже, відповідач, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів щодо наявної у нього розміру заборгованості за кредитним договором, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої, або наявність заборгованості в іншому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

У зв`язку з чим, згідно з вимогами статей 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 598, 599, 610-612, 625, 639, 640, 642, 1048, 1049, 1054, 1066, 1069, ЦК України; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості у розмірі 54682 (п?ятдесят чотири тисячі шістсот сорок дві) грн 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір по справі у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення судового рішення 07.09.2026.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).