Ухвала суду № 139512644, 04.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38955/26-к

пр. 1-кс-39139/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

особи, яка подали скаргу, адвоката: ОСОБА_3 ,

прокурора: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою захисника - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення Прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 19.12.2025 року про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення Прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 19.12.2025 року про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року.

В обґрунтування доводів скарги захисник зазначає, що повідомлення про підозру, яке вручене ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є необґрунтоване, незаконне та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування, без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованих діянь, що є порушенням процесуальних вимог, передбачених ст. 276 КПК України.

Просить за результатами розгляду скарги повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні № 12025100060002035 від 05.12.2025 року, у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, скасувати та зобов`язати компетентну посадову особу Офісу Генеральної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_6 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В судовому засіданні заявник за скаргою - адвокат ОСОБА_3 доводи скарги підтримав просив скаргу задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити та долучив до матеріалів справи витяг з ЄРДР, повідомлення про завершення досудового розслідування, постанову про зміну групи прокурорів.

Вважає, що підозра є обґрунтованою та врученою повноважною особою у спосіб, визначений КПК України, а відтак відсутні підстави для її скасування. Також зазначив, що матеріали відносно ОСОБА_6 18.02.2026 виділені в окреме провадження, про що долучив відповідну постанову.

Окрім цього, надав слідчому судді копію ухвали від 23 квітня 2026 року, якою скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні та копію ухвали колегії суддів Київського апеляційного суду від 13 липня 2026 року, якою ухвалу від 23 квітня 2026 року - скасовано та постановлено нову, якою відмовити в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України

Будь-які інші матеріали кримінального провадження прокурором слідчому судді стороною обвинувачення не надано.

Заявник за скаргою - адвокат ОСОБА_3 зауважив, що попередня подана ним скарга ґрунтувалась на тому, що ОСОБА_6 не є суб`єктом інкримінованого йому діяння, що і стало предметом розгляду 23 квітня 2026 року, натомість вказана скарга подана з нових підстав, які не досліджувались слідчим суддею та колегією суддів апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення сторони захисту в обґрунтування скарги, вивчивши скаргу та дослідивши долучені до неї документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді відноситься здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З наведеного вбачається, що слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за стадією досудового розслідування кримінального провадження у процесі розгляду скарг, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, не обмежений у можливості здійснювати перевірку виключно відповідності повідомлення про підозру встановленим КПК України формальним вимогам щодо форми і змісту повідомлення про підозру та порядку його вручення особі.

При цьому, межі та обсяг здійснення слідчим суддею судового контролю за стадією досудового розслідування кримінального провадження при розгляді скарг на повідомлення особі про підозру визначаються слідчим суддею в кожному конкретному випадку, оскільки не повинні накладатись на дискреційні повноваження прокурора чи суду, який єдиний уповноважений давати оцінку обґрунтованості висунутого особі обвинувачення на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Таким чином слідчий суддя виходячи з загальних засад кримінального провадження, закріплених в ст. 7 КПК України, вважає, що предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду скарг на повідомлення про підозру є: обґрунтованість підозри, оскільки перевірка слідчим суддею саме обґрунтованості підозри є бар`єром для необґрунтованого кримінального переслідування та засобом належної реалізації загальних завдань кримінального провадження - щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; форма та зміст документу - повідомлення про підозру, а також порядок повідомлення про підозру (наявність повноважень в особи, яка здійснила таке повідомлення, тощо).

Слідчим суддею встановлено, що слідчими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалось досудове розслідування №12025100060002035 від 05.12.2025 року.

В межах вказаного кримінального провадження, 19.12.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В подальшому матеріали за підозрою ОСОБА_6 18.02.2026 року виділені в кримінальне провадження № 12026100060000262.

23.04.2026 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 19.12.2025 у кримінальному провадженні №12026100060000262 від 18.02.2026 - задовольнив частково. Скасував повідомлення про підозру від 19.12.2025 року, складене відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в рамках кримінального провадження №12026100060000262.

05.06.2026 року досудове розслідування у провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100060000262 від 18.02.2026 за ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України завершено.

13.07.2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року скасували, постановили нову ухвалу, якою відмовили в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 19.12.2025 у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Вирішуючи скаргу сторони захисту на повідомлення про підозру слідчий суддя в першу чергу звертає увагу на таке. Законом України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року частину першу статті 303 КПК України доповнено пунктом 10 , згідно з яким На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником

Згідно з п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», у тому числі пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України, є 16 березня 2018 року.

Пункт 10 частини 1 статті 303 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року.Таким чином, зважаючи на те, що відомості про кримінальне провадження, у якому подана скарга на повідомлення про підозру, внесені після 16.03.2018, та те, що з дня повідомлення ОСОБА_6 (19.12.2025) і до дня звернення до слідчого судді із скаргою минуло два місяці і станом на день її розгляду прокурором не направлено до суду обвинувальний акт та не прийнято рішення про закриття кримінального провадження, то процесуальні перешкоди, які б унеможливлювали розгляд скарги - відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Як зазначає скаржник - адвокат ОСОБА_3 , з чим погоджується слідчий суддя, з змісту повідомлення про підозру не встановлено дотримання органом досудового розслідування вищезазначених вимог закону щодо змісту підозри інкримінованого особі кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду під час постановлення вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За таких умов слідчий суддя не може обмежитися суто технічною перевіркою документа, оскільки це звело б судовий контроль до формальності та позбавило б змісту саме право на оскарження підозри.

Окремо доцільно наголосити, що при перевірці повідомлення про підозру слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини, допустимості та достатності доказів у значенні, необхідному для постановлення вироку. Його завдання є вужчим, але водночас слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи була у сторони обвинувачення належна фактична і правова основа для надання особі статусу підозрюваного. Саме тому слідчий суддя не зобов`язаний встановлювати, що особа напевно вчинила кримінальне правопорушення; достатньо перевірити, чи існували на момент повідомлення про підозру об`єктивні дані, які робили таке припущення розумним, небездоказовим і таким, що піддається раціональному поясненню.

Як зазначалось вище у мотивувальній частині ухвали, слідчими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснювалось досудове розслідування № 12025100060002035 від 05.12.2025 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 209, ч. 4 ст. 191 КК України.

Зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 є наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений слідством час, але не пізніше 01.01.2023, перебуваючи в м. Києві, ОСОБА_6 , утворив протиправний механізм, переслідуючи на меті незаконне збагачення, шляхом вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків.

З метою реалізації заздалегідь розробленого плану вчинення злочинів, ОСОБА_6 залучив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також інших невстановлених в ході здійснення досудового розслідування осіб, до злочинної діяльності, з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 01.01.2023, ОСОБА_6 , разом з залученими ним до злочинної групи, які будучи обізнаними у заздалегідь розробленому злочинному плані, що полягав в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на адресу контрагентів-покупців, що суперечить вимогам ст. 16, п. 1 ст. 47, п. 57.1. ст. 57, п. 187.1. статті 187, п.п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, та подальшого не декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операціям з начебто постачання товарів на користь контрагентів-покупців, що у свою чергу є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, розпочали свою протиправну діяльність.

Мета діяльності вищевказаної групи осіб полягла в отриманні незаконного доходу, від вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків шляхом недекларування фінансово-господарських операцій за нібито поставлений ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) товари та послуги в адресу контрагентів-покупців. В подальшому незаконно отримані грошові кошти від несплати податку на додану вартість перераховувалися із банківських рахунків вищевказаного суб`єкта господарської діяльності на виконання удаваних правочинів на банківські рахунки підконтрольних даній групі суб`єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності».

Встановлено, що ОСОБА_6 та інші невстановлені особи, утворивши групу осіб, безпосередньо керували нею та являючись організаторами вчинення злочинів, керували підготовкою до їх вчинення, а також приймали активну участь у вчиненні злочинів. Також, ОСОБА_6 та інші невстановлені особи розроблювали плани злочинних дій при вчиненні кожного із скоєних групою осіб злочинів, які були відомі всім її учасникам та розподіляли функції кожного із учасників групи.

У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та завдання кожного учасника злочинної групи були розподілені наступним чином.Так, ОСОБА_6 , разом з іншими невстановленими особами організував і очолив групу осіб, розробив план злочинної діяльності направлений на незаконне ухилення від податкових зобов`язань з ПДВ, згідно якого розподілив ролі кожного члена групи, розподіляв між учасниками злочинної групи отримані від незаконної діяльності прибутки.

Також, ОСОБА_6 , разом з залученими ним до злочинної діяльності осіб розподіливши ролі кожного з них, а саме підготовку фінансово-господарських документів з суб`єктами підприємницької діяльності (вигодонабувачами), без фактичної реалізації або придбання товарів з метою формування штучного податкового кредиту з ПДВ та отримання податкової вигоди суб`єктами реального сектору економіки; умисного не виконання обов`язку щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, відкриття розрахункових рахунків в банківських установах з метою отримання незадекларованих доходів за начебто реалізацію товарів без відображення проведених операцій в податковій звітності підконтрольних йому підприємств, зокрема, отримував в і д кожного учасника групи звіт про роботу протиправного механізму, та підконтрольних йому підприємств, а також вчиняв інші дії направлені на продовження незаконної діяльності групи.

Встановлено, що до визначених ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб злочинних обов`язків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , входила реєстрація низки суб`єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), відкриття їх рахунків у банківських установах, які в подальшому використовувалися в діяльності злочинного механізму, внесення недостовірних відомостей до бухгалтерської і податкової звітності, а також її подача до контролюючих органів, від імені підконтрольних ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб.

На виконання спільного злочинного умислу групи осіб 24.03.2021, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував юридичну особу - ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є директором, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 26Б, та перебуває на обліку в Печерській районній державній адміністрації м. Києва, а також яке взято на облік ГУ ДПС у м. Києві за №265521073941.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.03.2021 будучи директором ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, являється службовою особою вказаної вище юридичної особи.

Будучи обізнаними у заздалегідь розробленому невстановленою групою осіб злочинному плані за попередньою змовою групою осіб щодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на адресу контрагентів покупців, що суперечить вимогам ст. 16, п. 1 с т. 47, п. 57.1. ст. 57, п. 187.1. статті 187, п. п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, та подальшого недекларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в податкових звітних деклараціях з ПДВ, що у свою чергу є об`єктами оподаткування, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвавши 24.03.2021 юридичну особу - ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) та перебуваючи на посаді директора здійснював організаційно - розпорядчі та адміністративно-господарські функцій з управління ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167), при цьому виконуючи спільний з ОСОБА_6 та іншими особами, злочинний план з незаконного отримання прибутків, шляхом вчинення дій направлених на систематичне, умисне ухилення від сплати податків.

Досудовим розслідуванням встановлено, на виконання заздалегідь розробленого ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами плану вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, на банківські рахунки підконтрольному останньому суб`єктам господарювання та іншим суб`єктами господарської діяльності з ознаками «фіктивності» - перераховано грошові кошти в загальній сумі 323 319 485,95 грн. без відповідної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних т а без відображення їх в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167). У свою чергу, перебуваючи у злочинній змові, з а попередньою змовою групою осіб та свідомо виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_6 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, забезпечували здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій між ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» (код ЄДРПОУ 43928167) та реальними суб`єктами господарювання, організацію бухгалтерського та податкового обліку, документальне оформлення операцій і представництво інтересів ТОВ «Тисяча і одна дрібничка», що використовувалося як інструмент для ухилення від сплати податків, перебуваючи в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 26Б, з метою умисного заниження податкових зобов`язань, умисно не зареєстрували у ЄРПН фінансово-господарські операції з а період з 2023 по 2025 роки, що призвело до неврахування у податкових деклараціях сум отриманих грошових коштів від контрагентів-покупців за нібито поставлені товари т а надані послуги на загальну суму 323 319 485,95 грн., чим завдано шкоду Державному бюджету України н а суму 53 886 580,99 грн., що є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у організації вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Надаючи оцінку обґрунтованості оскаржуваному повідомленню про підозру ОСОБА_6 , слідчий суддя виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 212 КК України, належить до категорії злочинів зі спеціальним суб`єктом. Із диспозиції частини першої зазначеної статті прямо вбачається, що відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) можуть нести: службова особа підприємства, установи чи організації, особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, або інша особа, яка відповідно до закону зобов`язана сплачувати такі платежі. Отже, законодавець пов`язує кримінальну відповідальність за даною нормою не з будь-якою особою, а виключно з тією, на яку покладено відповідний податковий обов`язок або яка в силу службового становища забезпечує виконання такого обов`язку.

За даних фактичних обставин кримінального провадження на етапі повідомлення про підозру передусім підлягають встановленню можливе вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечних дій з організації умиисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, тобто чи є дії ОСОБА_6 протиправними та суспільно небезпечними.

Слідчим суддею досліджено надані скаржником копії висновку експерта №275/12/74-25 від 05.12.2025 року та листів про виконання доручень прокурора в рамках кримінального провадження №12026100060000262.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру, в частині обґрунтування прокурором правових підстав для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, слідчим суддею не встановлено жодних доказів, які б створювати уявлення про те, які саме дії ОСОБА_6 утворили склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.

Сторона обвинувачення у такому випадку повинна надати хоча б мінімальний обсяг фактичних даних, які об`єктивно вказують на існування зв`язку між ОСОБА_6 та службовою особою підприємства, що виступає безпосереднім носієм податкового обов`язку, а також на можливість ОСОБА_6 визначати, координувати чи спрямовувати дії останнього щодо несплати податків.До таких даних, залежно від обставин провадження, могли б належати відомості про фактичний контроль над підприємством, корпоративний вплив, спільне прийняття управлінських рішень, надання обов`язкових до виконання вказівок, використання банківських рахунків товариства, листування щодо податкової звітності, погодження фінансових операцій, отримання прибутку від відповідної діяльності, підконтрольність службових осіб підприємства чи інші конкретні обставини, які свідчили б про організаційну роль особи. Без наведення таких фактів твердження про організацію злочину ризикує залишитися лише припущенням сторони обвинувачення.

Оцінюючи надані сторонами матеріали у сукупності, слідчий суддя звертає увагу на те, що з матеріалів, покладених стороною обвинувачення в основу повідомлення про підозру вбачається, що, досудове розслідування виходить із того, що службовими особами ТОВ «Тисяча і одна дрібничка» було допущено дії, які призвели до ненадходження коштів до бюджету у вигляді податку на додану вартість.

Поряд з цим, в межах судового розгляду не встановлено наявності належних фактичних даних, які б свідчили про існування зв`язку між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , іншими службовими особами товариства або будь-якими іншими особами саме у контексті прийняття рішень щодо сплати чи несплати податків, подання податкової звітності, реєстрації податкових накладних, ведення бухгалтерського обліку чи організації фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тисяча і одна дрібничка».

Зокрема, матеріали, надані слідчому судді, не містять показань свідків чи інших осіб, які б прямо або опосередковано вказували на надання ОСОБА_6 будь-яких вказівок службовим особам товариства щодо ухилення від сплати податків, погодження схем мінімізації податкових зобов`язань, розподілу ролей між учасниками, контролю за податковою звітністю або координації дій, спрямованих на несплату обов`язкових платежів.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що до змісту повідомлення про підозру не ставляться такі жорсткі формальні вимоги, які закон передбачає для обвинувального акта, оскільки повідомлення про підозру є початковим процесуальним актом, спрямованим на інформування особи про суть підозри та надання їй можливості реалізувати право на захист уже на стадії досудового розслідування. Водночас це не означає, що повідомлення про підозру може бути невизначеним, суперечливим чи побудованим таким чином, що особа об`єктивно не здатна зрозуміти, у вчиненні яких саме дій її підозрюють, за яких обставин та у який спосіб, на думку сторони обвинувачення, було вчинено кримінальне правопорушення.

Оцінюючи оскаржуване повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6 , слідчий суддя доходить висновку, що встановлено відсутнє існування переконливих фактів і інформації, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , зазначеного кримінального правопорушення.

Водночас вимога сторони захисту щодо зобов`язання компетентної посадової особи внести зміни до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питань щодо порядку ведення та коригування відомостей ЄРДР належить до компетенції уповноважених законом суб`єктів та є похідним від виконання ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 22, 26, 277, 278, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення Прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 19.12.2025 року про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року, - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення Прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 19.12.2025 року про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 12026100060000262 від 18.02.2026 року.

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1