Рішення № 139512478, 13.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19702/25

Провадження №: 2/755/2020/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Яців О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Рух справи

02.10.2025 року позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Яціва Олега Романовича, звернулась до суду з позовом до Київської міської територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович, з наступними вимогами:

«1. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (падчерки)

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (вітчима) ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно (дата смерті

ОСОБА_2 ).

2. Визнати право власності в порядку спадкування за законом на частину квартири під номером

АДРЕСА_1 після смерті

ОСОБА_2 - вітчима за його падчеркою - ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом відповідно до ст.1264 ЦК України.»

06.10.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передано на розгляд судді Коваленко І.В.

13.10.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу міста Києва Рогача Вадима Вікторовича копію спадкової справи №23/2024, відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10.12.2025 року довідкою секретаря судових засідань цивільну праву №755/19702/25 знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в Дніпровському районному суді м.Києва. Справу призначено на 28.01.2026 року на 10 год. 00 хв.

12.12.2025 року (вх.№75818) на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович подав до суду копію спадкової справи №23/2024, відкритої після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Також, приватний нотаріус просив розглядати справу без його участі.

17.12.2025 року (вх.№76704) до суду, з дотриманням вимог статей 127, 174, 178 ЦПК України, представник відповідача Київської міської ради - Малуєва Світлана подала відзив на позов, з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи. За змістом відзиву представник відповідача висловив свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов та слухати справу без участі представника відповідача.

28.01.2026 року довідкою секретаря судових засідань цивільну праву №755/19702/25 знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в Дніпровському районному суді м.Києва. Справу призначено на 18.03.2026 року на 11 год. 30 хв.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва Коваленко І.В. від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 квітня 2026 року.

У судовому засіданні, яке відбувалось 06.07.2026 року представник позивача - адвокат Коваленко Я.О. (в режимі відео-конференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому до суду відзиві, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, одночасно просив розглядати справу за відсутності свого представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданій до суду заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Доводи позову

Щодо фактичних обставин справи позивач зазначала, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . В свідоцтві про її народження батьком указаний ОСОБА_3 , а матір`ю (мовою оригіналу) - « ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ». У подальшому мати позивачки - ОСОБА_5 розірвала шлоб із ОСОБА_3 та 10.06.1983 року повторно вийшла заміж за ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу мати позивачки та її чоловік, тобто вітчим позивачки, ОСОБА_2 отримали житло за адресою: АДРЕСА_2 , де й почали проживати однією сім`єю. 15.07.1999 року мати та вітчим позивачки приватизували в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки з часом мати позивачки за станом здоров`я почала потребувати стороннього догляду, наприкінці 2018 року вона перенесла інсульт, унаслідок чого в неї було частково обмежено рухливість правих кінцівок. З огляду на це, у січні 2019 року позивач переїхала на постійне проживання до зазначеної квартири, де зайняла окрему кімнату площею 10,7 кв.м та почала проживати разом із матір`ю та вітчимом, будучи пов`язаною з ними спільним побутом. На той час позивач уже перебувала на пенсії, не працювала, тому здійснювала постійний догляд за матір`ю та вітчимом, вела домашнє господарство та готувала їжу. Під час спільного проживання позивач за власні кошти купувала речі спільного вжитку, засоби гігієни, продукти харчування та лікарські засоби. Загалом вони проживали однією сім`єю понад п`ять років.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 (мати позивачки) померла у віці 83 років. Організацію та оплату її поховання повністю забезпечила позивач. Після смерті матері відкрилася спадщина на частину вказаної квартири. 05.09.2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Рогач В.В. за заявою позивачки відкрив спадкову справу № 22/2024. Надалі, 01.05.2025 року, позивач оформила спадкові права та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 після смерті своєї матері.

ІНФОРМАЦІЯ_7 (через 40 днів після смерті моєї матері позивачки) у віці 71 року помер вітчим позивачки - ОСОБА_2 . Організацію та оплату його поховання (кремації) також здійснила позивач. Після його смерті відкрилася спадщина на іншу частину зазначеної квартири. 05.09.2024 року приватний нотаріус КМНО Рогач В. В. за заявою позивачки відкрив спадкову справу № 23/2024.

У травні 2025 року позивач звернулася до приватного нотаріуса КМНО Рогача В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, яка належала померлому вітчиму. Однак нотаріус повідомив про неможливість вчинення цієї дії через неможливість встановлення родинних відносин.

08 травня 2025 року приватний нотаріус КМНО Рогач В.В. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що позивач не надала доказів на підтвердження наявності між ними родинних зв`язків чи спільного проживання.

Після смерті матері та вітчима позивач продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_2 , як власник частини вищезазначеної квартири. Позивач зазначає, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцями та була членом їхньої сім`ї. Однак у зв`язку з тим, що її місце проживання у вказаній квартирі не було зареєстроване у встановленому законом порядку, оформити іншу частину квартири, яка належала вітчиму, вона може лише в судовому порядку шляхом встановлення юридичного факту спільного проживання з вітчимом - ОСОБА_2 однією сім`єю в період із 01 січня 2019 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на викладене, позивач вказує на відсутність іншої можливості оформити спадкові права після смерті ОСОБА_2 без встановлення в судовому порядку юридичного факту спільного проживання однією сім`єю падчерки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вітчима - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із 01 січня 2019 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, а також без визнання за нею як падчеркою права власності в порядку спадкування за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України на частину квартири АДРЕСА_1 .

Щодо правової позиції відповідача.

17.12.2025 року (вх.№76704) представник відповідача Київської міської ради - Малуєва Світлана подала відзив на позов, за змістом якого висловила свою позицію щодо предмету та підстав позову, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов та слухати справу без участі представника відповідача.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, звертала увагу суду на наступне:

1.Позивач зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 ;

2. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про ведення спільного побуту, фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, ведення спільного бюджету, тягар утримання майна, тощо;

3. Лише на свідченнях свідків не може ґрунтуватися факт доведення постійного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини;

4. Факт здійснення поховання ОСОБА_2 не доводить факту постійного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідач наголошував, що надані до позову докази у їх сукупності не дають можливості дійти висновку про підтвердження позивачем факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, а лише свідчать про факт спілкування з померлим.

Щодо правової позиції третьої особи -приватного нотаріуса Київського нотаріального округу міста Києва Рогача Вадима Вікторовича.

Приватний нотаріус КМНО Рогач В.В. належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, проте правом надання письмових пояснень по суті спору не скористався.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Гукове Ляховицького району Брестської області, Білорусія, є донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Факт родинних відносин позивачки з ОСОБА_6 підтверджується наступними наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1) копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 06 вересня 1978 року (повторно) Под`язовлівською сільською радою Ляховицького району Брестської області, Білорусія, в якому батьком позивача зазначений ОСОБА_3 , а матір`ю (мовою оригіналу) - « ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 ». (а.с.26)

2) копією свідоцтва про укладання 10.06.1983 року шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_2 , виданого 10.06.1983 року відділом ЗАГСу Ленінського району м.Києва, з якого убачається, що після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 ». (а.с.25)

15.07.1999 року мати та вітчим позивачки приватизували в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 липня 1999 року Дніпровською державною адміністрацією м. Києва згідно з розпорядженням №48-413 від 15 липня 1999 року. (а.с.15)

ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 83 років померла мати позивачки ОСОБА_6 , про що в книзі реєстрації смертей складено відповідний актовий запис №1435, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 02.07.2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) та довідкою про причину смерті (причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця) (а.с.30)

На підтвердження організації та оплати поховання матері позивач надала копію договору про надання ритуальних послуг від 30.01.2024 року, копію довідки на одержання праху №1.231913К від 05.07.2024 року (а.с.40-42)

Після смерті матері відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.07.1999 року Дніпровською державною адміністрацією м. Києва.

05.09.2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. за заявою позивачки відкрив спадкову справу № 22/2024, що підтверджується копією заяви позивачки про прийняття спадщини за законом та копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №72933103. (а.с.31-32).

01.05.2025 року, позивач оформила спадкові права та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 після смерті своєї матері, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НТС №896780, виданого 01.05.2025 року ПН КМНО Рогачем В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №514, та копією витягу з Державного реєстру речових прав за №424947147 на частину квартири АДРЕСА_1 . (а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 71 року помер вітчим позивачки - ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації смертей складено відповідний актовий запис №2987, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 12.08.2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) та довідкою про причину смерті (причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця) (а.с.33)

На підтвердження організації та оплати поховання (кремації) вітчима позивач надала копію договору про надання представницьких та інших необхідних послуг при організації та проведенні поховання померлого №03-24/96М від 11.08.2024; копією листа Дніпровської окружної прокуратури міста Києва за №6722/С від 12.08.2024 року; копією накладною від 11.08.2024 про замовлення послуги з автоперевезення; копією довідки на одержання праху №4.236107К від 16.08.2024 року (а.с.37, 43-46)

Після смерті вітчима відкрилася спадщина на іншу частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.07.1999 року Дніпровською державною адміністрацією м. Києва.

05.09.2024 року приватний нотаріус КМНО Рогач В.В. за заявою позивачки відкрив спадкову справу №23/2024 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №78234808. (а.с.36)

08 травня 2025 року приватний нотаріус КМНО Рогач В.В. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що позивач не надала доказів на підтвердження наявності між ними родинних зв`язків чи спільного проживання.

05 вересня 2024 року в межах шестимісячного строку позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. із заявою про прийняття спадщини. Згідно матеріалів спадкової справи № 23/2024 інші спадкоємці, окрім позивача, яка є падчеркою спадкодавця ОСОБА_2 , відсутні.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що на день смерті місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.81)

У свою чергу, місце проживання позивача ОСОБА_1 з 11.06.1996 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідною відміткою в паспорті громадянина України (а.с.29).

Згідно Акту про проживання №145 від 24.04.2025, складеного працівниками ЖЕД-402 у присутності та на підставі заяв сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювала догляд та нагляд за своєю мамою ОСОБА_6 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 та її чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с.38)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 (сусідка) зазначила, що проживає в квартирі АДРЕСА_4 , з 1984 року працювала двірником, а зазначений будинок обслуговувала з 2010 року. Свідок повідомила, що добре знала матір та вітчима позивачки, а також знає саму позивачку, оскільки з 2014 року остання переїхала до батьків для догляду за хворою матір`ю, а після її смерті - доглядала за вітчимом. Свідок щодня бачила, як ОСОБА_1 ходила до магазину за продуктами та до аптеки за ліками, а також прибирала на балконі. У квартирі Резнікових свідок особисто не була та речей ОСОБА_1 не бачила, проте стверджувала, що позивач з 2014 року постійно проживала з батьками, оскільки вона регулярно бачила її біля будинку зранку та ввечері з пакунками продуктів і ліків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (сусідка) зазначила, що проживає в квартирі АДРЕСА_5 . Вказала, що з 1984 року добре знала матір та вітчима позивачки, оскільки їхні квартири розташовані на одному поверсі. За словами свідка, це була дружня сім`я; спочатку подружжя ОСОБА_7 проживало вдвох, а позивачка мешкала окремо, проте часто приїздила до них у гості. З 2014 року через тяжку хворобу матері позивачка переїхала до батьків для здійснення за нею постійного догляду, оскільки самостійно мати пересуватися не могла. Свідок неодноразово разом із позивачем ходила до магазинів за продуктами, а також через суміжність стін квартир постійно чула, як позивач здійснює прибирання та порається по господарству. Крім того, свідок зазначила, що одразу після смерті ОСОБА_2 вона на прохання позивачки заходила до їхньої квартири для надання моральної підтримки під час оформлення документів працівниками поліції та медиками. Свідок звернула увагу суду на те, що в момент смерті вітчима позивачка перебувала в квартирі в домашньому одязі, що додатково підтверджує факт її постійного проживання у цій квартирі разом із матір`ю та вітчимом. Свідок підкреслила, що позивач дуже добре ставилася до батьків і вони проживали як одна сім`я.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (подруга позивачки) повідомила суду, що знає ОСОБА_1 з 18 років, а також знала її матір та вітчима ОСОБА_2 , які працювали кухарями в ресторанах. Позивач відносилася до них як до рідних батьків, матір називала «мамка», а вітчима - «папка». Свідок підтвердила, що спочатку позивач проживала за місцем своєї реєстрації на АДРЕСА_6 , проте після погіршення стану здоров`я матері (орієнтовно з 2015 року) переїхала жити до батьків, опікувалася хворою матір`ю, купувала продукти, ліки, отримувала інсулін та прибирала в квартирі. За місцем реєстрації позивач не проживала, оскільки розпочала там ремонт, який не завершила через необхідність приділяти всю увагу хворим матері та вітчиму (у 2021 році свідок особисто бачила квартиру позивачки в стані незавершеного ремонту). Також свідок зазначила, що бувала в гостях у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 та бачила, що в одній із кімнат мешкала позивачка, а у двох інших - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (сусідка), зазначила, що проживає в квартирі АДРЕСА_7 з 1977 року та з того часу знала подружжя ОСОБА_7 . Її чоловік товаришував з ОСОБА_12 . Знає, що Резнікови заселилися до квартири №49 ще у 1965 році (спочатку там мешкала мати ОСОБА_13 , а згодом, орієнтовно у 1980-х роках, він переїхав туди разом із дружиною ОСОБА_6 ). ОСОБА_14 працював кухарем. З часом, коли подружжя через похилий вік почало потребувати допомоги, до них переїхала жити позивачка (донька ОСОБА_15 від першого шлюбу). Свідок постійно бачила, як позивачка ходила за продуктами харчування, ліками та засобами догляду (памперсами) для матері.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (подруга родини) повідомила суду, що понад 25 років пропрацювала разом із ОСОБА_6 в Управлінні торгівлі КМДА. Познайомилися вони у 1980 році під час відкриття ресторану «Олімпіада», де ОСОБА_6 працювала кухарем вищого розряду. Відтоді між ними підтримувалися дружні стосунки, вони часто ходили в гості одне до одного. У квартирі ОСОБА_15 свідок познайомилася з її чоловіком ОСОБА_2 , який також був кваліфікованим кухарем, та її донькою (позивачкою). Свідок зазначила, що через погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , яка страждала на цукровий діабет, а згодом у 2014 році перенесла інсульт, позивачка переїхала жити до матері та вітчима. Вона підлаштувала свій графік роботи таким чином, щоб мати змогу щодня здійснювати за матір`ю необхідний медичний та гігієнічний догляд, купувати продукти й ліки. Згадувала, що ОСОБА_6 через перенесений інсульт самостійно не пересувалась, був також випадок, коли вона перенесла цукрову кому. У 2024 році ОСОБА_6 померла, а через півтора місяця помер і ОСОБА_2 . Організацією поховання обох померлих займалася позивачка. Свідок особисто була присутня на похованні ОСОБА_6 .

У судовому засіданні також були оглянуті спільні фото позивачки з матір`ю ОСОБА_6 та вітчимом ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статтею 1218 ЦК України).

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

Суд враховує, що факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками, а саме односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця. Факт прийняття спадщини одним із спадкоємців породжує правові наслідки лише безпосередньо для даної особи і жодним чином не впливає на юридичне положення інших спадкоємців. Риса універсальності прийняття спадщини стосується не лише прийняття спадщини за однією підставою - за заповітом або за законом, але також поширюється і на випадки закликання спадкоємця до спадкування одночасно і за заповітом, і за законом (в тому числі в порядку спадкової трансмісії). Якщо спадкоємець здійснює волевиявлення щодо прийняття спадкового майна, залишеного на його користь за заповітом, це означає, що до нього автоматично переходить також спадщина за законом. Для придбання права на таку спадщину він не повинен її приймати яким-небудь особливим актом.

Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

П`ятирічний строк повинен обчислюватись з часу початку спільного проживання до часу смерті спадкодавця. До кола спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц та від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Отже, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 в сукупності з письмовими доказами у справі, суд вважає їх належними та допустимими доказами, оскільки вони є послідовними та узгоджуються між собою в частині підтвердження самого факту тривалого спільного проживання позивача однією сім`єю з її вітчимом ОСОБА_2 до дня його смерті. Наявні розбіжності у показаннях свідків щодо точного року переїзду позивача до спірної квартири (2014 чи 2015 роки) суд пов`язує з тривалим проміжком часу, що минув, та побутовим сприйняттям ситуації свідками (які могли вважати початком проживання період, коли позивач лише часто приїздила для догляду за матір`ю). Ці розбіжності не спростовують встановлений судом юридичний факт спільного проживання позивача та спадкодавця у визначений законом щонайменше п`ятирічний строк.

Суд зауважує, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Аналогічна позиція зазначена в Постанові Верховний Суд від 01 серпня 2018 року по справі № 212/9157/15-ц, Постанові Верховного суду від 17.01.2022 року по справі № 643/790/20.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом є позивач, непрацездатних спадкоємців за законом, а саме: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця та непрацездатних батьків судом не встановлено.

Проаналізувавши письмові докази у сукупності з показаннями свідків, які, кожен окремо, під присягою засвідчили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 у період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, тобто по день смерті ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті вітчима ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 , ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частинами 1 та 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповіт спадкодавцем ОСОБА_2 не складався, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Єдиним спадкоємцем за законом є позивач, непрацездатних спадкоємців за законом, а саме: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця та непрацездатних батьків судом не встановлено.

У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правилами ст. 392 ЦК України передбачена можливість власника майна пред`явити позов про визнання його права власності якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно з п. 4.15, п. 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, для оформлення права на спадщину та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину у вигляді нерухомого майна, спадкоємець повинен надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа, який підтверджує, що на момент смерті спадкодавцю належала ця нерухомість.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Через неможливість встановити родинні відносини позивача з померлим, приватний нотаріус Рогач В.В. 08 травня 2025 року виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Отже, належним способом захисту прав спадкоємця за наявності відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 є звернення спадкоємця з вимогами про визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_17 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач у позовній заяві не заявляла вимог про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, такі витрати підлягають покладенню на позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265, 279, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 2 та 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 1241, 1258, 1261, 1265, 1268-1270 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (падчерки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 та ОСОБА_2 (вітчима), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за однією адресою: АДРЕСА_2 у період з 01 січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно (день смерті ОСОБА_2 ).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті вітчима ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 );

Відповідач: Київська міська територіальна громада в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, адреса місцезнаходження: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, ел. пошта kmr@kmr.gov.ua)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу міста Києва Рогач Вадим Вікторович (адреса здійснення нотаріальної діяльності: АДРЕСА_10 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_13 ; тел. НОМЕР_6 )

Повний текст рішення складений 03.09.2026 року.

С у д д я: І.В.Коваленко