Ухвала суду № 139512470, 07.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11501/26

Провадження №: 2/755/9754/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

"07" вересня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій А.А.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків два дні з дня отримання копії даної ухвали.

Підставами для залишення заяви без руху визначено відсутність належним чином завірених копії документів, що підтверджують особу позивача та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не зазначення інформації про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, а також відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа 24 липня 2026 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2026 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету позивача 24 липня 2026 року о 21-04 год.

З наведеного вбачається, що ухвалу від 24 липня 2026 року про залишення позову без руху було вручено позивачеві 25 липня 2026 року.

Також ухвалу про залишення позову без руху від 24 липня 2026 року було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.

Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення заяви без руху.

Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У даному випадку строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався 26 липня 2026 року та тривав до 27 липня 2026 року включно.

Частиною першою статті 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до положень частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд враховує, що клопотань про продовження процесуального строку, встановленого судом позивач чи його представник не заявляли.

25 серпня 2026 року (вхід. від 26 серпня 2026 року № 55643), тобто, з пропуском встановленого судом процесуального строку, представник позивача адвокат Усенко М.І., подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив документ про сплату судового збору.

Також заява про усунення недоліків містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

На обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, встановленого судом, зазначив, що під впливом зовнішніх факторів, які виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24 лютого 2024 року, а саме постійні повітряні тривоги та вимкненням світла, нестабільна робота підсистеми «Електронний суд» стали факторами, які унеможливили подати відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості № 002-Z/017877-1748851 та відшкодування збитків вчасно, що порушило право реалізувати свої процесуальні права. Оскільки офіс працівників знаходиться в місті Києві і перебуває під постійним впливом зовнішніх факторів пов`язаних з повномасштабний вторгненням, то це повинно враховуватися при вирішенні поважності причин пропуску строку на подання клопотання про усунення недоліків у цій праві. Також, підсистема «Електронний суд» не стабільно працювала, що унеможливило здійснювати діяльність щодо подачі процесуальних документів вчасно та повноцінно.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Надаючи оцінку заявленому позивачем клопотанню про поновлення пропущеного процесуального строку суд зазначає таке.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України введено воєнний стан із 05 години

30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та який продовжує діяти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Сам по собі факт відключення електропостачання чи оголошення повітряних тривог не є поважною причиною пропуску процесуального строку та не може бути підставою для його поновлення, оскільки не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Такі обставини мали тимчасовий характер, та з урахуванням тривалості пропуску процесуального строку, а також характеру визначених в ухвалі недоліків позовної заяви, не позбавляли особу можливості вчинити процесуальну дію в інший спосіб чи в інший час у межах встановленого строку.

Крім того, посилання на нестабільну роботу підсистеми «Електронний суд» у зазначений період позивачем також не підтверджено. Поряд з цим позивач не був позбавлений можливості подати відповідну заяву про усунення недоліків безпосередньо до суду чи у найкоротший строк після відновлення нестабільної роботи електронних сервісів, за умови встановлення таких технічних перешкод.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, а також не підтвердженні достатніми та належними доказами, для звернення з заявою про усунення недоліків у встановлений строк.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною п`ятою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня

2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк, поважність причин пропуску процесуального строку позивачем не обгрунтовано, що є підставою для повернення заяви, в порядку визначеному частиною третьою статті

185 ЦПК України.

Суд звертає увагу позивача, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 127, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - вважати такою, що не подана та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова