Рішення № 139512277, 31.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26001/25

провадження № 2/753/1539/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит №8942645, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, з комісією за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1 725,00 грн. У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 500 грн. за кожен день понадстрокового користування.

16.10.2025 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики.

Оскільки відповідач зобов`язання за договором позики належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі є 23 645 грн., та судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 27.04.2025 року до 30.04.2025 року.

26.01.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла відповідь від 17.01.2026, в якій зазначено: на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Також надано банківську виписку по вказаному картковому рахунку.

02.02.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем не долучено первинних документів на підтвердження надання відповідачу кредитування, перерахування будь-яких коштів, існування заборгованості та її розміру. Не погоджується з розрахунком заборгованості, зокрема, розрахунками відсотків та пені. Розмір відсотків є несправедливим. Заперечуючи проти нарахування пені, просив суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 0,00 грн. Також заперечував щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

11.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволені позовних вимог. Зазначила, що в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: електронна платіжна інструкція № c675a473-fb57-46c2-bf9a-63fb223dd39b від 27.04.2025 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; довідка № КД-000060819 від 14.10.2025 р. видана платіжною системою ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією від 27.04.2025 року; лист №16/10/25-15934 від 16.10.2025 р. виданий ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує перерахування на банківську карту відповідача на підставі платіжної інструкції від 27.04.2025 року. Вказала, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 4575 грн. (26.05.2025 21:40:34 - 1710 грн., 26.05.2025 21:40:34 - 2865 грн.), що у свою чергу підтверджує отримання відповідачем коштів за договором та його укладання.

11.02.2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість у розмірі 18 645 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками - 8 645 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії (надійний) №8942645 в електронній формі з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користуванням у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, з комісією за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1 725,00 грн. У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 500 грн. за кожен день понадстрокового користування (а.с.13-20).

Відповідно до п.2.1. Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 11 Кредитного договору визначено реквізити позичальника, в яких, зокрема, зазначено номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 700401, дата відправки ідентифікатора позичальнику 27.04.2025, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.21).

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, представником позивача надано платіжну інструкцію № c675a473-fb57-46c2-bf9a-63fb223dd39b від 27.04.2025 (а.с.8), довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 14.10.2025 (а.с.22), відповідно до яких на картку №НОМЕР_1 здійснено платіж в сумі 10 000 грн.

Відповідно до листа-відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 17.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 .

Крім того, згідно виписки по рахунку за карткою № НОМЕР_2 , наданої АТ КБ «ПриватБанк», 27.04.2025 року здійснено зарахування на картку в сумі 10 000 грн., в графі «Деталі операції» зазначено «CLCREDIT».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 що підтверджується копією платіжної інструкції № c675a473-fb57-46c2-bf9a-63fb223dd39b від 27.04.2025 щодо переказу коштів, копією довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 14.10.2025, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по картковому рахунку відповідача.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Надаючи правову оцінку кредитному договору, суд дійшов висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов висновку про те, що кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи сторони відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

16.10.2025 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за платуправа грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру прав вимог№ 16/10/25-01 до Договору факторингу № 16/10/25, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором №8942645 від 27.04.2025 у розмірі 23 645 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками - 8 645 грн.; неустойка - 5 000 грн. (а.с.29-30).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договорів факторингу та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за договором позики відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло статусу нового кредитора.

Первісний позикодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, правильність якого перевірена судом, заборгованість Відповідача за кредитним договором складає 23 645 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками - 8 645 грн.; неустойка - 5 000 грн.

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

Представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість в розмірі 18 645 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками - 8 645 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно поданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитом, зокрема в частині заборгованості за відсотками, оскільки маючи сумніви щодо вказаного розрахунку як доказу, не погоджуючись із розміром заборгованості та порядком її визначення відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування даних такого розрахунку та суми заборгованості, або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, однак таким правом не скористався.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що здійснювалось часткове погашення заборгованості в сумі 4575 грн. (26.05.2025 21:40:34 - 1710 грн., 26.05.2025 21:40:34 - 2865 грн.)

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № № 127/23910/14.

Отже, належних доказів невірності, наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Крім того відповідач не зверталась до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-економічної експертизи.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням відповідача, у зв`язку із чим суд не бере їх до уваги, оскільки обставини, на які він послався як на підставу заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 645 грн., є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 р., укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.А. та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю щодо Ткаченко Ю.О., копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, витяг з акту №5-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.10.2025 на суму 4 500 грн. до Договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, копію платіжної інструкції про сплату за актом №5-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.10.2025.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу - 4 500 грн, доведений, документально обґрунтований та відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, наявні підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»(код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) заборгованість за кредитним договором №8942645 від 27.04.2025 в розмірі 18 645 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.; заборгованість за відсотками - 8 645 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»(код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА